Ухвала від 25.06.2025 по справі 947/3189/25

cправа №947/3189/25

провадження №1-кп/947/723/25

У Х В А Л А

25 червня 2025 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по кримінальному провадженню №12023163470000269 від 14.04.2023 року, та клопотань захисників про зміну запобіжного заходу,

за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника ОСОБА_11 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх захисника ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_13 , перекладача ОСОБА_14 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України.

17.06.2025 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Зміст клопотання.

В обґрунтування поданих клопотань, прокурор зокрема зазначив:

-) щодо ОСОБА_10 , останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_10 26.07.224 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеса обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із правом внесення застави у розмірі 1816800 гривень, строком до 21.09.2024. Надалі, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 неодноразово, з можливістю внесення застави.

Вказував, що на теперішній час по вказаному кримінальному провадженню досудове розслідування завершено та обвинувальний акт скеровано до суду, однак ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не перестали існувати, зокрема встановлено, що ОСОБА_17 може:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого.

Виснував, що обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_17 , який на теперішній час підозрюється у скоєні особливо тяжких злочинів, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього;

2) незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи наявність та доведеність цього ризику необхідно обов`язково враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, зокрема суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Вважав, що ОСОБА_17 перебуваючи не під вартою, матиме можливість здійснювати вплив на таких осіб з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні;

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже ОСОБА_17 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_18 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду;

4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_17 офіційно ніде не працевлаштований, збут психотропних речовин та наркотичних засобів, є єдиним джерелом доходу останнього, разом з тим інкриміновані йому злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, що вказує на системність злочинної діяльності організованої групи, а отже ОСОБА_10 може вчинити у подальшому інше кримінальне правопорушення задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_10 діянь та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор вважав, що єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню його від органу досудового слідства, суду. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до обвинуваченого у зв`язку із тим, що він офіційно не працює, джерел доходів не має, отже об`єктивно не зможе виконати вказаний запобіжний захід. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів.

Посилаючись на викладене, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці.

-) щодо ОСОБА_6 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

Відносно підозрюваного ОСОБА_6 26.07.224 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеса обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із правом внесення застави у розмірі 1514000 гривень, строком до 21.09.2024. Надалі, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 неодноразово.

Вказував, що на теперішній час по вказаному кримінальному провадженню досудове розслідування завершено та обвинувальний акт скеровано до суду, однак ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не перестали існувати, зокрема встановлено, що ОСОБА_6 може:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого.

Виснував, що обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 , який на теперішній час підозрюється у скоєні особливо тяжких злочинів, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього;

2) незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи наявність та доведеність цього ризику необхідно обов`язково враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, зокрема суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Вважав, що ОСОБА_6 перебуваючи не під вартою, матиме можливість здійснювати вплив на таких осіб з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні;

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду;

4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_6 офіційно ніде не працевлаштований, збут психотропних речовин та наркотичних засобів, є єдиним джерелом доходу останнього, разом з тим інкриміновані йому злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, що вказує на системність злочинної діяльності організованої групи, а отже ОСОБА_6 може вчинити у подальшому інше кримінальне правопорушення задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_6 діянь та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор вважав, що єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню його від органу досудового слідства, суду. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до обвинуваченого у зв`язку із тим, що він офіційно не працює, джерел доходів не має, отже об`єктивно не зможе виконати вказаний запобіжний захід. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів.

Посилаючись на викладене, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці.

-) щодо ОСОБА_7 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

Відносно підозрюваного ОСОБА_7 26.07.224 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеса обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із правом внесення застави у розмірі 1514000 гривень, строком до 21.09.2024. Надалі, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 неодноразово.

Вказував, що на теперішній час по вказаному кримінальному провадженню досудове розслідування завершено та обвинувальний акт скеровано до суду, однак ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не перестали існувати, зокрема встановлено, що ОСОБА_7 може:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого.

Виснував, що обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 , який на теперішній час підозрюється у скоєні тяжкого злочину, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього;

2) незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи наявність та доведеність цього ризику необхідно обов`язково враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, зокрема суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Вважав, що ОСОБА_7 перебуваючи не під вартою, матиме можливість здійснювати вплив на таких осіб з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні;

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду;

4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_7 офіційно ніде не працевлаштований, збут психотропних речовин та наркотичних засобів, є єдиним джерелом доходу останнього, разом з тим інкриміновані йому злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, що вказує на системність злочинної діяльності організованої групи, а отже ОСОБА_7 може вчинити у подальшому інше кримінальне правопорушення задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_7 діянь та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор вважав, що єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню його від органу досудового слідства, суду. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до обвинуваченого у зв`язку із тим, що він офіційно не працює, джерел доходів не має, отже об`єктивно не зможе виконати вказаний запобіжний захід. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів.

Посилаючись на викладене, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці.

-) щодо ОСОБА_8 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

Відносно підозрюваного ОСОБА_8 26.07.224 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеса обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» із правом внесення застави у розмірі 1514000 гривень, строком до 21.09.2024. Надалі, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 неодноразово.

Вказував, що на теперішній час по вказаному кримінальному провадженню досудове розслідування завершено та обвинувальний акт скеровано до суду, однак ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не перестали існувати, зокрема встановлено, що ОСОБА_8 може:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого.

Виснував, що обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який на теперішній час підозрюється у скоєні особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього;

2) незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи наявність та доведеність цього ризику необхідно обов`язково враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, зокрема суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Вважав, що ОСОБА_8 перебуваючи не під вартою, матиме можливість здійснювати вплив на таких осіб з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні;

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже ОСОБА_8 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду;

4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_8 офіційно ніде не працевлаштований, збут психотропних речовин та наркотичних засобів, є єдиним джерелом доходу останнього, разом з тим інкриміновані йому злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, що вказує на системність злочинної діяльності організованої групи, а отже ОСОБА_8 може вчинити у подальшому інше кримінальне правопорушення задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КК України.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_8 діянь та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор вважав, що єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню його від органу досудового слідства, суду. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до обвинуваченого у зв`язку із тим, що він офіційно не працює, джерел доходів не має, отже об`єктивно не зможе виконати вказаний запобіжний захід. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як вчинення нових злочинів.

Посилаючись на викладене, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці.

2. Позиції учасників судового провадження.

Під час судового розгляду, прокурор підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.

Захиснк обвинуваченого ОСОБА_17 , під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечувала, у його задоволенні просила відмовити.

Крім того, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, в обгрунування якого зокорема зазначила, що обмеження людини в правах, зокрема в свободі, має здійснюватися судом обережно, відповідно до принципу презумпції невинуватості та з урахуванням дотримання балансу між правами ОСОБА_10 як громадянина іншої країни, та інтересами суспільства й держави. Адже необґрунтоване застосування до особи запобіжного заходу, що обмежує право на свободу, є порушенням державою п.1 «с» ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про ризик переховування було заявлено прокурором, у зв`язку з чим, суд мав та має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинувачуваним негативних дій. Станом на 02.06.2025 сторона захисту впевнена у відсутності ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Стверджувала, що на думку сторони захисту, обвинувачення не володіє доказами наявності вказаного вище ризику. При цьому найбільш вагомі фактори при оцінці ризику переховування, якими є дані про особистість обвинувачуваного ОСОБА_10 , прокурором не надавались, ймовірно щоб унеможливити суд за їх сукупного аналізу скласти уявлення про те, наскільки реальною є вірогідність добросовісної поведінки особи ОСОБА_15 та безпідставність перебування останнього в умовах слідчого ізолятору.

Вважала, що домашній арешт як вказана міра запобіжного заходу в повному обсязі може відповідати загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині та інтересам суспільства й держави.

Посилаючись на викладене, просила: 1) змінити запобіжний захід обвинувачуваному ОСОБА_5 ; 2) застосувати до обвинувачуваного ОСОБА_10 більш м`який запобіжний захід з покладанням обов`язків: прибувати за першою вимогою до прокурора та суду; в нічний час не відлучатися з міста проживання без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими обвинувачуваними, свідками по кримінальному провадженню; 3) у випадку неможливості суду винести рішення про зміну запобіжного заходу відносно підзахисного, просила змінити заявлений стороною обвинувачення розмір застави та призначити заставу відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України та фінансового стану обвинувачуваного ОСОБА_19 .

Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав позицію захисника, проти клоптання прокурора заперечував, клопотання захисника підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Зокрема зазначив, що клоптання прокурора є необгурнтованим, а вказані прокурором ризики не підтверджуються. Просив врахувати стан здоров`я ОСОБА_6 , наявність у нього міцних соціальних зв`язків, а саме: дружини та дітей.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав вищенаведену позицію захисника, а також доповнив, що умови тримання у СІЗО не дозволяють йому отримаувати належне лікування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечував, у його задоволенні просив відмовити.

Крім того, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, в обгрунування якого зокорема зазначив, при розгляді попереднього клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 18.03.2025 суд дійшов висновку, що існує лише ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України - можливість переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

Вказував, що ризики, покладені в основу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинні мати властивості обґрунтованості та реальності. Натомість, сторона обвинувачення спирається на уявні можливості, а практика Європейського суду з прав людини підтверджує наведену позицію, зазначаючи, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України»).

Звертав увагу, що ОСОБА_7 має постійне місце мешкання, де проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною. Також ОСОБА_7 зареєстрований, як фізична особа підприємець та здійснював підприємницьку діяльність, сумлінно сплачуючи податки. Зазначене також свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого. Підтверджуючі документи наявні в матеріалах справи.

Заявляв, що обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити виконання ним покладених судом обов`язків, а на даний час немає підстав стверджувати про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання якого спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою.

Наголошував, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, і можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Доцільність саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_7 до моменту затримання мав постійне місце проживання, до його складу сім`ї входить дружина, неповнолітній син, тому домашній арешт можливо застосувати за місцем проживання його сім`ї.

Вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Посилаючись на викледене, просив суд: 1) змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою постійного місця проживання: АДРЕСА_1 ; 2) покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами та іншими особами, які мають відношення до кримінального провадження №12023163470000269.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника, проти клоптання прокурора заперечував, клопотання захисника підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечувала, у його задоволенні просила відмовити. В запереченях зокерма зазначила, що ризик повинен бути не абстрактним, а цілком конкретним, тобто вказувати не лише на можливість його настання взагалі, а вказувати, що ризик з великою вірогідністю може настати. При цьому така обставина повинна бути обґрунтована і вмотивована.

Звертала увагу, що після повномасштабного вторгнення рф і введення в Україні воєнного стану почали діяти також й обмеження на виїзд за кордон для військовозобов`язаних громадян - для забезпечення національної безпеки та оборони країни. А тому, від початку введення на всій території України воєнного стану почала діяти заборона на виїзд за кордон військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років ( ОСОБА_20 повних 42 роки).

Отже, вказаний ризик є лише припущенням сторони обвинувачення, яке не підтверджено жодними реальними доказами. ОСОБА_8 має постійне місце проживання, що виключає ризик переховування.

Обвинувачений ОСОБА_20 підтримав позицію захисника, проти клоптання прокурора заперечував.

3. Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що відповідно до ухвал слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.07.2024 року, до кожного з обвинувачених було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому, ухвалами слідчих суддів, а потім судом було продовжено, відносно всіх обвинувачених, останній раз до 27.06.2025 року включно.

Крім того, під час досудового розслідування, до обвинувачених було застосовано альтернативний запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: відносно ОСОБА_6 - у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1514000 грн.; відносно ОСОБА_7 , у розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1362600 грн.; відносно ОСОБА_8 у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1211200 грн. В той же час, відносно ОСОБА_10 розмір застави не визначався.

Під час останнього продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (29.04.2025 року), судом відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 був врахований лише один ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду.

У зв`язку з цим, доводи та заперечення сторін кримінального провадження щодо наявності ризиків, передбачених п.п.2-5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення безпідставно, не враховуючи попередню ухвалу суду, без подання додаткових доказів, про них заявляє, а сторона захисту, також не враховуючи попередню ухвалу суду, проти них заперечує.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується з прокурором, що на сьогоднішній день, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, не зменшився та продовжує існувати, а саме:

-) щодо ОСОБА_10 , оскільки останінй обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

-) щодо ОСОБА_6 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-) щодо ОСОБА_7 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-) щодо ОСОБА_8 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Водночас, наведені захисниками аргументи, на думку суду, не підтверджують зменшення або зникнення ризику переховування від суду, оскільки кожний ризик завжди пов`язаний з певною невизначеністю, тобто відсутністю точної та повної інформації, яка б давала можливість встановити його настатння.

Суд вважає, що вказані захисниками доводи, жодним чином не виключають йомірність реальності цього ризику та не відображають потенційну неможливість його виникнення.

Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України відносно кожного обвинуваченого, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинувачених та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобігання зазначеному ризику.

При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вищевказаний ризик відносно кожного з обвинувачених не зменшився, оскільки обставини, які його обумовлювали також не змінилися та не відпали, а виникненню ризику переховування від суду й перешкоджає своєчасне застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинувачених запобіжного заходу у співвідношенні із пред`явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинувачених під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При цьому, суд не знаходить підстав для зменшення застави, та вважає за необхідне залишити її у розмірі, що був визначений для ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді від 03.01.2025 року, - у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1514000 грн.; відносно для ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді від 03.01.2025 року, - у розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1362600 грн.; для ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді від 03.01.2025 року, - у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1211200 грн.

В той же час, відносно ОСОБА_10 , враховуючи характер пред`явленого обвинувачення, суд не знаходить підстав для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до положень п.5 ч.4 ст.183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

У клопотанні захисника в частині зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно.

2. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно.

Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в сумі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1514000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити з-під варти негайно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

3. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника в частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно.

Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в сумі 450 (чотириста п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1362600 (один мільйон триста шістдесят дві тисячі шістсот) гривень.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити з-під варти негайно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов`язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

4. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно.

Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу в сумі 400 (чотириста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1211200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити з-під варти негайно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зобов`язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

5. Роз`яснити, що у разі неявки обвинуваченого, якого було звільненно з під варти у зв`язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

6. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

7. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3