Постанова

від 31.03.2021 по справі 520/13328/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 р. Справа № 520/13328/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, суддя Бідонько А.В., повний текст складено 22.12.2020, по справі № 520/13328/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" (далі - ТОВ Хот-Велл , позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА807000/2020/001706/2 від 16.09.2020;

-картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2020/01022 від 16.09.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА807000/2020/001706/2 від 16.09.2020 та картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2020/01022 від 16.09.2020.

Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову,

В обґрунтовування апеляційної скарги відповідач зазначив про не врахування судом першої інстанції, що відповідно до даних митного органу стосовно поданої позивачем митної декларації встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. В подальшому інспектором митниці встановлено, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, оскільки неможливо встановити факт оплати транспортних послуг, відомості з бази даних АСМО Інспектор та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) свідчать, що митні оформлення аналогічних товарів було з вартістю вище, ніж заявлено декларантом.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.07.2020 між компанією - нерезидентом FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ (постачальник) та ТОВ "Хот-Велл" (покупець) укладено контракт № РР036, згідно п. 2.1 якого Покупець зобов`язується купити у Постачальника продукцію та оплатити встановлену вартість даної продукції, а Постачальник зобов`язується поставити Покупцю замовлену ним продукцію. Валюта контракту-Долари США.

Згідно з умовами контракту товар може бути поставлений на умовах « FСА» чи «ЕХW» у відповідності до правил «Інкотермс-2010» .

Відповідно до замовлення ТОВ «Хот-Велл» постачальником FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ складено інвойс № FRТ2020000022805 від 10.09.2020 на суму 52306,450 Дол. США.

10.09.2020 FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ відвантажено труби безшовні поліетіленові та поліпропіленові згідно замовлення у відповідності до умов контракту № FР036 від 01.07.2020.

З метою митного оформлення вказаних товарів, позивачем до Слобожанської митниці Держмитслужби подано 16.09.2020 митну декларацію UA 807170/2020/047361, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: інвойс № FRТ 2020000022805 від 10.09.2020 на суму 52306,450 Дол. США; СМR № 445266 від 11.09.2020; сертифікат про походження товару № 0132984 від 11.09.2020; документ про вартість перевезення товарів - рахунок фактура від ФОП ОСОБА_1 №306 від 16.09.2020; Контракт № РР036 від 01.07.2020;договір про надання послуг митного брокера №385 від 27.05.2019; пакувальний лист б/№ від 10.09.2020; копія митної декларації країни відправлення №20341300ЕХ264055 від 16.09.2020.

Митним органом позивачу направлено запит для підтвердження заявленої митної вартості, в якому запропоновано декларанту надати додаткові документи щодо митної вартості згідно ст.53 МК України

На вимогу митного органу позивачем повідомлено про неможливість надати додаткові документи.

16.09.2020 Слобожанською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2020/001706/2 та складено картку відмови UА 807170/2020/01022.

У графі 33 цього рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

- не надання декларантом угод на ідентичні та подібні товари; ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку із продажем на митній території України, щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; які мали вплив на процес формування ціни товару та які б підтверджували понесені виробником у зв`язку з виробництвом товарів, витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у митному оформлені, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару. Відповідачем не доведено, що зазначені документи не підтверджують визначену позивачем митну вартість товару.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч 2,3,5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято з підстав невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують вартість перевезення товару, відсутність угод на ідентичні та подібні товари, а також в зв`язку з ненадання декларантом витребуваних додаткових документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що декларантом разом з митною декларацією надано митному органу достатній обсяг документів для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, в тому числі документ, що підтверджує оплату вартості товарів.

Відповідач, в межах здійснення консультацій, не зазначив які саме документи слід додаткового надати митному органу.

Також митним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено в яких саме, наданих позивачем документах, містяться розбіжності та які документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав у відповідача для коригування митної вартості товарів та відмови в митному оформленні товару.

Щодо доводів апелянта про не врахування судом першої інстанції відомостей з бази даних АСМО Інспектор , та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС), з урахуванням митних оформлень аналогічних товарів з вартістю вище ніж заявлено декларантом, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Тобто, будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товарів саме вартості товару № 1 - 2,71 USD/кг, товару № 2 - 2,72 USD/кг, відповідачем не зазначено.

Втім, суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

З рішення відповідача вбачається, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями: № UA500070/2020/501242, №UA500070/2020/221485.

Разом із тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Однак, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Щодо доводів апелянта про неможливість встановити факт оплати транспортних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до поданих для митного оформлення товару позивачем було надано, окрім іншого довідку №306 від 16.09.2020, надану ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та документ про вартість перевезення товарів - рахунок фактура №306 від 16.09.2020.

Відтак, витребування інших додаткових документів щодо витрат на транспортування є безпідставним, оскільки, надані позивачем документи до митного оформлення товару в їх сукупності, в повній мірі давали змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Проте, відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення та картки відмови на спростування висновків суду.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 520/13328/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 09.04.2021