Постанова від 18.06.2025 по справі 910/3237/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2025 р. Справа№ 910/3237/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Тележинський М.М.

від відповідача : Васьківський Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025

у справі № 910/3237/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

про стягнення 29 186 897,03 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про стягнення 29 186 897,03 грн, з яких заборгованість за поставлений газ - 15 950 000,00 грн, інфляційні витрати - 7 978 427,14 грн, 3 % річних - 1 512 846,58 грн, пеня - 2 150 623,31 грн, штраф - 1595000,00 грн.

Також ТОВ "Євроенерготрейд" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах суми 29 186 897,03 гри, що підлягає стягненню, в тому числі на всі розрахункові банківські рахунки, які відкриті ТОВ"ЙЕ ЕНЕРТЯ" на день подання цієї заяви, та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про забезпечення доказів відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 по справі № 910/3237/25 та постановити нову, якою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія про забезпечення доказів по справі №910/3237/25 задовольнити, забезпечити докази по справі шляхом витребування у ТОВ Оператор ГТС України інформації та підтверджуючих документів щодо обсягів фактично переданого газу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія за Договором № ЄЕТ-ЙЕ_ГАЗ-21/12/21 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2022р.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у клопотанні про забезпечення доказів. При цьому апелянт як на підставу забезпечення доказів посилається на ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформації та підтверджуючих документів щодо обсягів фактично переданого позивачу у порядку звернення з адвокатським запитом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ариства з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/3237/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.06.2025.

03.06.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ Євроенерготрейд подало відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з ч. 2 ст. 110 ГПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 110 ГПК України).

За своїм змістом та метою процесуальний захід у вигляді забезпечення доказів направлений на невідкладне вчинення дій для збереження доказів, які є важливими для розгляду справи. Звернення учасника справи або особи, що може стати учасником справи до суду із заявою про забезпечення доказів здійснюється невідкладно після отримання інформації, яка вказує на те, що доказ може бути втрачений або можуть бути вчиненні дії для утруднення або унеможливлення його отримання.

Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з`ясування обставин у справі.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.

При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому обов`язковою умовою для здійснення забезпечення доказів є наявність обґрунтованих підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Разом з тим у даному випадку заявником не обґрунтовано підстав, які б свідчили про необхідність забезпечення доказів шляхом витребування у ТОВ «Оператор ГТС України» інформації та підтверджуючих документів щодо обсягів фактично переданого газу ТОВ «Євроенерготрейд» на користь ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» за Договором № ЄЕТ-ЙЕ-ГА3-21/12/21 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2022р.

Ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформації та підтверджуючих документів щодо обсягів фактично переданого позивачу у порядку звернення з адвокатським запитом не може бути кваліфікована як підставою застосування забезпечення, передбаченою ст. 110 ГПК України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність та розумність строків розгляду справи судом.

Колегія суддів відзначає, що в поданій до місцевого господарського суду заяві відповідача не було наведено будь-яких належних обґрунтувань з посиланням на відповідні відомості, докази та обставини, які б свідчили про небезпеку того, що витребувані заявником докази можуть бути знищені або їх одержання з часом може стати неможливим або ускладненим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених відповідачем вимог щодо надання інформації та підтверджуючих документів щодо обсягів фактично переданого позивачу газу, а тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про забезпечення доказів у справі № 910/3237/25 є обґрунтованим.

Колегія суддів відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/3237/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/3237/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/3237/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2025

Головуючий суддяВ.В. Андрієнко

СуддіС.І. Буравльов

В.В. Шапран