Постанова від 26.06.2025 по справі 461/3313/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 рокуСправа № 461/3313/25 пров. № А/857/20890/25Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

за участі перекладача Мацкевича А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року (суддя Гнаткович В.С., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі ГУ, ДМС відповідно) звернулось до суду з позовом до громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 (далі Громадянин), в якому просило:

затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України останнього, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС, терміном на шість місяців.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що у відповідача була посвідка на тимчасове проживання на територіі? Украі?ни, видана ДМС, а також паспорт громадянина Арабськоі? Республіки Єгипет, строк діі? якого закінчився 17.01.2023. Враховуючи ці обставини, у позивача наявна вся інформація щодо особи відповідача, відтак можна зробити висновок, що особа відповідача в контексті статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) ідентифікована. Також зазначає, що позов було задоволено без його участі, без перекладача і адвоката. Водночас відповідач не володіє українською мовою, проте мав намір бути присутнім у судовому засіданні і користуватися послугами перекладача і адвоката, а також надавати свої пояснення і докази на розгляді справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває на території України без відповідних законних підстав, не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі Громадянина та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України. Враховуючи наведене, доцільно затримати відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на 6 місяців, для забезпечення подальшого примусового видворення за межі території України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 23.04.2025 о 14:40 год. згідно з протоколом № МЛВ 000106 про адміністративне затримання (далі Протокол) за частиною другою статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) працівники ГУ було виявлено та затримано Громадянина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП для з`ясування обставин справи та забезпечення своєчасного розгляду справи.

Відповідно до Протоколу Громадянин перевищив дозволений строк перебування більш як на 30 днів, та проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Після скасування 05.02.2020 посвідки на тимчасове проживання серії № НОМЕР_1 своєчасно не здав посвідку та не залишив територію України. Проживав на території України без документів на право проживання. Діючі документи у вказаного іноземця відсутні.

З матеріалів справи видно, що відповідач нелегально перебуває на території України, не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі Громадянина та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

Відповідно до частини восьмої статті 26 Закону примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

За змістом статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС.

Так, частиною першою цієї статті обумовлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС).

У вимірі встановлених судами обставин можна резюмувати, що: відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні; відповідач був затриманий співробітниками ДМС за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів направо проживання в Україні, за недійсними документами чи документами термін дії, яких закінчився; на час звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача були відсутні будь-які документи на право проживання в Україні.

Тож зважаючи на те, що у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для затримання Громадянина з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Також принагідно зауважити, що доводи скаржника про можливість ідентифікації відповідача на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , є неприйнятними, так як вона скасована рішенням ДМС 05.02.2020, відтак такий документ не слід розглядати, як документ, що ідентифікує іноземця. До того ж, строк дії паспорта Громадянина також закінчився 17.01.2023.

Відносно доводів апелянта про те, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції було обмежено його право на правову допомогу, то такі недоліки усунені в суді апеляційної інстанції. Відповідачу було надано можливість захисту своїх прав шляхом залучення адвоката та перекладача при апеляційному розгляді справи.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 271, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.