Постанова від 12.06.2025 по справі 911/2558/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2025 р. Справа № 911/2558/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.06.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024

про залишення позовної заяви без розгляду

повний текст ухвали складено та підписано 08.10.2024

у справі № 911/2558/20 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України,

2. Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Українська будівельна корпорація"

за участю третіх осіб:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

про визнання державних актів недійсними, усунення перешкод та повернення із незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20 позов залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення прямої заборони встановленої у абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором подано позов в інтересах Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (правонаступником якого є ДП "Клавдієвська лісова науково-дослідна станція"), яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви прокурора про заміну Кабінету Міністрів України на його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію з підстав не надання доказів звернення до Київської обласної державної адміністрації про надання згоди або відмови органу звернутися до суду в її інтересах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20, 18.10.2025 заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 матеріали апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури по справі № 911/2558/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Козир Т.П., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2558/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 та призначено справу до розгляду на 18.02.2025.

03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Українська будівельна корпорація" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.02.2025 оголошувалася перерва до 18.03.2025.

В судовому засіданні 18.03.2025 оголошувалася перерва до 25.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/2558/20 заяву головуючої судді Козир Т.П. про самовідвід задоволено. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2558/20 у зв`язку із задоволенням заяви головуючої судді Козир Т.П. про самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 матеріали судової справи № 911/2558/20 разом з апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.

19.05.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження справу № 911/2558/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 та призначено розгляд справи на 29.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 12.06.2025.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20 без змін, з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Як встановлено судом, залишаючи позов першого заступника прокурора Київської області без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що в порушення прямої заборони встановленої у абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором подано позов в інтересах Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (правонаступником якого є ДП "Клавдієвська лісова науково-дослідна станція"), яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 5023/10655/11, № 915/478/18, № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У пунктах 8.10-8.12, 8.14, 8.17-8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 сформульовано такі правові висновки:

"Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови)".

Крім того, в пунктах 83-85 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21))".

Наведене переконливо свідчить про те, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено уточнюючий (в співвідношенні з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) правовий висновок щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції врахуванню підлягає остання правова позиція щодо питання застосування положень абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, яка зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає таким, що відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 911/2169/20 та № 359/3373/16-ц висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ДП "Клавдієвське лісове господарство" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є суб`єктом владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, тому в силу імперативних положень абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України позов прокурора в інтересах держави в особі цього підприємства підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, колегія суддів відмічає, що порядок здійснення судочинства у господарських судах регулюється положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, питання процесуального правонаступництва в господарському процесі врегульовано у статті 52 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Дослідивши зміст поданої першим заступником прокурора Київської області заяви про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, колегією суддів встановлено, що таку заяву мотивовано положеннями ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, тоді як, як зазначалося вище, питання процесуального правонаступництва в господарському процесі врегульовано у статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, помилковість посилання першого заступника прокурора Київської області у заяві про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником на статтю 55 Цивільного процесуального кодексу України, а не на статтю 52 Господарського процесуального кодексу України, як того вимагає Господарський процесуальний кодекс України, виключає можливість її задоволення у даному судовому процесі за наведених судом обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржуване судове рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2024 у справі № 911/2558/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров