Постанова від 25.06.2025 по справі 620/6750/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року Справа № 620/6750/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ

України в Чернігівській області

про визнання неправомірною бездіяльності та

зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за весь період проходження служби в органах внутрішніх справ з 04.12.1995 по 10.08.2022, у тому числі за час вимушеного прогулу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо виплати компенсації невикористаної за час служби відпустки ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік -29 діб, за 2012 рік - 24 доби, за 2013 рік - 21 доба, за 2014 рік - 21 доба, а також за час вимушеного прогулу, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашком С. В. прийнято постанову від 21.02.2025 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №620/6750/24, виданого 17.02.2025.

07.03.2025 до суду звернувся Позивач із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, яка мотивована тим, що УМВС України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 08592365 станом на 20.02.2025 має статус юридичної особи, яка припинена.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні № 77280401 Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Чернігівській області на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000).

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правонаступником прав та обов`язків припиненого Управління МВС України в Чернігівській області, ураховуючи статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог скарги Апелянт зазначає, що правонаступником ліквідованого боржника, зазначеного у виконавчому листі по справі № 620/6750/24, є Міністерство внутрішніх справ України, а не ГУ НП в Чернігівській області.

Крім того, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що в розпорядженні ГУНП в Чернігівській області відсутні документи щодо проходження служби в УМВС України в Чернігівській області та інформація щодо розмірів грошового забезпечення Позивача, оскільки такі документи при ліквідації УМВС України в Чернігівській області були передані на архівне зберігання до відповідних архівних установ МВС України, що унеможливлює виконання ГУ НП в Чернігівській області рішення суду.

З цих та інших підстав ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 та від 02.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від Позивача надійшла заява про надання додаткових пояснень у яких він зазначає, що ГУ НП в Чернігівській області рішення суду фактично виконано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 20.02.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №1 000 641 1100 33006748 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08592365).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частиною першою статті 379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно із частиною четвертою статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - «Закон») надано визначення, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Положеннями абзацу 1 частини п`ятої статті 15 Закону встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тож з наведеного висновується, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - «Порядок»).

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

02.07.2015 року прийнятий Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року.

З прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно п.7 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено було забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою КМУ від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 та від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

Отже, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб`єкта - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та переходу його прав та обов`язків (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Так, з матеріалів цієї справи вбачається, що першочергово спір між сторонами виник щодо проходження ОСОБА_1 публічної служби.

За наслідками розгляду судами цієї справи були ухвалені судові рішенні й на їхнє примусове виконання був виданий виконавчий лист, а саме щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік -29 діб, за 2012 рік - 24 доби, за 2013 рік - 21 доба, за 2014 рік - 21 доба, а також за час вимушеного прогулу, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995

Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв`язку з проходженням та припиненням позивачем служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, обов`язок боржника, що випливає з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, не стосується публічно-владних функцій.

З огляду на указане, заміна Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області як боржника у виконавчому документі може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 10 лютого 2022 року у справі №803/172/16, від 18 квітня 2022 року у справі №805/3965/16-а.

Постановою КМУ від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Водночас, варто звернути увагу, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області припинено з 20.02.2025, номер запису № 1000641110033006748 від 20.02.2025.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відбулося вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин та перехід усіх його прав та обов`язків до правонаступника (повне правонаступництво).

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи Апелянта про те, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Чернігівській області, зокрема і за виконавчим листом №620/6750/24 є МВС України, оскільки правонаступником є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція.

Так, нормами статей 1, 2 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалося, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Своєю чергою приписами статей 1, 2 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Таким чином, у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Чернігівській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Чернігівській області.

Аналогічні правові виснвоки викладено Верховним Судом у постанові від 28.11.2024 у справі №806/2056/18.

Посилання Апелянта на передання документів щодо проходження Позивачем служби в УМВС України в Чернігівській області та інформація щодо розмірів його грошового забезпечення на архівне зберігання до відповідних архівних установ МВС України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не нівелюють обов`язок ГУ НП в Чернігівській області виконати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2024 у цій справі як правонаступник УМВС України в Чернігівській області.

Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та постановив ухвалу про відмову в заміні сторони виконавчого провадження правонаступником з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 25 червня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина