Рішення від 24.06.2025 по справі 600/4677/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4677/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Голубова Н.Л.,

представника позивача Стряпча І.О.,

представників відповідача Гудз Д.В., Агатій В.В.,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра Груп" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра Груп" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України та винесене з грубим порушенням законодавчих приписів, а тому підлягає скасуванню. Вказував, що відповідачем порушено процедуру винесення податкового повідомлення-рішення. Зокрема зазначав, що із змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що датою його винесення є 27.06.2024, тобто таке рішення було винесено до спливу строку для надання заперечень на акт перевірки, який розпочався 17.06.2024 та завершився 28.06.2024. Окрім цього, позивач посилався на розгляд відповідачем заперечення на оскаржуване рішення 10.07.2024, тоді як платнику податків такий висновок був надісланий лише 15.07.2024. Позивач вважає, що оскільки заперечення на акт перевірки не були враховані контролюючим органом, п`ятиденний строк для винесення податкового повідомлення рішення мав розпочатись 16.07.2024 та сплинути 22.07.2024. Саме у даний період, на думку позивача, податковий орган мав встановлений законодавством обов`язок скласти податкове повідомлення-рішення.

Поряд з цим, позивач посилався на невідповідність наказу та направлення на перевірку вимогам ст.80 ПК України. Так, у наказі №1752-п про проведення фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області не навело жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім відсилки на норми, що їх регулюють. У наказі №1752-п не відображено, у рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності ТОВ "Тайстра Груп" вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення чинного законодавства; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, які оцінені як обов`язкові складові фактичної підстави перевірки.

До того ж, наказ №1752-п не містить чіткої інформації щодо тривалості перевірки. Контролюючий орган при визначенні такої тривалості фактично обмежився лише посиланням на статтю закону, якою встановлено максимальний строк проведення перевірки.

Однак, саме часовий період проведення фактичної податкової перевірки господарської діяльності товариства за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 120А, наказом встановлено не було. Також, не визначеним є і період діяльності товариства, який мав бути перевірений.

Також позивач посилався на невідповідність виду перевірки фактично проведеному заходу державного контролю, а ні в наказі про проведення перевірки №1752-п від 7.06.2024, а ні в акті перевірки не міститься вказівки, що така перевірка здійснюється з метою перевірки даних, наявних в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, та відповідно до змісту вказаних вище статей ПК України, перевірка даних наявних в системі СОД РРО є предметом саме камеральної перевірки, натомість наказом про проведення фактичної перевірки від 7.06.2024 була призначена перевірка фактична.

Отже, контролюючий орган в питанні відповідності чи невідповідності розрахункових документів перевищив свої службові повноваження в частині аналізу торгових операцій за минулий період за допомогою аналітичних баз даних, а не за результатами контрольної закупівлі та фактичної перевірки саме на місці проведення господарської діяльності, як це передбачено ПК України, та не на основі розрахункових документів, що друкуються відповідним РРО.

Окрім цього, позивач посилався на відсутність у діях платника податків складу податкового правопорушення, а саме вини, як обов`язкового його елементу. Відсутність в розрахункових документах певних реквізитів сталось не внаслідок дій чи бездіяльності платника податків, а з вини центру сервісного обслуговування - ТОВ "ІнТех", який не виконав обов`язків, передбачених законом та договором, укладеним з ТОВ "Тайстра Груп". Вказував, що невідповідність версії внутрішнього програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій призвела до невідображення в розрахункових документах кодів товарної підкатегорії згідно УКТЗЕТ та серій і номерів марок акцизного податку на пляшках алкогольних напоїв, яке ставиться в провину ТОВ "Тайстра Груп". Однак, обов`язок щодо перепрограмування РРО покладено саме на виробника (постачальника) таких реєстраторів розрахункових операцій, а не на користувача, яким є Товариство. Платник податків вчинив всі дії, необхідні для приведення у відповідність внутрішнього програмного забезпечення реєстраторів розрахункових операцій вимогам законодавства, уклавши відповідний договір із центром сервісного обслуговування, передавши йому РРО для опломбування та сплативши за надані послуги. Натомість, ЦСО знехтував своїми договірними зобов`язаннями, не виконавши їх належним чином.

Позивач наголошував на тому, що формальна відсутність реквізиту марки акцизного податку в рядку 9 та коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД не змінює встановленого факту придбання товарів покупцями та отримання ними розрахункових документів. Всі чеки, інформація щодо яких відображена в СОД РРО, підтверджують виконання розрахункових операцій, проведені через належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується Актом перевірки та наявністю цих чеків у базі СОД РРО. Документи містять всі необхідні реквізити, які достатньо повно ідентифікують проведені господарські операції, в повній мірі відображають рух коштів господарської діяльності Товариства, дають змогу чітко визначити базу оподаткування та обсяг сплачених податків.

Позивач не визнає жодного порушення законодавства у сфері проведення розрахунків, які ставляться йому у провину, та звертав увагу на те, що контролюючий орган помилково тлумачить факт повторності вчиненого порушення. Позивач вказував, що акт перевірки не містить посилання на докази про притягнення ТОВ "Тайстра Груп" до відповідальності за порушення у сфері розрахунків протягом певного періоду часу, однак, незважаючи на даний факт, податковим органом було здійснено розрахунок штрафних санкцій за ознакою повторності.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 12:00 год. 12.11.2024.

Не погоджуючись із позовною заявою, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зокрема, щодо невідповідності наказу та направлення на перевірку вимогам статті 80 ПК України, податковий орган зазначав, що у наказі Головного управління ДПС у Івано-Франківській області №1752-п від 07.06.2024 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп" міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп.80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України. Посилаючись на практику Верховного суду, відповідач вказував, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Відповідач вказував, що Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350, а саме встановлено факти проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування РРО із зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. Зокрема, в період з 01.02.2024 по 15.04.2024 мало місце передача інформації із РРО позивача про оформлення останнім фіскальних чеків про реалізацію сигарет, в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), при цьому відсутній код УКТ ЗЕД реалізованого товару. Окрім цього, відповідно до даних електронних копій розрахункових документів РРО з фіскальним номером 3000976559, що надійшло до системи обліку даних РРО ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв без зазначених марок акцизного податку.

Щодо відсутності складу податкового правопорушення при притягненні платника податків до фінансової відповідальності відповідач вказував, що порушення щодо невідображення кодів УКТ ЗЕД виявлені за період з 01.02.2024 по 15.04.2024, за невідображення серії та номерів марок акцизних податків виявлені за період з 10.02.2022 по 21.08.2023. Невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань постачальниками (виробниками) програмних продуктів не є підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності.

Щодо твердження позивача про відсутність повторності вчиненого податкового правопорушення, відповідач вказував, що у разі виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО та/або ПРРО, до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції, зокрема, за першу з таких операцій - штраф, як за перше порушення, а за кожну наступну - як за наступне порушення.

Що стосується тверджень позивача про процедурні порушення при винесенні податкового повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначало, що 26.06.2024 позивачем направлено заперечення на акт перевірки до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, заперечення розглянуто 10.07.2024. Відповідно до висновку комісії дане заперечення не спростувало вчинених позивачем порушень. Відповідач звертав увагу суду, що вчинене контролюючим органом процедурне порушення ніяким чином не вплинуло на правильність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідач наголошував на тому, що факти порушення вимог Закону в ході перевірки позивача було належним чином зафіксовано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Вважаючи викладені у відзиві на повну заяву доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому, серед іншого, посилався й на те, що висновки відповідача про відповідальність Товариства за наявність актуальної версії внутрішнього програмного забезпечення в реєстраторах розрахункових операцій є надуманими та не мають під собою законодавчо визначеного підґрунтя. Спроба контролюючого органу віднести визначені правовідносини до площини цивільного законодавства є абсурдною та невдалою спробою аргументувати свою протиправну поведінку при притягненні ТОВ "Тайстра Груп" до фінансової відповідальності. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях Товариства вини як обов`язкової складової податкового правопорушення.

