Рішення від 18.06.2025 по справі 927/147/25

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/147/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741), проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009), вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Семенівське районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство "Семенівкарайагролісгосп" (вул. Горавовка, 33а, м. Семенівка, Новгород-Сіверський райн, Чернігівська область, 15400; код 31111576).

про витребування земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор: Лепська Н.П.;

від позивача: Кравченко Д.В.;

від відповідача: Деденка С.І., Воробей В.С.;

від третьої особи: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

В.о.керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури подано позов до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га за Семенівською міською радою Новгород-Сівреського району Чернігвської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764912974247);

- визнання незаконним та скасування рішення Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 05.08.2021 № 347 "Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради" у частині прийняття у комунальну власність Семенівської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га;

- зобов`язання Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га у розпорядження Чернігівської обласної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Семенівкарайагролісгосп" належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада. Відтак, розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради. Набуття та реєстрація Семенівською міською радою за собою права власності на ділянку з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, є незаконною та такою, що здійснює перешкоди у володінні та розпорядженні нею.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Семенівське районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство "Семенівкарайагролісгосп", встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

Прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі ухвала суду від 19.02.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.02.2025 о 16:19, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Третьою особою 20.02.2025 подані письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримує позовні вимоги прокурора та зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

04.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач посилається на таке:

- позивачем не доведено, що станом на дату прийняття обласною радою рішення про надання в постійне користування земель лісового фонду, спірна земельна ділянка була у користуванні КСП, що припинили своє існування та чи має КСП, що припинило свою діяльність правонаступників;

- міська рада вважає законною державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га. Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а не обласної ради. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Даний законодавчий акт також є підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за громадами, а не за обласною радою;

- рішень щодо надання згоди на управління спірною земельною ділянкою, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада не приймала, таке рішення (згода) не долучено до позову як доказ. Також ані прокурором, ані обласною радою не надано доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га станом на 27.03.2001 року чи дату проведення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за міською радою перебувала у власності обласної ради;

- позивачем не надано доказів, того що саме обласній раді територіальна громада передала вказану земельну ділянку. Перебування земельної ділянки у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області позивачем нічим не підтверджено.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про витребування у Чернігівської обласної ради документів, які підтверджують передачу земель, на яких розташовані колгоспні ліси із власності колективних сільськогосподарських підприємств колишнього Семенівського району Семенівської районної ради або міжколгоспного лісгоспу до Чернігівської обласної ради або КП «Чернігівоблагроліс».

Клопотання прийнято до розгляду.

10.03.2025 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача та зазначив таке.

- Новгород Сіверською окружною прокуратурою установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804га була сформована за рахунок земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відноситься до земель комунальної власності та перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а її розпорядником є Чернігівська обласна рада;

- Семенівською міською радою Новгород Сіверського району Чернігівської області не було надано жодного доказу перебування оспорюваної земельної ділянки у державній власності на момент її прийняття у комунальну власність Семенівської міської ради. Так, не було надано даних про проведену інвентаризацію земель відповідними державними органами та передачу таких проінвентаризованих земель з державної у комунальну власність Семенівської міської ради. Такі документи не було встановлено та виявлено у зв`язку із їх відсутністю і Новгород Сіверською окружною прокуратурою;

- Семенівська міська рада Новгород Сіверського району Чернігівської області поза межами наданих їй законодавством повноважень прийняла оспорюване рішення та здійснила реєстрацію права власності на оспорювану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- відсутність факту реєстрації права власності Чернігівської обласної ради на оспорювану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може і не спростовує факт наявності у Чернігівської обласної ради права власності на неї та не надавало можливості Семенівській міській раді Новгород Сіверського району Чернігівської області без належних на те правових підстав здійснювати реєстрацію речових прав з перевищенням своїх повноважень.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

11.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній проти доводів відповідача заперечив та зазначив, що прийняття оскаржуваного рішення міською радою та здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку Семенівською міською радою було здійснено за відсутності достатніх правових підстав, а отже, спірна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

17.03.2025 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що Міською радою було подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області, постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №927/411/24, за змістом й об`єктом спірних відносин справи №927/411/24 та №927/147/25 є подібними.

Оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, відповідач просить зупинити провадження у справі №927/147/25 до закінчення перегляду судового рішення в подібних правовідносинах в касаційному порядку Верховним Судом у справі №927/411/24.

Клопотання прийнято судом до розгляду.

З огляду на оголошення повітряної тривоги на території Чернігівської області, зокрема, у м. Чернігові з 08:18 год. до 11:25 год., підготовче засідання у справі 927/147/25, призначене на 18.03.2025 на 10 год. 30 хв, не відбулось.

Ухвалою суду від 18.03.2025 сторін повідомлено про продовження підготовчого провадження, а також про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 10.04.2025.

24.03.2025 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Так, прокурор зазначає, що пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. При цьому, сам факт пов`язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень касаційне провадження за касаційною скаргою Семенівської міської ради у справі № 927/411/24 касаційним судом не відкрито.

Відтак, на даний час відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 судом розглянуті клопотання відповідача про витребування доказів та про зупинення провадження у справі.

З урахуванням заперечень прокурора та положень ст. 81 ГПК України судом 10.04.2025 постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення.

10.04.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 227 та ст. 228 ГПК України вказані у клопотанні обставини не є підставою для зупинення провадження у справі.

10.04.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.04.2025.

28.04.2025 відповідачем заявлено клопотання про витребування у Чернігівської обласної ради: акти приймання-передачі земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, з власності/користування КСП Семенівського району до Чернігівської обласної ради; акти приймання-передачі земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, з власності/користування міжколгоспного лісгоспу до Чернігівської обласної ради.

У клопотанні відповідачем зазначено, що акт приймання-передачі земельної ділянки лісового фонду, яка передана в постійне користування Чернігівською обласною радою є підтвердженням того, що спірна земельна ділянка не є землями запасу і на момент прийняття обласною радою рішення не перебувала у спільній власності територіальних громад Чернігівської області.

28.04.2025 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення в подібних правовідносинах в касаційному порядку Верховним Судом у справі №927/411/24.

28.04.2025 прокурором подана заява про зміну предмету позову.

Так, прокурор просить прохальну частину позовної заяви викласти у редакції: «Витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельну ділянку з кадастровим номером 742481000:05:001:0019, площею 476,0804 га».

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що у разі, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем.

Суд прийняв заяву до розгляду.

У підготовчому засіданні 29.04.2025 судом розглянуто клопотання відповідача та прокурора.

З приводу заявленого клопотання відповідача про витребування доказів суд зазначає, що відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У поданому клопотанні відсутнє обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, а також клопотання про поновлення строку для подання останнього.

З урахуванням вищевикладеного, судом 29.04.2025 постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає, що положеннями ст. 228 ГПК України передбачено право суду зупиняти провадження з підстав перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, суд 29.04.2025 постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Щодо заяви прокурора про зміну підстав позову суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що прокурором заява про зміну підстав позову подана у порядку та строки, встановлені нормами господарського процесуального законодавства, а також те, що відповідач не заперечив проти заяви прокурора, суд у підготовчому засіданні 29.04.2025 задовольнив заву прокурора.

Так, предметом позовних вимог прокурора є витребування з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельної ділянки з кадастровим номером 742481000:05:001:0019, площею 476,0804 га

Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 29.04.2025, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.05.2025.

У судовому засіданні 19.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 12.06.2025.

26.05.2025 прокурором надано повний текст додатку 1 до рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VII.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2025 судом оголошено перерву до 18.06.2025.

На виконання вимог суду, 18.06.2025 прокурором надано пояснення з приводу відсутності можливості прокурора надати дані щодо вартості спірної земельної ділянки.

Суд долучив пояснення до матеріалів справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

18.06.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) Про надання в постійне користування земель лісового фонду від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Семенівкарайагролісгосп (далі третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Семенівського району, загальною площею 20977,40 га.

На замовлення Семенівського районного ДСАП «Семенівкарайагролісгосп» відділом землевпорядного проектування Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, у 2002 році виготовлена технічна документація зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду ДП «Семенівкарайагролісгосп».

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» отримало державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000415 від 11.10.2002 (виданий на підставі розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 12.03.2002 № 56), за яким ДП «Семенівкарайагролісгосп» отримало в постійне користування 941,5 га згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства.

12.03.2022 розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації № 56, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж землекористувань ДАСП «Семенівське лісове господарство», якою передбачено надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду на території Семенівської міської ради, площею 1739,4 га.

На замовлення ДП «Семенівкарайагролісгосп» землевпорядною організацією ТОВ «Геоінформпроект» у 2017 році виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 1737,3166 га, для ведення лісового господарства на території Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області, до складу яких увійшла земельна ділянка за кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га.

Відповідно до плану лісонасаджень Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп» до складу земельної ділянки площею 476,0804 га з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019 увійшли лісові насадження в кварталах 140, 142-149, розташовані на території колишньої Архипівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

В Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804, з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель землі лісогосподарського призначення; земельна ділянка розташована на території Семенівської міської ради, Архипівська сільська рада.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VII «Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» затверджено перелік установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, відповідно до якого Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» належить до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Семенівською міською радою Чернігівської області (десята сесія восьмого скликання) 05.08.2021 прийняте рішення № 347 «Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради», яким у комунальну власність Ради з земель державної власності прийнято земельну ділянку за кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, з цільовим призначенням: для введення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Рішення мотивоване положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.07.2023, державним реєстратором Семенівської міської ради Швидкою Г.М. на підставі рішення Семенівської міської ради від 05.08.2021 № 347, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, за Семенівською міською радою зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764912974247.

Право постійного користування спірною земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за ДП «Семенівкарайагролісгосп» 11.07.2023, номер запису про інше речове право 50987699.

Прокурор звернувся до суду з позовом у зв`язку з тим, що в порушення вимог чинного законодавства, в чинності набуття права користування земельною ділянкою, остання неправомірно вибула із володіння держави та землекористувача.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Відповідно до п. а статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

Реєстрація Семенівською міською радою права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні спеціалізованого агролісогосподарського підприємства та відповідно в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням норм земельного законодавства за відсутності належних правових підстав створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника - Чернігівської обласної ради, якщо таке буде встановлено.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист Ради від 04.11.2024 № 01-05/947, на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила. Повідомила, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в суді для витребування з комунальної власності Семенівської міської ради спірної ділянки її власнику Чернігівській обласній раді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки (повідомлення а.с.120, т.1).

За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах повноважень ради, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Семенівкарайагролісгосп (далі третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Семенівського району, загальною площею 20977,40 га., до складу яких увійшла спірна земельна ділянка (територія Архипівської сільської ради Новгород-Сіверського району, лісові квартали 140, 142-149 площею 476,0804 га).

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).

На замовлення Семенівського районного ДСАП «Семенівкарайагролісгосп», відділом землевпорядного проектування Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 2002 році виготовлена технічна документація зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду ДП «Семенівкарайагролісгосп».

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» отримало державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000415 від 11.10.2002 (виданий на підставі розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 12.03.2002 № 56), за яким ДП «Семенівкарайагролісгосп» отримало в постійне користування 941,5 га згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.

Щодо спільної власності територіальних громад суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» створене на підставі наказу Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 3 (зареєстрованого 12.01.2001 за розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації № 12 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП «Семенівкарайагролісгосп», затвердженого наказом КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 № 35)).

Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства.

Засновником Підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту ДП «Семенівкарайагролісгосп»).

22.05.2020 Чернігівською обласною радою прийнято рішення № 87-23/VII «Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області», відповідно до якого Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп» належить до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:

а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп».

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.

Отже, земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп» належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. а ст. 8 ЗК України).

Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп» іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп» (добровільна відмова, вилучення тощо).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за приписами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певної категорії земель, в число яких увійшли землі лісогосподарського призначення (підпункт в пункту 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019 загальною площею 476,0804 повністю накладається на земельну ділянку в межах кварталів 140, 142-149 Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Отже, державна реєстрація права власності Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на вказану земельну ділянку проведена за відсутності на те правових підстав.

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної? громади, що виражається у підвищеній? увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

За змістом ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею 476,0804 га з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванню усіх питань, винесених на його розгляд.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000) земельну ділянку з кадастровим номером 7424781000:05:001:0019, площею 476,0804 га.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.06.2025.

Суддя Т.О.Кузьменко