Постанова від 23.06.2025 по справі 320/1921/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції : Жукова Є.О.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Справа № 320/1921/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.

суддів Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря Бродацької І.А.,

представника Позивача Семко В.Ю.,

представника Відповідача Безкоровайної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства

«Ліси України»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових

повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

1. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач) в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 224980703 від 24 вересня 2021 р. у розмірі 3 132 660 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 225000703 від 24 вересня 2021 р. у розмірі 11 452 761 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 225010703 від 24 вересня 2021 р. у розмірі 263 855 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0225040707 від 24 вересня 2021 р. у розмірі 500 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що формування активу відбулося у законний спосіб, за рахунок робіт (послуг) саме від контрагентів підприємства, визначених договорами та первинними документами, що унеможливлює безплатність отримання робіт (послуг) з невідомого джерела, про що безпідставно стверджує відповідач в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях.

При цьому, ДП «Ліси України» зазначало, що нереальність господарських операцій має підтверджуватися доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях порушення законодавства або на недостатній кількості у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов?язань.

Крім того, Позивач відзначав, що ПП «Амарант» для виконання робіт на користь замовника - ДП «Київський лісгосп», було залучено субпідрядників, а також що контролюючим органом, при перевірці реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не було перевірено та оцінено жодного первинного документу, який підтверджує законність та реальність усіх господарських операцій.

Також, Позивач наполягав на безпідставності застосування штрафних санкцій за порушення ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки контролюючим органом не з`ясовано умов зберігання підприємством палива

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року адміністративний позов було задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Також суд зазначив, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Також суд відзначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань.

Вирішуючи спір в частині щодо зберігання Позивачем пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії, суд першої інстанції відзначив, що Відповідачем не доведено, що приміщення/територія місця зберігання пального, на якій веде свою господарську діяльність Позивач, є акцизним складом, у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України. За таких обставин, суд дійшов до висновку що відсутні підстави вважати, що діяльність Позивача підпадає під визначення «зберігання пального», на яку розповсюджуються вимоги ліцензування.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити повністю, стверджуючи, що з рішення суду неможливо встановити, на підставі яких первинних документів судом встановлено, що операції відбулися, які документи враховано, яким чином документ розкриває зміст господарської операції та осіб, які взяли в ній участь.

При цьому Апелянт посилається на неможливість встановити дату складення окремих первинних документів та осіб, які брали участь в господарській операції.

Також контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки та при аналізі даних ІС «Податковий блок» не встановлено необхідної кількості трудових ресурсів у контрагентів Позивача.

Крім того, у актах наданих послуг відсутнє посилання на залучення субпідрядних організацій, а матеріали справи не містять доказів їх залучення.

Також, Апелянт стверджує, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 повідомлення про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до податкових органів не подавались. Крім того, зазначені особи раніше були працевлаштовані у Позивача, а спірні фінансові операції здійснювались у період діяльності, який не перевищує трьох місяців з дня їх реєстрації як ФОП та зарахування коштів на поточний рахунок.

Щодо зберігання пального без наявної ліцензії, контролюючий орган посилається на неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, оскільки суд не з?ясував в яких бочках зберігалося пальне, чи перебували бочки на балансі підприємства, чи відповідають бочки ознакам «акцизного складу».

Водночас, Апелянт відзначає, що Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155 заборонено відвантажувати продукцію в металеві бочки, а не спеціальні резервуари.

Окремо податковий орган посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження чим порушено ч. 2 ст. 257 КАС України. Окрім того, порушено вимоги Закону України «Про судовий збір», оскільки стягнуто з Відповідача судовий збір у розмір більшому, ніж визначено Законом.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, 19.02.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відзиві Позивач зокрема стверджує, що судом належним чином здійснено аналіз документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами в результаті чого суд дійшов до висновку про реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, Позивач зазначає, що факт поставки пального на його користь, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Також ДП «Ліси України» відзначає, що при відвантаженні продукції допускається фасування нафтопродуктів у бочки, бідони та іншу тару, що спростовує твердження Відповідача про заборону відвантажувати нафтопродукти в металеві бочки.

Також Позивач наполягає на дотриманні судом першої інстанції норм процесуального права. При цьому, посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2022 у справі №280/2266/21.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 у Головного управління ДПС у Київській області було витребувано детальний розрахунок сум, нарахованих Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» у податкових повідомленням-рішеннях від 24.09.2021 №№ 224980703, 225000703, 225010703, 0225040707 з виокремленням їх складових щодо кожного епізоду та контрагента окремо.

7. На виконання зазначеної вище ухвали суду, Апелянтом було надано витребувані судом документи.

Також від Головного управління ДПС у Київській області надійшли пояснення по справі у яких він повторно зазначає про відсутність у контрагентів Позивача достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність відомостей про залучення субпідрядників, недоліки та відсутність окремих первинних документів.

Крім того, контролюючий орган додатково посилається на порядок зберігання нафтопродуктів, а саме щодо необхідності їх зберігання в резервуарах за марками та видами, проведення інвентаризації нафти і нафтопродуктів та повторно зазначає, що Позивач здійснював зберігання пального без ліцензії.

8. Від Позивача також надійшли додаткові пояснення у справі у яких він зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. При цьому, представник Позивач відзначає, що доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо його контрагентів матеріали справи не містять, первинні документи підписані уповноваженими особами сторін договору, скріплені печатками та підтверджують здійснення господарських операцій.

Разом з тим, ДСГП «Ліси України» посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 10 жовтня 2024 року у справі №814/476/18, від 21 серпня 2024 року по справі № 824/995/19-а, від 15 лютого 2023 року по справі № 420/2114/22 та зазначає, що факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Також Позивач зазначає про відсутність заборони підряднику ПП «Амарант» залучати до виконання роботи субпідрядників на будь-якій стадії робіт та посилається на наявні у матеріалах справи фото будівельних робіт за договорами підряду та акти прийому - передачі послуг з газозабезпечення в період опалювального сезону до та після проведення робіт.

Щодо придбання послуг, пов`язаних з лісництвом Позивач зазначає, що такі послуги, роботи не відносяться до робіт підвищеної небезпеки і не вимагають отримання спеціального дозволу для надання цих послуг. Крім того, ручні роботи з обробітку висівання і садіння лісу виконують 1-2 людини, а тому ФОП ОСОБА_2 може сам виконувати ці роботи і виконував ці роботи, та залучати своїх членів сім`ї - дружину та сина, а по можливості родичів та друзів, тож у нього була достатня кількість працівників для виконання цих робіт. При цьому, представник ДСГП «Ліси України» також покликається на акти приймання та виконаних робіт.

Щодо здійснення зберігання пального без ліцензії, Позивач зазначає, що отримання ліцензії на зберігання пального за вказаною ним адресою не є обов`язковим, оскільки загальна місткість резервуарів , що використовується для зберігання пального, становить 17000 літрів=17 куб.м. , що менше 200 куб.м.

