Рішення від 30.06.2025 по справі 320/60813/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року № 320/60813/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 17 жовтня 2024 року №641/26-15-04-16-12 про виключення Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року,

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» в Реєстрі платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не здійснює передбачені пп.291.5.1. п. 291.5 ст. 291 ПК України види діяльності, а отже підстави для анулювання його реєстрації в якості платника єдиного податку відсутні.

Також зауважено, що фактично відповідачем не здійснювалась перевірка, наслідком якої міг стати висновок про те, що позивач здійснює діяльність, яка не дає права бути платником єдиного податку. Натомість, податковий орган тільки формально вирішив питання про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку виключно на підставі кодів Класифікації видів економічної діяльності, яка носить рекомендаційний, а не нормативний характер.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві від 17 жовтня 2024 року №641/26-15-04-16-12 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року - до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/60813/24.

5 травня 2025 року від представника Головного управління ДПС у м.Києві до суду надійшла заява про роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у м.Києві про роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 23.12.2024 по справі №320/60813/24 відмовлено.

Відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно анульовано реєстрацію ТОВ «АДАМАНТ СЕРВІС» платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку на підставі акту перевірки від № 5/АРЦЄП/26-15-04-16 від 07.10.2024 за рішенням контролюючого органу від 17.10.2024 № 641/26-15-04-16-12 по причині здійснення заборонених для спрощеної системи оподаткування видів діяльності.

У відповіді на відзив позивач наголошував на протиправності спірного рішення та хибності доводів контролюючого органу.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З метою дотримання норм чинного податкового законодавства та дотримання умов застосування спрощеної системи оподаткування на підставі п.76.1 ст. 76 та п. 299.10, 299.11 ст.299 Податкового кодексу України проведено перевірку позивача, за результатами якої відповідачем встановлено, що платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків ТОВ «АДАМАНТ СЕРВІС» порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (аб.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ).

За наслідком перевірки контролюючим органом складено акт № 5/АРПЄП/26-15-04-16 від 07.10.2024.

На підставі акту від 07.10.2024 № 5/АРПЄП/26-15-04-16 за рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 17.10.2024 № 641/26-15-04-16-12 ТОВ «АДАМАНТ СЕРВІС» виключено з реєстру платників єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації стало здійснення видів діяльності, які не відповідають вимогам для застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до абзацу третього п. 299.10 ст. 299 та абзацу 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

В акті перевірки від 07.10.2024 не зазначено виду проведеної Відповідачем перевірки. Однак, у відповіді відповідача на адвокатський запит позивача, зазначено, що проведена перевірка має статус камеральної.

Водночас пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України не передбачено проведення камеральної перевірки з питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.11 ст. 299 ПКУ, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі.

Водночас, суд також зауважує, що за змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу питання правомірності перебування позивача в Реєстрі платників єдиного податку, тобто не стосується реалізації п. 299.11 ст. 299 ПКУ, який передбачає анулювання реєстрації в цьому Реєстрі, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийнято лише за наслідками документальної перевірки такого платника податку.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Пунктом 299.11 статті 299 ПІК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України чітко визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів.

Тобто, закон покладає обов`язок контролю не тільки на податковий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення вищезазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Судом установлено, що основним видом діяльності позивача є надання фізичним особам доступу до мережі Інтернет, яка згідно Класифікації видів економічної діяльності відноситься до класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Позивач надає споживачам послуги з доступу до мережі Інтернет на мережах інших постачальників, а саме: орендує частину (фрагмент) мережі у іншого постачальника електронних комунікаційних мереж за договором оренди від 01.06.2016.

Згідно з п. 7.1.3. договору оренди від 01.06.2016 Орендодавець самостійно здійснює технічне обслуговування своїх мереж. Позивач (орендар) такого обслуговування не здійснює.

Отже, послуги, які надає позивач з використанням орендованих у іншої особи електронних комунікаційних мереж не є ні послугами з технічного обслуговування, ні послугами з надання телекомунікаційних мереж в користування.

Крім цього, класифікація видів економічної діяльності затверджена Наказом Держспоживстандартом від 11.10.2010 №457.

У відповідності до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 396, до позиції 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» відносяться такі види діяльності:

-експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв`язку, у т. ч.:

-експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв`язку між двома точками за допомогою кабельного зв`язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з`єднань

-експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів)

-надання телеграфного та іншого неголосового зв`язку власними засобами

Устаткування, за допомогою якого здійснюють зазначену діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій.

Цей клас також включає:

-купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення

-надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури

-комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм

Цей клас не включає:

- перепродаж телекомунікаційних послуг, див. 61.90

В той же час до позиції 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» відносяться:

- надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій;

- експлуатацію супутникових терміналів, функціонально пов`язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем;

- надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо;

- надання телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях;

-надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з`єднань:

- передавання голосу в реальному часі через інтернет-протокол (VOIP)

- перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).

Цей клас не включає:

-надання доступу до мережі Інтернет операторами телекомунікаційної інфраструктури, див. 61.10, 61.20, 61.30.

В одному класі об`єднано декілька видів економічної діяльності, які можуть здійснюватися суб`єктом або всі повністю або тільки частково.

При цьому, вирішення питання про те, які саме види діяльності із переліченого переліку здійснює конкретний суб`єкт, та які з них підпадають під той чи інший режим оподаткування, має вирішуватись у кожному конкретному випадку виходячи із сутності здійснюваних суб`єктом господарських операцій, оскільки за своєю правовою природою оподаткуванню підлягає саме дохід від підприємницької діяльності, тобто від здійснення господарських операцій чи виконання цивільно- або господарсько-правових угод.

В свою чергу, контролюючим органом в належних порядку та формі не здійснювалося дослідження питання про здійснювані позивачем господарські операції.

3 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16 грудня 2020 року № 1089-IX «Про електронні комунікації» (далі - Закон), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Відповідно до пп. 80 ст.1 Закону України «Про електронні комунікації», послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Відповідно до ст. 16 цього Закону суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій, в якому серед іншого, вказується вид та опис електронних комунікаційних послуг.

Постановою НКЕК від 20 квітня 2022 року № 30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за № 1147, як постачальник електронних комунікаційних послуг та не включений як постачальник електронних комунікаційних мереж.

Так, в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надане таке визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Таким чином, послуги доступу до мережі Інтернет - це окремий тип електронних комунікаційних послуг; відмінний від послуг міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації та надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації мереж (ч.1 ст.18 Закону України «Про електронні комунікації»).

З цього приводу НКЕК, яка є регулятором сфери електронних комунікацій видала офіційне узагальнене роз`яснення (Рішення від 03.04.2024 № 170 «Про надання офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг» яким передбачені види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, зокрема, це:

послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - ІС.S1;

послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - ОS.S1.

Тобто, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може перебувати на спрощеній системі оподаткування та звітності.

Ці види послуг - ІС.S1 та 0S.S1 позивачем не здійснюються.

Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та правові наслідки, а оскільки Позивач не надає електронні комунікаційні послуги, які за змістом ПК України не дають права на перебування на єдиному податку, то відповідно скасування реєстрації Позивача як платника єдиного податку є неправомірним.

Слід зауважити, що відповідно до положень розділу 1 Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої вищевказаним наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Таким чином, застосування відповідачем тільки формально Класифікації видів економічної діяльності для вирішення питання про можливість перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та звітності є безпідставним і не відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не здійснює фактично діяльності за вказаними у ст. 291 ПК України видами, а тому рішення від 17 жовтня 2024 року №641/26-15-04-16-12 про виключення Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, належним захистом прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» в Реєстрі платників єдиного податку.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжними інструкціями від 17.12.2024.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 6 056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 17 жовтня 2024 року №641/26-15-04-16-12 про виключення Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» в Реєстрі платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Сервіс» (ЄДРПОУ: 39087712, місцезнаходження: 02096, м. Київ, Харківське шосе, 51а) судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.