Герб України

Постанова від 24.06.2025 по справі 914/3625/23

Касаційний господарський суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/3625/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» - не з'явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» - Скалевської Л.А., адвоката (ордер від 21.05.2025),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод»

про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції

у справі № 914/3625/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» (далі - ТОВ «Веставтотрейд», позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (далі - завод, відповідач, заявник),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива» (далі - ТОВ «Еконива», третя особа на стороні позивача),

про стягнення 2 875 266 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Веставтотрейд» звернулося до суду з позовом до заводу про стягнення 2 875 266 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2024 у справі № 914/3625/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 у справі № 914/3625/23, частково задоволено заяву заводу про стягнення з позивача на користь відповідача фактично понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у цій справі у сумі 21 276,33 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2025 касаційну скаргу ТОВ «Веставтотрейд» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 914/3625/23 - без змін.

До прийняття зазначеної постанови Верховним Судом завод у відзиві на касаційну скаргу надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який орієнтовно складає 20 000 грн за адвокатські послуги та окремо згідно з договором (додатковою угодою) відповідачем сплачується «гонорар успіху» адвокату у сумі 25 000 грн у разі залишення Верховним Судом в силі судових рішень першої та апеляційної інстанції. При цьому завод просив судові витрати покласти на позивача, а також повідомив у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що документи стосовно судових витрат будуть надані до Суду протягом п'яти днів з дати ухвалення рішення.

Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Верховний Суд звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже, суд касаційної інстанції оцінив подану заводом (у відзиві касаційну скаргу) заяву з посиланням на приписи статті 129 ГПК України відповідно як заяву про розподіл судових витрат.

Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 10.06.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови Верховним Судом) від заводу надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі: фактично понесених витрат на правничу допомогу у сумі 16 500 грн та 25 000 грн «гонорару успіху», а всього 41 500 грн за супровід справи в суді касаційної інстанції.

Заява (до якої долучені: додаткова угода від 08.05.2025 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020; акти про надання правової допомоги юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020: від 23.05.2025 № 29; від 06.06.2025 № 30; платіжна інструкція від 04.06.2025 № 5249 на суму платежу 12 500 грн та платіжна інструкція від 10.06.2025 № 5259 на суму платежу 9000 грн; ордер від 17.04.2025 серії АР № 1199716, виданий на ім'я адвоката Скалевської Л.А.), обґрунтована вимогами статей 123, 126, 129 ГПК України.

У матеріалах справи також містяться копії: договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 (а.с.131-135 т.5), який укладений між заводом та адвокатом (ФОП Феденко Л.А.), додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 прайс на юридичні послуги (правову допомогу) адвоката (ФОП Феденко Л.А.) (а.с.137-138 т.5), свідоцтва про шлюб, видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.02.2024 серії НОМЕР_1 , в якому міститься інформація про зміну прізвища Феденко Любов ' ю Анатоліївною на Скалевську у зв'язку з укладенням шлюбу (а.с.143 т.5).

Клопотання про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають стягненню з позивача від ТОВ «Веставтотрейд» не надходило.

Відповідно до ухвали Суду від 20.06.2025 зі справи задоволено заяву заводу про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши заяву заваду з доданими до неї документами та матеріалами справи, Верховний Суд вважає, що така заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Згідно з наданим заводом договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020, який укладений між заводом та ФОП Феденко Л.А. (якою 17.02.2024 змінено прізвище на Скалевську) (далі - адвокат) в рамках цього договору виконавець (адвокат) зобов'язався надавати замовнику (заводу) в порядку та на умовах визначених цим договором юридичні послуги (правову допомогу) щодо представництва інтересів у судовому процесі, з усіма процесуальними правами, наданими стороні у будь-яких справах з будь-яких питань, що стосуються інтересів замовника, надання інших видів правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі їх порушення, а замовник зобов'язався, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих ним послуг (правової допомоги) за договором; відшкодовувати виконавцю фактичні витрати, необхідні для виконання договору на користь замовника. Відповідно до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 (та додаткової угоди від 25.12.2021), сторонами досягнуто домовленості про надання адвокатом замовнику юридичних послуг, з урахуванням їх вартості, визначеної в договорі та в додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 прайс на юридичні послуги (правову допомогу) ФОП Феденко Л.А., відповідно до пункту 1.7. якого сторони узгодили, вартість складання та подання скарги до Верховного Суду з пакетом документів 10 000 грн - 15 000 грн. Крім того, додатковою угодою 08.05.2025 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 сторони погодили, що у зв'язку з поданням іншим учасником процесу касаційної скарги по справі № 914/3625/23 і відкриттям касаційного провадження, адвокату сплачується замовником «гонорар успіху» у розмірі 25 000 грн за результатами розгляду касаційної скарги у разі залишення Верховним Судом в силі оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій по справі № 914/3625/23, прийнятих на користь відповідача.

Отже, сторонами договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 (з урахуванням додаткової угоди від 25.12.2021 з додатком № 1 та додатковою угодою від 08.05.2025) погоджено плату за надану правову допомогу у суді касаційної інстанції у фіксованому розмірі: не більше 15 000 грн, а також «гонорар успіху» у сумі 25 000 грн за результатами розгляду касаційної скарги у разі залишення Верховним Судом в силі оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій по справі № 914/3625/23, прийнятих на користь відповідача.

Згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2025 та постановою Верховного Суду від 05.06.025 у судовому засіданні інтереси заводу у справі № 914/3625/23 представляла адвокат Скалевська Л.А. (ордер від 17.04.2025 серії АР № 1199716, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально).

З тексту відзиву на касаційної скарги вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Суду адвокатом Скалевською Л.А. (ордер від 17.04.2025 серії АР № 1199716 на представництво інтересів ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» у Верховному Суді) у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий до розгляду та доводи за яким враховано судом касаційної інстанції.

При цьому факт надання правової допомоги заводу у судах першої та другої інстанції у справі № 914/3625/23 підтверджується представництвом інтересів відповідача також адвокатом Скалевською Л.А., що вбачається з матеріалів справи № 914/3625/23.

Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих заводом на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Так, виходячи з критерію необхідності, розумності та виправданості розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення заяви заводу, з огляду на таке.

У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Скалевська Л.А. надавала правову допомогу заводу з першої інстанції, обізнана з усіма обставинами цієї справи. При цьому Верховним Судом враховано також, що представник відповідача приймала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, касаційний розгляд справи № 914/3625/23 був здійснений в одне судове засідання, надання послуг адвоката в суді касаційної інстанції зводиться лише до написання відзиву на касаційну скаргу позивача та одного виступу в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, враховуючи їх складання і подання у сукупності, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 41 500 грн не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених заводом на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про часткове заяви відповідача про покладення на ТОВ «Веставтотрейд» судових витрат на професійну правову допомогу, понесених заводом у суді касаційної інстанцій, у розмірі 30 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою у справі № 914/3625/23.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 914/3625/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» 30 000 грн витрат на правову допомогу у справі № 914/3625/23.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюка

Суддя І. Булгакова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення24.06.2025
Оприлюднено30.06.2025
Номер документу128440985
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі

Судовий реєстр по справі —914/3625/23

Постанова від 24.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 24.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 20.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 16.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 05.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 05.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 05.06.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 27.05.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 07.05.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Повістка від 24.04.2025

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Орищин Ганна Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні