Рішення від 30.06.2025 по справі 927/364/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/364/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Чернігівського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491464), вул. Коцюбинського, буд. 40, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (код ЄДРПОУ 08351733), вул. Володимира Дрозда, 19, м. Чернігів, 14000

про стягнення 44784,83 грн.

представники сторін не викликались;

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Чернігівський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про стягнення 44784,83 грн заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 209/58 від 02.02.2023 про відшкодування витрат за спожитий газ та Договору № 1175 від 25.11.2024 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання послуг з постачання та розподілу природного газу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Сторони повідомлені належним чином про розгляд справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет сторін від 28.04.2025.

Отже, в розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про слухання справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відзиву на позов, заперечень.

07.05.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

В якості заперечень відповідач посилається на таке:

- договір № 209 від 02.02.2023 про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу був виконаний в повному обсязі;

- додатком № 2 до Договору № 1175 від 25.11.2024 визначено, що загальна сума зобов`язань Орендаря відповідно до умов цього Договору за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 становить 46096,16 грн. Тобто при підписанні Договору № 1175 з додатками сторони дійшли згоди щодо відсутності підстав відшкодування витрат постачання природного газу за квітень 2024 року, враховуючи наказ начальника Чернігівського гарнізону від 29.03.2024 № 8 «Про закінчення опалювального сезону»;

- за результатами звіряння рахунків і документів встановлений факт відсутності заборгованості КЕВ м. Чернігів перед Чернігівським обласним центром зайнятості, про що свідчить підписаний сторонами акт звірки розрахунків від 01.12.2024.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

09.05.2025 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача.

Позивач зазначає про те, що відсутність вказаних періодів у діючих договорах на відшкодування витрат балансоутримувача не звільняє відповідача від обов`язку здійснити таке відшкодування, оскільки обов`язок КЕВ м. Чернігів з відшкодування позивачу вартості комунальних послуг встановлений договором оренди № 13/36-22/196, який був чинний у спірних періодах.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Зважаючи на достатність часу та забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Орендар) та Чернігівським обласним центром зайнятості (Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 13/36-22/196, про оренду нежитлових приміщень загальною площею 231,07 кв.м другого поверху адмінбудівлі, розташованої за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, м. Семенівка, вул. Центральна, 10 (далі Договір оренди № 13/36-22/196).

Згідно з пунктом 12.1. Розділу I «Змінювані умови договору» Договору оренди № 13/36-22/196 договір набирає чинності в день його підписання сторонами, діє протягом воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. Відповідно до статі 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01 вересня 2022 року.

Відповідно до п. 6.5. Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди № 13/36-22/196 платником комунальних послуг являється Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів (далі КЕВ м. Чернігів), який укладає договори на відшкодування відповідних комунальних послуг.

03.10.2022 між Орендарем, Орендодавцем і Балансоутримувачем підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально-визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв майно нежитлові приміщення загальною площею 231,07 кв.м другого поверху адмінбудівлі за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Семенівка, вул. Центральна, 10.

21.02.2025 між Орендарем, Орендодавцем і Балансоутримувачем підписано Договір про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/36-22 від 03.10.2022, відповідно до якого Договір оренди № 13/36-22/196 розірвано з 04.01.2025.

07.01.2025 між сторонами Договору оренди № 13/36-22/196 підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого Орендарем передано, а Балансоутримувачем прийнято нежитлові приміщення загальною площею 231,07 кв.м другого поверху адмінбудівлі за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Семенівка, вул. Центральна, 10.

02.02.2023 між Чернігівським обласним центром зайнятості та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів укладено договір про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу № 209/58 (далі Договір № 209/58).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 209/58 предметом договору є відшкодування Платником витрат Балансоутримувачу за спожитий газ та розподіл природного газу, користувачем яких є ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розміщується в нежитловому приміщенні загальною площею 231,07 кв.м. другого поверху адмінбудівлі, розташованої за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Семенівка, вул. Центральна, буд. 10.

Відшкодування витрат за спожитий природний газ здійснюється згідно з показниками лічильника, розподіл природного газу відповідно до рахунків оператора газорозподілних мереж в будівлі за адресою: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Семенівка, вул. Центральна, буд. 10 (п. 1.2. Договору № 209/58).

Відповідно до п. 2.2., 2.4. Договору № 209/58 платежі за спожитий природний газ та надані послуги з його розподілу вносяться на розрахунковий рахунок Балансоутримувача в триденний термін з дня отримання платіжних документів, але не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

Оплата здійснюється Платником на підставі цього Договору відповідно виставленого Балансоутримувачем рахунку та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно з діючими тарифами за фактично спожиті комунальні послуги.

Обсяг відшкодування за спожитий природний газ та за послугу з його розподілу визначається Балансоутримувачем в куб.м відповідно до займаної Орендарем площі, на підставі первинних документів, наданих постачальником природного газу та оператором газорозподілих систем (п. 2.6. Договору № 209/58).

Пунктом 3.4.1. Договору № 209/58 обумовлений обов`язок відповідача здійснювати оплату за спожитий природний газ та за послугу з розподілу природного газу згідно з наданими Балансоутримувачем рахунками та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) в установлені договором строки.

Договір № 209/58 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині оплати за спожитий газ та отримані послуги з розподілу природного газу до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Сторони домовились, що умови цього Договору розповсюджуються на відносини Сторін, що склалися з 01.01.2023 (п. 7.1. Договору № 209/58).

25.11.2024 між Чернігівським обласним центром зайнятості (далі - балансоцутримувач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (далі - Орендар) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання послуг з постачання та розподілу природного газу орендарю № 1175 (далі Договір № 1175).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1175 балансоутримувач укладає договори про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, здійснює оплату за спожиті послуги відповідно до їх умов, а Орендар відшкодовує Балансоутримувачу його витрати за цими договорами пропорційно площі Орендованого майна загальній площі будівлі у розмірі ціни спожитих Орендарем послуг з постачання та розподілу природного газу, зазначених в Додатку № 2 до цього Договору.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору № 1175 сторони обумовили, що Орендар відшкодовує Балансоутримувачу його витрати за Договорами про надання комунальних послуг у розмірі, встановленому пунктом 1.1. цього договору (далі відшкодування витрат) відповідно до розрахунку Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передавання Орендованого майна.

Балансоутримувач здійснює розрахунок відшкодування витрат щомісячно, оформлює акт здачі приймання робіт (надання послуг), який підписується Сторонами і надається разом з рахунком Орендарю не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за місяцем, у якому Балансоутримувачем понесені витрати за договорами про надання комунальних послуг. акт здачі приймання робіт (послуг) разом з рахунком Балансоутримувач надсилає на електронну адресу Орендаря, зазначену у цьому Договорі, та надсилає поштою оригінали або вручає Орендарю під розпис.

Відшкодування витрат вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Балансоутримувача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт (послуг) та рахунку, який вважається отриманим Орендарем в день направлення їх на електронну адресу, зазначену у цьому Договорі або в день вручення їх під розпис Орендарю.

Пунктом 3.2.1. Договору № 1175 встановлений обов`язок Орендаря відшкодувати Балансоутримувачу його витрати за Договорами про надання комунальних послуг у розмірі, поряду і строк, встановлений цим Договором.

Договір № 1175 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Сторони домовились, що умови цього Договору розповсюджуються на відносини Сторін, що виникли з 01.01.2024 (п. 7.1. Договору № 1175).

Предметом даного спору є відшкодування Орендарем вартості послуг за природний газ та відшкодування витрат за послуги з розподілу природного газу в загальній сумі 44784,83 грн, саме:

1)щодо послуги за природний газ:

за грудень 2023 року 13502,68 грн;

за квітень 2024 року 2575,62 грн;

за листопад 2024 року 11174,87 грн,

за грудень 2024 року 13751,15 грн,

за період з 01.01.2025 по 06.01.2025 2436,30 грн.

Всього 43440,62 грн.

2)щодо послуги з розподілу природного газу:

За листопад 2024 року 601,24 грн;

За грудень 2024 року 601,24 грн;

За період з 01.01.2025 по 06.01.2025 141,73 грн.

Всього 1344,21 грн.

У матеріалах справи наявний лист від 21.11.2024 № 565/3676, яким КЕВ м. Чернігів повідомило Балансоутримувача, що остаточний розрахунок (листопад - грудень 2024) буде здійснений на підставі виставленого рахунка відповідно до даних про фактичне споживання природного газу, визначеного за показами розрахункових засобів обліку. Крім того, відмовлено у відшкодуванні витрат за споживання природного газу у квітні 2024 з причини завершення опалювального сезону в Чернігівському гарнізоні.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань з відшкодування понесених Балансоутримувачем витрат, 12.03.2025 за № 09/672-25 Чернігівським обласним центром зайнятості на адресу КЕВ м. Чернігів направлена претензія про відшкодування витрат з постачання та розподілу природного газу у сумі 44784,83 грн. з відповідним розрахунком.

Претензія отримана КЕВ м. Чернігів 12.03.2025 вх. № 795.

Відповідь на претензію не надана, заборгованість не сплачена.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Отже, між сторонами цієї справи внаслідок укладення Договору про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу № 209/58 від 02.02.2023 та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на надання послуг з постачання та розподілу природного газу орендарю № 1175 від 25.11.2024 виникли господарсько-договірні зобов`язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ЦК України, статтею 901 якого передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною першою статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору оренди № 13/36-22/196 між сторонами укладено Договір про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу № 209/58 від 02.02.2023 та Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання послуг з постачання та розподілу природного газу орендарю № 1175 від 25.11.2024.

Предметами Договору № 209/58 і Договору № 1175 є відшкодування відповідачем витрат позивача за спожитий природний газ та розподіл природного газу.

Водночас, п. 2.4. Договору №209/58 передбачає, що оплата за послуги здійснюється на підставі рахунку та Акту здачі-приймання робіт, а п. 2.3. Договору № 1175 передбачає обов`язок відповідача відшкодувати вартість послуг на підставі ату здачі-приймання робіт (послуг) та рахунку.

У період грудень 2023, квітень, листопад, грудень 2024 року та у період з 01.01.2025 по 06.01.2025 Відповідач не здійснював відшкодування вартості послуг, у зв`язку з чим, на думку Позивача, утворилась заборгованість в сумі 44784,83 грн.

З огляду на встановлені матеріалами справи обставини, суд зазначає наступне.

Обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг випливає також з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (статті 19, 20 - в редакції, чинній до введення в дію з 01.05.2019 нової редакції цього Закону, стаття 9 - чинної з 01.05.2019), відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 09.10.2018 у справі №910/9829/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

При цьому, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

За таких обставин, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, стверджуванні позивачем обставини щодо споживання відповідачем відповідних послуг в орендованих приміщеннях на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

У матеріалах справи наявні Акти приймання передачі природного газу, акти про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу рахунки на оплату, платіжні інструкції та виписки з рахунку (а.с.79-110).

Зазначені докази стосуються правовідносин між позивачем та газопостачальною компанією, якою надавались послуги безпосередньо Чернігівському обласному центру зайнятості.

Але, суд наголошує, матеріали справи не містять актів здачі приймання робіт (послуг), рахунків, складених на виконання Договору № 209/58, Договору № 1175, як доказ споживання/отримання відповідачем послуги у спірний період та як підстави для виникнення обов`язку відповідача їх оплатити.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг споживання спірних послуг та їх вартість за період грудень 2023 року, квітень, листопад, грудень 2024 року, період з 01.01.2025 по 06.05.2025 на суму 44784,83 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44784,83 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко