Постанова від 26.06.2025 по справі 300/6504/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 червня 2025 року

справа № 300/6504/24

адміністративне провадження № К/990/20232/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія Ніка»

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (суддя - Могила А. Б.),

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (судді: Іщук Л. П., Обрізко І. М., Шинкар Т. І.),

у справі №300/6504/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія Ніка»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія Ніка» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року №00/10309/0405, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 13 506,29 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

12 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №300/6504/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року після усунення позивачем недоліків касаційної скарги. Справа витребувана з суду першої/апеляційної інстанції.

Позивач у касаційній скарзі зазначив підставою касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи Товариства щодо підстав касаційного оскарження підлягають перевірці під час касаційного перегляду справи №300/6504/24.

03 червня 2025 року надійшла електронна справа №300/6504/24 в системі документообігу суду ДСС, а 12 червня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла справа в паперовому виді.

Доводи касаційної скарги

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Товариство зазначає, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживається для позначення кінцевої дати дії або виконання певного обов`язку включно, що підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1387/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15, від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/490/18.

У вказаних рішеннях Верховний Суд однозначно зазначає, що встановлення строку із застосуванням прийменника «до» певної дати має тлумачитися як включно до цієї дати.

Попри це, позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій та контролюючий орган безпідставно проігнорували наведені правові позиції касаційного суду, що вже були висловлені в аналогічних правовідносинах.

Товариство вважає, що неправомірно визнано обґрунтованим застосування штрафних санкцій за прострочення сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що були сплачені 20 грудня 2023 року, у той час як граничний строк їх сплати встановлено «до 20 грудня 2023 року», що слід розуміти включно по 20 грудня 2023 року. Отже, сплата 20 грудня 2023 року здійснена вчасно, а тому застосування санкцій є необґрунтованим і протиправним.

Позивач просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/6504/24 про відмову в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23 квітня 2024 року №00/10309/0405.

Відзив на касаційну скаргу Товариства від податкового органу не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство пройшло процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення Товариством термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 02 квітня 2024 року №6349/09-19-04-05/44053727 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення термінів сплати грошового зобов`язання, визначеного у податкових деклараціях/уточнюючих розрахунках:

- з податку на прибуток, поданій 08 серпня 2022 року №9434079891;

- з податку на додану вартість, поданих 19 грудня 2023 року №9345414501, №9345414914; 18 січня 2024 року №9004162107 та №9004162108.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач 15 квітня 2024 року подав свої заперечення до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, просив переглянути результати перевірки.

23 квітня 2024 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №00/10309/0405, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість до позивача застосовано штраф у сумі 13 506,29 грн;

- №00/10307/0405, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств застосовано штраф в сумі 5001,30 грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23 квітня 2024 року, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України 11 липня 2024 року винесла рішення, яким скасувала податкове повідомлення-рішення №00/10307/0405 від 23 квітня 2024 року в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 4500 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року №00/10309/0405 залишила без змін.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах підстав касаційного розгляду, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 ПК України).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За змістом пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій установили, що позивач пропустив строк сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість, зокрема:

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 19 грудня 2023 року №9345414501 на суму 85 376,15 грн - термін сплати до 20 грудня 2023 року, дата фактичного зарахування коштів 20 грудня 2023 року, кількість днів прострочення 1; на суму 898,85 грн - термін сплати до 20 грудня 2023 року, дата фактичного зарахування коштів 20 грудня 2023 року, кількість днів прострочення 1;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 19 грудня 2023 року №9345414914 на суму 111 385 грн - термін сплати до 20 грудня 2023 року, дата фактичного зарахування коштів 20 грудня 2023 року, кількість днів прострочення 1;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 17 січня 2024 року (поданий 18 січня 2024 року) №9004162107 на суму 57 549,85 грн - термін сплати до 19 січня 2024 року, дата фактичного зарахування коштів 22 січня 2024 року, кількість днів прострочення 4;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 17 січня 2024 року (поданий 18 січня 2024 року) №9004162108 на суму 0,85 грн - термін сплати до 19 січня 2024 року, дата фактичного зарахування коштів 24 січня 2024 року, кількість днів прострочення 6; на суму 14915,15 грн - термін сплати до 19 січня 2024 року, дата фактичного зарахування коштів 22 січня 2024 року, кількість днів прострочення 4.

Суди зазначили, що зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ наведено в додатку до акта перевірки від 02 квітня 2024 року №6349/09-19-04-05/44053727 та не заперечуються позивачем. Згідно з поданими платником податків уточнюючими розрахунками, контролюючий орган здійснив зарахування таких в погашення заборгованості відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Колегія суддів Верховного Суду визнає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень та з наявних у справі доказів не можливо установити склад податкового правопорушення.

Зокрема, суди попередніх інстанцій не установили чи був факт сплати податку на додану вартість (платіжні інструкції в матеріалах справи відсутні), чи відбулось зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Товариства в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, адже, як зазначає позивач у відповіді на відзив на позовну заяву, мало місце зарахування від`ємного значення у зменшення суми податкового боргу.

Облікова картка платника податків до матеріалів справи не долучена.

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях посилаються на те, що зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ наведено в додатку до акта перевірки від 02 квітня 2024 року №6349/09-19-04-05/44053727, при цьому матеріали справи не містять додатків до акта перевірки.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до додатку до податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 00/10309/0405 «Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 ПК України» відповідач по уточнюючим розрахункам від 19 грудня 2023 року №9345414501, №9345414914 визначає граничний строк сплати податкового зобов`язання « 20.12.2023» та дату фактичної сплати « 20.12.2023», тобто факт несвоєчасної сплати відсутній.

Якщо в межах спірних правовідносин відбулось зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Товариства в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання (не установлено під час розгляду справи) слід звертати увагу на положення абзацу четвертого пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Колегія суддів Верховного Суду акцентує на тому, що суди попередніх інстанцій не дослідили акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення на наявність у них нормативно-правового визначення податкового правопорушення. Адже податковий орган у податковому повідомленні-рішенні зазначає, окрім загальних норм (пункту 57.1. статті 57, пункту 16.1 статті 16 ПК України), ще й пункт 257.5 статті 257 ПК України, який визначає строк сплати суми податкових зобов`язань з рентної плати, що в межах спірних правовідносин відсутнє.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія Ніка» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року скасувати, справу №300/6504/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк