Ухвала від 27.06.2025 по справі 160/18581/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 червня 2025 року Справа №160/18581/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відвід судді Дєєва М.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №16-дс від 16.06.2025 року «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Також, 26.06.2025 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про відвід судді Дєєва М.В. у справі №160/18581/25.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач тривалий час працював в апараті Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв`язку з цим існують обґрунтовані сумніви в неупередженості суду, оскільки: позивач перебував у службових відносинах із суддями та працівниками апарату суду, які наразі здійснюють розгляд справи; його посада передбачала організаційну взаємодію з суддями, зокрема щодо забезпечення проведення судових засідань, що могло сформувати особисті або професійні зв`язки, які впливають на об`єктивність. З огляду на викладене, розгляд справи в цьому суді порушує принцип безсторонності, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для відводу судді відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 39 КАС України.

Суд дослідивши подану представником відповідача заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєва М.В., зазначає наступне.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті, проте, у будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Так, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Своєю чергою суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Проаналізувавши доводи, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у заяві про відвід судді, у співставленні з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що заява не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Дєєва М.В., зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у заяві про відвід суддів твердження щодо можливої неупередженості або об`єктивності судді Дєєва М.В. побудовані на припущеннях та суб`єктивній оцінці й не є достатніми для встановлення упередженості судді за суб`єктивним чи об`єктивним критеріями.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо обставин, які викликають сумнів в упередженості або об`єктивності судді Дєєва М.В., а доводи, про які зазначено у поданій заяві про відвід, не підтверджені будь-якими належними доказами.

З огляду на наведене суд вважає, що заява представника відповідача про відвід судді є необґрунтованою.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником відповідача відводу судді Дєєву М.В., а також з огляду на вищенаведені приписи абз.1 ч.4 ст.40 КАС України, слід передати матеріали адміністративної справи для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 236, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відвід судді Дєєва М.В. у справі №160/18581/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу- необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/18581/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя М.В. Дєєв