Рішення від 26.06.2025 по справі 727/14051/24

Справа № 727/14051/24

Провадження № 2/727/158/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участі секретаря судового засідання: Бринзили Б.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представників відповідача: Боднара О.І., Іонашку В.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Буковинського державного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Буковинського державного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , працювала в Буковинському державному медичному університеті з 28.10.2002 року за наказом №195-К від 28.10.2002 року була прийнята на посаду бухгалтера 2-ї категорії.

З 17.05.2006 року переведена на посаду бухгалтера 1-ї категорії, з 22.12.2018 року була змінена назва структурного підрозділу на «Бухгалтерська служба».

11.12.2019 року, наказом №40, переведена на посаду провідного бухгалтера.

З 01.01.2023 року, після скорочення штатних одиниць в матеріальному відділі бухгалтерської служби, позивач фактично залишилась єдиним бухгалтером цього відділу, працювала на одну ставку, виконуючи функції цілих трьох посад.

У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 виконувати роботу, яка згідно посадової інструкцій їй не належать, зазначає, що її як працівника університету, почали активно постійно принижувати, вимагали виконувати роботу, погрожували звільненням. Ректор університету і його підлеглі здійснювали моральний тиск, знущались. Безпідставно і жорстоко принижували, стверджуючи, що вона некомпетентна і не здатна виконувати свої обов`язки, при цьому відкрито погрожували позбавленням роботи. Ці бездоказові звинувачення глибоко вразили позивача, адже вони не мали жодного реального підґрунтя і були спрямовані лише на те, щоб зруйнувати її професійну репутацію та змусити відчувати себе невартим у своїй справі.

07.03.2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалив рішення у справі №727/9873/23, яким визнано незаконним і скасовано наказ Буковинського державного медичного університету № 314-адм від 14.07.2023 року про оголошення позивачу догани за порушення трудової дисципліни.

14.10.2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було скасовано наказ БДМУ № 328-к від 09.10.2023 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі та зобов`язано університет здійснити оплату вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Окрім порушень трудового законодавства, на її адресу здійснювались спроби незаконного примусового виселення з гуртожитку, що належить БДМУ та фактично піддавали ОСОБА_1 моральному тиску. Постійне цькування, образи з боку ректора та моральний тиск з боку його підлеглих мали руйнівний вплив на психологічний стан ОСОБА_1

3 жовтня 2023 року позивач перебувала в стані постійного стресу, неодноразово шукаючи можливості забезпечити себе і свою дитину. Відстоювала свої права через суди, що призвело до душевних страждань і панічного страху за своє майбутнє і майбутнє дитини. Вимушене перебування в таких умовах, постійний пошук коштів на утримання дитини негативно вплинули на її самооцінку та душевний стан. Почала сумніватися в своєму майбутньому, знецінила свій досвід і втратила сенс життя, адже робота давала позивачу можливість бути корисною суспільству і використовувати свої здібності на благо держави.

Стверджує, що її право на працю було порушене через незаконне звільнення, а її професійні досягнення і репутація були знищені.

Крім того зазначає, що моральні страждання, які вона зазнала в результаті незаконного звільнення, цькування і приниження її гідності, є підставою для вимоги компенсації моральної шкоди та відновлення порушених прав.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначила, що просить суд збільшити розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з 50000 грн. до 200000 грн., обґрунтовуючи наступним. Внаслідок незаконного звільнення, ініційованого відповідачем, професійна репутація як досвідченого фахівця-бухгалтера зазнала серйозного удару. Це звільнення стало причиною поширення неправдивої інформації, яка досі знаходиться у вільному доступі, зокрема в мережі Інтернет. Такі відомості негативно впливають на її право на добру репутацію та створюють перешкоди для професійної діяльності, оскільки інші роботодавці можуть сумніватися в її компетентності та професійній доброчесності.

Тому на підставі вищевикладеного просить суд визнати дії відповідача такими, що порушують ОСОБА_1 права на честь, гідність та репутацію. Стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень за завдані моральні страждання та знищення професійної репутації, зобов`язати відповідача припинити порушення прав позивача і вжити заходів для відновлення її репутації та гідності, зокрема шляхом публічного вибачення чи інших належних заходів, стягнути з відповідача Буковинського державного медичного університету витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2025 призначено справу до розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Зазначає, що для задоволення позовної вимоги про захист честі та гідності, і ділової репутації повинна існувати обов`язкова обставина - поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено особисті немайнові права позивача.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги та вважаючи дії відповідача такими, що порушують право на честь, гідність та репутацію, позивачка не посилається на поширення відповідачем жодної інформації, що фактично виключає наявність складу порушення честі, гідності та репутації.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини вважають, що позивачкою всупереч вимог ст. 277 ЦК України, ст. 12, 81 ЦПК України не було надано належних, допустимих і достатніх доказів поширення відповідачем недостовірної інформації, яка б порушувала особисті немайнові права позивачки та завдала їй матеріальної й моральної шкоди.

Відсутність доказів поширення відповідачем недостовірної інформації згідно норм чинного Законодавства фактично виключає склад порушень честі, гідності та репутації.

В свою чергу, звертаючись до суду із даним позовом та посилаючись на факти та обставини, що були предметом розгляду цивільних справ №727/9873/23 та № 727/11991/23, позивачка фактично прагне повторно стягнути із відповідача моральну шкоду, не враховуючи той факт, що моральна шкода БДМУ була їй відшкодована в повному обсязі.

Таким чином, вимога про компенсацію моральної шкоди є незаконною та такою, що не підлягає до задоволення.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що у зв`язку із порушенням її прав, що фактично є предметом розгляду даної цивільної справи, вона звернулася до відповідних правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень відповідними особами Буковинського державного медичного університету. До позовної заяви ОСОБА_1 також долучено копії відповідних заяв про вчинення кримінальних правопорушень, що адресовані правоохоронним органам. Однак доказів встановлення вини органом досудового слідства відповідальної особи за порушення її прав, а також доказів притягнення до відповідальності винної особи ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що її нібито незаконно намагалися виселити із гуртожитку БДМУ, то дана інформації не відповідає дійсності, оскільки адміністрація БДМУ діяла законно, в межах своїх повноважень. Зазначає, що голова Комісії з поселення ОСОБА_4 поінформував завідувача гуртожитком №1, що ОСОБА_1 втратила право на проживання у гуртожитку у зв`язку із закінченням терміну дії договору на проживання та відмовою укладати інший договір. Таким чином, оскільки пріоритетне право на поселення у гуртожитку мають студенти (здобувачі освіти), ОСОБА_1 було запропоновано іншу кімнату у гуртожитку, на що вона відмовилася, а тому жодних дій, які б порушували її права адміністрацією БДМУ не вчинялося, а навпаки БДМУ діяло в межах повноважень.

Враховуючи вищенаведене, вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві. Просили суд із врахуванням всіх обставин по справі задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи про безпідставність заявлених вимог.

Третя особа в судові засідання не з`являлася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, пояснення сторін по справі, вивчивши та дослідивши письмові докази по справі, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Буковинського державного медичного університету № 328-к від 09.10.2023 року звільнено ОСОБА_1 провідного бухгалтера бухгалтерської служби з роботи 09 жовтня 2023 року у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 14).

Наказом Буковинського державного медичного університету № 314-адм від 14.07.2023 року оголошено позивачу догану за порушення трудової дисципліни: систематичне невиконання своїх посадових обов`язків (т.1, а.с. 15-17).

07.03.2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалив рішення у справі №727/9873/23, яким визнано незаконним і скасовано наказ Буковинського державного медичного університету № 314-адм від 14.07.2023 року про оголошення позивачу догани за порушення трудової дисципліни та стягнуто з відповідача відшкодування моральної школи у розмірі 3000 грн. (т.1, а.с. 18-23).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13.06.2024 року дане рішення залишено без змін (т.1, а.с. 24-33).

14.10.2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було визнано незаконним та скасовано наказ Буковинського державного медичного університету № 328-к від 09.10.2023 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі та зобов`язано університет здійснити оплату вимушеного прогулу в сумі 65743,46 грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн. (т.1, а.с. 34-39).

Позивачем були подані ряд заяв до поліції та прокуратури щодо неправомірних дій з боку Буковинського державного медичного університету (т. 1, а.с. 51-57).

Зважаючи на серйозність скоєних протиправних дій позивач подавала заяву до Головного управління Національної поліції Чернівецької області та до Чернівецької обласної прокуратури з вимогою внести відомості про вчинення злочину ОСОБА_3 , ректором Буковинського державного медичного університету до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ч. 1, 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання службовим становищем) (т.1, а.с. 58-65, 68-74).

Позивач подала заяву до Головного управління Національної поліції Чернівецької області з вимогою внести відомості про вчинення злочину ОСОБА_3 , ректором Буковинського державного медичного університету до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ч. 1 ст. 172, 173 Кримінального кодексу України (т.1, а.с. 80-85).

Згідно витягів з ЄРДР порушено кримінальні справи, де потерпілою є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 181-182).

Згідно наданої копії медичної документації КНП «Міська поліклініка Чернівецької міської ради» від 21.03.2023 року у ОСОБА_1 у зв`язку із перенапруженням та стресом поставлений діагноз К85 Підвищений кров`яний тиск (т. 1, а.с. 98).

Згідно договору № 1/24-1 на проживання в гуртожитку БДМУ на 2022/2023 навчальний рік від 30.08.2022 року, укладеного між закладом вищої освіти Буковинським державним медичним університетом, в особі голови комісії з поселення доц. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передбачено строкове платне користування ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 за період з 01.09.2022 року по 31.08.2023 рік (т. 1, а.с. 100-102).

У зв`язку із невиконанням посадових обов`язків, наказом Буковинського державного медичного університету № 06-Адм від 06.01.2025 року провідному бухгалтеру бухгалтерської служби ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (т. 1, а.с. 152-155).

07.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила продовжити термін проживання у гуртожитку на 2023-2024 навчальний рік разом з неповнолітньою дитиною (т. 1, а.с. 158). Заяву ОСОБА_1 від 07.09.2023 року на продовження терміну проживання у гуртожитку розглянуто. Їй повідомлено, що продовжити термін проживання у кімнаті АДРЕСА_2 немає можливості оскільки на проживання у цій кімнаті претендують щонайменше двоє здобувачів освіти, які відповідно до положення про студентські гуртожитки БДМУ мають першочергове право на забезпечення житлом у студентських гуртожитках (п.1.2. Положення про студентські гуртожитки БДМУ). Зважаючи на наявність вільних місць у гуртожитках університету.

ОСОБА_1 запропоновано іншукімнату дляпроживання уцьому жгуртожитку.Також повідомлено,що житлоу студентськихгуртожитках їйбуденадаватися назагальних підставахз оплатоюза проживаннявідповідно допотужності кімнати.З процедуридокументального оформлення(укладаннядоговору, отримання ордера на поселення) подальшого проживання у студентському гуртожитку запропоновано звернутися до комісії з поселення студентів у гуртожитки (адміністративний корпус БДМУ) (т.1, а.с. 159).

Згідно відповіді на адвокатський запит № 05/110 від 28.01.2025 року Обласним комунальним некомерційним підприємством «Чернівецьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» надано інформацію про те, що за період з 01.01.2023 року по 01.01.2025 рік, диспетчерською службою ОКНП «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» було зареєстровано 1 (один) виклик до громадянина ОСОБА_5 (сина позивачки), 20.10.2023 року, оскільки йому стало погано, сильний головний біль, головокружіння (т. 1, а.с. 165).

Наказом Буковинського державного медичного університету № 51-Адм від 12.02.2025 року ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1, а.с. 172-174).

У зв`язку із конфліктом з відповідачем, ОСОБА_1 були здійсненні 12 дзвінків до поліції упродовж 21.03.2023-10.12.2024 рр. (т. 1, а.с. 183-184).

Згідно корінців направлення на працевлаштування від 17.10.2023 р., 27.10.2023 р., 16.11.2023 р., 23.11.2023 р. ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті на роботу, оскільки вона не відповідає вимогам (т. 1, а.с. 198-200).

Позивач зверталася до відповідача з вимогою припинити незаконні дії та надати можливість працювати без перешкод згідно заяв від 21.02.2025 р., 09.12.2024 р., 18.10.2024 р., 24.12.2024 р., 11.12.2024 р. (т. 1., а.с. 215-223).

ОСОБА_1 надала письмові пояснення до УПП в Чернівецькій обл. від 24.01.2025 року щодо неправомірних дій відповідача (т. 1, а.с. 230).

Також звернулася 24.01.2025 року до начальника ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області із заявою, в якій просила прийняти міри стосовно керівництва закладу БДМУ, оскільки вони чинять свавілля відносно неї (т.1, а.с. 231).

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У статті 12 Загальної декларації прав людини встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.28Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст.21Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

У відповідності зі ст.32Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч.1 ст.201ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

В свою чергу ст.34Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст.297ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст.299ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 4, 6, 18, 19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27.02.2009року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v.Austria).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із ч. 2 ст.30Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пунктом 15 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27.02.2009року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Проаналізувавши доводи викладені в позовні заяві та обґрунтування заявлених вимог, суд приходить до висновку про їх безпідставність, в задоволенні яких слід відмовити, враховуючи наступне.

Для задоволення позовної вимоги про захист честі та гідності і ділової репутації повинна існувати обов`язкова обставина - поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено особисті немайнові права позивача.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги та вважаючи дії відповідача такими, що порушують право на честь, гідність та репутацію, позивачка не посилається на поширення відповідачем жодної інформації, що фактично виключає наявність складу порушення честі, гідності та репутації.

Щодо зазначення того, що попередні судові рішення щодо ОСОБА_1 знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет, в яких наявна інформація, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача і через це вона не в змозі влаштуватись на іншу роботу, то суд зазначає, що попередніми судами була надана оцінка доказам щодо їх достовірності, чи відповідають вони дійсності та винесені законні рішення, які відповідають чинним нормам матеріального та процесуального права.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши процесуальні заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо зазначення позивача щодо незаконного виселення з гуртожитку, то позивачем не доведено належними доказами. Згідно договору № 1/24-1 на проживання в гуртожитку БДМУ на 2022/2023 навчальний рік від 30.08.2022 року, укладеного між закладом вищої освіти Буковинським державним медичним університетом, в особі голови комісії з поселення доц. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передбачено строкове платне користування ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 за період з 01.09.2022 року по 31.08.2023 рік, тобто позивача було виселено з гуртожитку на законних підставах, оскільки завершився строк дії договору. Позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями, наявність вини заподіювача, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди відсутні, тому не можуть відповідно бути задоволені вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Суду не було надано доказів щодо публічного приниження, наклепу чи образ стосовно виселення позивача, тому це не є порушення честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 .

При цьому судом враховано положення ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими що не потребують спростуванню, тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Буковинського державного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Згідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.141ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 201, 277, 280, 297ЦК України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Буковинського державного медичного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко