Рішення від 19.06.2025 по справі 916/3920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3920/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР`Я"; (площа Бориса Дерев`янка,1, Одеса, Одеська область, 65008) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеська обласна рада (код ЄДПРПОУ 25042882, 65032, пр-т, Шевченка, 4, м. Одеса, Україна, orada_kanc@od.gov.ua) до відповідача: 1. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРЕСА" (Приморський бульвар буд. 14 офіс 408, Одеса, 65026); 2. Видавничо - поліграфічного підприємства "Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Будівельників буд. 8 Б, Київ, Київська обл, 02100) про визнання недійсними договору та угоди про припинення зобов`язання

за участю представників:

від позивача: Яковлева А.О;

від відповідача1: Бондаренко С.Г.

від відповідача2: не з`явились;

від 3-ої особи: Цибуля Ю.І.

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "Чорномор`я" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» та до Видавничо-поліграфічного підприємства "Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними договору та угоди про припинення зобов`язання оскільки суперечать закону, укладені, без наміру створення фактичних правовідносин (є фіктивними) та не відповідають внутрішній волі відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що з судової справи № 916/3691/22, що розглядалася Господарським судом Одеської області, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» до Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я», за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, Одеської обласної ради, про стягнення 2238984,60 грн., ООКП «Видавництво «Чорномор`я» стало відомо про наявність наступних документів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» та видавничо-поліграфічним підприємством "Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю: 1) договору поставки № 22/11/2021-С від 22.11.2021 р.; 2) угоди про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021 р., а також підписання відповідачами видаткової накладної № 1463 від 30.11.2021р. на виконання договору поставки № 22/11/2021-С від 22.11.2021 р.

Вказані договір та угода, а також видаткова накладна були прийняті як докази на підтвердження доводів позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» по справі № 916/3691/22 щодо передачі паперу та пластин ООКП «Видавництво «Чорномор`я» та на підставі, в тому числі цих доказів, з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» було стягнуто 1993440,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса», згідно постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р.

На момент підписання вказаних договору та угоди засновником та керівником видавничо-поліграфічним підприємства "Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю був ОСОБА_1 , який у той же час був і залишається досі директором і власником ТОВ «Торговий дім «Преса». Позивач вважає, що даний факт може вказувати на реалізацію ним волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі - ООКП «Видавництво «Чорномор`я».

Посилаючись на наведене, ООКП «Видавництво «Чорномор`я» вказувало на фіктивність договору та угоди та вважало, що подальше безоплатне отримання ТОВ «Торговий дім «Преса» паперу та пластин не відбувалося. ООКП «Видавництво «Чорномор`я» посилалось на умисел відповідачів на укладення фіктивних договору та угоди саме з ціллю надання їх в якості доказів задля отримання рішення про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» 2238984,60 грн. та безпідставного збагачення ТОВ «Торговий дім «Преса» на цю суму. В результаті реалізації відповідних дії відповідачів і була відкрита судова справа № 916/3691/22 та отримано відповідне рішення про стягнення.

Позивач звертав увагу суду на те, що предметом оскаржуваного договору була поставка продукції (паперу та іншої паперової продукції) згідно замовлень, видаткових накладних, за цінами, визначеними у накладних. Разом з тим, у договорі не вказується, що до нього є будь-які додатки, в тому числі специфікації, хоча згідно п. 2.2. договору, кількість та загальна вартість кожної партії продукції зазначатиметься у відповідних видаткових накладних, виписаних на підставі даного договору, з врахуванням даних зазначених у специфікації. Крім того, предметом договору зазначена поставка продукції (паперу та іншої паперової продукції), між тим, у видаткової накладної № 1463 від 30.11.2021 р. окрім паперу міститься також продукція «пластини 608х844*0,3». Однак пластини не є ані папером, ані паперовою продукцією, як це зазначено у предметі договору. Відповідно до видаткової накладної № 1463 від 30.11.2021 р. на поставлені товари було нараховано ПДВ в сумі 108611,48 грн. Отже, в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 108611,48 грн. мала бути зареєстрована ВПП «Друкарський дім» у формі ТОВ податкова накладна по поставленим товарам.

Крім того, позивач зазначав, що згідно угоди про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021 р. сторони дійшли взаємної угоди про припинення зобов`язання постачальника (ВПП «Друкарський дім» у формі ТОВ) перед продавцем відповідно до договору № 22/11/2021-С від 22.11.2021 р. з оплати вартості отриманої продукції на суму 651668 гривень 88 коп., шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до договору купівлі-продажу № 01-11-ДПВ від « 01» листопада 2021р. щодо оплати вартості отриманого товару на суму 651 668 гривень 88 коп. Отже, на суму ПДВ 108611,48 грн. за первинними документами до договору купівлі-продажу № 01-11-ДПВ від « 01» листопада 2021р. також мали бути зареєстровані ТОВ «Торговий дім «Преса» відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Договір та угода підписані Гавшиним Олександром Івановичем, що діяв на підставі довіреності. Видаткова накладна № 1463 від 30.11.2021 р. взагалі не містить ані підпису, ані посади, ані прізвища, ім`я та по батькові підписантів жодної сторони, отже не може вважатись первинним документом та не є доказом вчинення господарських операцій.

ООКП «Видавництво «Чорномор`я» вважає, що оскаржувані договір, угода, а також відповідні первинні документи бухгалтерського обліку (видаткова накладна) складені відповідачами без мети здійснення господарської діяльності, а тільки для отримання коштів від ООКП «Видавництво «Чорномор`я» за господарською судовою справою справі № 916/3691/22, суперечать закону, укладені, без наміру створення фактичних господарських правовідносин (є фіктивними) та не відповідають внутрішній волі відповідачів, що є підставою для визнання договору та угоди недійсними. Тобто спірні правочини укладено на шкоду майновим інтересам Позивача.

У відзиві на позов відповідач ТОВ «Торговий дім «Преса» заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. При цьому, відповідач вказував на те, що позивач не є стороною оспорюваних правочинів і звертаючись до суду із вказаним позовом, не обґрунтував, в чому конкретно полягає порушення його прав укладеними між відповідачами правочинами та яким чином визнання недійсними оспорюваних правочинів призведе до поновлення його прав, які, на його думку, є порушеними.

Відповідач зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Разом з тим, в межах заявлених позовних вимог позивачем, на думку відповідача, не доведено наявності у нього порушеного права (інтересу), він не є стороною оспорюваних правочинів, його права не були порушені як в момент укладення оспорюваних правочинів, так і в подальшому, а визнання правочинів недійсними не матиме для позивача жодних юридичних наслідків, а тому у задоволенні позову, на думку відповідача, слід відмовити з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Преса» звертав увагу суду на необґрунтованість доводів позивача про те, що підставами для стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на його користь 1993440,00 грн. збитків у справі №916/3691/22 слугували саме оспорювані правочини. Зазначив, що саме видаткові накладні №1 від 01.12.2021, №1 від 01.02.2022, а також №2 від 02.05.2022, скріплені печаткою Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» та підписом колишнього директора ООКП «Видавництво «Чорномор`я» Парамоненка О.В. і були підставою для задоволення позову, а не оспорювані правочини, як стверджує позивач. Крім того, зазначив, що відсутність підстав для стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» збитків ООКП «Видавництво «Чорномор`я» мусило доводити у справі №916/3691/22, а не шляхом подання нового позову.

Також відповідач вказував на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» є платником податку на додану вартість лише з 01.12.2021, а тому у відповідача не виникло підстави для нарахування суми ПДВ за оспорюваним договором, що підтверджується копією витягу №2115534500666 з Реєстру платників податку на додану вартість, в якому зазначено, що дата реєстрації платником податку на додану вартість 01.12.2021 року.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що оспорювані договір №22/11/2021-С від 22.11.2021, укладений між ТОВ «Торговий дім «Преса» та видавничо-поліграфічним підприємством «Друкарський Дім» у формі ТОВ, а також угода про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021р., укладена між ТОВ «Торговий дім «Преса» та видавничо-поліграфічним підприємством «Друкарський Дім» у формі ТОВ є доказами передачі паперу та пластин від ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор`я» у справі №916/3691/22, на підставі яких, з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» було стягнуто 1993440,00 грн. на користь ТОВ «Торговий дім «Преса». Крім того, зазначили, що в разі визнання оспорюваного договору №22/11/2021-С від 22.11.2021, а також угоди про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021р. недійсними, рішення у справі №916/3691/22 про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1993440,00 грн. збитків буде переглянуто за нововиявленими обставинами.

В запереченнях на відповідь на відзив ТОВ «Торговий дім «Преса» звертав увагу суду на те, що позивач навіть не надав доказів на підтвердження недійсності оспорюваних правочинів, позивач лише припускає те, що вони є недійсними та просить суд втрутитись в господарську діяльність відповідачів, в той час як відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Крім того, звертав увагу суду на те, що у поданій відповіді на відзив позивач підтвердив, що розгляд даної справи №916/3920/24 жодним чином не вплине на його права та обов`язки, не поновить його в правах, а потрібно йому лише для того, щоб у подальшому переглянути рішення у іншій справі, а саме №916/3691/22 за нововиявленими обставинами.

Протокольною ухвалою від 24.04.2025 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, підтримали позов в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник відповідача 2 до суду не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.12.2021 між ТОВ «Торговий дім «Преса» та ООКП «Видавництво «Чорномор`я» було укладено договір №41 на поліграфічні послуги, згідно умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику поліграфічні послуги з рольового офсетного друку газет. На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних №1 від 01.12.2021, №1 від 01.02.2022, №2 від 02.05.2022 ТОВ «Торговий дім «Преса» передав на переробку ООКП «Видавництво «Чорномор`я» матеріали на загальну суму 1 186 152,28 гривень. У листопаді 2022 року ООКП «Видавництво «Чорномор`я» повідомив ТОВ «Торговий дім «Преса» про можливу втрату переданого вищезазначеного матеріалу, у зв`язку з чим ТОВ «Торговий дім «Преса» звернулось до Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» з вимогою про повернення залишків сировини. Листами від 07.11.2022 за вх.№270 та від 06.12.2022 за вх.№289 повідомлено позивача про те, що на підприємстві були встановлені порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутній складський облік, за фактом чого підприємством подана заява про вчинення кримінального правопорушення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3691/22 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» до Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Одеської обласної ради про стягнення 2 238 984,60 грн. збитків.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2024 року позов ТОВ «Торговий дім «Преса» до Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» про відшкодування збитків задоволено частково, стягнено з Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1993440,00 грн. збитків, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901,60 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881,92 грн.

В мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі №916/3691/22 суд встановив, що факт передачі позивачем відповідачу давальницького матеріалу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною (давальницька) №1 від 01.12.2021, видатковою накладною (давальницька) №1 від 01.02.2022, видатковою накладною (у переробку) №2 від 02.05.2022.

Відповідно до даних накладних ТОВ «Торговий дім «Преса» передало, а ООП «Видавництво «Чорномор`я» прийняло наступну давальницьку сировину:

- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 840 формат у кількості 4283 кг;

- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 800 формат у кількості 13656 кг;

- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 795 мм формат у кількості 5523 кг;

- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 700 формат у кількості 2043 кг;

- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 420 формат 3394 кг;

- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 800мм формат (кондопога) у кількості 18045 кг;

- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 700 мм формат (кондопога) у кількості 1812 кг;

- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 700 мм формат (сиктивкар) у кількості 365 кг.

- пластини 608х844*0,3 у кількості 1 485 шт.

Дана накладна підписана та скріплена печатками Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса».

Таким чином, суд у справі №916/3691/22 дійшов висновку, що дані видаткові накладні є належними доказами факту передачі відповідачу давальницької сировини.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договору №22/11/2021-С від 22.11.2021, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Преса» та видавничо-поліграфічним підприємством «Друкарський Дім» у формі ТОВ, а також угоди про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021р., укладеної між ТОВ «Торговий дім «Преса» та видавничо-поліграфічним підприємством «Друкарський Дім» у формі ТОВ, позивач зазначав, що вони є доказами передачі паперу та пластин від ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор`я» у справі №916/3691/22, а тому рішення про визнання їх недійсними дозволить переглянути за нововиявленими обставинами рішення про стягнення з ООКП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1993440,00 грн.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Такий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Таким чином, у господарському провадженні особами здійснюється реалізація права на захист їх цивільних прав за допомогою способів захисту.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ООКП «Видавництво «Чорномор`я» не є стороною оспорюваного договору №22/11/2021-С від 22.11.2021, а також угоди про припинення зобов`язання заліком зустрічних вимог від 01.12.2021р.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач не обґрунтував в чому конкретно полягає порушення його прав укладеними між відповідачами правочинами, які і не надав доказів на підтвердження недійсності оспорюваних правочинів. Фактично, викладені в позовній заяві твердження про недійсність оспорюваних правочинів ґрунтуються на припущеннях позивача.

Зважаючи на те, що в межах заявлених позовних вимог позивачем не доведено наявності у нього порушеного права (інтересу), він не є стороною оспорюваних правочинів, його права не були порушені як в момент укладення оспорюваних правочинів, то у задоволенні позову слід відмовити з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛ И В:

1. В задоволені позову Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР`Я"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеська обласна рада до відповідача: 1. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРЕСА"; 2. Видавничо-поліграфічного підприємства "Друкарський дім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними договору та угоди про припинення зобов`язання - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача .

Повний текст рішення складено 30 червня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов