Постанова від 26.06.2025 по справі 620/9755/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9755/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіБезименної Н.В.

суддівБєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, в якому просив суд зобов`язати Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини "Садибний будинок" (охоронний № 21-Чг), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 позовні вимоги задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України щодо укладення з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини "Садибний будинок" (охоронний № 21-Чг), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97;

зобов`язано Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини "Садибний будинок" (охоронний № 21-Чг), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не є власником або уповноваженим органом власника об`єкта культурної спадщини "Садибний будинок", що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97.

Звернув увагу суду на те, що саме Національна академія аграрних наук України зобов`язана була укласти охоронний договір, щодо об`єкта культурної спадщини "Садибний будинок".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Звернув увагу суду на те, що саме Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, як користувач майна, є належним відповідачем у справі. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає свій обов`язок з укладення охоронного договору, водночас має зауваження щодо його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, об`єкт культурної спадщини - "Садибний будинок" - пам`ятка архітектури місцевого значення, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, взята на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75, охоронний номер 21-Чг.

Відповідно до листа Національної академії аграрних наук України від 20.12.2022 №10.2-12/851 об`єкт нерухомості по вул. Шевченка, 97 у м. Чернігові знаходиться на балансі Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, яке передано йому Академією на праві оперативного управління. Наукова установа самостійно вирішує питання, пов`язані з її господарською діяльністю, вступає в договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами.

Чернігівською обласною прокуратурою листами від 22.07.2022 №15/3/2-381 вих-22 та від 05.05.2023 № 15/3/2-377 вих23 повідомлено Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про встановлені порушення щодо не укладення охоронних договорів та намір встановити підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації листами від 09.08.2022 №02.1-09/539, від 11.05.2023 №02.1-09/605 повідомлено про те, що Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України листом від 01.08.2022 №01-07/205 запропонував укласти охоронний договір виклавши його п. 11 в іншій редакції, водночас станом на 11.05.2023 охоронний договір не укладений, управління до суду з позовною заявою про зобов`язання укласти охоронний договір не зверталось.

З огляду на триваюче правопорушення позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що власник пам`ятки культурної спадщини чи її частини або уповноважений ним орган (особа) незалежно від форми власності зобов`язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки або уповноважений ним орган, і саме власник, а за наявності уповноваженого органу такий орган, повинен бути його ініціатором.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі Закон №1805-IIІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 3 Розділу X "Прикінцеві положення" Закону №1805-ІІІ встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом ст. 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір (ч. 1).

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (ч. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Отже об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору, водночас останній встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок №1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Згідно з п. 5 Порядку №1768 охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Отже, враховуючи положення Закону №1805-ІІІ та Порядку №1768 власник чи користувач пам`ятки культурної спадщини чи її частини або уповноважений ним орган (особа) незалежно від форми власності зобов`язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не є власником або уповноваженим органом власника об`єкта культурної спадщини "Садибний будинок", що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, а здійснює оперативне управління об`єктом культурної спадщини.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 у справі №580/6572/22 сформував правовий висновок відповідно до якого саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з листом Національної академії аграрних наук України від 20.12.2022 №10.2-12/851 об`єкт нерухомого майна "Садибний будинок" місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97 знаходиться на балансі Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, яке передано йому Академією на праві оперативного управління. Відповідно до статуту наукова установа самостійно вирішує питання, пов`язані з її господарською діяльністю, вступає в договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України листом від 01.08.2022 №01-07/205 повідомив Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про згоду укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури, водночас враховуючи відсутність бюджетного фінансування запропонував виключити з договору п. 11 в частині виконання реставраційних, ремонтних та інших робіт та п. 13 договору.

Отже, враховуючи встановлені обставини та висновки Верховного Суду відповідач, як користувач пам`ятки культурної спадщини "Садибний будинок" (охоронний № 21-Чг) розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 97 зобов`язаний був протягом місяця з моменту отримання пам`ятки у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо поданого апелянтом клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем трьохмісячного строку звернення до суду з позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч. 2).

В обґрунтування поданого клопотання апелянт зазначив про те, що Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України листом від 01.08.2022 №01-07/205 відмовився від підписання запропонованої Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації редакції охоронного договору, а тому саме з 01.08.2022 розпочався строк звернення до суду з позовом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання застосування наслідків пропуску строків звернення до суду за подібних правовідносин було предметом розгляду Верховним Судом, який у постанові від 15.04.2020 у справі №127/16473/15-а сформував правові висновки, базуючись на правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі №21-2343во07 та Верховного Суду від 11.04.2018 №804/401/17, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

Отже, зважаючи на доведений в ході судового розгляду факт не виконання відповідачем визначеного ст. 23 Закону №1805-ІІІ обов`язку укласти охоронний договір, який має характер триваючого і не припинений станом на час розгляду і вирішення цієї справи судом першої інстанції, підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду відсутні.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 28.11.2024 у справі №580/6572/22.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 26 червня 2025 року.

Головуючий суддяН.В.Безименна

СуддіЛ.В.Бєлова

А.Ю.Кучма