Вказував, що видані протягом перевіряємого періоду Товариством розрахункові документи в повні мірі містять інформацію, яка дає змогу підтвердити реальне здійснення господарської операції та фінансові (податкові) показники. Наголошено, що позивачем було нараховано, задекларовано та своєчасно сплачено суму акцизного податку за продаж алкогольної продукції протягом перевіряємого періоду. Протягом перевіряємого податковим органом періоду позивачем здійснювались розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій марки Екселліо FP-2000, заводський номер НОМЕР_1 , який було придбано, зареєстровано, опломбовано та переведено у фіскальний режим у встановленому порядку. Платіжні документи розрахункових операцій формувались на повну їх суму та надавались покупцям. Даний РРО забезпечував передачу інформації про здійснені розрахункові операції до СОД РРО, а відповідачем не надано доказів порушення Товариством положень ст.3 Закону №265, тож оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв`язку з чим і підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.11.2024 задоволено клопотання представника відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ). Оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 10:00 год 26.11.2024.

Не погоджуючись із відповіддю на відзив, відповідачем подано до суду на неї заперечення, зміст яких аналогійний змісту відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.11.2024 продовжено Головному управлінню ДПС у Івано-Франківській області строк до 06.12.2024 для подання безпосередньо до суду письмового пояснення щодо позову із зазначенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову. Оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.12.2024 та призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 09:30 год. 17.12.2024.

Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області подано до суду письмові пояснення по справі, в яких вказувало, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки. Наголошував на тому, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 17.12.2024 підготовче провадження в адміністративній справі №600/4677/24-а закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті 14.01.2025 о 10:00 год.

У судовому зсіданні, призначеному на 14.01.2025 судом задоволено клопотання представника відповідача та оголошено перерву у справі до 10:00 год 04.02.2025 для надання додаткових пояснень по справі.

Судове засідання, призначене на 04.02.2025 знято з розгляду та призначено розгляд справи на 11.03.2025 о 10:00 год.

У судовому засіданні, призначеному на 11.03.2025, суд здійснив перехід від стадії з`ясування обставин справи та перевірки доказів до стаді ухвалення судового рішення. Визначено, що судове рішення буде проголошено 20.03.2025 о 10:00 год.

У судовому засіданні, призначеному на 20.03.2025, на стадії ухвалення судового рішення, судом встановлено обставини, які потребуються додаткового дослідження, а тому усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання здійснено перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 20.03.2025 витребувано від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області наступні докази по справі: документи, що стали підставою для призначення фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп" згідно наказу від 07.06.2024 №2024 №1752-п, а саме: додаток 1 до листа Державної податкової служби Країни від 17.05.2024 №1531/8 (читабельний); копію розрахункового документа (фіскального чека), виданого 07.06.2024 ТОВ "Тайстра Груп" при здійсненні контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної податкової перевірки на суму 99,9 грн при придбанні сигарет "Kent". Зобов`язано Головне управління ДПС у Івано-Франківській області подати витребувані докази до суду протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про те, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені ст.149 КАС України.

В судовому засіданні, призначеному 11:00 год 24.06.2025 після додаткового дослідження долучених до матеріалів справи доказів, що були надані на виконання ухвали суду від 20.03.025, з`ясовання позиції сторін щодо таких доказів та виступів в судових дебатах суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. 24.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення по даній справі.

Під час судового розгляду справи по суті, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з посиланням на обставини, викладені ним у заявах по суті спору.

Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на обставини, викладені ним у заявах по суті спору.

Заслухавши вступні промови учасників справи, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайстра Груп" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області як платник податків. Основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (Т. 1 а.с. 16-17).

На підставі направлень від 07.06.2024 №3242, від 07.06.2024 №3240, наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківськ від 07.06.2024 №1752-п "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до п.п.80.2.2, п.п.80.2.7, п.80.2 ст.80 ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавств щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазин-кафе "Тайстра" за адресою вул. Галицька, 120/А, м. Івано-Франківськ ТОВ "Тайстра Груп" з 07.06.2024 (Т.2 а.с. 170, 171).

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024, в якому зафіксовано порушення встановленого поряду проведення розрахунків в сфері торгівлі, а саме:

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування РРО із зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД для підакцизних товарів.

- відповідно до даних електронних копій розрахункових документів РРО з фіскальним номером 39000976559, що надійшли до системи обліку даних РРО ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв без зазначення марок акцизного податку. ТОВ "Тайстра Груп" при здійсненні розрахункових операцій особам, які отримували товар надавались розрахункові документи, не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій 1537336,80 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті (довідці) фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024, позивачем подано до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт фактичної перевірки (Т.1 а.с.224-228), за результатами розгляду якого, листом від 10.07.2024 №236/6/09-19-07-06 повідомлено позивача про те, що зафіксовані в акті порушення вимог чинного законодавства України не спростовуються поданим запереченням (Т.1 а.с.209-212).

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, 27.06.2024 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 2311318,75 грн (Т.1 а.с.216).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024, за порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штраф у розмірі 213,55 грн, за порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штраф 2306005,20 грн, та за порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР на підставі пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штраф у розмірі 5100,00 грн (Т.1 а.с. 216).

Листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 27.06.2024 №10753/6/24-13-07-04 позивача повідомлено про надсилання на його адресу податкового повідомлення-рішення №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024 та розрахунку штрафних (фінансових санкцій) (Т.1 а.с.215).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024 позивачем подано до в.о. голови Державної податкової служби України скаргу, в якій просив визнати вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його (Т.1 а.с.237-249).

Рішенням про продовження строку розгляду скарги від 13.08.2024 №24662/6/55-00-06050106 для з`ясування обставин справи продовжено строк для розгляду скарги до 27.09.2024 (Т.1 а.с.229).

Рішенням про результати розгляду скарги від 13.09.2024 №27841/6/55-00-06050106 оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024 залишено без змін, а скаргу без задоволення (Т.1 а.с.231-234).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як слідує із матеріалів справи, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавств щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазин-кафе "Тайстра" за адресою вул. Галицька, 120/А, м. Івано-Франківськ ТОВ "Тайстра Груп".

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №000006955/ж10/24-13-07-04 від 27.06.2024, позивач посилається на порушення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області процедури призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп".

Суд зазначає, що порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України.

Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

В силу п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10пункту 20.1статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За положеннями п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Щодо тверджень позивача про начебто невідповідність наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку вимогам ст.80 ПК України, оскільки, на його думку, в ньому не зазначені жодні посилання на конкретні (фактичні) підстави для її проведення, які передбачені пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме не відображено, у рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності ТОВ "Тайстра Груп" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення чинного законодавства, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, які оцінені як обов`язкові складові фактичної підстави перевірки, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України).

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України).

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою, зокрема, підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23 в питанні тлумачення та застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У вказаній постанові судом касаційної інстанції вказано, зокрема, про те, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

При цьому, суд звертає увагу і на те, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 по справі №420/9909/23 міститься висновок щодо правомірності наказу податкового органу про призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України з огляду на отримання підготовленої управлінням податкового аудиту одного з обласних управлінь ДПС доповідної записки з інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Як встановлено матеріалами справи, наказ про проведення перевірки видано на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Мета перевірки, як зазначено в направленні на перевірку - здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавств щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що прийняття наказу від 07.06.2024 №1752-к пов`язано з отриманням Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області листа ДПС України від 17.05.2024 №14540/7/99-00-017-04-02-07, відповідно до змісту якого ДПС України за результатами аналізу електронних копій розрахункових документів, проведених через реєстратори розрахункових операцій та програмні РРО за період з 08.03.2024 по 10.03.2024 ТОВ "Тайстра Груп" не забезпечено використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (додаток 1).

Отже, суд вважає, що вказаний лист в розумінні пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є саме тією інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп".

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадовими особами податкового органу - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача, в якому зазначено дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта який перевіряється, мета, вид (фактична), підстави, дата початку перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку та безпосередньо щодо проведення такої перевірки.

Указане свідчить про правомірність призначення податковим органом фактичної перевірки позивача згідно наказу від 07.06.2024 №1752-к.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Тобто не зазначення в наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки не є підставою для визнання такого наказу протиправним і, відповідно, протиправною саму перевірку.

Для вирішення питання щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, слід звернути увагу на функції контролюючого органу.

Відповідно до п.п.19-1.1.4, 19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Таким чином, контролюючий орган наділеній повноваженнями проводити фактичні перевірки за наявності передбачених законом обставин, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім того, відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів).