9. Відповідачем подано додаткові пояснення у справі у яких він зазначає доводи щодо заключення договорів з особами які оформлені фізичними особами-підприємцями менше трьох місяців, щодо відсутності у них достатнього обсягу трудових ресурсів, відсутності у матеріалах справи первинних документів та ін.

10. Позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі у яких він посилається на вилучення у ПП «Амарант» укладені договори з контрагентами, в т.ч. з ДП «Київський лісгосп», а також субпідрядні договори з ТОВ «Класика Комфорту» та акти за 2018 рік, чим зумовлена неможливість подання інших доказів залучення субпідрядника до виконання ремонтних робіт.

Також Позивач стверджує про безпідставність доводів Апелянта, викладених у додаткових поясненнях та зазначає, що первинні документи до суду не подавалися, оскільки вони були перевірені в межах податкової перевірки, а судом такі документи не витребовувалися.

Водночас зазначає, що оскільки Відповідач у додаткових поясненнях висловив сумнів щодо виконання робіт саме із трелювання лісу, Позивач надав вибірково копії актів виконаних робіт із заготівлі та трелювання деревини по ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які просить долучити до матеріалів справи. Інші акти виконаних робіт є однотипними і можуть бути надані на вимогу суду.

11. Відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі у яких зазначає контраргументи на доводи, викладені Позивачем у додаткових поясненнях.

12. У судових засіданнях представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав додаткові пояснення щодо обсягу висаджених саджанців дерев та його невідповідності кількості трудових ресурсів, наявних контрагентів Позивача. Повторно посилався на відсутність доказів залучення ПП «АМАРАНТ» субпідрядників та недоліки первинних документів, наданих до перевірки.

Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду, додатково пояснив, що роботи з висадки саджанців не потребують кваліфікації, а тому контрагенти Позивача могли залучати до їх виконання інших осіб.

13. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

14. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

15. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Київській області провело документальну планову виїзну перевірку державного підприємства «Київське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991373) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2017 по 31.01.2021, валютного за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, результати якої оформлені актом від 30.08.2021 №14285/10-36-07-03-07/00991373 (акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки встановлені порушення ДП «Київське лісове господарство»:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2890705 грн., в т. ч. по періодах: за півріччя 2017 -171437 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2017-171437 грн.), за 3 квартали 2017 - 346826 грн. (в т. ч. за 3 квартал 2017 - 175389 грн.), за 2017 рік -542140 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2017 - 195314 грн.), за 1 квартал 2018 - 208160 грн., за півріччя 2018- 405489 грн. ( в т. ч. за 2 квартал 2018 - 197329 грн.), за 3 квартал 2018 - 623292 грн. ( в т.ч. за 3 квартал 2018 - 217803 грн.), за 2018 рік - 1022552 грн. ( в т.ч. за 4 квартал 2018 - 399260 грн.), за півріччя 2019 - 180538 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2019 - 180538 грн.), за 3 квартали 2019 - 648440 грн. ( в т.ч. за 3 квартал 2019 - 467902 грн.), за 2019 рік - 854419 грн. ( в т.ч. за 4 квартал 2019 - 205979 грн.), за 1 квартал 2020 - 117259 грн., за півріччя 2020 - 184875 грн. (* в т. ч. за 2 квартал 2020 - 67616 грн.), за 3 квартали 2020 - 293822 грн. ( в. т.ч. 3 квартао 2020 - 108947 грн.), за 2020 рік - 397939 грн. ( в т.ч. за 4 квартал 2020 - 104116 грн.), за 1 квартал 2021 - 73655грн.;

2. частини 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185 (із змінами та доповненнями), п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10567846 грн., в т.ч. по періодах: за 2017 рік - 1852311 грн., за 2018 рік - 3493719 грн., за 2019 рік-3503118 грн., за 2020 рік - 1450265 грн,, за 1 квартал 2021 -268433 грн.;

3. п.198.1, п.198.3, ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 239868 грн., в т.ч. по періодам: за жовтень 2018 - 74958 грн., за листопад 2018 - 99337 грн., за грудень 2018 - 65573 грн.;

4. пп.257.3.3 п.257.3 ст.257 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), несвоєчасно подано податкові декларації з рентної плати за користуванням радіочастотним ресурсом України за липень 2018, липень 2020, жовтень 2020;

5. ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), встановлено факт зберігання пального для власних потреб без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки);

6. встановлено вчинення правочинів посадовими особами ДП «Київське лісове господарство», а саме: укладення договорів на послуги, пов`язані з лісівництвом та актів наданих послуг з ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 на загальну суму 14 860 132,88 грн., які призвели до проведення фінансових операцій на загальну суму 14 625 803,17 грн., які відповідають вимогам, визначеним нормами п.п. 5 п. 2.1 розділу II Положення про організацію роботи при виявленні органами ДПС фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого Наказом №265 від 12.06.2020 року, в частині «зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунку юридичної або фізичної особи -підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання коштів з поточного рахунку юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття» та мають ознаки підозрілих фінансових операцій, що пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму відповідно вимог Закону України від 14.10.2014 №1702-VII, від 06.12.2019 року №361- IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У разі виявлення, за результатами фінансового розслідування, кримінального правопорушення довідка з наявними матеріалами розслідування направиться до відповідного правоохоронного органу для прийняття рішення згідно з кримінальним процесуальним законодавством України.

На підставі акту від 30.08.2021 №14285/10-6-07-03-07/00991373 Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24.09.2021 №224980703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 3132616,00 грн, з яких 2890705 грн - за податковим зобов`язанням, 241911 грн- за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 24.09.2021 №225000703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 11452761,00 грн, з яких 10567846 грн нараховано за податковим зобов`язанням, 884915 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 24.09.2021 №225010703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 263855,00 грн, з яких 239868 грн нараховано за податковим зобов`язанням, 23987 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 24.09.2021 №0225040707, яким на підстав пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2023 №28945/6/99-00-06-01-01-06, за результатами розгляду скарги ДП «Київське лісове господарство», податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 224980703, №225000703, №225010703, №0225040707 залишено без змін.

У акті перевірки Відповідачем встановлено, що відповідно до інформації що знаходиться в ІС «Податковий блок» встановлено, що ПП «АМАРАНТ» (податковий номер 32704353) знаходиться на обліку в 1029.ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (М.БРОВАРИ); стан платника - 65.ПЛАТНИК З НАСТУПНОГО РОКУ (ОСНОВНЕ МІСЦЕ ОБЛІКУ);

Кількість працюючих згідно поданих звітів за фомою 1-ДФ:

за 3 квартал 2018 (№9227648716 від 18.10.2018) - 6 працівників (ЦПХ - 0 осіб),

за 4 квартал 2018 (№9306661589 від 16.01.2019) - 6 працівників (ЦПХ - 0 осіб),

за 2 квартал 2019 (№9141487708 від 02.07.2019) - 7 працівників (ЦПХ - 0 осіб),

за 3 квартал 2019 (№9233814091 від 09.10.2019) - 14 працівників (ЦПХ - 0 осіб),

- за 4 квартал 2019 (№9320092423 від 09.01.2020) - 21 працівник (ЦПХ - 0 осіб);

- згідно 20-ОПП має в наявності: 2 офіси;

- Балансова вартість основних засобів станом 01.07.2018 складала -51,5 тис.грн.

За результатами аналізу даних БД «Єдиний реєстр податкових накладних» за період з 01.09.2018 по 31.12.2018 встановлено реєстрація ПП «АМАРАНТ» на значні суми податкових накладних з номенклатурою «Капітальні ремонти; Облаштування тіньових навісів, ігрових та спортивних майданчиків», що свідчить про декларування виконання значних обсягів робіт при відсутності достатньої кількості працюючих.

ФОП ОСОБА_1 почав подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ з 3 кварталу 2017 року.

Згідно з поданим звітом за ф. №1-ДФ:

З квартал 2017 року: прийнято 3 осіб 02.08.2017, які були працівниками ДП "Київський Лісгосп" ( ОСОБА_3 - прийнято 13.03.2017 та звільнено 06.04.2017, ОСОБА_4 -прийнято 17.03.2017, звільнено 28.04.2017, ОСОБА_5 - прийнято 13.03.2017, звільнено 06.04.2017), одного з яких звільнено у ФОП ОСОБА_1 31.08.2017, 2 осіб прийнято 13.09.2017, один з яких є колишнім працівником ДП "Київський Лісгосп" - ОСОБА_6 , якого було прийнято ДП "Київський Лісгосп" 13.03.2017, звільнено 28.04.2017, а послуги від ФОП ОСОБА_1 почали надаватись 28.04.2017, тобто у ФОП ОСОБА_1 була відсутня потрібна кількість працівників для виконання такого об`єму наданих послуг;

з 4 квартал 2017 року по 2 квартал 2018 року: працювало 4 особи;

З квартал та 4 квартал 2018 року: прийнято 1 особу 14.09.2018- ОСОБА_7 , працювало 5 осіб;

1 квартал 2019 року: працювало 7 осіб: звільнено 1 особу 14.02.2019 - ОСОБА_8 , прийнято 2 осіб 01.03.2019 - ОСОБА_9 , один з них був працівником ДП "Київський Лісгосп" - ОСОБА_10 (прийнято 11.06.2018, звільнено 31.07.2018);

2 квартал 2019 року: працювало 6 осіб, 2 з яких було звільнено 15.04.2019 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

З квартал 2019 року: працювало 7 осіб, трьох з яких прийнято 01.07.2019 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

4 квартал 2019 року: працювало 6 осіб, ОСОБА_10 звільнено 31.10.2019, а інших 5 осіб звільнено 13.12.2019;

1 квартал 2020 року: працювало 5 осіб, яких прийнято 22.01.2020 - ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , яких було звільнено в 4 кварталі 2019 року. При цьому, за січень 2020 року були виставлені акти виконаних послуг на адресу ДП "Київський Лісгосп". Звільнено двох осіб 13.03.2020, трьох осіб звільнено 25.03.2020;

2 квартал 2020 року: працювало 5 осіб, які були звільнені у 1 кварталі 2020 року, а потім знову прийняті 29.04.2020, при цьому за квітень 2020 року були виставлені акти виконаних послуг на адресу ДП "Київський Лісгосп";

З квартал 2020 року: працювало 6 осіб, одного з яких звільнено 03.07.2020 - ОСОБА_7 , прийнято одну особу 03.08.2020- ОСОБА_11 ;

4 квартал 2020 року по 1 квартал 2021 року працювало 5 осіб.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою № 20-ОПП) до податкових органів не подавались.

У ході проведення перевірки ДП "Київський Лісгосп" встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 достатньої кількості, а іноді і зовсім відсутність найманих працівників для виконання таких об`ємів наданих послуг, які вказано в актах виконаних робіт, майна, транспорту, складських приміщень, що надавало б змогу у значних об`ємах надавати послуги на адресу ДП "Київський Лісгосп". Також, встановлено пов`язаність найманих працівників з ДП "Київський Лісгосп", поданих у звітах №1-ДФ ФОП ОСОБА_1 , а саме: вони були раніше влаштовані у ДП "Київський Лісгосп".

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків встановлено інформацію про отримані доходи ОСОБА_1 .

З наведеної інформації встановлено, що ФОП ОСОБА_1 був працівником ДП "Київський Лісгосп", якого було звільнено 31.03.2017, зареєстрований був ФОП 03.04.2017. У квітні 2017 року він виставив акти наданих послуг ДП "Київський Лісгосп", а у травні 2017 року отримав перше перерахування коштів на свій банківський рахунок, тобто вказані фінансові операції здійснювались у період діяльності, який не перевищує трьох місяців з дня реєстрації та зарахування коштів на поточний рахунок.

Також, встановлено, що за період з 01.04.2017 по 31.03.2021 ФОП ОСОБА_1 надавав послуги тільки ДП "Київський Лісгосп".

ФОП ОСОБА_2 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ не подавав.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_2 подавав з квітня 2017 року.

За 2017 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників - 9 осіб. Згідно з повідомленнями про прийняття працівника на роботу, поданого 24.03.2017, прийнято перших 3 осіб, один з яких був працівником ДП "Київський Лісгосп" - ОСОБА_12 , якого було звільнено 31.10.2016. Дата початку роботи трьох працівників - 01.04.2017, хоча за березень 2017 року ФОП ОСОБА_2 виставив акти виконаних послуг без наявності найманих працівників.

За 2018 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників - 8 осіб.

За 2019 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників з 01.03.2019 року -7 осіб, з 01.05.2019 - 6 осіб.

За 2020 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників з 01.03.2020 - 1 особа. З 01.04.2020 звіти не подавав, хоча отримував доходи за отримані послуги згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою № 20-ОПП) до податкових органів не подавалось.

У ході проведення перевірки ДП "Київський Лісгосп" встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 достатньої кількості найманих працівників, майна, транспорту, складських приміщень, які необхідні для виконання таких об`ємів наданих послуг, які вказано в актах виконаних послуг, виписаних на адресу ДП "Київський Лісгосп". Також, встановлено пов`язаність найманих працівників з ДП "Київський Лісгосп", поданих у звітах № 1-ДФ ФОП ОСОБА_2 , а саме: вони були раніше влаштовані у ДП "Київський Лісгосп".

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків встановлено інформацію про одержані доходи ОСОБА_2 .

Згідно зі звітом № 1-ДФ за 4 квартал 2016 року, поданого ДП "Київський Лісгосп" встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був працівником ДП "Київський Лісгосп", якого було звільнено 30.12.2016. ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований 03.03.2017, у березні 2017 року він виставив акти наданих послуг ДП "Київський Лісгосп", а у квітні 2017 року отримав перше перерахування коштів на свій банківський рахунок, тобто вказані фінансові операції здійснювались у період діяльності, який не перевищує трьох місяців з дня реєстрації та зарахування коштів на поточний рахунок.

Також, встановлено, що за період з 01.03.2017 по 31.03.2021 ФОП ОСОБА_2 надавав більше всього послуг ДП "Київський Лісгосп".

Зі змісту акту перевірки також вбачається, що контролюючим органом в ході перевірки встановлено проведення операцій ДП «Київський лісгосп» з ПП «Амарант» (код 32704353), ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), які фактично не могли здійснити господарські операції на користь ДП «Київське лісове господарство», що, на думку перевіряючих, вказує на формування КП «Київське лісове господарство» активу за рахунок надходження робіт (послуг) з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання, та в порушення абз. 7 ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» , п. 5, 7 , 21 П (С) БО №15 «Дохід», занижено інші доходи на загальну суму 1605947 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 289070 грн., занижено частину чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на загальну суму 10567846 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 239868 грн.

у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції ДП «Київський лісгосп» (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ» (виконавець) ґрунтувались на наступних договорах:

№461 від 17.09.2018 щодо виконання робіт по утепленню нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№547 від 01.11.2018 щодо виконання будівельних робіт по капітальному ремонту санвузлів та частини адмінприміщення за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№277 від 02.04.2019 щодо виконання робіт з улаштування підігріву водостічної системи адмінприміщення за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№276 від 02.04.2019 щодо виконання капітального ремонту вхідної групи адмінприміщення за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№275 від 02.04.2019 щодо виконання капітального ремонту адмінприміщення за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№319 від 13.06.2019 щодо виконання капітального ремонту кабінетів.

Між КП «Київський лісгосп» та ПП «АМАРАНТ» складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та акт вартості устаткування:

акт від 08.11.2018 б/н «капітальний ремонт фасаду» з договором №461 від 17.09.2018 на суму 1045766,65 грн;

акт від 26.12.2018 б/н «капітальний ремонт фасаду» з договором №461 від 17.09.2018 на суму 208321,74 грн;

акт від 26.12.2018 б/н «капітальний ремонт санвузлів та частини адмінприміщення» договором №547 від 01.11.2018 на суму 185114,66 грн;

акт вартості устаткування від 26.12.2018 «вентилятор» на суму 4315,06 грн;

акт від 30.06.2019 б/н «улаштування підігрів водостічної системи» за договором №277 від 02.04.2019 на суму 131417,98 грн;

акт від 31.10.2019 б/н «капітальний ремонт кабінетів» за договором №319 від 13.06.2019 на суму 164353,85 грн;

акт від 30.06.2019 б/н «капітальний ремонт вхідної групи» за договором №276 від 02.04.2019 на суму 96240,80 грн;

акт від 30.06.2019 б/н «капітальний ремонт адмінприміщень» за договором №275 від 02.04.2019 на суму 200431,13 грн.

Як вказано в акті перевірки, ДП «Київський лісгосп» перераховано грошові кошти ПП «Амарант» згідно платіжних доручень: від 19.09.2018 на суму 449745,00 грн., від 13.11.2018 на суму 100000,00 грн., від 14.11.2018 на суму 1000000 грн., від 16.11.2018 на суму 100000,00 грн., від 20.11.2018 на суму 100000,00 грн., від 04.12.2018 на суму 100000 грн., від 19.12.2018 на суму 50000,00 грн., від 21.12.2018 на суму 46021,65 грн., від 28.12.2018 на суму 397751,46 грн., від 16.05.2019 на суму 200431,13 грн., від 06.06.2019 на суму 100000,00 грн.. від 14.06.2019 на суму 127658,78 грн., від 19.06.2019 на суму 164353,85 грн.

ПП «АМАРАНТ» складено та зареєстровано на ДП «Київський лісгосп» податкові накладні: №8 від 19.09.2018 на суму 449745 грн., №3 від 08.11.2018 на суму 596021,65 грн., №11 від 26.12.2018 на суму 208321,74 грн., №12 від 26.12.2018 на суму 189429,72 грн., №1 від 16.05.2019 на суму 200431,13 грн., №2 від 06.06.2019 на суму 50000 грн., №1 від 06.06.2019 на суму 50000 грн., №3 від 14.06.2019 на суму 81417,98 грн., №4 від 14.06.2019 на суму 46240,8 грн., №6 від 13.06.2019 на суму 164353,85 грн.

До матеріалів справи позивачем також додані договори, укладені між Державним підприємством «Київське лісове господарство» (Замовник) та ТОВ «Контроль за будівництвом та технагляд КОБУТЕ» (код 36159642) (виконавець) №548 від 01.11.2018 та №641 від 01.11.2018 щодо технічного нагляду по об`єкту: «Капітальний ремонт фасаду Державного підприємства «Київське лісове господарство» за адресою м. Київ, вул. Святошинська 30 та технічного нагляду по об`єкту: «Капітальний ремонт санвузлів та частини адмінприміщень 1-го поверху Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Виконання названих Договорів №548 та №641 було зафіксовано відповідними Актами приймання-передачі робіт по даним договорам, а саме про те, що були проведені роботи з технічного нагляду по об`єкту: «Капітальний ремонт фасаду Державного підприємства «Київське лісове господарство» та з технічного нагляду по об`єкту: «Капітальний ремонт санвузлів та частини адмінприміщень 1-го поверху Державного підприємства «Київське лісове господарство» за адресою м. Київ, вул. Святошинська 30.

Також судом першої інстанції встановлено здійснення фінансових операцій ДП "Київський Лісгосп" по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на основі договорів на послуги, пов`язані з лісівництвом.

ДП "Київський Лісгосп" з ФОП ОСОБА_1 мало взаємовідносини на основі договору № 123 від 21.02.2020, договору № 15 від 04.01.2018, договору № 156 від 01.04.2020, договору № 157 від 06.03.201, договору № 16 від 02.01.2019, договору № 2 від 02.01.2020, договору № 213 від 19.04.2017, договору № 228 від 02.04.2018, договору № 252 від 01.07.2020, договору № 323 від 17.07.2017, договору № 394 від 01.10.2020, договору № 5 від 04.01.2021, договору № 57 від 02.01.2019.

ДП "Київський Лісгосп" з ФОП ОСОБА_2 мало взаємовідносини на основі договору № 163 від 31.03.2017, № 229 від 12.05.2017, № 14 від 04.01.2018, № 239 від 22.03.2018, № 17 від 02.01.2019, № 187 від 06.03.2019, № 5 від 02.01.2020, № 494 від 17.12.2020.

Вказані договори мають однотипний характер та пов`язані з наданням послуг у сфері лісівництва та розробкою лісових деревних ресурсів, невід`ємною частиною яких є акти прийняття-передачі, акти виконаних робіт, технологічні карти.

До матеріалів справи позивачем долучені копії перелічених договорів, протоколи погодження цін, специфікації на розробку лісових деревних ресурсів, реєстр актів виконаних робіт ФОП ОСОБА_1 , реєстр актів виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 , щоденник приймання лісопродукції, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини, лісорубні квитки, виписки з банку про оплату, карта технологічного процесу розроблення лісосіки, акти виконаних робіт, також дозволи вказаних ФОП.

Також зі змісту акту перевірки судом першої інстанції встановлено, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено факт зберігання пального для власних потреб без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), за адресою місця зберігання: Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Жовтнева, б. 150 , чим порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481).

Відповідно до наявних баз ДПС одним з постачальників пального (важкі дистиляти (газойлі) виступає ТОВ «Севакадо» (код за ЄДРПОУ 42777205), з яким ДП «КИЇВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» заключено договір поставки нафтопродуктів від 23.06.2020 року №23062020.

В Єдиному державному реєстрі акцизних накладних ТОВ «Севакадо» зареєстровані акцизні накладні на поставку пального ДП «КИЇВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» за адресою поставки пального: Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Жовтнева, 150, а саме:

- акцизна накладна від 08.08.2020 року №18 на поставку пального в кількості 2614,14 літрів;

- акцизна накладна від 04.09.2020 року №25 на поставку пального в кількості 2629,24 літри;

- акцизна накладна від 27.10.2020 року №37 на поставку пального в кількості 2538,13 літри;

- акцизна накладна від 04.12.2020 року №41 на поставку пального в кількості 2558,73 літри.

Дані операції підтверджуються наданими до перевірки видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме:

- видаткова накладна та ТТН від 08.08.2020 року №32 на суму поставки 58608,0 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна та ТТН від 04.09.2020 року №45 на суму поставки 59463,36 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна та ТТН від 27.10.2020 року №64 на суму поставки 56985,72 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна та ТТН від 04.12.2020 року №78 на суму поставки 64818,60 грн. з ПДВ.

Ліцензію на право зберігання пального для власних потреб (власного споживання чи промислової переробки) № 10140414202100048, отримано ДП «КИЇВСЬКИЙ ЛІСГОСП» з терміном дії з 17.02.2021 року по 17.02.2026 року, та в період поставки пального з 08.08.2020 року по 04.12.2020 року була відсутня.

16. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно статті 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 передбачено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. у розмірі 80 відсотків.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Згідно ст. 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР безпосередньо регулюються питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов`язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривен.

Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 32 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина 43 статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною 19 цієї статті Закону №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина 21 статті 15 Закону №481/95-ВР).

У статті 1 Закону № 481/95-ВР також надано визначення таких термінів:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в пп. «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно пп.14.1.224, 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Висновки суду апеляційної інстанції.

17. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

18. Предметом спору у цій справі є, зокрема, фінансово-господарські взаємовідносини Позивача з контрагентами: ПП «АМАРАНТ», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 30.08.2021 №14285/10-36-07-03-07/00991373.

19. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині здійснення господарських операцій між ДСГП «Ліси України» та ПП «АМАРАНТ», колегія суддів зазначає наступне.

20. Так, між Позивачем та зазначеним вище контрагентом було укладено ряд договорів підряду, зокрема тих, що стосуються періоду, що перевірявся:

№461 від 17.09.2018 щодо виконання робіт по утепленню нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30;

№547 від 01.11.2018 щодо виконання будівельних робіт по капітальному ремонту санвузлів та частини адмінприміщення за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30.

21. Посилаючись на неможливість виконання обумовлених робіт ПП «АМАРАНТ», контролюючий орган покликається зокрема на недостатню кількість у зазначеного контрагента трудових ресурсів та недоліки первинних документів, складених в ході здійснення господарських операцій.

22. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів відзначає, що на підтвердження фактичного виконання робіт за вказаними договорами Позивачем надано суду: акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) за листопад - грудень 2018 року, підсумкову відомість ресурсів за листопад 2018 - грудень 2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Типова форма №КБ-3) за листопад - грудень 2018 року, виписки з банку з 01.01.2018 по 31.12.2018.

23. Водночас, апеляційний суд зазначає, що надані Позивачем документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, досягнутих між сторонами домовленостей та не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому з огляду на наступне.

24. Так, відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 зазначених вище договорів підряду, підрядник виконує роботи на підставі ДБН, технічних, якісних вимог Замовника, а отже підрядні роботи повинні були виконуватись з дотриманням приписів державних будівельних стандартів, у тому числі й ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», які прийнято з наданням чинності з 01.01.2014 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Додатком «Т» до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 затверджено форму акту приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2в), відповідно до якої в ній є обов`язковим зазначення найменування субпідрядника.

Згідно з пунктом 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (далі - Загальні умови), генеральний підрядник - підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

25. Втім, представлені Позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) не містять у собі відомостей про залучення субпідрядних організацій.

26. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що лист зареєстрований за вх.№33 від 06.01.2022 /т. 2, а.с. 230/, а також лист, зареєстрований за вх.№32 від 10.04.2023 щодо постачальників ПП «Амарант» /т. 8, а.с. 183/, на які посилається платник податків, до перевірки контролюючому органу не надавалися.

27. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що вказані вище листи не є достатніми доказами, які підтверджують факт виконання ТОВ «КЛАСИКА КОМФОРТУ» як субпідрядником усіх або окремих видів робіт по утепленню нежитлової будівлі, капітальному ремонту санвузлів та частини адмінприміщення, оскільки у відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Жодних первинних документів та інших належних та допустимих у контексті ст. 73-74 КАС України, доказів Позивачем не надано.

28. Водночас, покладений на Відповідача обов`язок доказування у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України не є абсолютним. Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, Позивач також має довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, що в даному випадку ним не дотримано.

29. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у судових засіданнях Позивачу було надано можливість надати суду належні та допустимі докази залучення ПП «Амарант» субпідряників. Втім, представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» посилався лише на зазначені вище листи та наполягав на їх достатності. Крім того, у додаткових поясненнях Позивач зазначає, що 19.07.2019, в рамках кримінального провадження №42018100000000777, відомості якого внесені 20.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під час проведення обшуку у приміщенні ПП «Амарант» укладені договори ПП «Амарант» з контрагентами, в т.ч. з ДП «Київський лісгосп», а також субпідрядні договори з ТОВ «Класика Комфорту» (бух.рахунок 631) та акти за 2018 рік було вилучено в ході обшуку.

30. Дослідивши додаток до протоколу обшуку - реєстр добровільно наданих документів з кабінету №418, колегія суддів зазначає, що під за № 49 зазначено «Папка червона з документами назвою « Дог Лісгосп»- 1 шт., а за №56 - «Папка жовта з документами назвою «Договори Класика Комфорту 631 акти 2018» - 1 шт. А відтак, неможливо встановити які саме документи були вилучені та чи стосувалися вони господарських операцій за договорами №461 від 17.09.2018 та №547 від 01.11.2018.

31. Крім того, за результатами дослідження підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) апеляційним судом також з`ясовано, що під час виконання підрядних робіт використовувалася наступна техніка: автомобілі бортові, автонавантажувачі, крани переносні, крани баштові, крани на автомобільному ходу, крани на гусеничному ходу, машини поливально-мийні, машини свердлильні електричні, навантажувачі одноковшеві, підіймачі автопасажирські тощо.

32. Наказом Міністерства статистики України №149 від 13.06.1997 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів» затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів: ЕБМ-1 "Рапорт N про роботу баштового крану"; ЕБМ-2 "Подорожній лист N будівельної машини"; ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-6 "Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-7 "Довідка про виконані роботи (послуги)".

33. Разом з тим, Позивачем не надано до суду жодного з вищевказаних документів, які підтверджували б використання ПП «Амарант» як підрядником або ТОВ «КЛАСИКА КОМФОРТУ», як субпідрядником, наведених у підсумкових відомостях ресурсів, актах приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в) машин та механізмів.

34. Крім того, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», прийнятих 27.08.2013 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №405 (далі - ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013), вартість експлуатації будівельних машин та механізмів у складі прямих витрат підрядником визначається виходячи з нормативного часу роботи машин, необхідного для виконання обсягу робіт, що пропонується, та вартості експлуатації машин за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах.

У складі вартості експлуатації будівельних машин та механізмів, у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів.

Підпунктом 6.2.1.4 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 визначено, що заробітна плата в складі ціни машино-години розраховується на підставі нормативних трудовитрат ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів, що визначаються як сума нормативних трудовитрат машиністів та робітників, зайнятих на ремонті, технічному обслуговуванні і перебазуванні будівельних машин та механізмів, і вартості людино-години відповідного середнього розряду ланки.

Відповідно до підпункту 4.2.1.2 підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 нормальна тривалість робочого часу робітників, зайнятих на будівництві в звичайних умовах труда, складає 40 годин на тиждень, тобто 8 год\день робочого часу, як про то зазначає Апелянт.

35. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що за період з дати підписання Договорів від 17.09.2018 та 01.11.2018 по дату завершення робіт згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт 08.11.2018 та 26.12.2018 відповідно було від 39 до 73 робочих днів, що наведено вище в таблиці.

36. Відтак, контролюючий орган зазначає та надає відповідні розрахунки, згідно з якими, при врахуванні 8-годинного робочого дня при повній зайнятості кожного працівника щодня, для виконання обсягу робіт в кількості 6724,35 люд.-год., за 73 робочих дні, необхідно щонайменше 12 робітників.

37. Водночас, згідно поданих ПП «Амарант» звітів за формою 1-ДФ за 3 квартал 2018 року, у контрагента Позивача було 6 працівників, що не є достатнім для виконання зазначених робіт з огляду на викладене вище. Крім того, як стверджує Апелянт та не спростовано Позивачем, договори цивільно-правового характеру також не укладалися, що свідчить про неможливість ПП «Амарант» залучення інших працівників.

38. Окрім того, Позивачем не подано документів на засвідчення наявності серед працівників ПП «Амарант» або ж ТОВ «КЛАСИКА КОМФОРТУ» осіб, які мають відповідні посвідчення, допуски до роботи тощо, та відповідно можуть бути зайняті на керуванні та обслуговуванні будівельних машин та механізмів.

39. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ПП «Амарант» фактично не мало можливості виконувати свої зобов`язання за договорами підряду.

Зазначена правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2024 року у справі № 808/1674/17.

40. Належні та допустимі у контексті ст. 73-74 КАС України докази залучення до виконання робіт субпідрядника ТОВ «КЛАСИКА КОМФОРТУ» не надано. Відповідного клопотання про витребування доказів судом з огляду на їх неможливість надання, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не подавало.

41. Окрім викладеного вище, суд апеляційної інстанції також встановив,що наявні у матеріалах справи первинні документи містять недоліки, а саме: в актах приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) за листопад - грудень 2018 року відсутня вказівка на посаду, прізвище та ініціали підписантів як зі сторони Позивача, так і ПП «Амарант», дату їх складення; в підсумкових відомостях не зазначено хто їх склав, відсутні як прізвище та ініціали підписантів, так і печатка підприємства, дата їх складення, що свідчить про недотримання платником податків податкової дисципліни.

42. У контексті зазначеного колегія суддів акцентує увагу на тому, що наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум отриманих доходів, понесених витрат, є підставною для врахування та відображення таких при формуванні об`єктів оподаткування якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі, або недійсність даних в яких установлена судом.

43. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 520/6922/2020.

44. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, Позивач діяв без належної обачності при виборі контрагента та розумними заходами не пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.

45. Надаючи оцінку доводам учасників справи, судова колегія також зазначає, що недоліки первинних документів або ж встановлення факту відсутності достатніх трудових ресурсів не можуть бути окремими самостійними підставами ухвалення спірних рішень, втім, мають оцінюватися судом у сукупності. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

46. Водночас, враховуючи усе вищевикладене у сукупності, а саме недоліки у первинних документах, які складені в процесі виконання робіт, ненадання жодних належних допустимих доказів наявності у ПП «Амарант» достатньої кількості трудових ресурсів, можливості залучення ним субпідрядної організації та здійснення її працівниками відповідного обсягу робіт, свідчить на користь висновку контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарської операції між Позивачем та ПП «Амарант» у листопаді-грудні 2018 року. А тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства та приходить до висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

47. Переглядаючи оскаржуване рішення суду щодо здійснення господарських операцій між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), судова колегія зазначає наступне.

48. Так, у акті перевірки контролюючий орган зазначає, що зазначені вище контрагенти не могли фактично здійснити господарські операції на користь Позивача, що вказує на формування ДСГП «Ліси України» активу за рахунок надходження робіт з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання.

49. Надаючи оцінку доводам учасників справи в цій частині, колегія суддів зазначає, що між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 мали місце господарські взаємовідносини на основі договору № 123 від 21.02.2020, договору № 15 від 04.01.2018, договору № 156 від 01.04.2020, договору № 157 від 06.03.201, договору № 16 від 02.01.2019, договору № 2 від 02.01.2020, договору № 213 від 19.04.2017, договору № 228 від 02.04.2018, договору № 252 від 01.07.2020, договору № 323 від 17.07.2017, договору № 394 від 01.10.2020, договору № 5 від 04.01.2021, договору № 57 від 02.01.2019.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 мали місце господарські взаємовідносини на основі договору № 163 від 31.03.2017, договору № 229 від 12.05.2017, договору № 14 від 04.01.2018, договору № 239 від 22.03.2018, договору № 17 від 02.01.2019, договору № 187 від 06.03.2019, договору № 5 від 02.01.2020, договору № 494 від 17.12.2020.

50. На виконання зазначених вище договорів контрагентами Позивача було складено акти виконаних робі, зокрема щодо: доповнення лісових культуро, рубки догляду, прополювання ґрунту ручним інструментом, косіння трави та отізання гілок, заготівля та трелювання деревини твердих, м`яких, хвойних порід, суцільні та вибіркові санітарні рубки, рубки догляду, інші лісогосподарські рубки пов`язані з веденням л/г, посадка лісу на землях ДЛФ рубки догляду, збирання шишок ялинки, сосни та виконання інших робіт, відображених в актах виконаних робіт, про що зазначено в акті перевірки /т. 1 а.с. 33-72, а.с. 78-132/.

51. При цьому, як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів та не оскаржується учасниками справи, згідно з поданим звітом за ф. №1-ДФ ФОП ОСОБА_1 :

- З квартал 2017 року: прийнято 3 осіб 02.08.2017, які були працівниками ДП "Київський Лісгосп" ( ОСОБА_3 - прийнято 13.03.2017 та звільнено 06.04.2017, ОСОБА_4 -прийнято 17.03.2017, звільнено 28.04.2017, ОСОБА_5 - прийнято 13.03.2017, звільнено 06.04.2017), одного з яких звільнено у ФОП ОСОБА_1 31.08.2017, 2 осіб прийнято 13.09.2017, один з яких є колишнім працівником ДП "Київський Лісгосп" - ОСОБА_6 , якого було прийнято ДП "Київський Лісгосп" 13.03.2017, звільнено 28.04.2017, а послуги від ФОП ОСОБА_1 почали надаватись 28.04.2017, тобто у ФОП ОСОБА_1 була відсутня потрібна кількість працівників для виконання такого об`єму наданих послуг;

- з 4 квартал 2017 року по 2 квартал 2018 року: працювало 4 особи;

- 3 квартал та 4 квартал 2018 року: прийнято 1 особу 14.09.2018- ОСОБА_7 , працювало 5 осіб;

- 1 квартал 2019 року: працювало 7 осіб: звільнено 1 особу 14.02.2019 - ОСОБА_8 , прийнято 2 осіб 01.03.2019 - ОСОБА_9 , один з них був працівником ДП "Київський Лісгосп" - ОСОБА_10 (прийнято 11.06.2018, звільнено 31.07.2018);

- 2 квартал 2019 року: працювало 6 осіб, 2 з яких було звільнено 15.04.2019 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- З квартал 2019 року: працювало 7 осіб, трьох з яких прийнято 01.07.2019 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- 4 квартал 2019 року: працювало 6 осіб, ОСОБА_10 звільнено 31.10.2019, а інших 5 осіб звільнено 13.12.2019;

- 1 квартал 2020 року: працювало 5 осіб, яких прийнято 22.01.2020 - ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , яких було звільнено в 4 кварталі 2019 року. При цьому, за січень 2020 року були виставлені акти виконаних послуг на адресу ДП "Київський Лісгосп". Звільнено двох осіб 13.03.2020, трьох осіб звільнено 25.03.2020;

- 2 квартал 2020 року: працювало 5 осіб, які були звільнені у 1 кварталі 2020 року, а потім знову прийняті 29.04.2020, при цьому за квітень 2020 року були виставлені акти виконаних послуг на адресу ДП "Київський Лісгосп";

- З квартал 2020 року: працювало 6 осіб, одного з яких звільнено 03.07.2020 - ОСОБА_7 , прийнято одну особу 03.08.2020- ОСОБА_11 ;

- 4 квартал 2020 року по 1 квартал 2021 року працювало 5 осіб.

52. Отже, у період здійснення у ФОП ОСОБА_13 працювало від 3 до 7 працівників, а у другому кварталі 2017 року наймані працівники були відсутні.

53. Водночас, колегія суддів зазначає, що на виконання договору від 19.04.2017, ФОП ОСОБА_13 було складено акти від 29.04.2017 №№ 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203 згідно яких у період з 19.04.2017 по 29.04.2017 (10 календарних днів з дня укладення договору) ним було посаджено саджанців у кількості 23300 шт., тобто 2330 шт. на день, що, як обґрунтовано зазначає контролюючий орган, неможливо здійснити у такий короткий проміжок часу за відсутності трудових ресурсів.

54. Стосовно ФОП ОСОБА_2 , то судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується, що:

- згідно з повідомленнями про прийняття працівника на роботу, поданого 24.03.2017, прийнято перших 3 осіб. Дата початку роботи трьох працівників - 01.04.2017;

- за 2018 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників - 8 осіб.

- за 2019 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників з 01.03.2019 року -7 осіб, з 01.05.2019 - 6 осіб.

- за 2020 рік встановлено, що згідно з поданими звітами про суми нарахованої заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 була середньооблікова чисельність працівників з 01.03.2020 - 1 особа.

- з 01.04.2020 звіти не подавав, хоча отримував доходи за отримані послуги згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

55. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перший договір між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 на посадку лісових культур був укладений 21.03.2017. Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт від 31.03.2017 №№ 144, 145, 146, 147, 148,Ю 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 158, 159,160,161,162, 163, б164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176 , ФОП Щома у період з 21.03.2017 по 31.03.2017 ( 10 календарних днів з дня укладення договору) було здійснено висадку 272760 шт. саджанців сосни та дубу. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перші три працівники були прийняті на роботу ФОП ОСОБА_2 24.03.2017, а до роботи вони приступили 01.04.2017, тобто вже після виконання зазначених робіт, що дозволяє колегії суддів стверджувати про відсутність у зазначеного контрагента трудових ресурсів, що унеможливлює виконання ним такого обсягу робіт у задекларований ним період.

56. Вказане стосується й інших періодів роботи, зокрема, згідно актів виконаних робіт від 28.04.2017 за наявності у контрагента Позивача лише трьох працівників було здійснено посадку лісових культур у кількості 236800 саджанців, доповнення лісових культур - 50980 шт. та ін.

57. Твердження Позивача про те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 могли самостійно виконувати ці роботи, а також залучати членів сім`ї, заохочення держави до виконання таких робіт родин та всіх бажаючих незалежно від кваліфікації у лісовій галузі, колегія суддів до уваги не приймає як таке, що не підтверджується жодними належними та допустимими у контексті ст. 73-74 КАС України доказами та засноване на припущенні, що не може бути покладено в основу доказування протиправності висновків контролюючого органу про недостатню кількість у контрагентів Позивача трудових ресурсів для виконання такого значного обсягу робіт у задекларований ними період.

58. При цьому, як зазначалося апеляційним судом раніше, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Втім, в цьому випадку, Позивачем не доведено протиправності висновків Відповідача.

59. Крім того, на виконання договору, укладеного між ДП «Київський Лісгосп» та ФОП ОСОБА_1 від 19.04.2017 №213, ФОП ОСОБА_1 також здійснював заготівлю та трелювання деревини твердих, м`яких, хвойних порід, що взагалі не було предметом договору №213, оскільки згідно п. 1.2 зазначеного договору постачальник зобов`язувався надавати послуги посадки лісових, доповнення та догляду за лісовими культурами. Відомості про укладення Додатків до зазначеного договору щодо виконання таких робіт та погодження цін у матеріалах справи відсутні. А сам договір був укладений ще до того, як ФОП ОСОБА_1 отримав дозвіл на виконання лісосічних робіт.

60. Так, виконання контрагентами Позивача таких видів робіт як заготівля та трелювання деревини були передбачені договорами № 17 від 02.01.2019, №14 від 04.01.2018, №229 від 12.05.2017, №323 від 17.07.2017, № 14 від 04.01.2018 та ін.

61. Разом з тим, у матеріалах судової справи відсутні належні та допустимі докази наявності у контрагентів Позивача спеціальної техніки для здійснення лісосічних робіт, зокрема трелювальні трактори, лебідки та ін.

62. Як зазначає Апелянт та не спростовано платником податків, контрагенти Позивача не подавали повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

63. Водночас, у матеріалах справи наявні щодо ФОП ОСОБА_1 : свідоцтво про реєстрацію на трактор МТЗ-82 заводський № НОМЕР_3 від 18.09.2017 року та копія договору оренди№447 від 03.09.2018 у ДП «Київске лісове господарство» трактору МТЗ 82.1 днз 21495КА, гарантійний талон на купівлю бензопили від 12.09.2017 для приватного (побутового) використання та товарний чек та гарантійні талони на купівлю двох бензопил від 06.03.2019 для професійного (комерційного) використання у яких графа «Покупець» не заповнена.

64. Відтак, станом на 2017-2018 роки у ФОП ОСОБА_1 для виконання робіт із заготівлі та трелювання деревини був наявний один трактор та одна бензопила, що свідчить про неможливість виконання в середньому 4-5 працівниками задекларованого обсягу робіт. Також, за таких обставин, неможливо встановити яким чином ФОП ОСОБА_1 здійснювалася рубка догляду дерев згідно актів виконаних робіт від 28.04.2017.

65. Щодо ФОП ОСОБА_2 , то у матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію трактору МТЗ 82/1 реєстраційний номер НОМЕР_4 , складене у 2016 році. Будь-які інші належні, допустимі та достатні у контексті ст.73-75 КАС України докази наявності у ФОП ОСОБА_2 основних засобів для здійснення господарської діяльності щодо, зокрема рубки, заготівлі, трелювання лісу у матеріалах справи відсутні.

66. Отже, наявні у матеріалах справи первинні документи в сукупності з встановленими обставинами не дозволяють колегії суддів стверджувати про факт реального вчинення господарських операцій саме ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , за наслідками яких Позивачем сформовані показники податкового обліку.

67. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ..

68. Отже, відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2021 №224980703, №225000703, №225010703.

69. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в чистині податкового повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0225040707, яким на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

70. Так, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, контролюючий орган посилається на неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи щодо того, в яких бочках зберігалося пальне, чи перебували бочки на балансі підприємства, чи відповідають бочки ознакам «акцизного складу». Водночас, Апелянт відзначив, що Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155 заборонено відвантажувати продукцію в металеві бочки, а не спеціальні резервуари.

71. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає, що правове питання щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року (справа №540/4291/20).

72. Так, Верховний Суд застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України і констатував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

В подальшому зазначені висновки підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 21 вересня 2022 року у справі №140/16490/20, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, від 07 червня 2022 року у справі №360/4140/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22 тощо.

У наведених вище постановах Верховний Суд чітко вказав, що самого лише встановлення факту придбання пального недостатньо для висновку про його зберігання суб`єктом господарювання. Склад правопорушення, передбаченого абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, має доводитись шляхом встановлення обставин того, де і яким чином суб`єкт господарювання зберігав пальне, дослідженням замірів його кількості (об`єму) і співставленням цих показників із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які встановлюють випадки, які не вважаються «акцизним складом» та/або «акцизним складом пересувним». Ці обставини мають бути належним чином зафіксовані в акті фактичної перевірки як носії доказової інформації.

73. Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано Апелянтом, у акті перевірки зафіксовано обставини придбання Позивачем пального і міститься посилання на докази, якими підтверджується його кількість. Однак, Відповідачем не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо, тобто обставин, які складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР. При цьому, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними твердження контролюючого органу про те, що такі обставини мали б бути встановлені саме судом під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

74. Водночас, з наявного у матеріалах справи акта перевірки вбачається, що висновки Апелянта про порушення Позивачем вимог Закону №481/95-ВР ґрунтуються на аналізі акцизних накладних від 08.08.2020 року №18 на поставку пального в кількості 2614,14 літрів; від 04.09.2020 року №25 на поставку пального в кількості 2629,24 літри; від 27.10.2020 року №37 на поставку пального в кількості 2538,13 літри; від 04.12.2020 року №41 на поставку пального в кількості 2558,73 літри, а також видаткових накладних та ТТН від 08.08.2020 року №32 на суму поставки 58608,0 грн. з ПДВ; від 04.09.2020 року №45 на суму поставки 59463,36 грн. з ПДВ; від 27.10.2020 року №64 на суму поставки 56985,72 грн. з ПДВ; від 04.12.2020 року №78 на суму поставки 64818,60 грн. з ПДВ.

75. Виключно вказані обставини та факт отримання Позивачем ліцензії у майбутньому, згідно з актом перевірки, слугували підставою для формування Апелянтом висновку про зберігання ДП «Київське лісове господарство» у періоді, що перевірявся, пального без отримання відповідної ліцензії і, відповідно, до притягнення вказаного суб`єкта господарювання до відповідальності.

76. Разом з тим, слід зазначити, що, протягом усього судового розгляду справи, Позивач не заперечував проти твердження контролюючого органу про придбання ним палива. Водночас відсутні підстави вважати, що придбана кількість пального перевищує встановлені у підпунктах 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України граничні показники, за наслідками перевищення яких місце зберігання визнається «акцизним складом» та/або «акцизним складом пересувним». Зі змісту акта перевірки та доданих до нього матеріалів фотофіксації не вбачається за можливе встановити те, у якій ємності чи ємностях перебувало на зберіганні у Позивача пальне та розмір такої ємності чи ємностей. При цьому не є спірним між сторонами, що придбане паливо використовувалось Позивачем для власних потреб.

77. Отже, враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави вважати, що зберігання Позивачем пального, придбаного для власного використання, підпадає під визначення «зберігання пального», що вимагає ліцензування відповідно до норм статті 15 Закону № 481/95-ВР, відсутні. Відтак, відсутні й підстави для притягнення Позивача до відповідальності, встановленої нормою абзацу 9 частини другої статті 17 цього Закону. А відтак, податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0225040707 є протиправним та підлягає скасуванню.

78. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта про порушення судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так, контролюючий орган стверджує, що справа № 320/1921/22 розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тоді як сума позовних вимог у цій справі становить 15349232 грн.

Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з п. 4 ч.4 ст. 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

79. Відтак, оскільки сума позовних вимог у цій справі становить - 15 349 232 грн, що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (як станом на 01.01.2022, так і станом на 01.01.2024) суд першої інстанції, розглянувши цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін допустив порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для його скасування з огляду на положення статті 317 КАС України.

80. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

81. Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення без дотримання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.

82. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

83. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - скасуванню, а позов - задоволенню частково.

84. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 61077,82 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, станом на момент подання позовної заяви, за подання до адміністративного суду: адміністративного позову: майнового характеру, який подано: юридичною особою стягується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 становив 2481 грн.

Відтак, ставка судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 24810,00 грн.

Розмір задоволених позовних вимог у цій справі становить 500000,00 грн 3,3 % ціни позову (15 349 232 грн), а відтак судовий збір, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог та становить 818,73 грн (24810х3,3%).

Водночас, судовий збір, сплачений під час подання позовної заяви у розмірі 36267, 82 (61077,82 - 24810,00) підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету як надмірно сплачений.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0225040707 від 24 вересня 2021 року у розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч гривень та нуль копійок).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 818,73 (вісімсот вісімнадцять гривень та сімдесят три копійки) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 червня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина