Постанова від 26.06.2025 по справі 520/13328/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 520/13328/2020

касаційне провадження № К/9901/17144/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 (суддя Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл» до Слобожанської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Харківська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості № UА807000/2020/001706/2 від 16.09.2020 та картку відмови Митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2020/01022 від 16.09.2020.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані документи, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості № UА807000/2020/001706/2 від 16.09.2020 та картку відмови Митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2020/01022 від 16.09.2020.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надані митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару з урахуванням умов поставки товару. Надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме - статей 51, 53, 54 Митного кодексу України, та неповне з`ясування обставин справи. В обґрунтування підстав оскарження Митниця посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №805/2942/16-а, який зводиться до того, що спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою ПІК ЄАІС, є достатньою підставою для витребовування додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а ненадання декларантом жодного запитуваного документа за спірною поставкою на законну вимогу Митниці є порушенням його обов`язку у розумінні частини третьою статті 53 Митного кодексу України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.06.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 26.06.2025.

У відповідності до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Харківською митницею згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 та наказами Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, від 30.06.2021 № 472.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, , 01.07.2020 року між компанією - нерезидентом FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ (постачальник) та Товариством (покупець) укладено контракт № FP036, згідно умов якого покупець зобов`язується купити у постачальника продукцію та оплатити встановлену вартість даної продукції, а постачальник зобов`язується поставити покупцю замовлену ним продукцію (пункт 2.1). Валюта контракту - долари США (пункти 2.3, 2.4). Покупець зобов`язується оплатити в повному обсязі суму замовленої продукції, зазначеної у виставленому постачальником рахунку-фактурі протягом 120 календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури (інвойсу) покупцю шляхом перерахування коштів на вказаний постачальником банківський рахунок (пункт 4.3). Згідно з умовами контракту товар може бути поставлений на умовах «FСА» чи «ЕХW» у відповідності до правил «Інкотермс-2010» (пункт 2.2).

16.09.2020 декларантом Товариства було сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Митниці митну декларацію, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UA 807170/2020/047361 щодо оформлення товару, що надійшов в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з FIRAT PLASTIK, KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONIM SIRKETI, TURKIE.

З метою здійснення митного оформлення вантажу та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом до Митниці разом із декларацією були подані наступні документи: інвойс № FRТ 2020000022805 від 10.09.2020 на суму 52306,450 дол. США; СМR № 445266 від 11.09.2020; сертифікат про походження товару № 0132984 від 11.09.2020; документ про вартість перевезення товарів - рахунок-фактура від ФОП ОСОБА_1 №306 від 16.09.2020; контракт № РР036 від 01.07.2020; договір про надання послуг митного брокера №385 від 27.05.2019; пакувальний лист б/№ від 10.09.2020; копія митної декларації країни відправлення №20341300ЕХ264055 від 16.09.2020.

Митницею під час перевірки вказаної митної декларації було відмовлено у оформленні (випуску) товарів та складено картку відмови UА 807170/2020/01022 від 16.09.2020 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2020/001706/2 від 16.09.2020.

В обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України Митниця вказала: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, ва вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні, на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи,, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесені виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного рішення є наявна у митному органі інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA500070/2020/501242, UA500020/2020/221485. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: товар № 1: 2,71 дол. США/кг, товар № 2: 2,72 дол. США/кг. Зазначено, що при прийнятті рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689.

На підставі вищевказаного рішення відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807180/2020/00025.

Судами також установлено, що представником відповідача в обґрунтування висновку про заниження митної вартості товару Товариством, вказано, що митна вартість товару становить 1,99 дол.США/кг, що, на думку відповідача, менше, ніж інформація по фактам митних оформлень подібних товарів, а саме 2,79 дол.США/кг.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Також судами було встановлено, що у відповідності до пункту 4.3 контракту оплата за продукцію здійснюється протягом 120 календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури (інвойсу) покупцю, а тому на дату подання митної декларації у позивача не могло бути відповідних доказів оплати.

Крім того, під час митного оформлення відповідачу були надані: рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг № 306 від 16.09.2020, акт надання послуг № 306 від 17.09.2020, а також до матеріалів справи, на підтвердження оплати транспортних послуг, позивачем було долучено платіжне доручення №1576 від 18.09.2020.

Отже, подані декларантом документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк