Рішення від 23.06.2025 по справі 640/6798/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025 рокусправа № 640/6798/20зал судових засідань № 3

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняСенчук Л.Ю.,

за участю:

представника позивачаБукаєвої О.О.,

представника відповідача Франчука Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Центрального Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (місцезнаходження: 02140, м. Київ, проспект Петра Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0014524401 від 02.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві вказав на протиправність оскаржуваного рішення податкового органу про застосування санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, які фактично не надаються покупцям і не використовуються для формування податкового кредиту. Звернув увагу на те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування не належить до задекларованої мети впровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю будь-яких негативних майнових наслідків для системи електронного адміністрування податку на додану вартість та державного бюджету в цілому безпосередньо від несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є непропорційним та прийнятим за відсутності необхідного балансу між наслідками штрафних санкцій для прав, свобод та інтересів особи і легітимних цілей, на досягнення яких може бути спрямоване ППР.

Позивач також наголосив на допущених відповідачем процедурних порушеннях при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0014524401 від 02.12.2019. Зазначає, що у відповідача не було передбачених законодавством підстав для проведення камеральної перевірки та акт перевірки складений з численними порушеннями та містить недостовірні дані. Крім цього, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається скасованим, оскільки ДПС України прийнято невмотивоване рішення за результатами розгляду скарги позивача.

Зазначив, що податкові накладні та розрахунки коригування, що досліджувались податковим органом під час перевірки, складались ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» за щоденними підсумками операцій, які здійснювались із неплатниками податку на додану вартість. З урахуванням положень Податкового кодексу України позивач вважає, що штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних не повинні застосовуватись до випадків несвоєчасної реєстрації таких податкових накладних і розрахунків коригування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначає, що контролюючим органом дотримано порядок та процедуру проведення камеральної перевірки та належним чином оформлено результат останньої. Зазначив, що позивач не заперечує, що виписані ним податкові накладні/розрахунки коригування зареєстровані з порушенням установлених строків. Зазначив, що зі змісту статей 201, 120-1 Податкового кодексу України вбачається, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, або які оподатковуються за нульовою ставкою. Вказує, що наявність лише однієї умови: податкова накладна/розрахунок коригування, що не видається отримувачу (покупцю), не є достатньою підставою для не застосування штрафних санкцій відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України. У даному випадку, виписані податкові накладні/розрахунки коригування, зареєстровані позивачем з пропуском граничного строку реєстрації, що ним і не заперечується, відтак, відповідач при прийнятті спірного рішення діяв з дотриманням вимог чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва подав відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 замінено відповідача з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника Центральне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом (пункт 3 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX).

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

Відповідно до п. 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.

Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" (посилання https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/) справу № 640/6798/20 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.

Справа №640/6798/20 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 27.02.2025. Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою від 04.03.2025 Львівський окружний адміністративний суд прийняв адміністративну справу до провадження та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача 21.03.2025 та 08.05.2025 на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення, якими узагальнено позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву.

Від позивача 24.03.2025 надійшли до суду письмові пояснення. Додатково представник позивача вказала, що податковим органом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин чинну на час розгляду справи норму пункту 73 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо скасування податкових повідомлень-рішень з нарахованими штрафами у період з 01.07.2017 по 30.09.2019 за несвоєчасну реєстрацію визначених видів податкових накладних та розрахунків коригування, які станом на дату набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-ІХ (далі - Закон №466-IX), який набрав чинності з 23 травня 2020 року, що має зворотну дію в часі, залишалися неузгодженими. Позивач наполягає, що на спірні правовідносини щодо визначення йому штрафу поширюється дія пункту 73 підрозділу 2 Розділу XX ПК України, внесеного Законом №466-IX, оскільки всі зазначені в Акті перевірки податкові накладні та розрахунки коригування є такими, що не видаються покупцю; штраф був нарахований позивачу 02.12.2019, тобто в межах вказаного законодавцем періоду; а грошові зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням на момент набуття чинності Законом №466-IX залишалися неузгодженими і несплаченими. Позивач наголошує, що статус спірного податкового повідомлення-рішення як скасованого в силу положень Закону №466 є ключовою обставиною в спорі для повного та об`єктивного розгляду даної справи, правильного її вирішення та забезпечення ефективного захисту прав позивача у спорі із суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою від 09.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (код ЄДРПОУ 32049199) зареєстроване як юридична особа з 13.05.2002.

25.10.2019 посадовою особою Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 200.10 статті 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, за результатом якої складено акт від 25.10.2019 №241/28-10-44-01/32049199.

Цим актом зафіксовано порушення ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДПС з відповідними запереченнями. Суд враховує, що перелік податкових накладних/розрахунків коригування та дати їх реєстрації, які наведені в акті перевірки, позивач не заперечує. Загалом мотивами заперечень були відсутність підстав для проведення відповідачем камеральної перевірки та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, які не надаються покупцю.

За результатами розгляду заперечень, Офіс великих платників податків ДПС листом від 27.11.2019 №10955/10/28-10-44-01-11 повідомив ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» про те, що висновки в акті камеральної перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

02.12.2019 Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0014524401, яким до ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» застосовано штраф в загальній сумі 135908,46 грн, у тому числі:

22783,83 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 227833,22 грн;

69472,38 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 347361,49 грн;

34735,89 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 115785,96 грн;

8916,36 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 календарних днів на суму ПДВ 22291,00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте, рішенням Державної податкової служби України від 20.02.2020 №6497/6/99-00-08-05-05-06 скаргу ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02.12.2019 №0014524401 - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0014524401 від 02.12.2019 протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).

Згідно із вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року), порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, визначеному цією статтею.

З акту камеральної перевірки суд встановив суд встановив, що контролюючим органом застосовано штраф за нормою цієї статті за податковими накладними, які не видаються покупцю, оскільки такі не є платниками податку на додану вартість.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (надалі також - Порядок №1307) затверджено форму податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної. Досліджуючи зміст та реквізити спірних податкових накладних/розрахунків коригування суд враховує, що згідно із пунктом 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 02 - Складена на постачання неплатнику податку». У пункті 12 цього ж Порядку №1307 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000».

Відповідач під час розгляду справи не стверджував, як і не містить таких посилань й Акт перевірки, щодо порушень заповнення або невідповідності форми та змісту перелічених у Акті перевірки податкових накладних.

Водночас, вирішуючи цей спір насамперед необхідно врахувати, що Законом №466-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/ послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…».

Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону №466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (далі - Закон №786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Тобто, законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Суд визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» у світлі практики ЄСПЛ.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Судом враховано, що Законом №466-ІХ (у редакції на час ухвалення рішення) чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розгляду справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» за наведених у цій же нормі умов.

Положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У Законі №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

При цьому, суд повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Відповідно до вказаних змін контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Водночас, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 №00145244 не відповідає легальній меті державного регулювання спірних правовідносин згідно зі введеними змінами Законом №466-ІХ та є непослідовним у контексті положень цього Закону як таке, що покладає безпідставний податковий тягар на платника, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірний акт індивідуальної дії.

При цьому суд враховує, що до аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №640/6342/19 та від 03.11.2021 у справі №640/11274/19, де позивачем було ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», а відповідачем був податковий орган.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримані.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який в силу частини 1 статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення з відповідача понесених ним судових витрат суд зазначає таке.

Згідно частинами 1, 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано статті 134 КАС України.

За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (пункт 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.

Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у Суді першої інстанції Позивач надає до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

1) Договір про надання правової допомоги № 2-1/30-2019 від 11.06.2019 року, укладеного між Позивачем та АО «КМ Партнери» (з Додатковою угодою № 4 від 05.08.2019 та з дублікатом Додаткової угоди №10 від 18.03.2020 до Договору).

2) Акт про надання послуг від 08.04.2020 року. Зазначений документ містить опис послуг, наданих адвокатами та помічником адвоката АО «КМ Партнери» у рамках Договору з Позивачем. Так, відповідно до Акта надання послуг Позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді першої інстанції: Підготовка Позовної Заяви про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 02.12.2019 року № 0014524401 з Клопотанням про звернення з поданням до Верховного Суду про розгляд справи як зразкової Верховним Судом як Судом першої інстанції - Позовну заяву та Клопотання подано до Окружного адміністративного суду м. Києва 23.03.2020 р. (була розподілена на суддю С.К. Каракашьян, номер справи № 640/6798/20). рахунка-фактури від 08.04.2020 р. № 41, який був виставлений Позивачу до оплати на підставі відповідного Акту наданих послуг.

3) Платіжне доручення № 4300041834 від 29.04.2020, яке підтверджує оплату Позивачем наданих послуг з супроводу даної справи на суму 20000,00 грн.

4) Банківську виписку за 29.04.2020 на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від позивача.

5) Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвокатів, та посвідчення помічників адвокатів на підтвердження статусу адвокатів та помічника адвоката, залучених до надання послуг.

Отже, витрати в розмірі 20000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд з аналізу матеріалів справи вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом на виконання робіт, вказаних в акті виконаних робіт, є не співмірними з розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача необхідно стягнути 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02.12.2019 №0014524401.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ( місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кршиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (місцезнаходження: 02140, м. Львів, проспект Петра Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ( місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кршиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (місцезнаходження: 02140, м. Львів, проспект Петра Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 30.06.2025.

СуддяР.І. Кузан