Постанова від 23.06.2025 по справі 580/7773/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Справа № 580/7773/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря Бродацької І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до начальника Черкаського міжрегіонального управління

Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту

та судноплавства України Мацака Є.І.,

Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту

та судноплавства України

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та

скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І. (далі - Відповідач-1), Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - Відповідач-2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацак Єгора Івановича від 25.07.2024 № 003/24 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 000,00 гривень за порушення ч. 1 ст.31, ч. 1 ст. 27, п. 2 ч. 1 ст. 74 Закону України від 03.12.2020 № 1054-ІХ "Про внутрішній водний транспорт".

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначав, що справа про правопорушення не містить належних і допустимих доказів, які безсумнівно, «поза розумним сумнівом», підтверджують порушення ОСОБА_1 . Закону №1054-1Х в частині виходу в рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів.

Також ОСОБА_1 стверджував, що протокол №003/24 складений не уповноваженою особою. Крім того, в зазначеному протоколі указано про експлуатацію судна (вихід в рейс) несамохідного земснаряду «Зірка Черкас», який не має чинних суднових документів, передбачених ч. 1 ст. 31 Закону №1054-ІХ, але конкретно не зазначено яких саме, не містить відомості про виявлені і/або надані докази вчинення правопорушення; аудіо чи відеозапис дії; фототаблиці, схеми, та інші матеріали, які пояснюють зміст цього протоколу, а тому він є неналежним і недопустимим доказом порушення.

Також Позивач посилався на положення постанови КМУ від 13.03.2022 №303, якою передбачено припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при виході у рейс на українському судні внутрішнього плавання з екіпажем на ньому повинні бути суднові документи, зокрема такі як свідоцтво судна внутрішнього плавання або чинне класифікаційне свідоцтво, втім, 28.06.2024 о 13 год. 10 хв. на Кременчуцькому водосховищі в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області зафіксовано експлуатацію (вихід в рейс) судна несамохідного земснаряду «Зірка Черкас», без належних суднових документів передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Також суд прийняв до уваги лист ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України", яким повідомлено Відповідача 2, що станом на 15.11.2024 відповідно до виробничих баз Регістру, несамохідний земснаряд "Зірка Черкас" під технічним наглядом Регістру не знаходиться, Регістрового номеру та класу Регістра не має, класифікаційних документів Регістру не отримувало.

Крім того, суд відзначив, що Позивач двічі притягався до відповідальності протягом 2024 року за аналогічне правопорушення.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження Позивача про те, що протокол складений неуповноваженою особою з огляду на наявність таких повноважень у заступника начальника територіального управління згідно посадової інструкції.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, Апелянт посилається на відсутність у матеріалах справи рішення Адміністрації судноплавства, яким дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану.

Крім того, Апелянт, як і у позові, посилається на те, що Бондаренко С.С. , як заступник керівника територіального органу адміністрації судноплавства, не уповноважений складати протокол, оскільки протокол має право складати виключно посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту і виключно відносно суб`єкта господарювання. Водночас, ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, а відтак не є суб`єктом правопорушення.

Також Апелянт повторно зазначає про відсутність у справі належних та допустимих доказів, які безсумнівно та «поза розумним сумнівом» підтверджують вчинення ним правопорушення, посилаючись зокрема на те, що до протоколу не долучено в електронному вигляді на диску для лазерних систем зчитування відеоматеріал, на якому проставлений номер протоколу. Вказане, на думку Апелянта, свідчить про те, що Відповідач 1, розглядаючи справу, безпосередньо не досліджував відеозаписи, на які є посилання у протоколі.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відеозаписи з відеореєстратора №11300780 не мають жодного відношення до справи, оскільки цей відеозапис створений 17.09.2024, натомість він притягнутий до відповідальності за вчинення порушення вимог Закону №1054-Х о 13:10 год. 28.06.2024.

