Постанова від 18.06.2025 по справі 332/2354/23

Дата документу 18.06.2025 Справа № 332/2354/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/2354/23 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібна О.М.

Провадження № 22-ц/807/801/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хорунжий Ярослава Валерійовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як органи опіки та піклування: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Центральному районі, Дніпровська міська рада у Центральному районі, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із нею, знаходиться на її утриманні та утриманні її теперішнього чоловіка - ОСОБА_4 . Батько дитини працює, добре заробляє та має змогу утримувати і її, і спільну дитину. Інших доходів, крім соціальної допомоги держави, у неї немає. Інших дітей, окрім спільної дитини, а також непрацездатних батьків відповідач не має, аліментів нікому не платить. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини своєчасно не виплачує, угоди про розмір та добровільну сплату аліментів на утримання дитини між ними не досягнуто.

Відповідно до наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2021 року у справі №332/1412/21 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

З моменту, коли відповідач проживає окремо від дитини, він з дитиною взагалі не бачився, жодним чином не цікавився його особистим життям, вихованням та становленням як особистості. Зустрічі з дитиною він ініціював лише з метою зустрітися з нею та агресивно дорікати за розлучення. Участі у вихованні та догляді за дитиною не брав, взагалі не займається її фізичним, духовним та моральним вихованням і розвитком. Процесом розвитку дитини не цікавиться. Матеріальної допомоги вчасно не надає, хоча за рішенням суду повинен сплачувати аліменти регулярно. Тобто відповідач періодично накопичує борги, які потім сплачує, але це нерегулярно, і позивачці важко розрахувати такі надходження.

За повідомленням Запорізької гімназії №101 ЗМР, згідно листа № 99, ОСОБА_2 інколи цікавиться навчанням дитини через листування у Вайбер, проте саме мати дитини ОСОБА_1 займається вихованням та навчанням сина.

Згідно відповіді КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР № 53 про результати психологічного дослідження ОСОБА_3 03.12.2014 у сім`ї з матір`ю та її новим чоловіком ОСОБА_4 дитина відчуває себе комфортно та безпечно. В той же час дитина висловлювала побоювання щодо свого біологічного батька ОСОБА_2 , що він може їх всіх вбити - дитину, матір, батька ( ОСОБА_5 ). Бажає забути про ОСОБА_6 (біологічного батька) та вказує, що батько ( ОСОБА_7 ) став ще краще.

На думку позивачки, це свідчить про дві вкрай важливі речі - наявність величезного страху у дитини перед особою, яка має права щодо цієї дитини, виховальні, медичні, фінансові, інші, та вислів глибокої симпатії та любові до матері та її чоловіка (тато ОСОБА_7 ).

Зазначає, що причинами фактичної неможливості участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з дитиною є ті самі, що стали причиною розлучення, а саме, що ОСОБА_2 зловживає регулярно наркотичними речовинами та алкоголем, внаслідок чого веде себе вкрай неадекватно та агресивно, при цьому має здатність часто вводити в оману інших осіб щодо себе.

Сторони припинили фактичні шлюбні відносини в березні 2021 року.

До червня 2021 року відповідач не виявляв особливого бажання спілкуватися з дитиною, хоча в нього постійно була така можливість, використовував це для спроб її принизити та познущатись з неї. Під час побачень з сином він на нього практично не звертав уваги, весь час присікуючись до неї та намагаючись продовжити агресивні та безглузді розмови, які були під час їх суперечок у шлюбі. Відповідача дуже розлютило рішення суду про розлучення та її наступний шлюб з теперішнім її чоловіком, який є шановною людиною та працівником правоохоронних органів. Вважає, що відповідач вживає заходи з нібито ініціювання зустрічей із сином з огляду на факт її шлюбу, офіційного розлучення та того факту, що її чоловік є поліцейським. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 раніше був засуджений до реального строку відбуття покарання, та якісь «принципи» його колишнього життя порушує цей факт.

ОСОБА_2 не брав і не бере участь у вихованні сина, він ніколи не відвідував з сином лікаря, робила це лише вона. Більше того, в березні 2021 року він забрав медичну карту дитини, яку повернув лише в липні 2021 року, чим створив небезпеку для власного сина, з яким він не хоче насправді бачитись, проте створює ситуацію знущання над нею та сином.

Відповідач також не відвідував ніколи дитячого садочка, де знаходився син. В новому садочку він створив конфліктну ситуацію, а саме, ОСОБА_2 приходив до дитячого садочка де перебуває син, за свідченнями методиста садочку ходив навколо садочку, голосно розмовляв, вимагав віддати йому сина, на що методист рішуче заперечила та припинила таку його поведінку.

Зазначає, що спосіб життя відповідача та його поведінка не дозволяють ані їй, ані будь-кому іншому дозволити спілкуватись з дитиною (тим більше без її присутності або присутності інших осіб). Вважає, що поведінка відповідача є не тільки антисоціальною, але й такою, що ображає суспільну мораль та пристойність.

Під час шлюбу відповідач поводив себе негідно. Багато часу їх спільного проживання відповідач взагалі не робив, сидів вдома і грав у комп`ютерні ігри, вживав наркотичні засоби (відповідач це робить мінімум тричі на день кожного дня). При цьому відповідач кричав на неї, коли вона купляла іграшки їх сину, вказував щоб вона не балувала цим дитину, також під час застуди сина агресивно вимагав в неї, щоб вона відводила сина в садочок, щоб він не заважав йому грати в комп`ютерні ігри.

Вказує і на те, що в своїй квартирі ОСОБА_2 постійно варить наркотичні засоби.

Також повідомляє, що негативний вплив відповідача відбувається в дуже різних формах. Так, після її заборони спілкування з сином, ОСОБА_2 дзвонив йому та намагався впливати на дитину, користуючись засобами психологічного впливу, що вкрай негативно відбивались на дитині - говорив, що бачив друзів сина, які питали де він та коли прийде, розповідав, що «з озера передавали йому вітання» (з озера, біля якого син полюбляв гуляти), що, на думку позивачки, вказує, не тільки на неадекватність ОСОБА_2 , але й на втрату відчуття реальності такою особою, що, на думку позивачки, є вкрай небезпечним для сина.

Крім того зауважує, що «черговий сплеск активності» бажань побачити сина у відповідача почався через кілька тижнів після початку збройної агресії Росії проти України, коли позивач дзвонив їй (її родина перебувала у Василівці Запорізької області до початку нападу Росії) та погрожував розправою, з незрозумілих причин посилаючись на воєнні дії.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як органи опіки та піклування: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Центральному районі, Дніпровська міська рада у Центральному районі, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Хорунжий Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд помилково визнав обґрунтованим та більше того, складеним вповноваженою особою висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, як органом опіки та піклування, яка виснувала про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач категорично з цим не погоджується, оскільки цей висновок складений не вповноваженою особою, яка не мала права робити такий висновок. Висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав надає орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, а це або районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району або Дніпровська міська рада по Центральному району як орган опіки та піклування, де мешкала дитина на момент розгляду справи. Та аж ніяк не рандомний орган опіки по Заводському району м. Запоріжжя, який відповідачем, з його ж слів, був заляканий, та який, вірогідно, знаходився під впливом погроз відповідача про подання скарг та інше.

Крім того, вважає, що судом безпідставно зазначено у рішенні, що висновок експертного дослідження № 030 від 30.12.2024, складений на замовлення сторони позивача судовим експертом Куратченко І.Є., оцінюється критично.

Також у позивача викликає незгоду висновок суду про повне ігнорування думки дитини. При цьому суд з незрозумілих причин навіть не навів думки дитини, позицію дитину по справі. Суд лише вказав, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України). В той же час судом враховано, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу свого малолітнього віку (на момент розгляду справи хлопчику виповнилося повних 10 років) та постійного проживання з матір`ю, не спілкуючись довгий час із біологічним батьком, міг не у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх відповідей щодо особи відповідача.

Крім того, зазначає, що в порушення вимог статті 157 СК України, ОСОБА_2 не брав і не бере участь у вихованні сина, він ніколи не відвідував з сином лікаря, робила це лише позивач. Більше того, в березні 2021 року він забрав медичну карту дитини, яку повернув позивачці лише в липні 2021 року, чим створив небезпеку для власного сина, з яким він не хоче насправді бачитись, проте створює ситуацію знущання над позивачкою та її сином.

На думку позивача, наявні підстави для висновку про підтвердження факту ухилення від належного виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_2 . Зауважує, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем своїх обов`язків відносно дитини, позивач вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, позов підлягає задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Рішення суду мотивовано тим, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено. Навпаки, відповідач заперечує вимоги позивача та пояснює, що він має бажання виховувати сина, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв`язків зі своєю дитиною. Такий факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні. Позивачкою ОСОБА_1 при розгляді спору не доведено суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків, його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_2 до юридичної відповідальності.

Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони з 09.07.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24.02.2021 на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) серії НОМЕР_1 від 21.07.2021.

Відповідно до судового наказу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 16.04.2021 року, справа ЄУН 332/1412/21, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.04.2021 року.

Згідно з довідкою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.01.2025 за № 686/3-ж, станом на 02.01.2025 на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 332/1412/21, виданого 16.04.2021 Заводським районним судом міста Запоріжжя, щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 02.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

За результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без номера та дати, проведеного з метою підтвердження або спростування факту домашнього насильства по відношенню до нього з боку його біологічного батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 14.09.2022р. по 20.09.2022р. практичним психологом КЗ «ЗОЦПСД» ОСОБА_8 , відбулося чотири зустрічі з психологом.

Згідно з висновками цього дослідження психолог припускає вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку її біологічного батька ОСОБА_2 під час проживання з ним на одній житлплощі, а саме: насильницького вилучення як власних грошових коштів самої дитини, так і грошей. її матері (ознака економічного насильства); часте ігнорування дитини (ознака психологічного насильства); вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства проти її волі (навмисне завдання батьком психологічної шкоди: матері в присутності дитини шляхом використання криків).

Примус особи ставати свідком актів психологічного насильства без на те її згоди також є одним з проявів психологічного насильства.

За підсумками проведеного дослідження психологом також з`ясовано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з домашнім насильством з боку своєї матері ОСОБА_1 та чоловіка матері ОСОБА_4 , з якими він нині проживає, не стикався. Психологічний клімат в нинішньому складі сім`ї хлопчика є здоровим і сприяє формуванню у дитини надійного типу прив`язаності.

На адвокатський запит від 05.04.2023 № 44 комунальний заклад «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради повідомив, що 14.09.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР з метою проведення діагностики психоемоційного стану дитини та діагностики на предмет наявності або відсутності ознак домашнього насильства до хлопчика з боку його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проживання з ним. В результаті дослідження психоемоційного стану дитини було складено психологічний висновок.

Щодо відомостей, які стосуються біологічного батька дитини ОСОБА_2 , то КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР у своїй діяльності керується п. 8.2.2 Положення комунального закладу «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради, затвердженого Рішенням Запорізької обласної ради від 31.10.2013 № 38, в якому зазначається обов`язок вести свою діяльність з дотриманням принципів захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг конфіденційності, поваги до особистості. Також відповідно до п. 4.1 Етичного кодексу психолога, психолог зобов`язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин психолога з клієнтом, подробиць особистого життя клієнта та його життєвих обставин. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

Зі слів громадянки ОСОБА_1 було декілька інцидентів, пов`язаних з дитиною ОСОБА_9 та його біологічним батьком ОСОБА_10 , які потребували втручання правоохоронних органів. Також з її слів, вона, і біологічний батько ОСОБА_11 , є законними представниками дитини.

На адвокатський запит від 04.04.2023 № 08, адміністрація Запорізької гімназії № 101 Запорізької міської ради надала відповідь за № 99 від 06.04.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 навчається в 2-Г класі з 1 класу. ОСОБА_1 - мати ОСОБА_3 опікується сином з початку навчання та по тепер. За інформацією, яку класному керівнику та адміністрації ЗГ № 101 повідомила мати ОСОБА_12 , саме вона займається вихованням та навчанням сина, вирішує фінансові, організаційні та інші питання стосовно життєдіяльності дитини. Гімназія не володіє інформацією щодо інцидентів або подій, пов`язаних з ОСОБА_9 , його батьками чи одним із батьків. Мати дитини, ОСОБА_1 , регулярно опікується навчальним процесом та досягненнями сина, завжди присутня на батьківських зборах. Має активну громадську позицію. ОСОБА_11 присутній на всіх онлайн - уроках та вчасно виконує домашні завдання, займається в секції ушу. Під час очного навчального процесу ОСОБА_11 ніколи не пропускав заняття без поважної причини, завжди приймав активну участь у житті класу. Батько дитини, ОСОБА_2 , інколи цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником ОСОБА_13 у Viberi.

Відповідно до характеристики учня 3-г класу Запорізької гімназії №101 ЗМР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.02.2024 за № 63, ОСОБА_3 навчається у Запорізькій гімназії № 101 з першого класу. На даний момент навчається у 3-Г класі. Рівень навчальних досягнень учня середній, має успіхи з математики та української мови. Для дистанційного навчання учень забезпечений планшетом, має необхідне шкільне приладдя для навчання. Хлопець має хороший фізичний і достатній розумовий розвиток. Навчається в міру своїх можливостей. На уроках проявляє увагу і достатньо активний в опануванні нових знань та компетентностей, справляється із завданнями програмного матеріалу. Домашні завдання виконує систематично. ОСОБА_1 - мати ОСОБА_3 опікується сином з початку навчання і дотепер. За інформацією, яку класному керівнику та адміністрації ЗГ № 101 повідомила мати ОСОБА_11 , саме вона займається вихованням та навчанням сина, вирішує фінансові, організаційні та інші питання стосовно життєдіяльності дитини. Класний керівник 3-Г класу - ОСОБА_13 , не володіє інформацією щодо інцидентів або подій, пов`язаних з ОСОБА_9 , його батьками чи одним із батьків. Мати дитини, ОСОБА_1 , регулярно опікується навчальним процесом та досягненнями сина, завжди присутня на батьківських зборах. Має активну громадську позицію. ОСОБА_11 присутній на онлайн-уроках та вчасно виконує домашні завдання, займається в секції ушу. Під час очного навчального процесу ОСОБА_11 ніколи не пропускав заняття без поважної причини, завжди брав активну участь у житті класу. Батько дитини - ОСОБА_2 , інколи цікавиться досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником у месенджерах.

Як вбачається з акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.02.2024, житло складається з трьох кімнат, кухні, сумісного санвузла. Наявні водо-, газо-, електропостачання. Умови проживання добрі. В залі є розкладний диван, стіл, тумба, телевізор, комп`ютер, столик. В спальні є двоспальне ліжко, 2 тумби, шафа для одягу. В третій кімнаті є ліжко, стіл, шафа для одягу, холодильник. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є спальне місце. Куточок для навчання. За вищезазначеною адресою проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , - співмешканка. Проведено бесіду з ОСОБА_2 , який повідомив, що спілкувався з малолітнім ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 в Запорізькій гімназії №101. Матір дитини створює перешкоди у спілкуванні батька з сином, не виконує рішення органу опіки та піклування по Шевченківському району, обмежує спілкування ОСОБА_2 з сином, не повідомляє місце проживання. ОСОБА_2 не згоден з позбавленням його батьківських прав.

За довідкою відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за № 1464/43/03/4-2024 від 23.02.2024, згідно аналітичної бази ІПНП, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідно до повідомлення відділу по Шевченківському району служби (управління у справах дітей) Запорізької міської ради за № 11-08/383 від 20.02.2024 та акту обстеження умов проживання щодо обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , 19.02.2024 спеціалістами відділу було здійснено вихід за місцем проживання матері - ОСОБА_1 , та малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , але потрапити до будинку та провести бесіду з матір`ю та дитиною не вдалося, з причини відсутності господарів удома. Спеціалісти відділу зателефонували матері ОСОБА_1 , яка повідомила, що наразі з малолітнім сином ОСОБА_3 мешкають у м. Дніпро. Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , мати не орендує, договір оренди припинила. Повертатися до м. Запоріжжя не планує.

Згідно довідки від 02.04.2024 за №1202-5003208321/19801 про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно довідки від 02.04.2024 за №1202-5003208373/19802 про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

З наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України витягу з наявною у цій Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2022 по 13.09.2024 (станом на 15:30, теперішній час), від 16.09.2024, ОСОБА_1 перетинала державний кордон України: 09.06.2023, пункт пропуску Краковець, виїзд; 23.06.2023, пункт пропуску Краковець, в`їзд; 22.04.2024, пункт пропуску Шегині, виїзд; 03.05.2024, пункт пропуску Краковець, в`їзд.

ОСОБА_15 перетинав державний кордон України: 09.06.2023, пункт пропуску Краковець, виїзд; 23.06.2023, пункт пропуску Краковець, в`їзд; 22.04.2024, пункт пропуску Шегині, виїзд; 03.05.2024, пункт пропуску Краковець, в`їзд.

Згідно відповіді служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 25.07.2024 за № 03/17-1851, в телефонному режимі зі слів матері ОСОБА_1 стало відомо, що на даний час вона разом з сином вже кілька тижнів перебуває за кордоном у Німеччині. Враховуючи зазначене, управлінням-службою обстежити умови проживання родини та з`ясувати думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав батька немає можливості.

29.08.2024 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району наданий висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідно до якого розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.09.2021 року № 556р батькові ОСОБА_2 були визначені способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_9 , 2014 р.н., відповідно до якого батько ОСОБА_2 звертався до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною. Відповідно до судового наказу від 16.04.2021 року № 332/1412/21 Заводського районного суду м. Запоріжжя, з ОСОБА_2 , 1979 р.н., було стягнено 1/4 частину доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів, до досягнення дитиною повноліття, з 12.04.2021 року, на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н.

У висновку орган опіки посилається на ряд наданих їм документів:

Згідно довідки Лівобережного відділу Державної Виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 27.12.2023 заборгованість зі сплати аліментів станом на 27.12.2023 відсутня.

Відповідно до листа відділу по Шевченківському району (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, 19.02.2024 спеціалістами здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , але потрапити до будинку та провести бесіду з ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_9 , 2014 р.н., не вдалося з причини відсутності господарів вдома. Спеціалісти відділу зателефонували матері ОСОБА_1 , яка повідомила, що наразі вони з малолітнім ОСОБА_3 , 2014 р.н., мешкають у м. Дніпро. Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , мати не орендує, договір оренди припинила. Повертатися до м. Запоріжжя не планує.

Відповідно до листа управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, в телефонному режимі зі слів ОСОБА_1 спеціалістам стало відомо, що на даний час вона разом сином вже кілька тижнів перебуває за кордоном, у Німеччині. Враховуючи зазначене, обстежити умови проживання родини та з`ясувати думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав батька немає можливості.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомості про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 03.02.2024 не знятої чи непогашеної судимості не має.

З довідки КНП «ОКЗ НПД» ЗОР вбачається, що ОСОБА_2 , 1979 р.н., під спостереженням нарколога не перебуває.

Відповідно до довідки ПАО «Запоріжсталь» ОСОБА_2 працює машиністом мотовоза, характеризується позитивно.

Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду, наркологічних протипоказань до виконанню пов`язаної з рухом поїздів роботи не має.

ОСОБА_2 , 1979 р.н., мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами в Заводському районі служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 09.02.2024 року було обстежено умови проживання батька та встановлено, що він мешкає разом зі співмешканкою ОСОБА_14 ,1985 р.н., в трикімнатній квартирі з усіма зручностями. ОСОБА_2 повідомив, що не згоден з позбавленням його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н., та останній раз він спілкувався з сином 23.12.2021 року в Запорізькій гімназії № 101. Матір дитини ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні та не виконує рішення органу опіки та піклування по Шевченківському району, чим обмежує його права, не повідомляє місце проживання дитини.

Відповідно до довідки КЗ «Запорізький обласний центр психологічної допомоги» ЗОР, практичний психолог, проаналізувавши результати психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 , може припустити вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку її біологічного батька ОСОБА_2 (під час проживання з ним на одній житлплощі), а саме: насильницького вилучення як власних грошових коштів самої дитини і грошей її матері (ознака економічного насильства), часте ігнорування дитини (ознака психологічного насильства), вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства проти її волі (навмисне завдання батьком психологічної шкоди матері в присутності дитини шляхом використання криків). Примус особи ставати свідком актів психологічного насильства без її на те згоди також є одним з проявів психологічного насильства. За підсумком проведеного дослідження психологом також з`ясовано, що ОСОБА_15 , 2014 р.н., з домашнім насильством з боку своєї матері ОСОБА_1 та чоловіка матері ОСОБА_4 , з якими він і нині проживає, не стикався. Психологічний клімат в нинішньому складі сім`ї хлопчика є здоровим і сприяє формуванню у дитини надійного типу прив`язаності.

З довідки КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР вбачається, що ОСОБА_2 , 1979 р.н., відвідував практичного психолога у зв`язку з психологічним тиском з боку колишньої дружини ОСОБА_1 та невиконанням нею рішення служби у справах дітей щодо можливості бачитися з сином ОСОБА_9 , 2014 р.н. Остання зустріч з сином, зі слів батька, була в грудні 2021 року на території школи, де навчається ОСОБА_11 . ОСОБА_2 повідомив про те, що мати ОСОБА_1 налаштовує сина проти нього. За період відвідування психолога, ОСОБА_2 , 1979 р.н., продемонстрував відсутність будь-якої агресивної поведінки, а саме вербальної, фізичної, предметної, емоційної та самоагресії. Такі результати можуть свідчити про прояв соціальної бажаності.

Відповідно до характеристики Запорізької гімназії № 101 Запорізької міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-Г класі. Рівень навчальних досягнень учня середній. Матір ОСОБА_1 регулярно опікується навчальним процесом та досягненням сина, завжди присутня на батьківських зборах. Батько дитини ОСОБА_2 інколи цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником у месенджерах.

Згідно інформації Відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідно до заяви, ОСОБА_2 , 1979 р.н., заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він має бажання брати участь у його вихованні, але матір ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином.

Враховуючи вищевикладене, ставлення батька до виконання батьківських обов`язків, акти обстеження матеріально-побутових умов проживання батька, його незгоду з позбавленням батьківських прав, рішення комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, виходячи з інтересів малолітнього, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування вирішила, що ОСОБА_2 недоцільно позбавляти батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як під час судового розгляду, так і під час надання пояснень районній адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначав, що позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з сином.

Так, в провадженні Заводського районного суду перебувають матеріали цивільної справи ЄУН 332/2769/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною, провадження у якій 26 червня 2023 року зупинено до розгляду Заводським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи № 332/2354/23 (провадження № 2/332/935/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та набуття чинності рішенням у вказаній справі.

Провадження у справі ЄУН 332/2769/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною було відкрито 01 грудня 2022 року, тобто до подання ОСОБА_1 позовної заяви у цій справі.

Водночас судом першої інстанції не були враховані в якості доказів надані стороною позивача письмові пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 від 22.06.2023, оскільки ЦПК України передбачено окремий порядок надання свідками показань, зокрема, обов`язковим є попередження свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення його до присяги в судовому засіданні. Стороною позивача клопотань про виклик вищезазначених осіб в якості свідків не заявлялось, вказані особи не були допитані в судовому засіданні.

Крім того, до суду першої інстанції від представника позивачки - адвоката Хорунжего Я.В. надійшла заява (клопотання) про надання додаткових матеріалів, в якій він зазначав, що керуючись ст.ст. 43, 49 ЦПК України, просить суд долучити додаткові матеріали по справі, які були отримані позивачкою 25.01.2025 року, та у зв`язку із цим не могли бути долучені раніше. Дані матеріали характеризують відповідача та надані особою, яка має спеціальні знання у сфері психології та свідчать про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Зокрема, згідно висновків експертизи «результати дослідження за методикою «Незакінчене речення» та пояснення до вибору відповідей під час бесіди свідчать про те, що ОСОБА_11 добре почуває себе у родині, мама та батько ОСОБА_21 приділяють йому багато уваги. Він вважає що мама його завжди любила та зараз любить, як і інші члени родини. ОСОБА_11 каже про те, що зробив би все щоб забути «про біологічного батька, якого я не вважаю та не називаю батьком». Дуже сильно хоче щоб закінчилась війна, і він би зміг вільно спілкуватись з дідусем». Дослідження на сторінці 15 зазначає ще більш тривожні висновки щодо біологічного батька: «за результатами проективної методики «Незакінчене речення» відповіді ОСОБА_11 вказують на те, що спогади про біологічного батька є досить болючими: «зробив би все щоб забути … о ОСОБА_22 », «Мені хотілося б перестати боятися … ОСОБА_6 ». На сторінці 16 експертного дослідження також зазначено: «у висновках психологічного дослідження припущено вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку біологічного батька ОСОБА_2 , а саме: 1) насильницького вилучення власних грошових коштів як самої дитини, так і грошей матері; 2) часте ігнорування дитини; 3) вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства. Вважає, що зазначені висновки та низка інших висновків свідчать про обґрунтованість вимог позивачки.

З наданого стороною позивача висновку експертного дослідження № 030, складеного 30.12.2024 судовим експертом Куратченко І.Є. на замовлення сторони позивача вбачається, що підекспертний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має наступні індивідуально-психологічні особливості: комунікабельний, прагне до спілкування та здатний підтримувати взаємодію з однолітками та дорослими відповідно до соціальної ситуації, вміє концентруватися на виконанні завдання, аналізувати отриману інформацію та робити висновки.

Рівень психічного розвитку ОСОБА_3 в цілому, відповідає віку дитини.

Сімейна ситуація, виховна поведінка батьків, відношення їх до виконання своїх обов`язків по вихованню дитини орієнтована на розуміння та підтримку, позитивно впливає на емоційний стан підекспертного ОСОБА_3 , забезпечує почуття безпеки та сприяє гармонійному розвитку.

Встановлено ознаки не задоволення вітальних потреб дитини, незабезпечення умов для вторинної соціалізації підекспертного ОСОБА_3 , наявність ознак типу виховання за типом емоційного відторгнення, жорстоких стосунків, а також ознак у підекспертного захисних механізмів відносно ОСОБА_2 .

Умови сімейного виховання, що створені для ОСОБА_23 негативно вплинули на розвиток особистої та емоційної сфер підекспертного, порушили стан його психічного благополуччя.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19, від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

При вирішенні спору суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Колегія суддів враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Судом не було встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Враховуючи вищезазначене, позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування, суд правильно вважав зазначений висновок обґрунтованим та такими, що відповідає інтересам дитини, який складений уповноваженою особою. Суд дослідив висновок органу опіки та піклування, надав йому відповідну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України та погодився з вказаним висновком.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, який критично оцінив висновок експертного дослідження № 030 від 30.12.2024, складений на замовлення сторони позивача судовим експертом Куратченко І.Є.

Суд правильно виснував, що в матеріалах експертного дослідження № 030 від 30.12.2024 відсутні посилання на те, що експерт ОСОБА_24 отримувала фах та досвід роботи по психодіагностичному дослідженню малолітніх дітей. Вказаний висновок ґрунтується на поясненнях матері та дитини, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною - ОСОБА_1 , в той же час у психолога не перебували у дослідженні матеріали цивільної справи ЄУН 332/2354/23; психолог особисто не спілкувалася з батьком дитини ОСОБА_2 , проведення психологічного дослідження ОСОБА_2 нею не проводилось. Висновок психолога - судового експерта ОСОБА_24 містить загальні висновки про те, що умови сімейного виховання, що створені для Петровського Дмитра ОСОБА_2 негативно вплинули на розвиток особистої та емоційної сфер підекспертного, порушили стан його психічного благополуччя, без урахування фактичних обставин цієї справи. Крім того, в обґрунтування висновку експерт посилається на письмові пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , які судом правильно були визнані недопустимими доказами з наведених вище підстав; висновок не містить інформації, що він підготовлений для подання до суду.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що висновок експертного дослідження № 030 від 30.12.2024 не може бути належним доказом у цій справі. При цьому, під час розгляду справи клопотань про призначення судово-психологічної експертизи стороною позивача не заявлялось.

Щодо доводів апеляційної скарги про ігнорування думки дитини колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, яким враховано, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу свого малолітнього віку (на момент розгляду справи хлопчику виповнилося повних 10 років) та постійного проживання з матір`ю, не спілкуючись довгий час із біологічним батьком, міг не у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх відповідей щодо особи відповідача.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був допитаний також і в суді апеляційної інстанції, дав показання аналогічні тим, що були ним дані в суді першої інстанції.

Колегія суддів наголошує, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не відвідував з сином лікаря тощо, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції долучив до матеріалів справи довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів без належного клопотання відповідача, зокрема без обґрунтування поважних причин пропуску строку на її долучення, не є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хорунжий Ярослава Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко