Ухвала від 26.06.2025 по справі 911/408/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/408/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17

за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»

07412, Броварський район, Київська область, село Рожни, вулиця Торфова, будинок 1, ЄДРПОУ 24888059

про банкрутство

встановив:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/408/17 за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 24.03.2017, номер публікації якого 41448.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 замінено кредитора у справі № 911/408/17 його процесуальним правонаступником, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Плюс» замінено на Фізичну особу-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 01.11.2024 (вх. № 3945 від 01.11.2024) про відсторонення арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича від виконання повноважень ліквідатора у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, задоволено заяву арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича № 01-28/911/407/18/10 від 12.02.2025 (вх. № 1199/25 від 13.02.2025) про дострокове припинення повноважень ліквідатора у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; залишено без розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 23.12.2024 (вх. № 4362 від 24.12.2024) про відсторонення арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича від виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; відсторонено арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича від виконання повноважень ліквідатора у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; вирішено визначити кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору; зобов`язано арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича виконувати повноваження ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» до призначення Господарським судом Київської області нового ліквідатора у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку.

24.02.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 21.02.2025 (вх. № 2477/25 від 24.02.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2025 визнано необґрунтованою заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 21.02.2025 (вх. № 2477/25 від 24.02.2025) про відвід судді та передано вказану заяву для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 21.02.2025 (вх. № 2477/25 від 24.02.2025) про відвід судді передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2025 (суддя Смірнов О.Г.) відмовлено Фізичній особі-підприємцю Корякіну Дмитру Вадимовичу у задоволенні заяви про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича; зобов`язано арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу печатки і штампи Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та всю документацію, що була отримана ним під час виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; зобов`язано арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича закінчити виконання ліквідаційної процедури банкрута та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута; відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича б/н від 28.02.2025 (вх. № 4983 від 28.02.2025) про участь у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф».

04.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17.

До Господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича надійшла заява б/н від 05.06.2025 (вх. № 6106 від 05.06.2025) про участь у справі про банкрутство із додатками до неї.

05.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 05.06.2025 (вх. № 7823/25 від 05.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 визнано необґрунтованою заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 05.06.2025 про відвід судді та передано вказану заяву для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 05.06.2025 (вх. № 7823/25 від 05.06.2025) про відвід судді передано для розгляду судді Мальованій Л.Я.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2025 (суддя Мальована Л.Я.) відмовлено Фізичній особі-підприємцю Корякіну Дмитру Вадимовичу у задоволенні заяви про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

11.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

До Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 10.06.2025 (вх. № 6167 від 11.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17.

16.06.2025 матеріали справи № 911/408/17 по акту приймання-передачі передано суддею Мальованою Л.Я. для судді Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 визнано заявлений 11.06.2025 Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17 зловживанням процесуальними правами, залишено без розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 розгляд заяв Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) та б/н від 11.06.2025 (вх. № 6167 від 11.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17 призначено на 07.07.2025, зобов`язано учасників справи надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення/заперечення щодо поданих Корякіним Дмитром Вадимовичем заяв б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) та б/н від 11.06.2025 (вх. № 6167 від 11.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17.

23.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 20.06.2025 (вх. № 8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 (суддя Лутак Т.В.) визнано необґрунтованою заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17, передано заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 20.06.2025 про відвід судді для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Саванчук С.О.

25.06.2025 оригінал частини матеріалів справи №911/408/17 про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про банкрутство 16 том на 144 аркушах за актом приймання-передачі передано судді Саванчук С.О.

За результатами розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17, суд встановив таке.

Заява з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що суддя Господарського суду Київської області Лутак Т.В. не може брати участі в розгляді відповідної справи з огляду на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, виникнення у заявника підозр у заінтересованості судді в результаті розгляду справи.

На обгрунтування своєї заяви заявник вказує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 розгляд заяв Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 04.06.2025 (вх.№6098 від 04.06.2025) та б/н від 11.06.2025 (вх.№6167 від 11.06.2025) про відсторонення та припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірного підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору В.В. ліквідатором у справі №911/408/17 призначено на 07.07.2025 о 16:00, що є порушенням частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

За частиною 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, за наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Відтак, Корякін Дмитро Вадимович зазначає, що 04.06.2025 клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Демчана О.І. від виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» було подано від імені та на виконання рішення комітету кредиторів, проте, в порушення вищевказаних вимог частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, суддя Лутак Т.В. не розглянула клопотання комітету кредиторів у встановлений законодавством строк.

Дані обставини, на думку заявника, вказують на те, що суддя Лутак Т.В. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», оскільки свідомо порушує процесуальні строки її розгляду, тим самим безпідставно продовжує термін виконання повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І., якого було призначено за власною ініціативою судді Лутак Т.В., всупереч рішення комітету кредиторів.

Також Корякін Дмитро Вадимович зазначає, що за приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами.

У зв`язку з цим, заявник вказує, що відповідно до статті 234 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, із вступної частини із зазначенням імен (найменувань) учасників справи.

Проте, в порушення вимог законодавства, в ухвалі від 18.06.2025 суддею Лутак Т.В. не зазначено імен (найменувань) учасників справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф».

Заява про відвід судді обґрунтована приписами статті 2, 38 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Бангалорськими принципами поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року та судовою практикою.

Відповідно до частин 1-2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як вказано вище, ухвалою суду від 18.06.2025 розгляд заяв Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовача б/н від 04.06.2025 (вх.№6098 від 04.06.2025) та б/н від 11.06.2025 (вх.№6167 від 11.06.2025) про відсторонення та припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору В.В. ліквідатором у справі №911/408/17 призначена до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2025. Заява про відвід судді надійшла на адресу суду 23.06.2025, тобто раніше, ніж три робочі дні до наступного засідання. Ухвалою суду від 25.06.2025 суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу. Розгляд вказаної заяви про відвід судді у справі № 911/408/17 передано складу суду, визначеному відповідно до порядку, встановленого частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 справу № 911/408/17, в частині розгляду заяви про відвід судді, передано на розгляд судді Саванчук С.О., отже, розгляд заяви про відвід судді здійснюється в порядку частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до частин 7, 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Керуючись частинами 7, 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відвід судді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За результатами розгляду заяви про відвід судді, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1-3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (пункт 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді мало на меті, в першу чергу, уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

Відповідно до частин 3, 4 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд з прав людини підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 вказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини також звертає увагу на те, що для вирішення питання про незалежність суду з точки зору статті 6 § 1 Конвенції необхідно брати до уваги серед іншого, на ... існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" № 65518/01 від 06.09.2005).

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім (див.: Hauschidt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A. No. 154, p. 48).

Щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої зацікавленості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

За оцінкою доводів вищевказаної заяви про відвід судді та матеріалів справи, що стали підставами для такого відводу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником обставини стосуються виключно процесуальних рішень судді, водночас, відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Водночас суд вважає за необхідне також зазначити таке.

Щодо посилання заявника на недотримання судом процесуальних строків у справі, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

При цьому, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до частин 1, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція, в першу чергу, також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).

У той же час, обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

При цьому, конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. У свою чергу, за необхідності отримати належні докази та у разі залучення до участі у справі нових учасників суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 04.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17.

05.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 05.06.2025 (вх. № 7823/25 від 05.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2025 (суддя Мальована Л.Я.).

11.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

16.06.2025 матеріали справи № 911/408/17 за актом приймання-передачі передано суддею Мальованою Л.Я. для судді Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 визнано заявлений 11.06.2025 Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17 зловживанням процесуальними правами, залишено без розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відзначає, що до вирішення питання про заявлений відвід, у судді Лутак Т.В., з огляду на положення статей 35, 38, 39, 40 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні повноваження на вчинення процесуальних дій, що направлені на продовження розгляду справи, зокрема, вирішення питання відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого, відтак, суд вважає, що лише після розгляду наявних у справі заяв про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17, суд мав повноваження призначити заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та призначення арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича ліквідатором у справі № 911/408/17 до розгляду.

При цьому, 18.06.2025, коли була вирішена чергова заява про відвід судді, є останнім днем чотирнадцятиденного строку з надходження заяви від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) про відсторонення і припинення повноважень арбітражного керуючого Демчана О.І., порушенням якого обгрунтована заява про відвід судді.

За приписами статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумні строки розгляду справи судом.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу, що процедура банкрутства включає низку послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників процесу, що супроводжуються поданням заяв, доказів, пояснень, заперечень тощо. Стосовно кожної з них має здійснюватися судовий контроль (нагляд).

Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до сталої позиції Верховного Суду особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів (постанови Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №917/814/16 та 29.01.2024 у справі №924/159/14 (924/502/23)).

Отже, процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності.

Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі 922/3369/19:

« 133. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

134. Слід вказати і на те, що процедура відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень в кінцевому підсумку охоплюється компетенцією суду.

Рішення комітету кредиторів не може мати для господарського суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися відповідно до статті 86 ГПК України.

135. У разі надходження клопотання від комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого, господарський суд зобов`язаний щонайменше перевірити дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів та/або комітету кредиторів, законність обрання/формування загальними зборами кредиторів комітету кредиторів, прийняте зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення та реалізацію цього рішення через відповідне клопотання до господарського суду в порядку частини 4 статті 28 Кодексу.

136. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

137. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

138. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

139. Більш того, у визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

140. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

141. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду; відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

142. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

143. З наведеного вище вбачається, що за змістом статті 6 Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ однією із іманентних ознак справедливої судової процедури є мотивоване, аргументоване судове рішення.

144. Саме такий підхід застосований і на рівні національного законодавства. Так, вимога щодо мотивування судового рішення міститься в статтях 234, 238, 282, 315 ГПК України, статті 39 КУзПБ.

145. Відповідно до пунктів 3) та 4) частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін і диспозитивність. Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

146. Зі змісту статей 161, 162, 166, 167, 168, 169, 170 ГПК України вбачається, що за загальним правилом, і заяви по суті справи, і заяви з процесуальних питань мають містити підстави заяви (клопотання, заперечення)».

Враховуючи вищевикладене та правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що процесуальна дія судді Лутак Т.В. з призначення до розгляду в судовому засіданні заяв б/н від 04.06.2025 (вх. № 6098 від 04.06.2025) та б/н від 11.06.2025 (вх. № 6167 від 11.06.2025) із витребуванням у всіх учасників справи пояснень з вказаного питання, відповідає вищеозначеним позиціям Верховного Суду про дотримання основних засад судочинства, прав учасників справи на справедливий суд, всебічний, повний, об`єктивний розгляд, що обгрунтовує необхідність розгляду заяв у судовому засіданні у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав на викладення своєї позиції з питання, що передане на розгляд суду.

Зважаючи на аналогічний підхід Верховного Суду до розгляду таких заяв комітету кредиторів, подібні дії судді, за висновками суду, не можуть бути підставами для застосування суб`єктивного критерію недовіри до судді та її відводу.

Щодо посилань заявника про незазначення імен (найменувань) учасників справи в ухвалі Господарського суду Київської області від 18.06.2025 у справі №911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з вступної частини із зазначенням імен (найменувань) учасників справи.

Відтак, означені підстави для відводу судді стосуються процесуального рішення судді, яке, як прямо визначено частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.

Одночасно, судом враховане таке.

За приписами частини 5 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) це сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Зі змісту ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2025 вбачається, що її вступна частина містить найменування особи, за заявою якої порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та найменування боржника.

Відповідно до матеріалів справи така вступна частина застосована судом протягом всього розгляду цієї справи, відтак, вказане було відоме заявнику, отже, при зазначенні цієї підстави для відводу судді у заяві від 20.06.2025, заявником порушений встановлений частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк на подання заяви про відвід судді з цих підстав.

Згідно з частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Одночасно, суд дійшов висновку, що незазначення усіх учасників справи про банкрутство у вступній частині ухвали не може свідчити про пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи або про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17 ґрунтується на незгоді заявника з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин щодо необ`єктивності чи упередженості судді Лутак Т.В. при розгляді справи № 911/408/17.

Отже, доводи Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про те, що дії судді містять сумнів в неупередженості та об`єктивності, а також заінтересованість у результаті розгляду справи ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді. Вказані заявником обставини не можуть бути підставою для відводу судді. Інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді чи заінтересованості у результаті розгляду справи не зазначено та відповідних доказів не подано.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу судді Лутак Т.В. у справі № 911/408/17, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх.№8647/25 від 23.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи №911/408/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 26.06.2025 та не підлягає оскарженню.

Суддя С.О. Саванчук