Рішення

від 28.01.2025 по справі 332/2354/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2354/23

Провадження №: 2/332/31/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:головуючого судді Погрібної О.М., за участю секретаря судового засідання Паніної Л.Д., представника позивача адвоката ХорунжегоЯ.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як органи опіки та піклування: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Центральному районі, як орган опіки та піклування, Дніпровська міська рада у Центральному районі, як орган опіки та піклування, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог позивачка послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування її у шлюбі з відповідачем, народився син ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та утриманні її теперішнього чоловіка ОСОБА_4 . Батько дитини працює добре заробляє та має змогу утримувати і її, і спільну дитину. Інших доходів, крім соціальної допомоги держави, у неї немає. Інших дітей, окрім спільної дитини, а також непрацездатних батьків відповідач не має, аліментів нікому не платить. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини своєчасно не виплачує, угоди про розмір та добровільну сплату аліментів на утримання дитини між ними не досягнуто. Відповідно до рішення (наказу) Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2021 року у справі №332/1412/21, прийнято рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини. З моменту, коли відповідач проживає окремо від дитини, він з дитиною взагалі не бачився, жодним чином не цікавився його особистим життям, вихованням та становленням як особистості. Зустрічі з нібито дитиною він ініціював лише з метою зустрітися з нею та агресивно дорікати за розлучення. Участі у вихованні та догляді за дитиною не брав, взагалі не займається її фізичним, духовним та моральним вихованням і розвитком. Процесом розвитку дитини не цікавиться. Матеріальної допомоги вчасно не надає, хоча за рішенням суду повинен сплачувати аліменти регулярно. Тобто відповідач періодично накопичує борги, які потім сплачує, але це нерегулярно і позивачці важко розрахувати такі надходження. За свідченнями Запорізької гімназії №101 ЗМР, згідно листа №99 відповідач ОСОБА_1 інколи цікавиться навчанням дитини через листування у Вайбер, проте саме мати дитини ОСОБА_2 займається вихованням та навчанням сина. Згідно з відповіддю КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР №53 про результати психологічного дослідження ОСОБА_3 03.12.2014 у сім`ї з матір`ю та її новим чоловіком ОСОБА_4 дитина відчуває себе комфортно та безпечно. В той же час дитина висловлювала побоювання щодо свого біологічного батька ОСОБА_1 , що він може їх всіх вбити - дитину, матір, батька ( ОСОБА_5 ). Бажає забути про ОСОБА_6 (біологічного батька) та вказує, що батько ( ОСОБА_7 ) став ще краще. На думку позивачки, це свідчить про дві вкрай важливі речі - наявність величезного страху у дитини перед особою, яка має права щодо цієї дитини, виховальні, медичні, фінансові, інші, та вислів глибокої симпатії та любові до матері та її чоловіка (тато ОСОБА_7 ).

Зазначає, що причинами фактичної неможливості участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з дитиною є ті самі, що стали причиною розлучення, а саме, що ОСОБА_1 зловживає регулярно наркотичними речовинами та алкоголем, внаслідок чого веде себе вкрай неадекватно та агресивно, при цьому має здатність часто вводити в оману інших осіб щодо себе. Так при спілкуванні з соціальним працівником він вдягав на себе захисну маску, що хоча і є формальним виконанням вимог карантину, але він ці правила загалом ігнорує і зневажає, а маску вдягнув з огляду на неспецифічні риси наркомана та алкоголіка, особи яка є явно непевною в соціальному плані.

В день коли вона прийняла рішення розлучитись з ОСОБА_1 , той довів необхідність такого вимушеного кроку, заявивши під час суперечки, що він «зараз повіситься, а на стінах напише своєю кров`ю, що це мати дитини винна у смерті ». Після цього вона остаточно впевнилась у неможливості та небезпеці спільного проживання з ОСОБА_1 її та сина ОСОБА_3 . Вона переїхала від нього з дитиною та подала на розлучення. Фактичні шлюбні відносини припинились в березні 2021 року.

До червня 2021 року відповідач не виявляв особливого бажання спілкування з дитиною, хоча в нього постійно була така можливість, використовував це для спроб її принизити та познущатись з неї. Під час побачень з сином він на нього практично не звертав уваги, весь час присікуючись до неї та намагаючись продовжити агресивні та безглузді розмови, які були під час наших суперечок у шлюбі. Відповідача дуже розлютило рішення суду про розлучення та її наступний шлюб з теперішнім її чоловіком, який є шановною людиною та працівником правоохоронних органів. Вважає, що відповідач вживає заходи із нібито ініціювання зустрічей із сином з огляду на факт її шлюбу, офіційного розлучення та того факту, що її чоловік є поліцейським. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 раніше був засуджений до реального строку відбуття покарання та якісь «принципи» його колишнього життя порушує цей факт.

ОСОБА_1 не брав і не бере участь у вихованні сина, він ніколи не відвідував з сином лікаря, робила це лише вона. Більше того, в березні 2021 року він забрав медичну карту дитини, яку повернув лише в липні 2021 року, чим створив небезпеку для власного сина, з яким він не хоче насправді бачитись, проте створює ситуацію знущання над нею та сином.

ОСОБА_1 також не відвідував ніколи дитячого садочка, де знаходився син. В новому садочку він створив конфліктну ситуацію, а саме ОСОБА_1 приходив до дитячого садочка де перебуває син, за свідченнями методиста садочку вештався навколо садочку, голосно розмовляв, вимагав віддати йому сина на що методист рішуче заперечила та припинила його незаконні та лякаючи всіх дітей вимоги та поведінку.

Зазначає, що спосіб життя відповідача та його поведінка не дозволяють ані їй, ані будь-кому іншому дозволити спілкуватись з дитиною (тим більше без її присутності або присутності інших осіб). Так, під час спільного проживання у шлюбі відповідач дозволяв собі ходити оголеним після прийняття ванни, в той час коли їх малолітній син, який достатньо вже все усвідомлював був поруч. В цьому вона вбачає ознаки не тільки антисоціальної поведінки, поведінки яка ображає суспільну мораль та пристойність, але й ознаки свідомого або несвідомого розбещення малолітніх осіб. Їй важко це описувати достеменно, оскільки при цьому відповідач виявляв ще більші ознаки неповаги до суспільної моралі. При цьому, позивачці важко сказати робив він це свідомо або несвідомо, але і в тому і в іншому випадку це є вкрай небезпечно для малолітнього сина.

Під час шлюбу відповідач поводив себе негідно, під час однієї суперечки він обв`язав її шнуром він комп`ютерної миші та стискав, вона тоді була вагітна їх спільним сином.

Вказує, що про аморальну та асоціальну поведінку відповідача також є свідчення його сусідів, які повідомляли про те, що ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння ходить у дворі багатоквартирного будинку та імітує підмітання двору, неадекватно посміхається, голосно з кимось розмовляє, чим лякає інших мешканців та їх дітей.

Багато часу їх спільного проживання відповідач взагалі не робив, сидів вдома і грав на комп`ютерних іграх, вживав наркотичні засоби (відповідач це робить мінімум тричі на день кожного дня). При цьому відповідач кричав на неї, коли вона купляла іграшки їх сину, вказував щоб вона не балувала цим дитину, також під час застуди сина агресивно вимагав в неї, щоб вона відводила сина в садочок, щоб він не заважав йому грати в комп`ютерні ігри.

В своїй квартирі ОСОБА_1 постійно варить наркотичні засоби (молоко, що це саме вона достеменно не знає,але воно наркотичне, як з його слів так і з його стану після вжиття цих засобів).

Також повідомляє, що негативний вплив відповідача відбувається в дуже різних формах. Так, після її заборони спілкування з сином, ОСОБА_1 дзвонив йому та намагався впливати на дитину, користуючись засобами психологічного впливу, що вкрай негативно відбивались на дитині - говорив, що бачив друзів сина, які питали де він та коли прийде, розповідав, що «з озера передавали йому вітання» (з озера, біля якого син полюбляв гуляти), що, на думку позивачки, вказує, не тільки на неадекватність ОСОБА_1 , але й на втрату відчуття реальності такою особою, що, на думку позивачки, це є вкрай небезпечним для сина.

Крім того зауважує, що «черговий сплеск активності» бажань побачити сина в відповідача почався через кілька тижнів після початку збройної агресії Росії проти України, коли позивач дзвонив їй (її родина перебувала у Василівці Запорізької області до початку нападу Росії) та погрожував розправою,з незрозумілих причин посилаючись на воєнні дії.

Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18 вересня 2024 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_2 в призначене на 28.01.2025 судове засідання не з`явилася.

В судовому засіданні 18.10.2024 пояснила, що відповідач певний час не виконував рішення суду про стягнення аліментів. Вона зверталася до психолога, дитина боїться свого біологічного батька. Відповідач вживає наркотичні засоби, має залежність від комп`ютерних ігор, що можуть підтвердити свідки. Дитина боїться відповідача, вона змушена була змінити місце проживання, щоб дитина перестала боятися ОСОБА_1 . Після зустрічі дитини з батьком 3 травня у дитини був збій системи травлення. За час її спільного проживання з відповідачем, він ставився до неї агресивною.

В судовому засіданні 28.01.2025 представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Хорунжий Я.В. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву напозов ненадав.В судовомузасіданні 18.10.2024 пояснив, що 22 роки назад він перебував на обліку у нарколога. Останні сім років він працює машиністом, постійно проходить медичні огляди, в тому числі нарколога. Наркотичних засобів не вживає. З позивачкою вони розлучилися 24 лютого 2021 року, він з дитиною не бачився майже чотири роки, бо позивачка цьому перешкоджає. Дитина його не боїться, до 2021 року, коли сину було шість років, у нього із сином були гарні стосунки. З Пасхи 2021 року позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. На даний час заборгованості з аліментів він не має. Він до жодного виду відповідальності не притягувався.

В судовому засіданні 28.01.2025 відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечував, з огляду на їх безпідставність.

ОСОБА_3 18.10.2024 суду пояснив, що батька він не хоче згадувати, бо боїться, той ображав маму. З ним батько не балакав, а грав у комп`ютер. Батько забрав гроші з його скарбнички. Знає, що його батько наркоман, в підвалі у батька були шприці, і їх було більше та більше.

На запитання суду дитина зазначила, що особисто шприців не бачила і точно всього не пам`ятає.

Представниктретьої особи, яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спорурайонної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, який про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився; надав заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, з урахуванням прав та інтересів дитини.

Представниктретьої особи, яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруЦентрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, який про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився; надав заяву, в якій просив розглянути справу без представника Управління.

Представникитретіх осіб, які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору,як органи опіки та піклування: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Дніпровська міська рада у Центральному районі, як орган опіки та піклування, які про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, заслухавши малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з 09.07.2010 перебували у шлюбі, який 24.02.2021 розірвано на підставі рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) серії НОМЕР_1 від 21.07.2021.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до судового наказу Заводського районного суду міста Запоріжжя від 16.04.2021, року справа ЄУН 332/1412/21, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний виплачувати аліменти на користь позивачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу)щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.04.2021 року.

Згідно з довідкою Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.01.2025 за №686/3-ж, станом на 02.01.2025 на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №70831164 з примусового виконання виконавчого листа № 332/1412/21, виданого 16.04.2021 Заводським районним судом міста Запоріжжя щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 02.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

За результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без номера та дати, проведеного з метою підтвердження або спростування факту домашнього насильства по відношенню до нього з боку його біологічного батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 14.09.2022 р. по 20.09.2022 практичним психологом КЗ «ЗОЦПСД» ОСОБА_8 , відбулося чотири зустрічі з психологом.

Згідно з висновками цього дослідження психолог припускає вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку її біологічного батька ОСОБА_1 під час проживання з ним на одній житлплощі), а саме: насильницького вилучення як власних грошових коштів самої дитини, так і грошей. її матері (ознака економічного насильства); часте ігнорування дитини (ознака психологічного насильства); вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства проти її волі (навмисне завдання батьком психологічної шкоди: матері в присутності дитини шляхом використання криків).

Примус особи ставати свідком актів психологічного насильства без на те її згоди також є одним з проявів психологічного насильства.

За підсумками проведеного дослідження психологом також з`ясовано, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з домашнім насильством з боку своєї матері ОСОБА_2 та чоловіка матері ОСОБА_4 , з якими він нині проживає не стикався. Психологічний клімат в нинішньому складі сім`ї хлопчика є здоровим і сприяє формуванню у дитини надійного типу прив`язаності.

На адвокатський запит від 05.04.2023 №44 комунальний заклад «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради повідомив, що 14.09.2022 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР з метою проведення діагностики психоемоційного стану дитини та діагностики на предмет наявності або відсутності ознак домашнього насильства до хлопчика з боку його батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проживання з ним. В результаті дослідження психоемоційного стану дитини було складено психологічний висновок (додається).

Щодо відомостей, які стосуються біологічного батька дитини ОСОБА_1 , то КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР у своїй діяльності керується п. 8.2.2 Положення комунального закладу «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради, затвердженого Рішенням Запорізької обласної ради від 31Л0.2013 №38, в якому зазначається обов`язок вести свою діяльність; з. дотриманням принципів захисту прав людини, гуманності, законності,- доступності послуг конфіденціальності, поваги до особистості. Також відповідно до п.4.1 Етичного кодексу психолога, психолог зобов`язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин психолога з клієнтом, подробиць особистого життя клієнта та його життєвих обставин. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

Зі слів громадянки ОСОБА_2 було декілька інцидентів пов`язаних з дитиною ОСОБА_9 та його біологічним батьком ОСОБА_10 , які потребували втручання правоохоронних органів. Також з її слів, вона, і біологічний батько ОСОБА_11 , є законними представниками дитини.

На адвокатський запит від 04.04.2023 №08, адміністрація Запорізької гімназії № 101 Запорізької міської ради надала відповідь за № 99 від 06.04.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 навчається в 2-Г класі з 1 класу. ОСОБА_2 - мати ОСОБА_3 опікується сином з початку навчання та по тепер. За інформацією, яку класному керівнику та адміністрації ЗГ № 101 повідомила мати ОСОБА_12 ,- саме вона займається вихованням та навчанням сина, вирішує фінансові, організаційні та інші питання стосовно життєдіяльності дитини. Гімназія не володіє інформацією щодо інцидентів або подій пов`язаних з ОСОБА_9 , його батьками чи одним із батьків. Мати дитини, ОСОБА_2 , регулярно опікується навчальним процесом та досягненнями сина, завжди присутня на батьківських зборах. Має активну громадську позицію. ОСОБА_11 присутній на всіх онлайн - уроках та вчасно виконує домашні завдання, займається в секції УШУ. Під час очного навчального процесу ОСОБА_11 ніколи не пропускав заняття без поважної причини, завжди приймав активну участь у житті класу. Батько дитини, ОСОБА_1 , інколи цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником ОСОБА_13 у Viberi.

Відповідно до характеристики учня 3-г класу Запорізької гімназії №101 ЗМР ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2024 за №63, ОСОБА_3 навчається у Запорізькій гімназії № 101 з першого класу. На даний момент навчається у 3-Г класі. Рівень навчальних досягнень учня середній, має успіхи з математики та української мови. Для дистанційного навчання учень забезпечений планшетом, має необхідне шкільне приладдя для навчання. Хлопець мас хороший фізичний і достатній розумовий розвиток. Навчається в міру своїх можливостей. На уроках проявляє увагу і достатньо активний в опануванні нових знань та компетентностей, справляється із завданнями програмного матеріалу. Домашні завдання виконує систематично. ОСОБА_2 - мати ОСОБА_3 опікується сином з початку навчання і дотепер. За інформацією, яку класному керівнику та адміністрації ЗГ № 101 повідомила, мати ОСОБА_11 , саме вона займається вихованням та навчанням сина, вирішує фінансові, організаційні та інші питання стосовно життєдіяльності дитини. Класний керівник 3-Г класу - ОСОБА_13 , не володіє інформацією щодо інцидентів або подій пов`язаних з ОСОБА_9 , його батьками чи одним із батьків. Мати дитини, ОСОБА_2 , регулярно опікується навчальним процесом та досягненнями сина, завжди присутня на батьківських зборах. Має активну громадську позицію. ОСОБА_11 присутній на онлайн-уроках та вчасно виконує домашні завдання, займається в секції ушу. Під час очного навчального процесу ОСОБА_11 ніколи не пропускав заняття без поважної причини, завжди брав активну участь у житті класу. Батько дитини - ОСОБА_1 , інколи цікавиться досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником у месенджерах.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.02.2024, житло складається з трьох кімнат, кухні, сумісного санвузла. Наявні водо-, газо-, електропостачання. Умови проживання добрі. В залі є розкладний диван, стіл, тумба, телевізор, комп`ютер, столик. В спальні є двоспальне ліжко, 2 тумби, шафа для одягу. В третій кімнаті є ліжко, стіл, шафа для одягу, холодильник. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є спальне місце. Куточок для навчання. За вищезазначеною адресою проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , - співмешканка. Проведено бесіду з ОСОБА_1 , який повідомив, що спілкувався з малолітнім ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в Запорізькій гімназії №101. Матір дитини створює перешкоди у спілкуванні батька з сином, не виконує рішення органу опіки та піклування по Шевченківському району, обмежує спілкування ОСОБА_1 з сином, не повідомляє місце проживання. ОСОБА_1 не згоден з позбавленням його батьківських прав.

За довідкою відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за № 1464/43/03/4-2024 від 23.02.2024, згідно аналітичної бази ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідно до повідомлення відділу по Шевченківському району служби (управління у справах дітей ) Запорізької міської ради за № 11-08\383 від 20.02.2024 та акту обстеження умов проживання щодо обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , 19.02.2024 спеціалістами відділу було здійснено вихід за місцем проживання матері, ОСОБА_2 , та малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , але потрапити до будинку та провести бесіду з матір`ю та дитиною не вдалося, з причини відсутності господарів удома. Спеціалісти відділу зателефонували матері. ОСОБА_2 , яка повідомила, що наразі з малолітнім сином, ОСОБА_3 мешкають у м.Дніпро. Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , мати не орендує, договір оренди припинила. Повертатися до м.Запоріжжя не планує.

Відповідно до довідки від 02.04.2024 за №1202-5003208321/19801, про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки від 02.04.2024 за №1202-5003208373/19802, про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

З наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України витягу з наявною у цій Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2022 по 13.09.2024 (станом на 15:30, теперішній час), від 16.09.2024, ОСОБА_2 перетинала державний кордон України: 09.06.2023, пункт пропуску Краковець, виїзд; 23.06.2023, пункт пропуску Краковець, в`їзд; 22.04.2024, пункт пропуску Шегині, виїзд; 03.05.2024, пункт пропуску Краковець, в`їзд.

ОСОБА_15 перетинав державний кордон України: 09.06.2023, пункт пропуску Краковець, виїзд; 23.06.2023, пункт пропуску Краковець, в`їзд; 22.04.2024, пункт пропуску Шегині, виїзд; 03.05.2024, пункт пропуску Краковець, в`їзд.

За відповіддю служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 25.07.2024 за № 03/17- 1851, в телефонному режимі зі слів матері ОСОБА_2 стало відомо, що на даний час вона разом з сином вже кілька тижнів перебуває за кордоном у Німеччині. Враховуючи зазначене, управлінням-службою обстежити умови проживання родини та з`ясувати думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав батька немає можливості.

29.08.2024 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району наданий висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відповідно до якого розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.09.2021 року № 556р батькові ОСОБА_1 були визначені способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_9 , 2014 р.н., відповідно до якого батько ОСОБА_1 звертався до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною. Відповідно до судового наказу від 16.04.2021 року № 332/1412/21 Заводського районного суду м.Запоріжжя, з ОСОБА_1 , 1979 р.н., було стягнено 1/4 частину доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів, до досягнення повноліття, з ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н.

У висновку орган опіки посилається на ряд, наданих їм документів:

Відповідно довідки Лівобережного відділу Державної Виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 27.12.2023 заборгованість зі сплати аліментів станом на 27.12.2023 відсутня.

Відповідно до листа відділу по Шевченківському району (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 19.02.2024 спеціалістами здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , але потрапити до будинку та провести бесіду з ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_9 , 2014 р.н., з причини відсутності господарів вдома. Спеціалісти відділу зателефонували матері ОСОБА_2 , яка повідомила, що наразі вони з малолітнім ОСОБА_3 , 2014 р.н., мешкають у м.Дніпро. Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , мати не орендує, договір оренди припинила. Повертатися до м.Запоріжжя не планує.

Відповідно до листа управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, в телефонному режимі зі слів ОСОБА_2 спеціалістам стало відомо, що на даний час вона разом сином вже кілька тижнів перебуває за кордоном, у Німеччині. Враховуючи зазначене, обстежити умови проживання родини та з`ясувати думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав батька немає можливості.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомості про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 03.02.2024, не знятої чи непогашеної судимості не має.

Відповідно до довідки КНП «ОКЗ НПД» ЗОР, ОСОБА_1 , 1979 р.н., під спостереженням нарколога не перебуває.

Відповідно до довідки ПАО «Запоріжсталь» ОСОБА_1 працює машиністом мотовоза, характеризується позитивно.

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду, наркологічних протипоказань до виконанню пов`язаної з рухом поїздів не має.

ОСОБА_1 , 1979 р.н., мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами в: Заводському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 09.02.2024 року було обстежено умови проживання батька та встановлено, що він мешкає разом зі співмешканкою ОСОБА_14 ,1985 р.н., в трикімнатній квартирі з усіма зручностями. ОСОБА_1 повідомив, що не згоден з позбавленням його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н., та останній раз він спілкувався з сином 23.12.2021 року в Запорізькій гімназії № 101. Матір дитини ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні: та не виконує рішення органу опіки та піклування по Шевченківському району, чим обмежує його права, не повідомляє місце проживання дитини.

Відповідно до довідки КЗ «Запорізький обласний центр психологічної допомоги» ЗОР, практичним психологом, проаналізувавши результати психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 , можна припустити вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку її біологічного батька ОСОБА_1 (під час проживання з ним на одній житлплощі), а саме: насильницького вилучення як власних грошових коштів самої дитини і грошей її матері (ознака економічного насильства), часте ігнорування дитини (ознака психологічного насильства), вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства проти її волі (навмисне завдання батьком психологічної шкоди матері в присутності дитини шляхом використання криків). Примус особи ставати свідком актів психологічного насильства без її на те згоди також є одним з проявів психологічного насильства. За підсумком проведеного дослідження психологом також з`ясовано, що ОСОБА_15 , 2014 р.н., з домашнім насильством з боку своєї матері ОСОБА_2 та чоловіка матері ОСОБА_4 , з якими він і нині проживає, не стикався. Психологічний клімат в нинішньому складі сім`ї хлопчика є здоровим і сприяє формуванню у дитини надійного типу прив`язаності.

Відповідно до довідки КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР ОСОБА_1 , 1979 р.н., відвідував практичного психолога, у зв`язку з психологічним тиском з боку колишньої дружини ОСОБА_2 та невиконанням нею рішення служби у справах дітей щодо можливості бачитися з сином ОСОБА_9 , 2014 р.н. Остання зустріч з сином, зі слів батька, була в грудні 2021 року на території школи, де навчається ОСОБА_11 . ОСОБА_1 повідомив про те, що мати ОСОБА_2 налаштовує сина проти нього. За період відвідування психолога, ОСОБА_1 , 1979 р.н., продемонстрував відсутність будь-якої агресивної поведінки, а саме вербальної, фізичної, предметної, емоційної та самоагресії. Такі результати можуть свідчити про прояв соціальної бажаності.

Відповідно до характеристики Запорізької гімназії № 101 Запорізької міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-Г класі. Рівень навчальних досягнень учня середній. Матір ОСОБА_2 регулярно опікується навчальним процесом та досягненням сина, завжди присутня на батьківських зборах. Батько дитини ОСОБА_1 інколи цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_11 через листування з класним керівником у месенджерах.

Відповідно до інформації Відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався.

Відповідно до заяви, ОСОБА_1 , 1979 р.н., заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він має бажання брати участь у його вихованні, але матір ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином.

Враховуючи вищезгадане, ставлення батька до виконання батьківських обов`язків, акти обстеження матеріально-побутових умов проживання батька, його незгоду з позбавленням батьківських прав, рішення комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст.164 Сімейного кодексу України, виходячи з інтересів малолітнього, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування вирішила, що ОСОБА_1 недоцільно позбавляти батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та такими, що відповідає інтересам дитини, складений вповноваженою особою.

Водночас судом не враховуються в якості доказів надані стороною позивача письмові пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , від 22.06.2023, оскільки ЦПК України передбачено окремий порядок надання свідками показань, зокрема обов`язкове є попередження свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення його до присяги в судовому засіданні (ч.5 ст.230 ЦПК України). Таким чином, вказані письмові пояснення не можуть братися судом як докази, оскільки вищезазначені особи повинні були бути допитані в судовому засіданні. Однак стороною позивача клопотань про виклик вищезазначених осіб в якості свідків не заявлялось.

Крім того, стороною позивача 28.01.2025 до суду від представника позивачки адвоката Хорунжего Я.В. надійшла заява (клопотання) про надання додаткових матеріалів, в якій зазначає, що керуючись ст.ст.43, 49 ЦПК України, просить суд долучити додаткові матеріали по справі, які були отримані позивачкою 25.01.2025 року та у зв`язку із цим не могли бути залучені раніше. Дані матеріали характеризують відповідача та надані особою, яка має спеціальні знання у сфері психології та свідчать про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Зокрема, згідно висновків експертизи (стор.8) «результати дослідження за методикою «Незакінчене речення» та пояснення до вибору відповідей під час бесіди свідчать про те, що ОСОБА_11 добре почуває себе у родині, мама та батько ОСОБА_21 приділяють йому багато уваги. Він вважає що мама його завжди любила та зараз любить, як і інші члени родини. ОСОБА_11 каже про те, що зробив би все щоб забути «про біологічного батька, якого я не вважаю та не називаю батьком». Дуже сильно хоче щоб закінчилась війна і він би зміг вільно спілкуватись з дідусем». Дослідження на сторінці 15 зазначає ще більш тривожні висновки щодо біологічного батька: «за результатами проективної методики «Незакінчене речення» відповіді ОСОБА_11 вказують на те, що спогади про біологічного батька є досить болючими: «зробив би все щоб забути … о ОСОБА_22 », «Мені хотілося б перестати боятися … ОСОБА_6 ». На сторінці 16 експертного дослідження також зазначено: «у висновках психологічного дослідження припущено вірогідність ознак домашнього насильства по відношенню до дитини з боку біологічного батька ОСОБА_1 , а саме: 1) насильницького вилучення власних грошових коштів самої дитини так і грошей матері; 2) часте ігнорування дитини; 3) вимушеності дитини періодично ставати свідком (очевидцем) психологічного насильства. Вважає, що зазначені висновки та низка інших висновків свідчать про обґрунтованість вимог позивачки.

З наданого стороною позивача висновку експертного дослідження №030, складеного 30.12.2024 судовим експертом Куратченко І.Є. на замовлення сторони позивача вбачається, що підекспертний ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 має наступні індивідуально-психологічні особливості: комунікабельний, прагне до спілкування та здатний підтримувати взаємодію з однолітками та дорослими відповідно до соціальної ситуації, вміє концентруватися на виконанні завдання, аналізувати отриману інформацію та робити висновки.

Рівень психічного розвитку ОСОБА_3 в цілому, відповідає віку дитини.

Сімейна ситуація, виховна поведінка батьків, відношення їх до виконання своїх обов`язків по вихованню дитини орієнтована на розуміння та підтримку, позитивно впливає на емоційний стан підекспертного ОСОБА_3 , забезпечує почуття безпеки та сприяє гармонійному розвитку.

Встановленню ознаки не задоволення вітальних потреб дитини, незабезпечення умов для вторинної соціалізації підекспертного ОСОБА_3 , наявність ознак типу виховання за типом емоційного відторгнення, жорстоких стосунків, а також ознак у підекспертного захисних механізмів відносно ОСОБА_1 .

Умови сімейного виховання, що створені для ОСОБА_23 негативно вплинули на розвиток особистої та емоційної сфер під експертного, порушили стан його психічного благополуччя.

Суд критично оцінює висновок експертного дослідження №030 від 30.12.2024, складений на замовлення сторони позивача судовим експертом Куратченко І.Є.

Так, в матеріалах експертного дослідження №030 від 30.12.2024 відсутні посилання на те, що експерт ОСОБА_24 отримувала фах та досвід роботи по психодіагностичному дослідженню малолітніх дітей.

Вищезазначений висновокґрунтується напоясненнях матеріта дитини,а такожокремих письмовихдокументах,наданих лишеоднією стороною- ОСОБА_2 ,в тойже часу психологане перебувалиу дослідженніматеріали цивільноїсправи ЄУН332/2354/23;втой жечас психологособисто неспілкувалася збатьком дитини ОСОБА_1 ,проведення психологічного дослідження ОСОБА_1 нею не проводилось.

Так, у висновку експертного дослідження №030 від 30.12.2024 зазначено, що «Відносно аліментів ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 просив не додавати заяву, запевняв, що буде давати гроші на утримання дитини, враховуючи, що ОСОБА_11 займається спортом, відвідує курси з англійської мови, але на зауваження від матері, що батько теж має відповідальність щодо виховання та утримання дитини, ОСОБА_1 відповідав: Ну, ты же можешь, без меня справиться, у тебя же есть муж, пускай его накормят».

В той же час, відповідно до матеріалів справи, судовим наказом Заводського районного суду міста Запоріжжя від 16.04.2021 з ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу)щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.04.2021 року.

ОСОБА_1 працевлаштований та станом на 02.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Висновок психолога, - судового експерта Куратченко І.Є., містить загальні висновки про те, що умови сімейного виховання, що створені для ОСОБА_23 негативно вплинули на розвиток особистої та емоційної сфер підекспертного, порушили стан його психічного благополуччя, без урахування фактичних обставин цієї справи.

У висновку, викладеному у постанові від 23 грудня 2020 року у справі№ 712/11527/17,Верховний Суд констатував, що висновок спеціаліста психолога не є належним доказом у справі з причини: 1) не урахування психологом фактичних обставин справи; 2) не спілкування психолога з дитиною або одним із батьків; 3) не вивчення матеріалів справи.

Крім того, в обґрунтування висновку експерт посилається на письмові пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , які судом визнані недопустимими доказами з підстав, наведених вище.

Також суд звертає увагу на те, що частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Однак висновок висновку експертного дослідження №030, складеного 30.12.2024 не містить інформації, що він підготовлений для подання до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок експертного дослідження №030 від 30.12.2024 одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, не містить інформацію щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у цій справі.

При цьому, під час розгляду справи судом клопотань про призначення судово-психологічної експертизи стороною позивача не заявлялось.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення наведених положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Разом з цим, слід зазначити, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і надзвичайним способом впливу на недобросовісних батьків, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків так і для дітей (ст.166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку у кращу сторону, в даному випадку батька, неможливо, і лише при наявності вини в діях останнього.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини(параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року; у справі №180/1954/19 від 13 листопада 2020 року, у справі №760/6835/18 від 09 листопада 2020 року, у справі №753/9433/17 від 02 листопада 2020 року, у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 як під час судового розгляду, так і під час надання пояснень районній адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначав, що позивачка чинить перешкоди у спілкуванні із сином.

Суд враховує, що в провадженні Заводського районного суду перебувають матеріали цивільної справи ЄУН 332/2769/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною, провадження у якій 26 червня 2023 року зупинено до розгляду Заводським районним судом м.Запоріжжя цивільної справи № 332/2354/23 (провадження № 2/332/935/23) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та набуття чинності рішення по вказаній справі.

Провадження у справі ЄУН 332/2769/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою дитиною було відкрито 01 грудня 2022 року, тобто до подання ОСОБА_2 вищезазначеної позовної заяви.

Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Навпаки, відповідач заперечує вимоги позивача та пояснює, що він має бажання виховувати сина, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв`язків із своєю дитиною. Такий факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

В той же час судом враховано, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу свого малолітнього віку (на момент розгляду справи хлопчику виповнилося повних 10 років) та постійного проживання із матір`ю, не спілкуючись довгий час із біологічним батьком, міг не у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх відповідей щодо особи відповідача.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказано, що:«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

При цьому, суд наголошує, що особисті непорозуміння між матір`ю та батьком дитини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_3 не відповідає інтересам дитини, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд вважає, що докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Невідвідування дошкільного та навчального закладів відповідачем не може свідчити повною мірою про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові №465/3694/14-ц від 16 січня 2019 року.

Щодо твердження позивача щодо неналежного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати аліментів суд зазначає, що вказане твердження не підтвердилось, до того ж обставина неналежного виконання обов`язку зі сплати аліментів сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, про що вказано Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2022 року у справі № 308/9081/21 (провадження № 61-8290св22).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Суд вважає, що позивачкою ОСОБА_2 при розгляді спору не доведено суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

ОСОБА_1 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності.

Районною адміністрацієюЗапорізької міськоїради поЗаводському районупід часвивчення матеріалів,які характеризуютьособу ОСОБА_1 ,було встановлено,що останній станом на 03.02.2024, не знятої чи непогашеної судимості не має; під спостереженням нарколога не перебуває; працює в ПАО «Запоріжсталь» машиністом мотовоза, характеризується позитивно; відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду, наркологічних протипоказань до виконанню пов`язаної з рухом поїздів не має; проживає разом із співмешканкою трикімнатній квартирі з усіма зручностями, має належні побутові умови.

В той же час позивачкою не доведено, що поведінка відповідача створює реальну загрозу для дитини. Відсутність регулярного спілкування з дитиною та недостатня участь у її житті є серйозним недоліком, але не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, якщо у відповідача зберігається можливість і бажання змінити ставлення до своїх обов`язків.

Також не надано доказів ведення відповідачем аморального способу життя, створення загроз життю або здоров`ю малолітньої дитини, систематичного зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Так, посилаючись на тривале застосування до неї та дитини зі сторони відповідача домашнього насильства, тривалого зловживання відповідачемнаркотичними речовинамита алкоголем, позивачка не надала жодного доказу щодо її звернення з цих приводів до компетентних органів та отримані відповіді за результатами таких звернень.

Суд звертає увагу на те, що докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до позивачки або дитини у матеріалах справи відсутні. Відсутні докази того, що відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, вказуючи що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та у виконанні ним батьківських обов`язків, то відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.

Така позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного суду з розгляду аналогічних спорів, викладеним у постанові від 17.01.2024 у справі № 735/308/21, у постанові від 20.12.2023 у справі № 522/20260/21, які підлягають врахуванню судом в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України.

За таких обставин, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення судових витрат є похідною від вимоги про стягнення заборгованості, то вона також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76- 82,258,259,263-265ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як органи опіки та піклування:районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району,районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Центральному районі, як орган опіки та піклування, Дніпровська міська рада у Центральному районі, як орган опіки та піклування, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повний текст рішення суду складено 05 лютого 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Хорунжий Ярослав Валерійович, рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, адреса: м.Запоріжжя, вул.Моторобудівників, буд.34, код ЄДРПОУ 37573885;

2.Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування, адреса: м.Запоріжжя, вул.М.Симчича, буд.56;

3.Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Центральному районі, як орган опіки та піклування, адреса: м. Дніпро, вул.Левка Лук`яненка, буд.39/41, ЄДРПОУ 42788347;

4.Дніпровська міська рада у Центральному районі, як орган опіки та піклування, адреса: м.Дніпро, вул.В.Антоновича, буд.30/32, ЄДРПОУ 42788347,

5.Центральна адміністраціяДніпровської міськоїради, як орган опіки та піклування, адреса: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, 65, ЄДРПОУ 44209446.

Суддя: О.М.Погрібна