Поряд з цим необхідно зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 по справі №810/1394/16, постанові від 05.11.2018 у справі №803/988/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управлінням ДПС в Івано-Франківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством, у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.

Тому доводи позивача стосовно того, що перевірка даних наявних в системі СОД РРО є предметом камеральної перевірки, з огляду на наведене вище, є необґрунтованими, а тому не беруться судом до уваги.

Необґрунтованими є й доводи позивача стосовно того, що відповідачем порушено процедуру винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки таке рішення було винесено до спливу строку для надання заперечень на акт перевірки, який розпочався 17.06.2024 та завершився 28.06.2024.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не погоджуючись із висновками, викладеними у акті (довідці) фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024, скористався своїм правом на подання до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт фактичної перевірки. Тобто, із наведеного вбачається, що заперечення подавалось позивачем до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення приймалось Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, якому, як свідчить лист від 26.07.2024 №12119/6/24-13-07-04, інформація про подання ТОФ "Тайстра Груп" заперечення на акт фактичної перевірки не надходила.

Тому, наведені вище доводи позивача не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог податкового законодавства дотримано процедуру прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на дотримання Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області процедури призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп" та відповідно дотримання Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що ключовим питанням у даній справі є перевірка правильності висновків контролюючого органу, викладених у акті фактичної перевірки ТОВ "Тайстра Груп", на підставі якого і було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, щодо порушення позивачем п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за яке до позивача застосовано штрафну санкцію відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 213,55 грн та 2306005,20 грн, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі- Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, на суб`єкта господарювання покладається обов`язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг).

У свою чергу, місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону №265/95-ВР).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 коментованого Закону.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п.1 ст.3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, від 16.05.2024 у справі №520/4564/23.

Тобто, у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п.2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 1537550,35 грн (в тому числі вчинене вперше на суму 213,55 грн), а саме без відображення цифрового значення марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої, згідно додатку №1 до акту перевірки, чим порушено вимоги пп.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР, Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11.02.2016 за №220/28350, а саме відповідно до даних електронних копій розрахункових документів РРО з фіскальним номером 3000976559, що надійшло до системи обліку даних РРО ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв без зазначених марок акцизного податку.

За результатами акта перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення рішення від 27.06.2024 №000006955/ж10/24-13-07-04 за порушення позивачем п. 2, 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі Акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024, за порушення позивачем п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР застосовано штраф у розмірі 213,55 грн за не видачу розрахункового документа встановленої форми, за порушення вчинене вперше та 2306005,20 грн (1537336,8 грн *150 %) за невидачу розрахункового документу встановленої форми за кожне наступне вчинене порушення.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.

Приписами абз.19 ст.2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно частини 1 статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі - Положення №13).

Відповідно до п.1 розд.I Положення №13 останнім визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити:

- найменування суб`єкта господарювання (рядок 1);

- назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику Типи об`єктів оподаткування та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2);

- адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери ПН (рядок 4);

- для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта/номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери ІД (рядок 5);

- якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);

- код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

- цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);

- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9)

- назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10);

- ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

- ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);

- сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);

- вид операції (рядок 14);

- реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустим правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ" (рядок 15);

- напис "ПЛАТІЖНА СИСТЕМА" (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);

- підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис "Касир" (рядок 17);

- підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи Касир та Держатель ЕПЗ (рядок 18);

- позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);

- загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово СУМА або УСЬОГО (рядок 20);

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери ПДВ (рядок 21);

- для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22).

У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;

- заокруглення (рядок 23);

- до сплати (рядок 24);

- фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25);

- QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26);

- для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій:

- позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28);

- заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери ЗН. Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29);

- фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери ФН або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери ФН ПРРО (рядок 30);

- напис ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п.226.7 ст.226 ПК України).

Вищезазначене свідчить, що метою маркування продукції маркою акцизного податку є підтвердження сплати акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення №13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку, дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься, як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 2, так і пунктом 11 статті 3 Закону №265/95, а саме за проведення розрахункових операцій через РРО без режиму попереднього програмування найменування товарів, послуг без зазначення коду УКТ ЗЕД для підакцизної групи товарів та проведення розрахункових операцій через РРО без видачі відповідного розрахункового документа встановленого зразка, а саме у формі чека відсутній обов`язковий реквізит "Марка акцизного податку".

Згідно додатку 1 до акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024 позивачем проведено розрахункові операції без зазначення в розрахункових документах коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД для підакцизних товарів (Т. 2 а.с. 165).

Відповідно до Додатку 2 до акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024 позивачем проведено розрахункові операції без зазначення в розрахункових документах цифрового значення марок акцизного податку алкогольних напоїв на загальну суму 1537550,35 грн (т.2 а.с. 174-215).

Отже, відомостями акту перевірки (довідки) фактичної перевірки №090697 ТОВ "Тайстра Груп" підтверджено, що при здійсненні розрахункових операцій, особам, які отримували товар надавались розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну вартість проведених операцій в розмірі 1537550,35 грн.

Щодо відсутності кодів УКТЗЕД та цифрового значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку в фіскальних документах, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, які обов`язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги) зокрема, для суб`єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення.

Згідно з п.3 розділу І Положення №13 установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Суд звертає увагу, що Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність або невірне зазначення такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код УКТЗЕД, відсутність цифрового значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку у фіскальному документів, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 640/23582/21.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 вирішив виключну правову проблему, пов`язану із правовими наслідками відсутності у розрахунковому документі обов`язкових реквізитів та зробив висновки щодо правильного застосування релевантних норм права, вказавши, що Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД для підакцизних товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що у фіскальних чеках на продаж (згідно додатку 1 до акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024) відсутні коди УКТЗЕД для підакцизних товарів (сигарет), а у фіскальних чеках (згідно додатку 2 до акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024) відсутні цифрові значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку.

При цьому, суд зазначає, що саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару.

Тому, суд вважає, що контролюючим органом правильно кваліфіковано вказані обставини як порушення п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до п. 1 ст. 17 цього ж Закону.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2025 у справі №120/11036/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності повторності вчиненого податкового правопорушення та розрахунку розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2, статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 113.3 пункту 113 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Як вже зазначалося, до позивача застосовано, крім іншого, штрафні санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Тобто, положення профільного Закону №265/95-ВР є спеціальними нормами щодо тлумачення сутності здійснюваних операцій та їх подальшої кваліфікації.

Зокрема, стаття 2 Закону №265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора, а також встановлення належного виконання кожного з обов`язків, встановлених статтею 3 цього Закону.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту проведення розрахункової операції (продажу підакцизних товарів без зазначення у фіскальних касових чеках цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої) тощо.

За першу з таких операцій потрібно застосовувати штраф як за порушення, вчинене вперше, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Наведене слідує із змісту статті 17 Закону №265/95-ВР.

Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт продажу підакцизних товарів з видачею фіскальних касових чеків, в яких відсутній штриховий код марок акцизного податку на алкогольні напої є окремим правопорушенням.

При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є наступність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.02.2022 у справі №640/4426/19 та від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем проведено розрахункові операції з реалізації алкогольних напоїв без зазначення в розрахункових документах цифрового значення марок акцизного податку алкогольних напоїв згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

Згідно фіскального чеку №3000976559 вбачається, що при здійсненні розрахункових операцій, особам, які отримували товар надавались розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій на суму 213,00 грн, що у розмінні ст.17 Закону №265/95-ВР є першим порушенням у сфері розрахункових операцій.

Відтак, за порушення, вчинене вперше на загальну суму 213,55 грн, відповідачем була застосована відповідальність у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) (213,55 грн. х 100%= 213,55 грн.).

За порушення, вчинене вдруге, а саме: продаж алкогольних напоїв за період з 24.01.2022 по 14.06.2024 передбачена відповідальність у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) (1537336,80 х 150%= 2306005,20 грн.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.02.2022 у справі №640/4426/19 та від 06.02.2025 у справі №120/11036/23, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірного визначено розміри штрафних санкцій, розрахованих відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР за допущені позивачем порушення п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 5100 грн. на підставі п.7 ст.17 Закону №№265/95-ВР за порушення, передбачене п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Санкція за вказане порушення передбачена п.7 ст.17 Закону №№265/95-ВР, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Як зазначалось відповідачем та третьою особою, при реалізації позивачем сигарет через реєстратор розрахункових операцій (РРО) з фіскальним номером 3000976559, в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), відсутній код УКТЗЕД реалізованого товару.

З наведених вище приписів Закону №265/95-ВР вбачається, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Як зазначалось вище, форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням №13.

Пунктом 2 розділу II Положення №13 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) має містити такі обов`язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7): назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9).

Тобто, у розрахункових документах, які створюються реєстратором розрахункових операцій/програмних РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як код УКТ ЗЕД.

Зокрема, згідно висновків акту перевірки, в ході перевірки встановлено використання режиму програмування підакцизних товарів із зазначенням коду товару підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

Суд наголошує на тому, що серед обов`язкових реквізитів касового (фіскального) чеку вказано код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Дослідивши додаток 1 до акту фактичної перевірки №690697 від 14.06.2024 встановлено, що у фіскальних чеках на продаж підакцизних товарів (сигарет) відсутні коди УКТЗЕД.

Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого органу про не зазначення позивачем у касових чеках коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД для підакцизних товарів, що дає підстави для висновку про порушення позивачем вимог п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме позивач не забезпечив програмування РРО.

Доказів, які б спростовували наведене, позивачем суду не надано, тому суд вважає, що нарахування штрафних санкцій у сумі 5100,00 грн за порушення позивачем п.11 ст.3 Закону №265, є правомірним та обґрунтованим.

Обґрунтовуючи протиправність висновків контролюючого органу позивач посилався на те, що відсутність в розрахункових документах певних реквізитів сталось не внаслідок дій чи бездіяльності платника податків ТОВ "Тайстра Груп", а з вини центру сервісного обслуговування - ТОВ "ІнТех", який не виконав обов`язків, передбачених законом та договором, укладеним з ТОВ "Тайстра Груп" від 21.01.2022. Тому, позивач наголошував на тому, що саме невідповідність версії внутрішнього програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій призвела до не відображення в розрахункових документах кодів товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД та серій і номерів марок акцизного податку на пляшках алкогольних напоїв.

Щодо наведених доводів позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 21.01.2023 між ТОВ "ІнТех" (Виконавець) та ТОВ "Тайстра Груп" (Замовник) укладено договір №031749, згідно якого Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботи) по сервісному обслуговуванню та ремонту торгівельного обладнання Замовника, встановленого в його підрозділі на території України. Замовник зобов`язується в порядку та строки, передбачені цим договором, прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги (роботи).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у своїй діяльності користується реєстратором моделі Екселліо FP-2000, заводський номер КП 00008028, фіскальний номер 3000976559, дата виготовлення 29.10.2018, дата введення в експлуатацію 10.12.2018.

В судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду на те, що обставини, внаслідок яких на сервер ДПС передавалась інформація з відсутністю кодів УКТЗЕД та цифрового значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку в фіскальних документах, не залежали від позивача. Тобто, позивач фактично вказує на допущення виявлених під час перевірки порушень, через недоліки програмного забезпечення реєстраторів Екселліо FP-2000.

Відповідно до п.112.1 та 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У постанові від 03.08.2023 у справі №520/22505/21 Верховний Суд зазначив, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст.112 ПК України є: - встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; - доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких нормами податкового та валютного передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Суд звертає увагу, що платник податку мав можливість та час перевірити відповідність інформації, яка передається з РРО на сервер ДПС через вебпортал ДПС за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу "Пошук фіскального чека", а також співставлення таблиць та інформації, що розміщена на вебпорталі ДПС.

Поряд із цим, суд зазначає, що позивач не вчиняв жодних дій, пов`язаних із перевіркою належності роботи реєстратора Екселліо FP-2000. Суд наголошує, що позивач, як платник податків юридична особа, був обізнаний про відповідальність, зокрема й передбачену Закону №265/95-ВР за неналежну роботу РРО, однак у спірних правовідносинах поведінка позивача вказує на бездіяльність та невжиття жодних заходів для перевірки вірної роботи РРО, що призвело до виникнення порушень положень ст.3 Закону №265/95-ВР упродовж тривалого часу.

Суд наголошує, що саме позивач у спірних правовідносинах несе відповідальність за коректну роботу РРО, а тому незабезпечення вказаних обов`язків вказує на правомірність висновків податкового органу, викладеного у акті перевірки стосовно порушення позивачем п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.2.2.7 Договору від 21.01.2023 №031749 Виконавець зобов`язаний здійснювати проведення ТО обладнання один раз на рік, що включає в себе перевірку працездатності обладнання, проведення робіт по очищенню корпусів, клавіатур, грошових скриньок, контактних груп, дисплеїв, чистку та змащення друкувальних механізмів, перевірку інтерфейс них кабелів та їх заміну у разі необхідності, для РО перевірка наявності пломб.

За змістом п.5 даного Договору вбачається, що за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Виконавець за цим Договором несе безумовну та повну відповідальність за якість виконаних робіт, терміни виконання.

Отже, з урахуванням положень укладеного Договору, суд зазначає, що позивач, вважаючи, що ТОВ "ІнТех" порушило умови цього Договору, не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування збитків, які, на його думку, були завдані внаслідок неналежного виконання умов договору від 21.01.2023 № 031749.

Стосовно доводів позивача щодо того, що фінансові санкції до позивача застосовано не на підставі фактичних порушень, а інформації з баз даних СОД РРО, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 №477, затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок №477).

Порядком №477 встановлюється механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

З аналізу норм Порядку №477 вбачається, що система СОД РРО містить копії розрахункових документів, що отримані від РРО дротовим або бездротовими каналами зв`язку, створена з метою перевірки справжності, достовірності розрахункових документів та призначена для використання посадовими особами в межах повноважень для виконання завдань та функцій, визначених ПК України.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п.74.3 ст.74 ПК України).

Відповідно до пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків (окрім іншого) є - податкова інформація.

У справі що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.

В контексті оцінки як доказ відомостей СОД РРО врахованих при винесенні оскаржуваного ППР, суд застосовує положення абзаців 3, 4, 5 пункту 1.2 Порядку №1057, у відповідності до яких:

- національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги, видача готівкових грошей та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою НБУ;

- система зберігання і збору даних РРО (СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;

- система обліку даних РРО (СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

В силу правового регулювання пп.14.1.562. п.14.1 ст.14 ПК України взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно пп.193.1.3. п.193 ст.19 ПК України державні податкові інспекції формують та ведуть, поряд з іншим, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені пп.41.1.1. п.41.1 ст.41 цього Кодексу.

Із приписів пп.41.1.1. п.41.1 ст.41 ПК України слідує, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп.41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 83.1.2. пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.

Податкова інформація, як слідує із пп.14.1.171. п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-ХІІ (надалі, також - Закон №2657-ХІІ).

Зокрема, статтею 10 коментованого Закону №2657-ХІІ визначено, що податкова інформація відноситься до видів інформації, які розрізняються за видами.

Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України (частина 1 статті 16 Закону №2657-ХІІ).

Приписами пункту 74.1 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним пп.41.1.1. п.41.1 ст.41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним пп.41.1.2. п.41.1 ст.41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до п.41.2 ст.41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п.74.3 ст.74 ПК України).

Зважаючи на таке правове регулювання спірних правовідносин суд вважає за доцільним застосувати висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121641267), за змістом яких:

"…Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період…".

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №280/6829/23.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, суд вважає, що податкова інформація зазначена в ст.83 ПК України є належним доказом та може бути підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, суд вважає, що інформація систем СОД РРО є належним доказом під час перевірки розрахункових документів, що були отримані від РРО позивача, правильність відображення відповідної інформації в систем СОД РРО відповідає електронним копіям фіскальних чеків, вільний доступ до яких забезпечено через вебпортал ДПС за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу "Пошук фіскального чека", а також співставлення таблиць та інформації, що розміщена на вебпорталі ДПС.

Зважаючи на встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд вважає, що приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законом.

Враховуючи встановлені обставини та подані на їх підтвердження матеріали, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмолено, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра Груп" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайстра Груп" (вул. Нагірна, 7 Д, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35837327);

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013, код ЄДРПОУ 44057187);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області ((вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084).

Суддя В.О. Григораш

Повний текст рішення складено 26.06.2025.