Постанова від 26.06.2025 по справі 725/2994/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року м. Чернівці

Справа № 725/2994/24

Провадження №22-ц/822/508/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Бугай В. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Житлово - будівельний кооператив «Другий Буковинський»,

третя особа - ФОП ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Василик Антон Вікторович, на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2025 року, головуючий у І-й інстанції Федіна А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЖБК «Другий Буковинський», третя особа ФОП ОСОБА_2 , про визнання особи членом кооперативу та передачу прав і обов`язків, передбачених кооперативним договором, шляхом визнання стороною договору.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його батько ОСОБА_3 15 серпня 2016 року уклав договір №58/2016 з ЖБК «Другий Буковинський» про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у вказаному ЖБК. Цього ж дня було укладено договір підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На виконання умов вказаних договорів ОСОБА_3 систематично вносились пайові внески.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилась спадщина, з метою прийняття якої позивач та його брат ОСОБА_4 звернулись до нотаріуса та було заведено спадкову справу №70712235. В рамках вказаної спадкової справи єдиними спадкоємцями померлого між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір про поділ спадкового майна від 23 листопада 2023 року, відповідно до якого у власність ОСОБА_4 переходить земельна ділянка загальною площею 0,5094 га, що розташована за адресою: Василівська сільська рада, урочище «Під монастирем» Чернівецького району (колишнього Заставнівського району) Чернівецької області, за кадастровим номером 7321581900:01:005:0012, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; у власність ОСОБА_1 переходять майнові права на двокімнатну квартиру на другому поверсі 10-ти поверхового житлового будинку (блок Д), будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 згідно з кооперативним договором № 58/2016 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу «Другий Буковинський» від 15 серпня 2016 року та Договору підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт від 15 серпня 2016 року на загальну суму 1 154 511,13 грн.

Однак, постановою № 47/01-31/1 від 23 листопада 2023 року приватного нотаріуса Бурдейного Ю. І. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на запит приватним нотаріусом отримано лист-відповідь ЖБК «Другий Буковинський», згідно з яким головою кооперативу зазначено, що спадкодавцем було укладено два договори від 15 серпня 2016 року, а саме: Кооперативний договір 58/2016 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу «Другий Буковинський» та Договір підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт, та сплачено ОСОБА_3 платежів за двома договорами на загальну суму 1073 063, 15 грн. В подальшому, 10 липня 2023 року, вих. № 31/02-14/132-2022 року приватним нотаріусом Бурдейним Ю.1. надіслано на адресу кооперативу повторний запит щодо надання інформації про сплату спадкодавцем пайових внесків тільки за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, на який відповіді не отримано.

В подальшому, керуючись порядком, затвердженим п. 8.2. розділу 8 Статуту відповідача, позивачем 09 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку була направлена Заява про вступ до складу членів Житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський» від 07 лютого 2024 року. Також 09 лютого 2024 року відповідна заява з додатками була направлена на електронну пошту ЖБК «Другий Буковинський», натомість відповіді на неї отримано не було.

Вказував на те, що розбіжність між сплаченою сумою (за інформацією яка надана ЖБК «Другий Буковинський» на нотаріальний запит) та загальною сумою, яка підлягає сплаті, за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року та Договором підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт, унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

Просив визнати ОСОБА_1 членом ЖБК «Другий Буковинський» та передати йому права і обов`язки, передбачені Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, шляхом визнання його стороною по Кооперативному договору № 58/2016 від 15 серпня 2016 року.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав способом захисту своїх прав визнання його членом кооперативу та передачу прав та обов`язків відповідно до вищевказаного кооперативного договору, який був укладений між відповідачем та його батьком, оскільки вважає, що таке його право узгоджується з п. 8.2. розділу 8 Статуту ЖБК «Другий Буковинський», відповідно до якого пай члена або асоційованого члена Кооперативу у разі його смерті переходить до його спадкоємців, в тому числі, в порядку вступу спадкоємця до складу членів Кооперативу.

Вказаним Статутом передбачено можливість вступу спадкоємців члена кооперативу до Кооперативу та виконання ними зобов`язань за кооперативним договором, при цьому пайові внески спадкодавця переходять до спадкоємця.

Позивач звертався до відповідача із заявою про вступ до складу членів ЖБК «Другий Буковинський», натомість відомості про результати розгляду такої заяви матеріали справи не містять.

Права позивача на даний час не порушені та позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права або інтересу, оскільки відповідачем не було відмовлено йому у вступі його як спадкоємця до складу членів Кооперативу. Суд не вправі втручатись в повноваження та діяльність юридичних осіб або ж підміняти їх, зокрема суд не може підміняти загальні зборів кооперативу, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого органу Кооперативу.

В рамках даного спору сума пайових внесків, сплачених ОСОБА_3 за кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, не доведена належними та допустимими доказами, при цьому позивач обрав способом захисту своїх прав визнання його членом кооперативу та передачу прав та обов`язків відповідно до укладеного між відповідачем та його батьком кооперативного договору, тому такі вимоги позивача не можуть бути задоволені судом.

На зазначене рішення суду представник позивача Василик А. В. подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та підлягає скасуванню.

Зазначає, що 10 липня 2023 року, вих. № 31/02-14/132-2022 приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І. надіслано на адресу кооперативу повторний запит щодо надання інформації про сплату спадкодавцем пайових внесків тільки за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, на який не було отримано відповідь.

Станом на день подачі апеляційної скарги кооператив так і не надав детальний розрахунок та інформацію про сплату ОСОБА_3 пайових внесків.

Представником ОСОБА_1 безпосередньо вчинялися усі передбачені законом дії щодо зібрання інформації, в тому числі, за допомогою направлення адвокатських запитів.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що права позивача на даний час не порушені та позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права або інтересу, оскільки відповідачем не було відмовлено йому у вступі як спадкоємця до складу членів Кооперативу.

Посилається на те, що належним способом захисту порушених законних прав та інтересів позивача буде визнання ОСОБА_1 членом ЖБК «Другий Буковинський», як особу, яка має переважне право на вступ, бо є спадкоємцем померлого члена ЖБК «Буковинський», та передача ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року шляхом укладення Додаткової угоди до Кооперативного договору № 58/2016 від 15 серпня 2016 року про заміну сторони пайовика в договорі на спадкоємця (правонаступника).

В подальшому позивач матиме можливість сплатити суму невиплачених коштів, як друга сторона по Договору пайовик, у разі, якщо по зазначеним договорам наявна заборгованість.

Задоволення позовних вимог та сама безпосередня реалізація рішення приведе до відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

Зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2024 року визнано недійсним рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський» від 21 травня 2022 року, оформлене протоколом № 07/05/2022, у частині виключення із складу асоційованих членів ЖБК «Другий Буковинський» ОСОБА_3 , а також розірвання в односторонньому порядку кооперативного договору № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , здійснення виплати ОСОБА_3 пайових внесків у строки, передбачені Статутом Кооперативу та Законом України «Про кооперацію».

Також наголошує на тому, що станом на день подачі апеляційної скарги по справі № 725/2994/24, ЖБК «Другий Буковинський» не звертався до суду апеляційної інстанції задля оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2024 року по справі № 926/2414/24.

Наголошує, що ЖБК «Другий Буковинський» ухиляється від розгляду заяви ОСОБА_1 про вступ до складу членів Житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський» від 07 лютого 2024 року та буде вчиняти такі дії в подальшому.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2016 року між ЖБК «Другий Буковинський» та ОСОБА_3 укладено Кооперативний договір № 58/2016 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ЖБК «Другий Буковинський».

Також 15 серпня 2016 року укладено договір підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28 червня 2022 року.

З Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 70712235 вбачається, що 23 листопада 2022 року приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І. заведена спадкова справа № 69956434 після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки № 47/01-16/1 від 20 грудня 2023 року, виданої приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейним Ю. І., за матеріалами спадкової справи до майна ОСОБА_3 спадкоємцями на спадщину є його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які подали заяву на прийняття спадщини. Інших спадкоємців після його смерті немає.

З Договору про поділ спадкового майна від 23 листопада 2023 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Бурдейним Ю. І., вбачається, що у власність ОСОБА_4 переходить земельна ділянка загальною площею 0,5094 га, що розташована за адресою: Василівська сільська рада, урочище «Під монастирем» Чернівецького району (колишнього Заставнівського району) Чернівецької області, за кадастровим номером 7321581900:01:005:0012, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У власність позивача ОСОБА_1 переходять майнові права на двокімнатну квартиру на другому поверсі 10-ти поверхового житлового будинку (блок Д), будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Кооперативним договором № 58/2016 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу «Другий Буковинський» від 15 серпня 2016 року та Договором підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт від 15 серпня 2016 року на загальну суму 1 154 511, 13 грн.

Постановою № 47/01-31/1 від 23 листопада 2023 року, виданою приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав, що у заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину сума сплаченого пайового внеску є суперечливою сумі, вказаній у листі кооперативу, виданому на запит нотаріуса.

Із зазначеної постанови № 47/01-31/1 від 23 листопада 2023 року вбачається, що 13 січня 2023 року, вих. № 5/02-14/132-2022 нотаріусом надіслано на адресу ЖБК «Другий Буковинський» запит щодо надання довідки про суму сплачених спадкодавцем пайових внесків згідно з вищезазначеним договором про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу від 15 серпня 2016 року № 58/2016.

07 червня 2023 року приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І. отримано лист-відповідь на запит, згідно з яким головою кооперативу зазначено, що спадкодавцем було укладено два договори, а саме: Кооперативний договір 58/2016 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу «Другий Буковинський» від 15 серпня 2016 року та Договір підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт від 15 серпня 2016 року, та сплачено ним платежів за двома договорами на загальну суму 1 073 063,15 грн.

10 липня 2023 року приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І. надіслано на адресу кооперативу повторний запит (вих. № 31/02-14/132-2022) щодо надання інформації про сплату спадкодавцем пайових внесків тільки за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, проте в матеріалах справи відсутні відомості про надходження відповіді.

08 січня 2024 року адвокатом Наном Д. М. на адресу ЖБК «Другий Буковинський» засобами поштового зв`язку направлено адвокатський запит №05/01-1 від 05 січня 2024 року, що підтверджується описом вкладення за ф.107 та фіскальним чеком.

В зазначеному запиті адвокат Нан Д. М. просив надати наступну інформацію та належним чином завіренні копії, а саме: загальну суму сплачених ОСОБА_3 пайових внесків у гривні та еквівалентно у доларах США за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року; інформацію та розрахунки по кожному сплаченому ОСОБА_3 пайовому внеску за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, а саме: дату, суму в гривнях, курс долару США на момент здійснення внеску, розрахунок сплаченої суми пайового внеску еквівалентно в доларах США; загальну суму сплачених ОСОБА_3 внесків у гривні та еквівалентно у доларах США за договором підряду (на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт) від 15 серпня 2016 року; інформацію та розрахунки по кожному сплаченому ОСОБА_3 внесків за договором підряду (на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт) від 15 серпня 2016 року, а саме: дату, суму в гривнях, курс долару США на момент здійснення внеску, розрахунок сплаченої суми пайового внеску еквівалентно в доларах США; інформацію чи введено даний будинок за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Буковинська, 33 в експлуатацію, з наданням підтверджуючих документів.

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 на адресу ЖБК «Другий Буковинський» засобами поштового зв`язку направив заяву про вступ до складу членів ЖБК «Другий Буковинський», в якій просив прийняти його до складу членів ЖБК «Другий Буковинський» та завчасно попередити його місце, дату та час підписання додаткової угоди до Кооперативного договору №58/2016 від 15 серпня 2016, що підтверджується описом до поштового вкладення ф.107 та фіскальним чеком.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2024 року визнано недійсним рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський» від 21 травня 2022 року, оформлене протоколом № 07/05/2022, у частині виключення із складу асоційованих членів ЖБК «Другий Буковинський» ОСОБА_3 , а також розірвання в односторонньому порядку Кооперативного договору № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, укладеного між кооперативом та ОСОБА_3 , здійснення виплати ОСОБА_3 пайових внесків у строки, передбачені Статутом Кооперативу та Законом України «Про кооперацію».

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 липня 2024 року та ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2024 року витребувано у ЖБК «Другий Буковинський» наступну інформацію: 1) загальну суму сплачених ОСОБА_3 пайових внесків у гривні та еквівалентно у доларах США за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року; 2) інформацію та розрахунки по кожному сплаченому ОСОБА_3 пайовому внеску за Кооперативним договором № 58/2016 від 15 серпня 2016 року, а саме: дату, суму в гривнях, курс долара США на здійснення внеску, розрахунок сплаченої суми пайового внеску еквівалентно в доларах США; 3) загальну суму сплачених ОСОБА_3 внесків у гривні та еквівалентно у доларах США за договором підряду (на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт) від 15 серпня 2016 року; 4) інформацію та розрахунки по кожному сплаченому ОСОБА_3 внесків за договором підряду на проведення внутрішніх опоряджувальних робіт від 15 серпня 2016 року, а саме: дату, суму в гривнях, курс долара США на момент здійснення внеску, розрахунок сплаченої суми пайового внеску еквівалентно в доларах США; 5) інформацію чи введено даний будинок за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію, з наданням підтверджуючих документів. Однак зазначена інформація відповідачем не надана.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, враховуючи положення ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом, на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності тощо).

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21)).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статей 83, 85, 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; пай -майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (стаття 6 ЗУ «Про кооперацію»).

Згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У разі смерті члена кооперативу (фізичної особи) членство в кооперативі припиняється (стаття 13 ЗУ «Про кооперацію»).

Закон України «Про кооперацію»визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване та не залежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

За змістом п. 5.5. Статуту ЖБК «Другий Буковинський» вступ до складу членів Кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви за рішенням Загальних зборів кооперативу. Прийом нових членів Кооперативу здійснюється за згодою всіх членів Кооперативу шляхом підписання доповнення до цього Статуту. Прийнятий член Кооперативу робить внески у розмірі, порядку і засобами, визначеними Статутом кооперативу. Рішення Правління чи голови Кооперативу про прийняття до Кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається Статутом Кооперативу.

Відповідно до п. 8.2. Статуту ЖБК «Другий Буковинський» пайовий внесок члена або асоційованого члена Кооперативу у випадку його смерті переходить до його спадкоємців. У випадку, коли учасник не повністю сплатив пайовий внесок, спадкоємцям переходить сума, яка належала спадкодавцю. Зобов`язання члена або асоційованого члена, який не повністю сплатив суму вкладу, сплатити несплачену частину вкладу покладається на спадкоємців. Якщо спадкоємці (правонаступники) члена або асоційованого члена не вступили до кооперативу, розрахунки з ними проводяться в порядку виходу члена або асоційованого члена з Кооперативу.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати його членом ЖБК «Другий Буковинський», право на вступ до якого він набув після смерті батька ОСОБА_3 , з передачею прав та обов`язків спадкодавця, передбачених кооперативним договором, шляхом визнання його стороною кооперативного договору від 15 серпня 2016 року.

Так, ОСОБА_3 за життя був членом ЖБК «Другий Буковинський», зазначена обставина підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що в рамках сплати пайових внесків асоційованим членом кооперативу ОСОБА_3 виконувались обумовлені договором зобов`язання, а саме, внесені кошти в загальній сумі 1154511,13 грн за Кооперативним договором 58/2016 від 15 серпня 2016 року.

Ураховуючи, що за життя батько позивача був членом ЖБК «Другий Буковинський», сплачував пайові внески, що підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема, укладеним Кооперативним договором від 15 серпня 2016 року №58/2016, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2024 року у справі № 926/2414/24, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на вступ у члени товариства після смерті свого батька.

З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 на адресу ЖБК «Другий Буковинський» засобами поштового зв`язку направив заяву про вступ до складу членів ЖБК «Другий Буковинський» від 07 лютого 2024 року, в якій просив прийняти його до складу членів ЖБК «Другий Буковинський» та завчасно попередити його про місце, дату та час підписання додаткової угоди до Кооперативного договору №58/2016 від 15 серпня 2016 року.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

В матеріалах справи відсутні відомості про розгляд заяви ОСОБА_1 про вступ до складу членів ЖБК «Другий Буковинський», що свідчить про порушення права позивача на належний розгляд його звернення від 07 лютого 2024 року, чого відповідач не спростував.

Отже, позивач звернувся до відповідача з дотриманням усіх визначених законом умов, однак відповідач тривалий термін зволікає з розглядом зазначеної заяви та з винесенням відповідного рішення, що свідчить про «мовчазну відмову» та про порушення прав позивача на участь в кооперативі як спадкоємця, а тому суд вправі визнати за позивачем наявність певного права.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 , звертаючись до Кооперативу, мав «правомірні очікування» та «законні сподівання» на розгляд його заяви, вступ до кооперативу з отриманням частки паю, яка належала спадкодавцю, та зобов`язання сплатити несплачену частину пайового внеску за квартиру по АДРЕСА_1 , згідно з Кооперативним договором № 58/2016, і таке право є майном цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про визнання права, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта розгляду звернення повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень іншого суб`єкта не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Поняття дискреційних повноважень наведено, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

ЄСПЛ у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» («Aksoy v. Turkey»), заява № 21987/93, пункт 95).

Під час оцінки ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» («Djordjevic v Croatia)», заява № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» («Van Oosterwijck v Belgium»), заява № 7654/76, пункти 36-40).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що права позивача на даний час не порушені та позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права або інтересу, оскільки відповідачем не було відмовлено у вступі його як спадкоємця до складу членів Кооперативу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведенихобставин,враховуючи встановленийфакт,що спадкодавець ОСОБА_3 був членомкооперативу,що пайовийвнесок зажиття йомуне повернутота невнесено записв Реєстрпаїв кооперативу прозняття закріпленняза нимпаю,за наявностіволевиявлення позивача ОСОБА_1 на продовженнятакого членствапісля смертібатька,що доведенодо відомаЖБК «ДругийБуковинський» увстановленому закономпорядку, колегіясуддів вважає,що єдинимправильним,за встановленихобставин,способом захиступорушеного правапозивача євизнання заним правабути членомЖБК «ДругийБуковинський», оскільки це забезпечить повне поновлення порушеного права та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 369/4167/21.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, оскільки відмова відповідача у прийнятті ОСОБА_1 у члени кооперативу порушує його право на успадкування майнових прав на квартиру, як законного спадкоємця померлого члена кооперативу, за яку спадкодавцем, як асоційованим членом Кооперативу, було сплачено пайові внески, апеляційний суддійшов висновкупро наявністьпідстав дляскасування вцій частинірішення судупершої інстанціїта ухваленнянового рішенняпро визнанняза ОСОБА_1 права начленство уЖБК «Другий Буковинський».

Враховуючи, що визнання позивача членом кооперативу в порядку спадкування відновить порушене право позивача та передбачає передачу прав та обов`язків члена кооперативу за кооперативним договором, а визнання спадкоємця стороною договору, укладеного кооперативом, залежить від умов цього договору та потребує внесення відповідних змін до членських документів, колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, а тому рішення слід залишити без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, за подачу апеляційної скарги 1 816,80 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3 028 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Василик Антон Вікторович, задовольнити частково.

Заочне рішення Першотравневого районногосуду м.Чернівці від02квітня 2025року провідмову узадоволенні позовув частині визнання ОСОБА_1 членом кооперативу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати ОСОБА_1 членом Житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський» за кооперативним договором №58/2016 від 15 серпня 2016 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Другий Буковинський», ЄДРПОУ 38595957, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 028 гривень.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 30 червня 2025 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

Н. Ю. Половінкіна