Постанова від 26.06.2025 по справі 420/4661/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа №420/4661/23

адміністративне провадження № К/990/36877/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/4661/23

за позовом Медичного реабілітаційного центру "Одеський" до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування висновку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (суддя - Хурса О.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Скрипченко В.О., Осіпов Ю.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Медичний реабілітаційний центр «Одеський» (далі - замовник, центр «Одеський», позивач) звернувся до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі від 21.02.2023 року № 69.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про результати моніторингу закупівлі є протиправним, оскільки тендерна документація відповідала вимогам закону, документальне підтвердження окремих даних не вимагалося через їх відкритість у реєстрах, КЕП не був обов`язковим, а витяг з МВС (про наявність/відсутність судимості) не міг бути наданий через призупинення його видачі під час воєнного стану.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

02.01.2023 Медичний реабілітаційний центр «Одеський» оголосив у системі PROZORRO відкриті торги з особливостями на закупівлю риби (оселедець солений, філе форелі та сьомги слабосолене) загальною кількістю 938 кг та очікуваною вартістю 619 313 грн з ПДВ.

Центром було оприлюднено тендерну документацію із зазначеними характеристиками продукції та умовами закупівлі.

Переможцем визначено ФОП ОСОБА_1 , з яким 17.01.2023 укладено договір № 18-Т на постачання риби.

На підставі наказу від 06.02.2023 № 26 Південний офіс Держаудитслужби розпочав моніторинг процедур закупівель, зокрема і цієї.

21.02.2023 за результатами моніторингу складено висновок № 69, в якому виявлено порушення:

- щодо відповідності тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII) з урахуванням «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості) - встановлено порушення пункту 19 частини другої статті 22 Закону, пункту 28, абзацу 5 пункту 44 Особливостей та Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 710 Про затвердження Переліку формальних помилок (далі - Перелік № 710);

- щодо розгляду тендерної пропозиції - встановлено порушення абзацу 6 підпункту 2 та абзацу 3 підпункту 3 пункту 41 Особливостей;

- щодо предмета закупівлі, річного плану, оприлюднення інформації, укладення й змін до договору - порушень не виявлено.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідач зобов`язав замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів (пункт 3 констатуючої частини оскаржуваного висновку).

Позивач, вважаючи висновок протиправним і таким, що порушує його права, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок Південного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі від 21.02.2023 року № 69.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що виявлені відповідачем порушення є надмірним формалізмом контролюючого органу у застосуванні положень тендерної документації. Суд також зазначив, що в ході проведення моніторингу закупівель Південний офіс Держаудитслужби не встановив порушень, які б мали негативний вплив для бюджету, в оскаржуваному висновку не зазначено фактів неефективного, незаконного, нецільового використання бюджетних коштів, не встановлено обставин, що створюють загрозу корупційним діям та зловживанням з боку учасників та, відповідно, припинення зобов`язань призведе до невиконання останнім договору.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 вересня 2023 року апеляційну скаргу Держаудитслужби залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що відповідач не довів наявності порушень законодавства, які б виправдовували вимогу розірвання договору про закупівлю. У Висновку не встановлено фактів нецільового або неефективного використання бюджетних коштів, а також не обґрунтовано, чому саме розірвання договору є єдиним і пропорційним способом усунення виявлених недоліків. Крім того, виявлені порушення були формальними, не вплинули на результати закупівлі, і частина з них не знайшла підтвердження під час розгляду справи (йшлося про помилки у формулюваннях тендерної документації, форму електронного підпису та дату довідки МВС, які не впливали на зміст пропозицій і не порушували вимоги закону).

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, Держаудитслужба подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Як на підставу оскарження судового рішення відповідач посилається, зокрема, на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує, що:

- суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у справах: № 160/4436/21, № 420/693/21, № 260/2993/21 тощо), зокрема щодо правомірності вимог фінконтролю про усунення порушень шляхом розірвання договору (пункт 1);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм пункту 19 ч. 2 ст. 22 Закону № 922-VIII, абз. 5 п. 44, п. 28, абз. 3 пп. 3 п. 41 Особливостей у контексті моніторингу як форми фінансового контролю (пункт 3).

Скаржник вказує, що суди помилково визнали вимоги контролюючого органу формальними, хоча виявлені порушення (зокрема ненадання КЕП, невідповідність документів учасника вимогам тендерної документації, тощо) є істотними та мають вплив на законність процедури закупівлі.

Також відповідач зазначає, що чітко конкретизував спосіб усунення порушень - припинення зобов`язань за договором, що відповідає вимогам Закону № 922-VIII та Порядку № 552. Це, на думку офісу, є єдино можливим способом усунення порушень на стадії виконання договору. Такий підхід викладений Верховним Судом у справі № 420/693/21, де розірвання договору визнається допустимим варіантом правомірної поведінки.

Скаржник вказує, що касаційна скарга стосується правового питання, яке має істотне значення для забезпечення єдності судової практики.

На його думку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували правові висновки Верховного Суду, які не є релевантними до обставин цієї справи.

Ухвалою від 14 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не подав відзив на касаційну скаргу Держаудитслужби.

Ухвалою від 23 червня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційних скарг, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в їх межах.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням висновку Держаудитслужби, складеного за результатами моніторингу процедури закупівлі від 21.02.2023 № 69 (товару сушена чи солена риба; риба в розсолі; копчена риба).

Процедуру проведення відкритих торгів здійснено з Особливостями.

Суди попередніх інстанцій визнали спірний висновок Держаудитслужби протиправним та скасували, оскільки дійшли висновку, що виявлені під час моніторингу порушення є формальними. На їх думку, висновок Держаудитслужби, в частині визначеного способу усунення установлених порушень - припинення зобов`язань призведе до невиконання договору без реальної необхідності.

Верховний Суд із цим висновком не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається, що допущені Замовником порушення не можна визнати формальними, а запропонований органом контролю спосіб їх усунення відповідає вимогам законодавства і правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо висновку відповідача про невідповідність тендерної пропозиції учасника ФОП ОСОБА_1 вимогам підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» ТД (щодо кваліфікованого електронного підпису), Верховний Суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлює Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV).

Відповідно до статті 6 Закону № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відносини у сферах надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації врегульовані Законом України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155-VIII).

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2155-VIII визначено, що кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Щодо висновку відповідача про порушення під час проведення конкурсу вимог частини третьої статті 12 Закону № 922-VIII.

Вказаною правовою нормою передбачено, що електронне підписання документів, що подаються через електронну систему закупівель, здійснюється відповідно до вимог Закону № 851-IV та Закону № 2155-VIII, які, у свою чергу, дають визначення понять «електронний підпис» та «кваліфікований електронний підпис» (далі - КЕП). Також приписами вказаних законів визначено, що застосування не КЕП, а іншого виду електронного підпису в електронній систему документообігу здійснюється лише на договірних засадах.

Згідно підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» Замовником було встановлено, що всі документи тендерної пропозиції подаються з накладенням КЕП, тобто у будь-якому випадку учасник під час подання тендерної пропозиції має накласти кваліфікований електронний підпис (КЕП) особи, уповноваженої на підписання тендерної пропозиції учасника.

Також позивачем у Тендерній документації було зазначено, що він буде здійснювати перевіряння КЕП учасника на сайті центрального засвідчувального органу за посиланням https://czo.gov.ua/verify/.

Отже, Замовник у Тендерній документації чітко визначив, що тендерна пропозиція учасника повинна подаватися з накладенням саме КЕП, а не електронного підпису. При цьому Замовник у Тендерній документації зазначив, що наслідком не накладення учасником КЕП буде відхилення пропозиції на підставі абз.3 пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 922-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подав свою тендерну пропозицію із накладенням електронного цифрового підпису, а під час перевірки вказаного підпису на сайті https://czo.gov.ua/verify/ установлено, що тип носія особистого ключа «незахищений» та тип підпису «удосконалений».

Таким чином, електронний підпис, накладений ФОП ОСОБА_1 не є КЕП в контексті вимог Тендерної документації (підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» ТД).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 640/26603/21.

Отже, накладення на тендерну пропозицію учасника електронного підпису, який не є кваліфікованим, що не відповідає вимогам підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» ТД та вказує про невідповідність учасника умовам конкурсу.

Абз. 2, 3 пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 922-VIII передбачено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі:

не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства;

зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону.

Відповідно до вимог абзацу 6 підпункту 2 пункту 41 Особливостей Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли: тендерна пропозиція не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону.

Таким чином, на порушення вимог абзацу 6 підпункту 2 пункту 41 Особливостей указане порушення було самостійною підставою для того, щоб Замовник відхилив тендерну пропозицію учасника ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із невідповідністю вимогам, встановленим у тендерній документації відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону.

Що стосується висновку Держаудитслужби, в частині визначеного способу усунення установлених порушень.

Суд першої та апеляційної інстанцій визнали незаконним спірний висновок Держаудитслужби в частині запропонованого способу усунення порушень (розірвання договору), оскільки у висновку не наведено обґрунтування такої вимоги, не встановлено істотності виявлених порушень, їх впливу на результати закупівлі чи бюджет, не враховано принцип пропорційності (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №120/1297/20-а), не конкретизовано способу усунення (постанові від 02.04.2020 у справі № 400/2165/19) не доведено наявність підстав для розірвання договору відповідно до ЦК України, а сам висновок складено без урахування всіх обставин справи та без балансу між інтересами сторін і суспільними цілями.

Держаудитслужба у доводах касаційної скарги стверджує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій у частині зобов`язання щодо усунення порушення (способу) не врахували висновки про те, що розірвання договору може бути правомірним способом усунення порушення у сфері публічних закупівель, якщо такий захід прямо зазначений у висновку контролюючого органу як чітка, конкретна та визначена вимога (викладені Верховним Судом у справах № ?260/2993/21 (31.01.2023), № 160/4436/21 (02.03.2023) та ін).

Між тим, у постанові від 24.02.2024 у справі № 160/18075/22 Верховний Суд наголосив на тому, що проведення публічних закупівель, в першу чергу, направлене на забезпечення потреб держави, територіальних громад або об`єднаних територіальних громад. Отже, укладаючи договір за результатами проведення публічної закупівлі, держава фактично має право контролю за проведенням закупівлі, враховуючи і етап укладення та виконання договору.

У вказаній справі Верховний Суд з аналізу повноважень державного фінансового контролю виснував, що чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень залежно від виду цих порушень, а, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.

Аналогічні висновки в частині оцінки способу усунення порушення, виявленого моніторингом, були висловлені Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 01.02.2024 у справі № 260/3428/21, від 19.04.2024 у справі № 500/4553/22, від 31.10.2024 у справі № 160/18653/22, висновки у яких є релевантними до обставин цієї справи.

У постанові від 12.12.2024 у справі № 380/14352/22 Верховний Суд по-перше наголошував, що у разі виявлення порушень під час публічних закупівель орган державного фінансового контролю має право зобов`язати замовника припинити зобов`язання за договором. При цьому чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень залежно від виду цих порушень. Такий спосіб включає розірвання договору, визнання його недійсним чи нікчемним. Саме замовник обирає правомірний варіант поведінки, який мінімізує наслідки порушень та запобігає нецільовому використанню бюджетних коштів.

По-друге, згідно зі сталою практикою Верховного Суду незабезпечення замовником відхилення пропозиції учасника, що не відповідає кваліфікаційним вимогам, призводить до незаконного укладення договору. У такому разі орган контролю вправі висувати вимоги про припинення зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернутися до суду для захисту інтересів держави. Таким чином, ураховуючи сталу практику Верховного Суду у цій категорії справ, відповідач мав повноваження щодо визначення одного із варіантів усунення встановлених порушень як припинення зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 260/3428/21 та від 19.04.2024 у справі № 500/4553/22.

Суди встановили, що відповідач, виявивши порушення, зобов`язав замовника усунути його шляхом припинення зобов`язань за договором.

У спірному висновку (п. 3 ІІ. Констатуючої частини) Держаудитслужба зобов`язала позивача припинити зобов`язання за договором, зокрема через застосування наслідків його недійсності або нікчемності, та протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення висновку подати через електронну систему закупівель документи на підтвердження вжитих заходів.

Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що у висновку не зазначено конкретний спосіб усунення порушень, правові підстави припинення зобов`язань або визнання договору недійсним. Водночас Держаудитслужба чітко вказала на конкретний захід - припинення зобов`язань за договором та подання підтверджувальних документів.

Отже, у розглядуваному випадку орган державного фінансового контролю, з урахуванням суті констатованих порушень, наявність яких унеможливлювала проведення процедури публічної закупівлі та укладення договору із зазначеним учасником, достатньою мірою конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його чіткість та визначеність, а сам спосіб є пропорційним допущеному порушенню.

Таким чином, хоча Держаудитслужба має право зобов`язати замовника припинити договір, конкретний правовий механізм (розірвання, недійсність, нікчемність) замовник обирає самостійно - залежно від характеру порушення. Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність конкретизації заходів є помилковими.

Тому суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про неможливість усунення порушень у запропонований Держаудитслужбою спосіб, хоча такий захід і спосіб були визначені, а отже твердження про відсутність їх конкретизації є безпідставними.

Помилковим є висновок судів попередніх інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 у справі № 120/1297/20-а щодо порушення відповідачем принципу пропорційності під час визначення способу усунення виявлених в ході моніторингу порушень у процедурі публічної закупівлі з огляду на таке.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

У справі № 120/1297/20-а висновки Верховного Суду ґрунтувалися на аналізі суттєвості виявлених моніторингом порушень процедури публічної закупівлі із обраним органом державного фінансового контролю способом усунення виявленого процедурного порушення (вжити заходів щодо розірвання договору) на етапі виконання укладеного за результатами цієї процедури договору.

У зазначеній справі № 120/1297/20-а суди встановили, що єдиним порушенням замовника було незакреслення змін у старій редакції тендерної документації, яка у системі відображалась як закреслений файл. Усі учасники мали рівний доступ до актуальної інформації та можливість звернутися за роз`ясненнями. З огляду на це суди дійшли висновку, що основні вимоги частини другої статті 23 Закону № 922-VIII були дотримані, а допущене порушення не вплинуло на добросовісну конкуренцію та не спричинило негативних наслідків. Верховний Суд погодився з цими висновками.

Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що подання документації не підписаної КЕП є формальним порушенням, адже за висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 640/26603/21, -- воно не є таким.

Таке порушення мали суттєві наслідки для особливостей перебігу процедури публічної закупівлі, які направлені на дієвість принципів здійснення публічних закупівель, закріплених статтею 5 Закону № 922-VІІІ.

Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2021 у справі № 120/1297/20-а, на які послалися суди першої та апеляційної інстанції у своїх судових рішеннях в оскаржуваній частині, не є релевантними до обставин цієї справи.

Зазначена постанова ґрунтується на оцінці порушення, яке не мало істотного впливу на перебіг закупівлі, тоді як у цій справі судами встановлено суттєві порушення, що унеможливлювали укладення договору.

З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний висновок про результати моніторингу є необґрунтованим, складеним без урахування всіх суттєвих обставин і з порушенням балансу між інтересами, третьої особи та суспільства, а спосіб усунення виявлених моніторингом порушень процедури публічної закупівлі є непропорційним у співвідношенні із суттєвістю цих порушень.

Підсумовуючи, слід зазначити, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду у справах, зроблених за інших фактичних обставин, які не є релевантними до обставин цієї справи, призвело до помилкових висновків та, відповідно, неправильного застосування норм матеріального права, що вплинуло на результат розгляду справи.

Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не врахували висновків на якій у касаційній скарзі посилається відповідач, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції частини п`ятої статті 8, частин третьої, восьмої статті 12 та статті 16 Закону № 922-VIII призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до положень статті 351 КАС України є достатньою підставою для їх скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Держаудитслужби підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Медичного реабілітаційного центру «Одеський».

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 420/4661/23 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Медичного реабілітаційного центру «Одеський» до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування висновку.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду