Постанова від 17.06.2025 по справі 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р. Справа№ 910/21682/15 (910/5894/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника відповідача адвоката Нестеришина Т.С.,

представника третьої особи Шарикіна Ю.В.,

представника прокуратури Лиховида О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг"

та апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.12.2024 (повне рішення складено 26.12.2024, суддя Чеберяк П.П.)

у справі № 910/21682/15 (910/5894/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг"

до Державного підприємства "Конярство України"

в особі філії "Запорізький кінний завод № 86",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

про стягнення 5 616 597,80 грн,

в межах справи № 910/21682/15

про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" (код 37404165),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Запорізький кінний завод № 86" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором виконання сільськогосподарських робіт (послуг) в розмірі 5 616 597,80 грн, в тому числі 2140342,17 грн - основний борг, 1877837,29 грн - пеня, 1031840,07 грн - 24% штрафних санкцій, 214966,68 грн - 5 % річних, 351611,59 грн - інфляційних збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-01/22 від 02.05.2022 в частині оплати виконаних робіт в липні та вересні 2022 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2140342,17 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт позивач як нарахував та заявив до стягнення, крім суми основного боргу, пеню згідно п. 6.4 договору в сумі 1877837,29 грн, штрафну санкцію у розмірі 24% річних згідно з п. 6.5 договору в сумі 1031840,07 грн, інфляційні в сумі 351611,59 грн, а також 5 % річних згідно з п. 6.6 договору в сумі 214966,68 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/5894/24) позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 2140342,17 грн, пеню в розмірі 645293,95 грн, судовий збір в розмірі 33429,99 грн; відмовлено в іншій частині позову; відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Судове рішення обґрунтоване тим, що до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 3110 від 31.10.2022 перейшло право вимоги сплати заборгованості за договором виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-01/22 від 02.05.2022, а борг відповідача за виконані роботи підтверджений належними доказами. Позивач як новий кредитор набув право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов`язань, а у разі неналежного виконання - право на стягнення штрафних санкцій, передбачених договором № У-01/22 від 02.05.2022. При цьому, за висновком суду першої інстанції, проценти річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а відтак позивач не набув права на стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені згідно з п. 6.4 договору в сумі 645293,95 грн за період, в якому діяв договір (до 31.12.2022). Одночасно суд першої інстанції визнав безпідставними позовні вимоги в частині стягнення неустойки згідно з п. 6.5 договору, оскільки застосування одного й того ж самого виду відповідальності за одне й те ж саме порушення є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України та відповідає правовій позиції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 30 000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість неустойки в сумі 645 293,95 грн з огляду на суму боргу - 2 140 342,17 грн та недоведеність відповідачем обставин, що в даному випадку розмір заявлених штрафних санкцій є надмірним, присудження до стягнення яких у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста від 16.12.2024 у справі №910/21682/15 (910/5894/24) в частині відмови у позовних вимогах і ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вимоги та стягнути 1232543,34 грн - пені, 1031840,07 грн - 24 % штрафних санкцій, 214966,68 грн - 5 % річних, 351611,59 грн - сума інфляційних збитків за весь час прострочення. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг" правові витрати та судовий збір.

Як на підстави для скасування рішення суду позивач посилається на порушенням норм процесуального та матеріального права, неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку та дослідження доказів наданих позивачем.

За доводами позивача, в договорі про виконання сільськогосподарських робіт У-01/22 від 02.05.2022 сторони передбачили спеціальні умови та порядок нарахування штрафних санкцій (згідно з п. 6.7 Договору № У-01/22 від 02.05.2022 нарахування штрафних санкцій за цим Договором здійснюється за весь період прострочення (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України)), відтак суд першої інстанції безпідставно зменшив суму пені з 1877837,29 грн до 645293,95 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до умов договору фактично на момент подання позовної заяви відповідачем не було виконані всі зобов`язання перед позивачем.

Щодо стягнення процентів річних та інфляційних витрат, то позивач вважає, що відповідно до п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основними договорами, відтак судом першої інстанції невірно застосовані норми права та безпідставно не задоволена вимога позивача щодо стягнення з відповідача 5 % річних в розмірі 214966,68 грн та інфляційних втрат в розмірі 351611,59 грн.

Верховний Суд вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, Верховний Суд підтримав правову позицію, викладену у постановах № 911/2813/17 від 9.02.1018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019, №910/21409/21 від 23.03.2023, № 902/1154/22 від 19.09.2023, № 902/919/22 від 09.11.2023.

Таким чином, позивач вважає необґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо застосування одного і того ж виду відповідальності за одне й те саме правопорушення, враховуючи, що в даному випадку має місце не правопорушення, а невиконання зобов`язання за договором, і види відповідальності і санкцій є різними.

Також, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 2 140 342,17 грн, пені в розмірі 645293,95 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Відповідач не погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2024 року у справі № 910/21682/15 (910/5894/24) в частині задоволених позовних вимог та вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

За доводами відповідача, боржником за Договором про відступлення прав вимоги зазначена саме Філія "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України", яка не є учасником цивільних (господарських) відносин і не має цивільної дієздатності, то ТОВ "Елкаро холдінг" не може мати право вимоги до ДП "Конярство України", яке не вказане у Договорі про відступлення прав вимоги як боржник. Також і основне зобов`язання не може існувати у відокремленого підрозділу і останній не може бути боржником у зобов`язанні.

Оскільки боржником в Договорі та Договорі про відступлення прав вимоги вказана Філія "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України", яка не є учасником цивільних (господарських) відносин і не має цивільної дієздатності, то ТОВ "Елкаро холдінг" не може мати право вимоги до ДП «Конярство України», яке не вказане у Договорі та Договорі про відступлення прав вимоги як боржник (сторона договору, зобов`язання).

Отже, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. ст. 95, 509, 510, 512, 514, 627 ЦК України та помилково не врахував, що у ТОВ "Елкаро холдінг" відсутнє право вимоги за Договором до ДП "Конярство України", оскільки в Договорі про відступлення права вимоги боржником не було вказане ДП "Конярство України" (самостійно або в особі філії), а зазначено боржником Філію "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України", яка не є учасником цивільних відносин та не може бути боржником у зобов`язальних правовідносинах.

Додані ТОВ "Елкаро холдінг" до позовної заяви письмові докази вказаним вимогам до письмових доказів не відповідають, оскільки більшість копій документів, що подані Позивачем в якості доказів поганої якості та не повністю читабельні. Наприклад, на актах надання послуг та специфікаціях узагалі практично не видно печатки нібито Філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України". Акти звірки взаємних розрахунків узагалі не містять ані підпису, ані печатки Філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України".

На переконання відповідача, копії специфікацій № 1 від 02.05.2022, № 2 від 02.05.2022, № 3 від 02.05.2022, № 4 від 02.05.2022, № 5 від 02.05.2022, актів надання послуг № РК-00000012 від 01.07.2022, № РК-00000013 від 04.07.2022, № РК-00000014 від 26.07.2022, № РК-00000020 від 06.09.2022, № РК-00000021 від 29.09.2022, а також актів звірки взаємних розрахунків за період з січня 2022 року по грудень 2022 року не можуть вважатися належними доказами, якими би підтверджувався факт надання послуг за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-01/22 від 02.05.2022 на загальну суму 3 109 007 грн.

Інших доказів, які би могли вважатися первинними документами та які би підтверджували реальність виконаних робіт, матеріали справи не містять. Відповідач зауважив, що процес виконання сільськогосподарських робіт передбачає застосування сільськогосподарської техніки, залучення кваліфікованих працівників, використання пального тощо. Усі ці процеси підлягали документальному оформленню відповідною первинною та іншою документацією (нарядами, шляховими листами, документами щодо закупівлі та використання паливо-мастильних матеріалів, в т.ч. актами списання тощо). Проте, окрім неналежних актів виконаних робіт, будь-яких доказів, які би могли підтвердити факт виконання робіт ТОВ "Елкаро холдінг" не надано та матеріали справи таких доказів не містять. Тобто, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу, що ТОВ "Елкаро холдінг" не надано належних та допустимих доказів реальності виконання робіт на суму, заявлену в позовній заяві.

Крім того, відповідач зазначив, що в заяві про розстрочення виконання рішення суду були зазначені обставини, що істотно ускладнюють одномоментне повне виконання рішення. Так, перебування значної частини єдиного (цілісного) майнового комплексу ДП "Конярство України" на окупованій території України та у прифронтових районах очевидно істотно утруднює належне здійснення господарської діяльності ДП "Конярство України", негативно впливає на його майновий стан та спроможність повного і своєчасного виконання своїх грошових зобов`язань. Обставини перебування відповідача в судових процедурах банкрутства також засвідчує незадовільний фінансовий стан ДП "Конярство України". Вказані аргументи і обставини є суттєвими та доречними, проте судом першої інстанції вони взагалі не були оцінені та їхня оцінка не була відображена в рішенні та відмові у задоволені заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Позиції учасників справи.

Відповідач у відзиві просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

Позивач у відзиві просив апеляційну скаргу представника ДП "Конярство України" адвоката Нестеришина Тараса Степановича залишити без задоволення.

Київська міська прокуратура подала пояснення на апеляційну скаргу позивача, у яких зазначила про відсутність підстав для нарахування 24% річних штрафних санкцій у спірних правовідносинах, оскільки передбачена п. 6.4 та п. 6.5 договору відповідальність за порушення зобов`язання є одним видом відповідальності у вигляді пені, відтак не може бути одночасно застосована. До позивача не перешли право вимоги сплати інфляційних та відсотків річних, оскільки такі вимоги не існували на момент відступлення права вимоги за договором. Оскільки пеня є договірною величиною, то вона підлягає застосуванню тільки в період дії договору, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні пені, нарахованої поза межами строку дії договору. Позаяк укладання договору відбулось у період, коли відповідач перебував у процедурі банкрутства, то позивач мав бути обізнаним щодо обмеженої платоспроможності відповідача. Також, виконання договору відбулось під час дії правового режиму воєнного стану та за умов коли майже третина єдиного майнового комплексу підприємства знаходиться у прифронтових районах, то такі обставини підтверджують неможливість здійснення належної господарської діяльності, а отже наявні підстави для зменшення штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Третя особа у відзиві не погодилась з доводами та вимогами апеляційної скарги позивача та підтримала апеляційну скаргу відповідача.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг", розгляд справи призначено на 29.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21682/15 (910/5894/24) за апеляційною скаргою Державного підприємства "Конярство України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024, розгляд якої призначено на 29.04.2025.

29.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2025

В судовому засіданні 17.06.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів та письмових пояснень прокуратури, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.05.2022 між філією "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" (замовник) в особі в.о. керівника філії Сич М.О., який діяв на підставі довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост капітал активе" (виконавець) в особі директора Мацуги О.М., який діяв на підставі статуту, укладено договір про виконання сільськогосподарський робіт (послуг) № У-01/22 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується самостійно або з залученням субпідрядника (на підставі укладених договорів), якісно виконати для замовника сільськогосподарські роботи (послуги), які визначені сторонами в специфікаціях до даного договору та є невід`ємною частиною даного договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) та сплатити їх вартість, погоджену в специфікаціях до договору.

Згідно п.2.1. договору розмір плати за здійснення передбачених цим договором сільськогосподарських робіт (послуг) визначається сторонами в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата ціни (вартості) робіт (послуг) здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим розрахунком шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, який визначений в розділі 9 цього договору.

У п. 2.3. договору сторони визначили, що оплата вартості (ціни) робіт (послуг), здійснюється згідно виставлених рахунків після підписання сторонами актів виконаних робіт. Строк розрахунків за цим договором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати підписання кожного окремого акту виконання робіт, згідно цього договору.

Згідно з п. 2.4. договору зобов`язання замовника по оплаті виконавцю виконаних робіт (послуг) вважається виконаним належним чином у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець протягом трьох робочих днів з дати завершення сільськогосподарських робіт (по кожному окремому виду робот), передбачених відповідними специфікаціями до даного договору надає замовнику акти виконаних робіт, замовник не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання від виконавця акту виконаних робіт, підписує його, або в цей же строк направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт. У випадку отримання від Замовника мотивованої відмови від підписання Акту виконаних робіт, Сторонами протягом 3-х календарних днів оформлюється двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та строків для їх виконання.

Відповідно до п. 3.3. договору при відсутності мотивованої відмови замовника переданої виконавцеві в строки для передачі акту про виконані послуги, зазначені в п. 3.1 договору, послуги вважаються належним чином наданими, переданими виконавцем і прийнятими замовником без зауважень. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання акту, але це не звільняє замовника від зобов`язання підписати отриманий акт про виконані послуги й передачі його на адресу виконавця.

Згідно п. 6.4. договору за порушення термінів оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення терміну, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.5. договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю штрафну санкцію у розмірі 24% річних виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення.

У пункті 6.6 договору сторони узгодили, що Замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

За пунктом 8.5. термін дії Договору встановлюється з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Обсяги та вартість послуг були попередньо обумовлені сторонами договору у специфікаціях № 1 від 02.05.2022, № 2 від 02.05.2022, № 3 від 02.05.2022, № 4 від 05.09.2022, № 5 від 29.09.2022.

На виконання зобов`язань за договором виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост капітал активе") надав відповідачеві послуги з обробки сільськогосподарських земель (дискування грунту, культивація грунту, оприскування) у липні та вересні 2022 року на загальну суму 3109007 грн, про що сторони договору склали та підписали акти надання послуг на загальну суму, а саме:

Акт надання послуг № РК-00000012 від 01.07.2022, за яким вартість послуги з культивації (2080 Га) склала 832000 грн з ПДВ;

Акт надання послуг № РК-00000013 від 04.07.2022, за яким вартість послуги з дискування ґрунту (2623,4 Га) склала 1154296 грн з ПДВ;

Акт надання послуг № РК-00000014 від 26.07.2022, за яким вартість послуги з оприскування (3183,48 Га) склала 716283 грн з ПДВ;

Акт надання послуг № РК-00000020 від 06.09.2022, за яким вартість послуги з оприскування (954,56 Га) склала 262504 грн з ПДВ;

Акт надання послуг № РК-00000021 від 29.09.2022, за яким вартість послуги з дискування ґрунту (327,1 Га) склала 143924 грн з ПДВ.

31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост капітал активе" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 3110 (далі - договір про відступлення права вимоги).

За умовами п. 1.1 договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності із договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-01/22 від 02.05.2022 (Основний договір), укладений між Первісним кредитором та філією "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" (Боржник).

Згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, за цим договором Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, а саме право на отримання грошових коштів у розмірі 3 103 598,17 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основних договорів Боржником, в частині порушення зобов`язань по своєчасній оплаті грошових коштів, зазначених у п. 1.2. договору.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 31.10.2022, ТОВ "Рост капітал активе" повідомило боржника про відступлення зобов`язання, що виникло на підставі договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-01/22 від 02.05.2022, укладеного між цедентом та боржником у розмірі 3 103 598,17 грн.

Відповідач частково виконав зобов`язання за договором, оплатив послуги на загальну суму 963256 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 176 від 10.11.2022 на суму 200000 грн, № 178 від 10.11.2022 на суму 100000 грн, № 184 від 11.11.2022 на суму 50000 грн, № 72 від 27.03.2023 на суму 100000 грн, № 74 від 27.03.2023 на суму 100000 грн, № 75 від 28.03.2023 на суму 100000 грн, № 77 від 28.03.2023 на суму 73256 грн, № 81 на суму 80000 грн, № 82 на суму 80000 грн, № 83 на суму 80000 грн.

Відтак у відповідача утворилась заборгованість за договором в сумі 2145751 грн. При цьому, за договором про відступлення права вимоги позивач набув право вимагати сплати боргу в сумі 3103598,17 грн.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не надав докази сплати заборгованості в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2140342,17 грн (3103598,17 грн - 963256 грн), яка заявлена позивачем в позові.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі про невідповідність актів надання послуг вимогам до первинних документів, оскільки наявні у матеріалах акти містять всі необхідні реквізити, необхідні для такого виду первинного документа, в тому числі підписані зі сторони відповідача (в особі керівника філії) без зауважень щодо обсягу та вартості послуг, а відтак беззаперечно підтверджують їх надання зі сторони виконавця. При цьому, слід врахувати, що відповідач частково розрахувався за надані йому послуги, що свідчить про їх прийняття. Будь-яких претензій по обсягу, якості чи вартості відповідач виконавцю не пред`являв.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у договорі про відступлення права вимоги сторони узгодили відступлення права вимоги не до відповідача, а до його філії, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, філія не є юридичною особою, наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відтак, всі юридично значимі дії породжують цивільні права та обов`язки саме для юридичної особи, від імені якої вона діє та частиною якої вона є як відокремлений підрозділ.

У зв`язку з порушенням строків розрахунків позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1877837,29 грн згідно з п. 6.4 договору, штрафну санкцію в сумі 1031840,07 грн (24% річних згідно з п. 6.5 договору, а також згідно з п. 6.6 договору 214966,68 грн - 5 % річних та 351611,59 грн - інфляційних збитків.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України (ГК України) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 ГК України).

За умовами частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.4. договору за порушення термінів оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення терміну, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.5. договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю штрафну санкцію у розмірі 24% річних виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення.

У пункті 6.6 договору сторони узгодили, що Замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у пунктах 6.4 та 6.5 договору сторони узгодили один і той самий вид відповідальності за порушення строку виконання зобов`язання з оплати послуг - пеню, в той час як застосування одного й того ж самого виду відповідальності за одне й те ж саме порушення є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України.

Одночасно суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість застосування неустойки, передбаченої пунктом 6.5 договору, з огляду на її перевищення максимального розміру пені, визначеного законодавством (стаття 343 Господарського кодексу України, статті 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

У зв`язку з наведеним слід погодитись із судом першої інстанції про безпідставність позовної вимоги про стягнення штрафної санкції, передбаченої пунктом 6.5 договору, в розмірі 1 031 840,07 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що пеня є договірною величиною і підлягає застосуванню тільки в період дії договору.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що сплив строку договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли протягом такого строку, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції, врахувавши те, що строк договору сплив 31.12.2022, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період який виходить за межі строку договору.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до позивача за умовами договору про відступлення права вимоги перейшло право на стягнення конкретно визначеної суми основного боргу - 3 103598,17 грн та штрафних санкцій за порушення в частині зобов`язань по своєчасній оплаті грошових коштів згідно з п. 1.2 та п. 1.3. При цьому, право на стягнення процентів річних та інфляційних втрат новому кредитору не передавалось, відповідно і не перейшло до позивача, відтак у нього відсутнє право на стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, як на підставу для зменшення неустойки, на обставини перебування підприємства у судових процедурах банкрутства, відповідно і незадовільну платоспроможність, а також на обставини тимчасової окупації та ведення бойових дій на територіях, де розташовується частина майнового комплексу підприємства, оскільки договір укладений після відкриття провадження у справі про банкрутство, а місце його виконання не пов`язане із територіями на якій ведуться чи велись бойові дії. При цьому, відповідач не вмотивовує яким чином правовий режим воєнного стану впливає на господарську діяльність підприємства та унеможливлює належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Одночасно недоведені відповідачем і обставини власної неплатоспроможності, позаяк такі не встановлені судом у справі про банкрутство, підприємство банкрутом не визнане. Отже, в даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати.

У зв`язку з відхиленням апеляційних скарг судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на скаржників.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро холдінг" та апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/5894/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 26.06.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко