Рішення від 07.07.2025 по справі 911/408/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2025 р. Справа № 911/408/17 (911/3090/24)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»

про стягнення 254 691, 93 грн

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/408/17

за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»

про банкрутство

Представники: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/408/17 за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 у справі № 911/408/17 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» Фесенка Євгена Миколайовича.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 24.03.2017, номер публікації якого 41448.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі № 911/408/17 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2022 у справі № 911/408/17 призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2022 у справі № 911/408/17 відсторонено арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича від виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/408/17 відсторонено арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича від виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»; призначено ліквідатором Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича.

На даний час у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» триває ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута 19.05.2025 призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

До Господарського суду Київської області від Аксьонова Олександра Васильовича надійшла позовна заява б/н від 14.11.2024 (вх. № 4056 від 15.11.2024) про стягнення з Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» 254 691, 93 грн, з яких: 185 000, 00 грн грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, 14 143, 05 грн 3 % річних та 55 548, 88 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування вказаного позову позивач - Аксьонов Олександр Васильович посилається на те, що грошові кошти у розмірі 185 000, 00 грн отриманні відповідачем - Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» на підставі договорів, які згодом визнано недійсними, а тому відповідач має їх повернути як такі, що набуті без достатньої правової підстави, оскільки така підстава згодом відпала. Також, позивач нараховує відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2024 прийнято вищезазначену позовну заяву Аксьонова Олександра Васильовича б/н від 14.11.2024 (вх. № 4056 від 15.11.2024) про стягнення з Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» 254 691, 93 грн до розгляду і відкрито провадження щодо розгляду даної позовної заяви у відокремленому провадженні в межах справи № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», призначено судове засідання на 09.12.2024 та витребувано у сторін певні документи.

06.12.2024 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшло клопотання б/н від 06.12.2024 (вх. № 14020/24 від 06.12.2024) про відкладення розгляду справи, що призначений на 09.12.2024, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024, враховуючи неявку у судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог суду, а також враховуючи вищезазначене клопотання Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича, розгляд даної справи відкладено на 30.01.2025.

До Господарського суду Київської області після судового засідання від відповідача надійшли відзив б/н від 09.12.2024 (вх. № 14086/24 від 09.12.2024) на позовну заяву та заява б/н від 09.12.2024 (вх. № 14087/24 від 09.12.2024) про проведення судового засідання 09.12.2024 у даній справі за відсутності представника відповідача.

22.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 21.01.2025 (вх. № 882/25 від 22.01.2025) до відзиву на позовну заяву у даній справі.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 24.01.2025 (вх. № 687/25 від 27.01.2025) про долучення до матеріалів справи оригіналів документів згідно додатку.

У судовому засіданні 30.01.2025 Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович заявив усне клопотання про залишення без розгляду позовної заяви Аксьонова Олександра Васильовича б/н від 14.11.2024 (вх. № 4056 від 15.11.2024) про стягнення з Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» 254 691, 93 грн на підставі ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025, враховуючи неявку у судове засідання представника позивача та необхідність отримання нових доказів по справі, розгляд даної справи, в тому числі і вищезазначеного усного клопотання Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича, відкладено на 03.03.2025.

03.03.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 02.03.2025 (вх. № 2754/25 від 03.03.2025) по справі та клопотання б/н від 02.03.2025 (вх. № 2016 від 03.03.2025) про залучення до участі в даній справі арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Судове засідання, призначене на 03.03.2025, не відбулося у зв`язку із надходженням заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2025 відмовлено.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2025 розгляд даної справи призначено на 21.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025, з метою виконання основних засад господарського судочинства, дотримання балансу інтересів усіх кредиторів та боржника, зважаючи на відсутність станом на 21.04.2025 у справі № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» кандидатури ліквідатора банкрута, розгляд справи відкладено на 12.05.2025.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 09.05.2025 (вх. № 6275/25 від 09.05.2025) по справі та клопотання б/н від 12.05.2025 (вх. № 6383/25 від 12.05.2025) про відкладення розгляду справи на інший час.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2025, враховуючи неявку у судове засідання представників сторін та вищезазначене клопотання позивача, розгляд даної справи відкладено на 16.06.2025.

11.06.2025 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 13.06.2025 (вх. № 8239/25 від 13.06.2025) на позовну заяву.

До Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 13.06.2025 (вх. № 8241/25 від 13.06.2025) про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.

16.06.2025 матеріали справи № 911/408/17 по акту приймання-передачі передано суддею Мальованою Л.Я. для судді Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 розгляд справи № 911/408/17 (911/3090/24) було відкладено, у зв`язку із поданням Фізичною особою-підприємцем заява б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 визнано заявлений 11.06.2025 Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем відвід судді Лутак Т.В. від розгляду справи № 911/408/17 зловживанням процесуальними правами, залишено без розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича б/н від 11.06.2025 (вх. № 8117/25 від 11.06.2025) про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2025 розгляд справи було призначено на 07.07.2025, здійснено виклик у судове засідання повноважних представників учасників провадження.

У судове засідання призначене на 07.07.2025 з`явився ліквідатор Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою суду було залишено без розгляду усне клопотання Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про залишення без розгляду позовної заяви Аксьонова Олександра Васильовича б/н від 14.11.2024 (вх. № 4056 від 15.11.2024) про стягнення з Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» 254 691, 93 грн; у задоволенні клопотання відповідача б/н від 02.03.2025 (вх. № 2016 від 03.03.2025) про залучення до участі в даній справі арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відмовлено, у зв`язку із недоведенністю відповідачем того, що рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2025 заперечив проти задоволення даного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2025, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи № 911/408/17 про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» вбачається, що в період з 11.06.2018 по 16.11.2021 (та в подальшому до 18.01.2022 як тимчасово виконуючий обов`язки) повноваження ліквідатора банкрута Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» виконував арбітражний керуючий Кардаш Сергій Леонідович.

Рішенням арбітражного керуючого Кардаша Сергія Леонідовича № 27/06-19-1від 27.06.2019, за результатом конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», організатором аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Форвард», з яким укладено відповідний договір про організацію та проведення аукціону. Кандидатура організатора аукціону погоджена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 391 від 28.08.2019.

В ході виконання повноважень ліквідатора арбітражним керуючим Кардашем Сергієм Леонідовичем було здійснено дії щодо реалізації майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» шляхом проведення низки аукціонів.

Зокрема, 11.09.2019 на веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення № 62353 про проведення аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» частинами, у складі 14 лотів. Аукціон призначено на 10.10.2019.

Так, до продажу було запропоновано майно банкрута - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» у складі 14 лотів:

- лот № 1: нежитлова будівля (будівля контори інв. 12002 та будівля складу інв. 12008) в літ. «А» з початковою вартістю 28000,00 грн без ПДВ;

- лот № 2: нежитлова будівля (будинок павільйона інв. 12004) в літ. «Б» з початковою вартістю 96300,00 грн без ПДВ;

- лот № 3: нежитлова будівля (ангар інв. 12007) в літ. «В» з початковою вартістю 6400,00 грн без ПДВ;

- лот № 4: нежитлова будівля (майстерня цеху інв. 12003) в літ. «Ж» з початковою вартістю 16700,00 грн без ПДВ;

- лот № 5: нежитлова будівля (зварювальний цех інв. 12005) в літ. «Д» з початковою вартістю 6900,00 грн без ПДВ;

- лот № 6: нежитлова будівля (підсобна будівля інв. 12006) в літ. «Е» з початковою вартістю 10600,00 грн без ПДВ;

- лот № 7: автомобіль КРАЗ 6510, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 р.в. (інв. 12016) з початковою вартістю 34600,00 грн без ПДВ;

- лот № 8: автомобіль ЗИЛ 5301 АО, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2003 р.в. (інв. 12017) з початковою вартістю 6000,00 грн без ПДВ;

- лот № 9: тралер, 2005 р.в. (інв. 12035) з початковою вартістю 7600,00 грн без ПДВ;

- лот № 10: трактор ДТ-75 Б ТХС, 2005 р.в. (інв. 12037) з початковою вартістю 5100,00 грн;

- лот № 11: земснаряд МЗ, 2007 р.в. (інв. 12038) з початковою вартістю 103700,00 грн без ПДВ;

- лот № 12: екскаватор ТЕ-3М (драглайн), 1983 р.в. (інв. 12034) з початковою вартістю 27000,00 грн;

- лот № 13: катамаран, 2012 р.в. (інв. 12036) з початковою вартістю 3000,00 грн;

- лот № 14 у складі: 1) механічний тельфер (ручний) 1986 р.в. (інв. 18014) - в неробочому стані; 2) сейф 1968 р.в. (інв. 18013); 3) холодильник «Дніпр» 1994 р.в. (інв. 18015) - в неробочому стані, з початковою вартістю 615,00 грн без ПДВ.

11.10.2019 на веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення № 63328 про те, що аукціони, які були призначені на 10.10.2019 з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», а саме - по лотах №№ 1-6, визнано такими, що відбулись.

Переможцем аукціонів став ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними протоколами про проведення аукціонів: по лоту № 1 - ціна продажу 34000,00 грн; по лоту № 2 - ціна продажу 103000,00 грн; по лоту № 3 - ціна продажу 8500,00 грн; по лоту № 4 - ціна продажу 18500,00 грн; по лоту № 5 - ціна продажу 8500,00 грн; по лоту № 6 - ціна продажу 12500,00 грн.

За результатом проведених аукціонів між Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу від 25.02.2020, посвідчені приватним нотаріусом Майстренко В.В., та складено акти про передання права власності на нерухоме майно. Зазначених документів до матеріалів даної справи не надано, проте вказані обставини встановленні в рішенні Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі № 911/408/17.

В свою чергу, ОСОБА_1 було сплачено за придбане на аукціоні майно боржника кошти у загальному розмірі 185 000, 00 грн, з яких:

- 34 000, 00 грн за лот № 1, що підтверджується платіжною інструкцією № F728076 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11256 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 194 від 01.11.2019 та № 195 від 01.11.2019;

- 103 000, 00 грн за лот № 2, що підтверджується платіжною інструкцією № F728077 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11419 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 196 від 01.11.2019 та № 197 від 01.11.2019;

- 8 500, 00 грн за лот № 3, що підтверджується платіжною інструкцією № F728078 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11535 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 198 від 01.11.2019 та № 199 від 01.11.2019;

- 18 500, 00 грн за лот № 4, що підтверджується платіжною інструкцією № F728079 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11551 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 200 від 01.11.2019 та № 201 від 01.11.2019;

- 8 500, 00 грн за лот № 5, що підтверджується платіжною інструкцією № F728080 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11561 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 202 від 01.11.2019 та № 203 від 01.11.2019;

- 12 500, 00 грн за лот № 6, що підтверджується платіжною інструкцією № F728081 від 17.09.2019 та платіжною інструкцією № 11591 від 10.10.2019, а також платіжними інструкціями № 204 від 01.11.2019 та № 205 від 01.11.2019.

Судом встановлено, що результати аукціонів з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» оскаржувалися до Господарського суду Київської області.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі № 911/408/17, зокрема:

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 1, а саме: нежитлової будівлі (будівля контори інв. № 12002 та будівля складу інв. № 12008) в літ. «А», загальною площею 57,1 кв.м., який оформлено протоколом № 1 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 1 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 334; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно;

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 2, а саме: нежитлової будівлі (будинок павільйона інв. № 12004) в літ. «Б», загальною площею 195,7 кв.м., який оформлено протоколом № 2 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 2 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 336; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно;

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 3, а саме: нежитлової будівлі (ангар інв. № 12007) в літ. «В», загальною площею 520,8 кв.м., який оформлено протоколом № 3 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 3 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 338; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно;

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 4, а саме: нежитлової будівлі (майстерня цеху інв. № 12003) в літ. «Ж», загальною площею 135,7 кв.м., який оформлено протоколом № 4 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 4 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 340; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно;

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 5, а саме: нежитлової будівлі (зварювальний цех інв. № 12005) в літ. «Д», загальною площею 55,9 кв.м., який оформлено протоколом № 5 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 5 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 342; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно;

- визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лоту № 6, а саме: нежитлової будівлі (підсобна будівля інв. № 12006) в літ. «Е», загальною площею 86,2 кв.м., який оформлено протоколом № 6 від 10.10.2019, шляхом визнання недійсними: протоколу № 6 від 10.10.2019, виданого ТОВ «Торговий будинок «Форвард»; договору купівлі-продажу від 25.02.2020, укладеного між ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Броварського РНО Київської області Майстренко В.В. за реєстровим номером 344; акту про передання права власності на куплене нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2023 на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ротфельд О.О., ОСОБА_1 подарував своїй дружині ОСОБА_2 придбане на аукціоні майно Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», зокрема, що входило до лотів № 1 - № 6, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі № 911/408/17 (911/643/24) витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» об`єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля (будівля контори та будівля складу) в літ. «А», загальною площею 57,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039524332212);

- нежитлова будівля (будівля павільйона) в літ. «Б», загальною площею 195,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039593832212);

- нежитлова будівля (ангар) в літ. «В», загальною площею 520,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039685732212);

- нежитлова будівля (майстерня цеху) в літ. «Ж», загальною площею 135,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039739332212);

- нежитлова будівля (майстерня цеху) в літ. «Д», загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039791332212);

- нежитлова будівля (зварювальний цех) в літ. «Е», загальною площею 86,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 2039838932212).

Відповідно до матеріалів справи № 911/408/17 рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі № 911/408/17 та рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі № 911/408/17 (911/643/24) в апеляційному та касаційному порядку не скасовані та є чинними.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти у розмірі 185 000, 00 грн отриманні відповідачем - Дочірнім підприємством «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» на підставі договорів, які згодом визнано недійсними, а тому відповідач відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України має їх повернути як такі, що набуті без достатньої правової підстави, оскільки така підстава згодом відпала. Також, позивач згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховує відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів.

Відповідач Дочірнє підприємство «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», заперечуючи проти задоволення даного позову, зазначає таке: встановлений ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України обов`язок сторін недійсного правочину щодо повернення одержаного на виконання цього правочину не є грошовим зобов`язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, також на обов`язок банкрута щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми Кодексу України з процедур банкрутства, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися ліквідатором у позачерговому порядку; позивач не намагався добровільно повернути актив боржника, а навпаки вчиняв дії щоб унеможливити таке повернення відчужив майно на користь третьої особи, у зв`язку з чим ліквідатор змушений був звертатися до суду з позовом про повернення майна боржника з чужого незаконного володіння; з наданих позивачем документів не вбачається, що кошти за придбані лоти були направлені саме відповідачу; нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати не можуть бути задоволенні, оскільки після визнання боржника банкрутом у нього не виникає жодних додаткових зобов`язань; позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, так як належним способом реалізації позивачем своїх прав щодо повернення грошових коштів за сплачене майно є звернення до суду в межах справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» із заявою з кредиторськими вимогами до боржника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Недійсність договору як приватноправова категорія спрямована на недопущення порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення або припинення прав взагалі).

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція (лат. restitutio - "відновлення") - повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан.

Реституція як спосіб захисту порушеного права закріплена у ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (у цій нормі матеріального права закріплено саме двосторонню реституцію).

Реституція визначає спеціальний наслідок недійсного правочину, а тому її ознаки та особливості застосування безпосередньо пов`язані із природою самого недійсного правочину.

Реституція застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. При цьому реституція спрямована на відновлення statusquoante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України); 2) відшкодування вартості того, що учасники відповідних правовідносин одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 зауважила, що задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Протилежне застосуванняст. 216 Цивільного кодексу України порушуватиме засади пропорційності та покладатиме на відповідача (покупця, переможця аукціону) непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення/відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

До того ж інший підхід до застосування ст. 216 Цивільного кодексу України зумовлює необхідність звернення переможця аукціону до суду із зустрічним позовом або окремим позовом з вимогою про стягнення з боржника сплачених коштів за майно, придбане на аукціоні, який був визнаний недійсним.

Розгляд вимоги відповідача у наступному окремому позові також невиправдано поставить його у становище, коли він вже зобов`язаний за судовим рішенням повернути майно, однак позивачем у первинній справі, який хоча і має в силу закону обов`язок так само здійснити повернення одержаного ним за правочином, такий обов`язок може бути не виконаний без окремого судового рішення через те, що він не забезпечений примусом держави.

Отже, тлумачення ст. 216 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що позивач (особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство), заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 зазначив, що у разі пред`явлення до боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), окремої вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину її розгляд здійснюється у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника (основного провадження) за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, можливість повернення майна, переданого, у тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, а так само володіння яким (майном) згодом відпала, урегульовано положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Суд звертає увагу, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Водночас частинами 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системне тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20).

Отже, з вищезазначеного вбачається, що для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила ст. 216 Цивільного кодексу України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictiosinecausa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21.

З матеріалів даної справи вбачається, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини, які виникли з аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019, результати якого було оформлено протоколами про проведення аукціонів від 10.10.2019, договорами купівлі-продажу майна від 25.02.2020 та актами про передання права власності на куплене нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі № 911/408/17 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», проведеного 10.10.2019 щодо лотів № 1 - № 6, які було оформлено протоколами про проведення аукціонів від 10.10.2019, договорами купівлі-продажу майна від 25.02.2020 та актами про передання права власності на куплене нерухоме майно.

В подальшому, рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі № 911/408/17 (911/643/24) задоволено вимоги ліквідатора Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» про повернення відчуженого на аукціоні, проведеному 10.10.2019, майна до ліквідаційної маси боржника та витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» визначені об`єкти нерухомого майна.

Водночас, судом встановлено, що вимога щодо стягнення з боржника - Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» (відповідача) на користь переможця аукціону - ОСОБА_1 (позивача) сплачених коштів за майно, придбане на аукціоні, який був визнаний недійсним у межах справ № 911/408/17 та № 911/408/17 (911/643/24) не розглядалася.

Позивач стверджує, що ним було сплачено за придбане на аукціоні майно боржника кошти у загальному розмірі 185 000, 00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями.

Так, дослідивши надані позивачем платіжні інструкції, судом встановлено, що 17.09.2019 та 10.10.2019 позивачем було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 185 020, 00 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», код 31939029, отримувач ТОВ «ТБ «Форвард», призначення платежу: гарантійний внесок на участь в аукціоні 10.10.2019 по лотах № 1 - № 6 без ПДВ ОСОБА_1 , 2417013114; перерахування коштів за придбане майно (нежитлові будівлі), лоти № 1 - № 6, згідно протоколів № 1 - № 6 від 10.10.2019 без ПДВ від ОСОБА_1 . Вказане підтверджується платіжними інструкціями № F728076 від 17.09.2019, № 11256 від 10.10.2019, № F728077 від 17.09.2019, № 11419 від 10.10.2019, № F728078 від 17.09.2019, № 11535 від 10.10.2019, № F728079 від 17.09.2019, № 11551 від 10.10.2019, № F728080 від 17.09.2019, № 11561 від 10.10.2019, № F728081 від 17.09.2019, № 11591 від 10.10.2019.

В свою чергу, 01.11.2019 ТОВ «ТБ «Форвард» отримані від позивача вищезазначені кошти у розмірі 185 000, 00 грн перерахувало на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», код 23422525, отримувач ТОВ «Торговий комплекс «Надія», призначення платежу: зарахування гарантійного внеску Аксьонова Олександра Васильовича до ціни, що підлягає сплаті згідно протоколів аукціону № 1 - № 6 від 10.10.2019 по лотах № 1 - № 6; перерахування коштів за придбане майно ДП «Рожниторф» ДП «Київторф» на рахунок вказаний замовником згідно протоколів аукціону № 1 - № 6 від 10.10.2019 по лотах № 1 - № 6 без ПДВ. Вказане підтверджується платіжними інструкціями № 194 від 01.11.2019, № 195 від 01.11.2019, № 196 від 01.11.2019, № 197 від 01.11.2019, № 198 від 01.11.2019, № 199 від 01.11.2019, № 200 від 01.11.2019, № 201 від 01.11.2019, № 202 від 01.11.2019, № 203 від 01.11.2019, № 204 від 01.11.2019, № 205 від 01.11.2019.

Отже, з вищезазначених первинних документів вбачається, що кошти, сплачені позивачем за придбане на аукціоні майно боржника у загальному розмірі 185 000, 00 грн, були перераховані не відповідачу - Дочірньому підприємству «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф», а іншій особі.

Будь-яких доказів того, що вказані кошти перераховувалися на розрахунковий рахунок відповідача або були внесені у касу підприємства відповідача до матеріалів справи не надано.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, вважає, що позивачем не доведено належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України наявності такої обов`язкової умови кондикційного зобов`язання як набуття чи збереження майна відповідачем за рахунок позивача, так як у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують набуття відповідачем за рахунок позивача безпідставного майнового блага, що сприяло його безпідставному збагаченню.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджується набуття відповідачем коштів у розмірі 185 000, 00 грн, що були сплачені позивачем за придбане на аукціоні майно боржника, який згодом було визнано недійсним, то відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути ці кошти позивачу, тобто відсутні підстави для стягнення цих коштів саме з відповідача.

Разом з тим, відповідно до наявних у матеріалах справи документів, майно, яке було відчуженого на аукціоні, проведеному 10.10.2019, а саме у лотах № 1 - № 6, на даний час зареєстровано за ОСОБА_2 , доказів його повернення боржнику - Дочірньому підприємству «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, у розмірі 185 000, 00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 14 143, 05 грн 3 % річних та 55 548, 88 грн інфляційних втрат, то у їх задоволенні суд також відмовляє, оскільки вони є похідними позовними вимогами від первісної вимоги про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, тобто їх задоволення залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 185 000, 00 грн грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 14 143, 05 грн 3 % річних та 55 548, 88 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 7, 59 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями2, 73-79, 86, 91, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 14.07.2025.

Суддя Т.В. Лутак