Отже, ОСОБА_1 стверджує, що спірна постанова не відповідає вимогам закону, оскільки в ній не вказано жодного доказу та/або документа та їх докладного змісту на підставі яких установлено експлуатацію (вихід в рейс) судна несамохідного земснаряду «Зірка Черкас» без чинного свідоцтва судна внутрішнього плавання.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 та від 31.03.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Представник Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України подав відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

У відзиві Відповідач 2 акцентує увагу на тому, що при поданні позовної заяви Позивач не надав до суду докази та не навів обгрунтовані аргументи відносно наявності суднових документів судна внутрішнього плавання «Зірка Черкас» під час проведення перевірки.

6. Від Відповідача 2 надійшли письмові пояснення у яких він зазначає доводи щодо проведення ним планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, зокрема стверджує, що окремим дорученням Голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 18.04.2023 № 60/02/13-23 доручено Черкаському міжрегіональному управлінню Адміністрації судноплавства забезпечити у взаємодії з працівниками Національної поліції України посилення контролю за безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах, шляхом здійснення перевірки суднових документів і кваліфікаційних документів суднового екіпажу, а також перевірки на відповідність необхідних документів експлуатації суден.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.06.2024 о 13 год. 10 хв. на Кременчуцькому водосховищі в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області зафіксовано експлуатацію (вихід в рейс) судна несамохідного земснаряду «Зірка Черкас», без належних суднових документів передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», саме без чинного свідоцтво судна внутрішнього плавання, чим було порушено вимоги ч. 1 ст. 27 та п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» , за що передбачена відповідальність згідно з п 2 ч. 1 ст. 74 Закону України «Про внутрішній водний транспорт». Дане правопорушення зафіксовано на відеореєстратор №111300780.

Заступником начальника Управління - начальником відділу державного нагляду (контролю) суден Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Бондаренком С.С. складно протокол про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт від 28.06.2024 №003/24.

Позивачем 03.07.2024 отримано повідомлення від 02.07.2024 про місце, час та дату розгляду справи про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт відносно нього (о 11 год. 00 хв. 23.07.2024).

Начальником Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацаком Є.І., за вихід у рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів, 25.07.2024 прийнято постанову №003/24 про застосування адміністративного-господарських санкцій (штрафів), передбачених статтею 74 Закону України "Про внутрішній водний транспорт", якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 51000,00 грн.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про внутрішній водний транспорт" від 3 грудня 2020 року № 1054-IX визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування внутрішнього водного транспорту і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних та безпечних перевезеннях (далі - Закон №1054-ІХ).

Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону №1054-ІХ внутрішній водний транспорт - вид транспорту, до якого належать судна, суб`єкти господарювання, що здійснюють та забезпечують перевезення переважно внутрішніми водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти, використовуються для рибогосподарської діяльності, надають інші послуги з використанням суден внутрішнього плавання, забезпечують судноплавство на внутрішніх водних шляхах, утримують об`єкти інфраструктури внутрішніх водних шляхів, здійснюють навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства.

Згідно п.66 ч.1 ст.1 Закону №1054-ІХ судно внутрішнього плавання - річкове судно або судно змішаного плавання довжиною 20 метрів і більше або судно, добуток довжини, ширини та осадки якого становить об`єм у 100 кубічних метрів і більше, буксири і штовхачі, призначені для ведення складу таких суден чи плавучого обладнання, а також пасажирські судна і плавуче обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1054-ІХ судно (склад суден) допускається до плавання внутрішніми водними шляхами за умови його відповідності встановленим національним законодавством або міжнародними договорами України вимогам щодо безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, до належного рівня підготовки, комплектування і кваліфікації членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров`я пасажирів і членів екіпажу та за наявності відповідних чинних суднових документів і документів членів екіпажу.

Ідентифікація судна внутрішнього плавання здійснюється за назвою та унікальним європейським ідентифікаційним номером судна, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до міжнародних договорів України та з урахуванням вимог законодавства Європейського Союзу.

Кожне судно може мати лише один унікальний європейський ідентифікаційний номер судна, який залишається незмінним протягом усього строку його експлуатації (ч.1 ст.29 Закону №1054-ІХ).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.32 Закону 1054-ІХ реєстрація суден внутрішнього плавання здійснюється у Державному судновому реєстрі України. Під час першої реєстрації судну внутрішнього плавання, якому на момент реєстрації в Україні не присвоєно унікальний європейський ідентифікаційний номер, присвоюється такий ідентифікаційний номер, відомості про який вносяться до свідоцтва судна внутрішнього плавання чи тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання, до свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України або свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України.

Унікальний європейський ідентифікаційний номер судна не змінюється протягом усього строку експлуатації судна.

Органи та умови реєстрації суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України та цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Кодексу торговельного мореплавства України реєстрація морських суден і суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент), яке видається безстроково, або свідоцтвом про тимчасове право плавання під Державним Прапором України, а також свідоцтвом про право власності на судно, яке видається безстроково.

У відповідності до ч.1 ст.31 Закону №1054-ІХ на українському судні внутрішнього плавання з екіпажем, плавучому обладнанні під час його експлуатації повинні бути такі суднові документи:

1) свідоцтво про право власності на судно (копія);

2) свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України;

3) класифікаційне свідоцтво (у випадках, передбачених законом);

4) свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання;

5) обмірне свідоцтво судна внутрішнього плавання - для суден, що здійснюють перевезення вантажів;

6) суднова роль (список членів суднового екіпажу);

7) список пасажирів (за наявності);

8) судновий журнал;

9) документи, передбачені правилами реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, у морських і річкових портах і терміналах;

10) документи щодо перевезення небезпечного вантажу - для судна, що перевозить такий вантаж;

11) дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції (за наявності).

Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України), свідоцтво про право власності видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Класифікаційне свідоцтво видається класифікаційним товариством, обраним судновласником, за формою, що встановлюється правилами цього класифікаційного товариства. Строк дії класифікаційного свідоцтва визначається класифікаційним товариством відповідно до його правил.

Свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання, додаткове свідоцтво судна внутрішнього плавання видаються визнаним класифікаційним товариством, обраним судновласником, від імені держави за результатами технічного огляду.

Порядок здійснення технічного нагляду за суднами розробляється з урахуванням міжнародних договорів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Судно внутрішнього плавання може мати лише одне чинне свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання.

Строк дії свідоцтва судна внутрішнього плавання визначається відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за суднами та не може перевищувати 10 років, крім свідоцтв пасажирських і високошвидкісних суден, суден, що перевозять небезпечні вантажі, строк дії яких не може перевищувати п`ять років.

У випадках, визначених законодавством, строк дії свідоцтва внутрішнього плавання (крім тимчасового свідоцтва внутрішнього плавання) може бути подовжений визнаним класифікаційним товариством, яке видало таке свідоцтво, на строк до шести місяців без проведення технічного огляду, про що зазначається у свідоцтві судна внутрішнього плавання.

У випадках, передбачених порядком здійснення технічного нагляду за суднами, що розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням міжнародних договорів України, допускається видача суднам внутрішнього плавання та плавучим спорудам тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання.

Визнане класифікаційне товариство анулює свідоцтво судна внутрішнього плавання у разі виявлення невідповідності судна технічним вимогам, встановленим законодавством.

У випадках, передбачених законодавством, визнане класифікаційне товариство відмовляє у видачі або поновленні свідоцтва судна внутрішнього плавання.

Форма, порядок видачі, подовження строку дії, поновлення, заміни та анулювання свідоцтва судна внутрішнього плавання і тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами (ч.5-7 ст.31 Закону №1054-ІХ).

Поряд із цим, пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону №1054-ІХ передбачено, що на українських суднах внутрішнього плавання, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України до набрання чинності цим Законом, до 31 грудня 2035 року допускається відсутність свідоцтва судна внутрішнього плавання, за умови наявності чинного класифікаційного свідоцтва.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що при виході у рейс на українському судні внутрішнього плавання з екіпажем на ньому повинні бути суднові документи, зокрема такі як свідоцтво судна внутрішнього плавання або чинне класифікаційне свідоцтво.

11. Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2024 о 13 год. 10 хв. на Кременчуцькому водосховищі в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області зафіксовано експлуатацію (вихід в рейс) судна несамохідного земснаряду «Зірка Черкас», власником якого є Позивач, без належних суднових документів передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», саме без чинного свідоцтво судна внутрішнього плавання.

12. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи відеозаписами, зафіксованими на відеореєстратор №111300780 та нагрудними бодікамерами, з яких чітко вбачається робота двигунів, видно дим з вихлопних труб, зафіксовано працюючий на судні екіпаж.

13. З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи Апелянта про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують вчинення ним правопорушення, оскільки такі докази були долучені до матеріалів адміністративної справи ДПП УПП в Черкаській області та були надані ОСОБА_1 за його заявою/т.1 а.с.10/ .

14. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження Апелянта про те, що зазначені відеозаписи не досліджувалися Відповідачем 1 під час прийняття спірного рішення, як такі, що засновані на припущенні, а відтак колегією суддів до уваги не приймаються.

15. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт виходу в рейс судна несамохідного земснаряду «Зірка Черкас» без чинного свідоцтва судна внутрішнього плавання Апелянтом не під час складення протоколу не заперечувався. Вказані обставини підтверджує також наявний у матеріалах справи припис від 04.04.2024 та акт огляду несамохідного судна, яке здійснює плавання (експлуатується) на внутрішніх річкових водних шляхах України від 03.07.2024 у своїй сукупності.

16. Натомість Апелянт посилається, зокрема, на відсутність правових підстав для проведення перевірки з огляду на відсутність у матеріалах справи рішення Адміністрації судноплавства, яким дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану та із залученням органів Національної поліції України. Втім, колегія суддів зазначає, що Окремим дорученням Голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 18.04.2023 № 60/02/13-23, Черкаському міжрегіональному управлінню Адміністрації судноплавства було доручено забезпечити у взаємодії з працівниками Національної поліції України посилення контролю за безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах, шляхом здійснення перевірки суднових документів і кваліфікаційних документів суднового екіпажу, а також перевірки на відповідність необхідних документів експлуатації суден.

17. Отже, доводи Апелянта у цій частині спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

18. Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що Бондаренко С.С. , як заступник керівника територіального органу адміністрації судноплавства, не уповноважений складати протокол, оскільки протокол має право складати посадова особа як центрального, так і територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, що передбачено п. 2 Порядку стягнення штрафу за порушення законодавства про внутрішній водний транспорт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 559, згідно з яким справи про порушення законодавства про внутрішній водний транспорт розглядаються керівником Адміністрації судноплавства, його заступниками, керівниками територіальних органів Адміністрації судноплавства та їхніми заступниками з урахуванням протоколу, отриманого від посадової особи Адміністрації судноплавства (її територіального органу), яка проводила захід, під час якого виявлено таке порушення, форма якого наведена в додатку 1.

19. Окрім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, з наданої до суду копії посадової інструкції заступника начальника Управління - начальника відділу державного нагляду (контролю) суден Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України вбачається, що така посадова особа згідно п. 6 Посадової інструкції здійснює заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері внутрішнього водного транспорту та судноплавства, та у разі виявлення таких порушень складає протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт. В межах наданих повноважень розглядає справи про адміністративні правопорушення та про правопорушення, передбачені законодавством про внутрішній водний транспорт, і накладає адміністративно-господарські штрафи.

20. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Апелянта про те, що він не є суб`єктом господарювання, а відтак не є суб`єктом правопорушення, оскільки він є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИ-КАР`ЄР» (код ЄДРПОУ 30272371), основним видом діяльності якого за КВЕД є 08.12 добування піску, гравію, глин і каоліну та є власником судна несамохідний земснаряд «Зірка Черкас», за експлуатацію якого без чинного свідоцтво судна внутрішнього плавання Позивача й було притягнуто до відповідальності.

21. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

22. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

23. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

24. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року - без змін.

25. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, витрати на сплату судового збору перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.06.2025.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина