Постанова від 11.06.2025 по справі 335/4816/24

Дата документу 11.06.2025 Справа № 335/4816/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/4816/24 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/826/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни на рішення (дії) заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Є.В. звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Соколенко С.М., заінтересована особа - Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»).

Скарга мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024 року позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Є.В. до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задоволено. Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу Придніпровське виробниче управління ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з січня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 365273,48 грн. Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 3651,73 грн.

На підставі вищевказаного рішення суду, судом було видано виконавчі листи, які було подано до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

08.11.2024 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. були відкриті виконавчі провадження №76479885 та №76483667.

Постановами начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 08.11.2024 у вказаних виконавчих провадженнях було зупинено вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», підстава наказ Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році».

Вказані постанови стягувач отримав 26.11.2024.

Стягувач вважає постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях 08.11.2024 незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Так, приватизація АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» відбувається з 2018 року, що свідчить про її тривалість.

Зупинення виконавчих проваджень порушує права стягувача на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням заробітної плати, є непропорційним меті втручання у права стягувача. Державний виконавець, зупиняючи виконавчі провадження, не врахував Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, на час ухвалення рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» вже було включено до переліку об`єктів, які підлягають приватизації.

Також вважає, що у спірних правовідносинах втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, метою такого втручання є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, та перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом, шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду, навіть ті, що не пов`язані безпосередньо із грошовими виплатами.

На думку стягувача, вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій. У спірних відносинах усуненням порушення є зобов`язання виконавця скасувати незаконні постанови, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд:

- поновити строк на звернення зі скаргою на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни;

- визнати неправомірними постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 08.11.2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 76479885 та ВП 76483667;

- зобов`язати державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанови від 08.11.2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 76479885 та ВП 76483667;

- зобов`язати державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити виконавчі провадження ВП № 76479885 та ВП 76483667.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни на постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зупинення вчинення виконавчих дій відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те,що приватизацію державного пакета акцій АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» натепер не завершено і не припинено.

Однак, вказаний пакет акцій боржника насправді включається до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, починаючи з 2018 року, і щоразу відповідне роздержавлення не відбувається та переноситься на наступний рік. Таким чином, підстава, що зумовлює повну безкарність та недоторканість суб`єкта господарювання з державною часткою понад 50%, триває неадекватно довго.

Зупинення вчинення виконавчих дій, яке у спірних відносинах має всі підстави розтягнутися на безкінечний період часу, вочевидь, порушує основоположні права особи на виконання судового рішення, поновлення на роботі та отримання за цим рішенням присудженого середнього заробітку за вимушений прогул.

Дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень регламентовані не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а й іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності.

Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону).

Посилаючись на дану обставину, державним виконавцем винесена оскаржувана постанова про зупинення вчинення виконавчих дій.

Водночас, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до частини 1 ст. 2 цього Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний враховувати і норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Вважає, що зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням заробітної плати.

Строки зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону нічим не врегульовані.

Вважає, що у спірних відносинах втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється:

- з відвертим порушенням принципу верховенства права;

- є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду, навіть ті, що не пов`язанні безпосередньо із грошовими виплатами (рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника).

Вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій.

В спірних відносинах усуненням порушення є зобов`язання виконавця скасувати незаконні постанови, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.

Крім того, звертає увагу, що питання законності зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» з мотивів включення пакету його акцій до об`єктів, що підлягають приватизації, вже було предметом судового дослідження та знайшло оцінку в судових рішеннях, які набрали законної сили, якими задоволені скарги стягувачів про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями по стягненню заборгованості із заробітної плати.

Зокрема, скаржник посилається на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2024 по справі № 335/1961/23.

Від представника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дейнега М.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, на виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження ВП № 70849359 щодо стягнення заборгованості з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь юридичних та фізичних осіб.

Станом на 20.12.2024 до складу зведеного виконавчого провадження входять 227 виконавчих проваджень.

За всіма виконавчими провадженнями, які входять до складу зведеного виконавчого провадження винесено постанови про зупинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Зазначена норма передбачає обов`язок державного виконавця, а не право щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно наказу № 810 від 18.06.2018 Фонду державного майна України «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» внесено позицію: - ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ЄДРПОУ 00194122.

Згідно наказу № 978 від 02.09.2022 Фонду державного майна України «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації із змінами» продовжено приватизацію АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

У зв`язку з вищевикладеним, 08.11.2024 за виконавчими провадженнями АСВП № 76483667 ти № 76479885 винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно листа Фонду державного майна України № 10-21-26391 від 12.10.2023 Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» державний пакет акцій розміром 68,0095% статутного капіталу АТ «ЗАлК» включено до переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, що є додатком 1 до цього наказу, а відповідальним за проведення заходів з приватизації визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 02.02.2022 № 12/1-64 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 68,0095% статутного капіталу АТ «ЗАлК» шляхом продажу на аукціоні з умовами. Наразі зазначений пакет акцій не продано.

Крім того, було зауважено, що відповідно до вимог Закону, зокрема частини другої статті 26 та абзацу чотирнадцятого пункту 7-4 розділу V, до умов продажу об`єкта приватизації включається зобов`язання щодо погашення боргів товариства із заробітної плати та перед бюджетом.

До закінчення строку дії зазначених обставин виконавче провадження підлягає зупиненню.

Строки зупинення вчинення виконавчих дій передбачені ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно п. 7 ст. 35 Закону, у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Тому вважає, що дії державного виконавця при винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиної Є.В.,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїта обставинисправи вмежах доводівта вимогапеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що зупиняючи виконавчі дії у виконавчих провадженнях №76479885 та №76483667, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, та вказана приватизація не завершена на час винесення оспорюваних постанов та на час розгляду скарги. До того ж, зупинення вчинення виконавчих дій з підстав, визначених ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, є обов`язком державного виконавця. Пунктом 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №73976475 та №73976797, не містить виключень щодо зупинення вчинення виконавчих дій, у тому числі у разі стягнення з боржника заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд виснував, що заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М., приймаючи оскаржувані постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №76479885 та №76483667, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», діяла в межах спеціального закону, оскільки АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Також суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що рішення суду, за яким здійснюється стягнення на користь ОСОБА_1 ухвалено 05.06.2024, виконавчі листи отримані 27.09.2024, а відтак з урахуванням короткого проміжку часу невиконання судового рішення відсутні підстави вважати, що відбулось непропорційне втручання держави у майнове право скаржника.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/4816/24 від 05.06.2024 позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Волошиної Є.В., до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задоволено. Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу Придніпровське виробниче управління ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з січня 2022 року по січень 2024 року у розмірі 365 273 грн. 48 коп. Стягнуто з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 651 грн. 73 коп.

Вказане рішення суду набрало законної сили та на підставі даного рішення суду за заявою ОСОБА_1 видано два виконавчі листи, які в подальшому були пред`явлені для примусового виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. 08.11.2024 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №76479885 та №76483667 з примусового виконання рішення суду у справі № 335/4816/24.

Постановами заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 08.11.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій, у виконавчих провадженнях №76479885 та №76483667 зупинено вчинення виконавчих дій до завершення обставин, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із Наказом Фонду державного майна України №1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації», зі змінами та доповненнями.

АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, 68,0095% акцій статутного капіталу якого належить Державі, та його господарська діяльність контролюється, координується і узгоджується Фондом державного майна України, відповідно до вимог чинного законодавства.

Наказом ФДМУ № 1 від 04.01.2022, з врахуванням змін згідно Наказу ФДМУ № 978 від 02.09.2022 та Наказу ФДМУ № 465 від 10.03.2023, АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, який є у вільному доступі та розміщений на офіційному веб-сайті ФДМУ.

Вказана обставина щодо включення боржника АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до переліку об`єктів малої приватизації є встановленою та не оспорюється учасниками справи.

За приписами частини першої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, положеннями статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (частина п`ята статті 35 Закону України "Про виконавче провадження").

У випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації (частина сьома статті 35 Закону України "Про виконавче провадження").

Зупинення виконавчого провадження - це припинення вчинення виконавчих дій, обумовлене обставинами, що перешкоджають у їх вчиненні, передбаченими у нормах Закону України "Про виконавче провадження", які не можуть бути усунуті ані виконавцем, ані учасниками виконавчого провадження, протягом певного проміжку часу.

Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії по такому виконавчому провадженні допоки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року в справі № 796/165/18 (провадження № 61-2247ав20).

Питання застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, постанова від 07 грудня 2022 року у справі №908/1525/16 (провадження № 12-65гс21).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (провадження № 12-65гс21), приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Враховуючи, що наказом Фонду державного майна України №1 від 04 січня 2022 року, з врахуванням змін згідно Наказу Фонду державного майна України №978 від 02 вересня 2022 року та Наказу Фонду державного майна України №465 від 10 березня 2023 року АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М., приймаючи оскаржувані у даній справі постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №76479885 та №76483667 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», діяла в межах спеціального закону.

Предметом розгляду цього судового спору є оскарження дій/бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання рішення у справі, а тому саме норми Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальними відносно інших норм права.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець продовжить примусове виконання рішення у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у даному випадку є продаж та перехід до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, тобто завершення приватизації товариства. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням заявник може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 11 січня 2023 року у справі № 346/434/20 (провадження № 61-15636св21).

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; що зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням заробітної плати; щодо не врегулювання строків зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - зводяться до повторень підстав скарги, незгоди з судовим рішенням, незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи учасників справи перевірені та їм дана належна оцінка.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Щодо висновків, яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2024 по справі № 335/1961/23.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072св23), від 19 лютого 2024 року в справі № 32/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

За приписами частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 23 червня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко