Постанова від 30.06.2025 по справі 910/14287/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р. Справа№ 910/14287/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025

у справі №910/14287/24 (суддя О.В. Гулевець)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 84 608,79 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/14287/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» заборгованість у сумі 71 100,00 грн, 0,3% річних у сумі 445,38 грн, інфляційні втрати у сумі 13 062,24 грн та судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

17.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» надійшла заява від 14.02.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

18.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до розміру, що не може перевищувати 3 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою «Енергомашкомплект» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу стосуються розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/14287/24, позивачем та адвокатом визначено фіксований розмір адвокатського гонорару у розмірі 30 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого на надання послуг адвокатом.

Водночас, оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, обсяг підготовлених адвокатом документів. Суд, дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, встановив, що предмет спору у цій справі є стягнення грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки, отже підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики та значних затрат часу. Зважаючи на це, з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, ціну позовних вимог, незначної кількості доказів, беручи до уваги доводи відповідача в частині опрацювання незначної кількості документів, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою «Енергомашкомплект» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, у зв`язку з чим його відшкодування становить надмірний характер та наявні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Так, предметом спору в справі №910/14287/24 є стягнення грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки. Правова позиція, аргументація представника позивача та процесуальні документи у цій справі були послідовними, не мали складнощів у представництві інтересів позивача. Правовідносини з договорів поставки товару достатньо повно врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а отже складання позовної заяви про стягнення зазначених сум не потребувало додаткового вивчення будь-якої судової практики в аналогічних справах та не вимагало значних професійних зусиль та навичок. Для підготовки відповіді на відзив адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги. Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 28.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

09.04.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове судове рішення, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції в даному випадку застосував підхід співмірності та обґрунтованості правничих витрат, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та, як наслідок, зменшив заявлену суму адвокатських витрат з 30 000,00 грн до 15 000,00 грн, що свідчить про те, що суд дійсно врахував доводи сторін та встановив обґрунтований розмір компенсації. Водночас відповідач не обґрунтував підстав для апеляційного оскарження у розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а лише висловив власну незгоду з ухваленим рішенням.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 02.04.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з таких підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становить 30 000,00 грн та зазначив, що остаточний розмір судових витрат та докази на його підтвердження будуть надані у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивачем після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/14287/24 було сформовано в підсистемі «Електронний суд» 14.02.2025 та подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідна заява зареєстрована судом першої інстанції 17.02.2025.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору про надання правничої допомоги №02-01/2024 від 02.01.2024 та Додатку №2 від 11.11.2024 до Договору №02-01/2024 від 02.01.2024, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» та Адвокатським та ріелтерським об`єднанням України; Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000761 від 04.11.2019, ордеру на надання правничої допомоги серія АА №1506149 від 11.11.2024.

Судом установлено, що згідно з пунктом 1 Додатку №2 до Договору №02-01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2024 виконавець зобов`язується за допомогою адвокатів та представників за довіреністю надати замовнику правову допомогу в обсязі, що передбачений договором, до і під час розгляду у суді першої інстанції судової справи за позовом замовника до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС») про стягнення боргу, інфляційних витрат та 0,3% річних за неналежне виконання Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом (філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС») Договору поставки №53-124-01-22-17180 від 07.02.2022 в тому числі, але не виключно, здійснювати листування, консультування, підготовку позовної заяви та додатків до неї, розрахунок штрафних санкцій, готувати та направляти до юридичних, фізичних осіб, органів державної влади заяви з метою отримання інформації та необхідних доказів для справи; розробляти стратегію захисту замовника, брати участь у судових засіданнях; здійснювати підготовку та подавати процесуальні документи (заяви, клопотання, заперечення тощо) позивача у справі; приймати участь у всіх судових засіданнях в інтересах замовника, отримувати судові рішення та судові накази у справі під час представництва інтересів замовника.

Відповідно до пункту 2 Додатку №2 до Договору №02-01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2024 вартість послуг, що надаються виконавцем за надання правничої допомоги замовнику під час розгляду у суді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) за позовом замовника до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС») про стягнення боргу, інфляційних витрат та 0,3% річних за неналежне виконання Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС») договору поставки №53-124-01-22-17180 від 07.02.2022 відповідно до п. 1 даного Додатку - гонорар виконавця, складає 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп).

Замовник зобов`язаний здійснити оплату гонорару виконавцю в наступному порядку:

- 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) - протягом 10 (десяти) днів з дати ухвалення судом рішення по суті та/або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, повернення позову чи залишення позовної заяви без розгляду (пункт 3 Додатку №2 до договору №02-01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2024).

Підтвердженням надання послуг згідно даного додатку є підготовлені та подані адвокатом відповідно до Договору, фізичними особами згідно довіреності або представниками замовника процесуальні документи, журнали судових засідань у справі/протоколи судових засідань у справі, які підтверджують присутність представника замовника під час розгляду справи у суді, листи, запити та інші документи, які складені виконавцем, що стосуються предмета спору/предмета позову, визначеного в пункті 1 даного додатку. За бажанням сторін, на підтвердження надання виконавцем юридичних послуг (правової (правничої) допомоги замовнику згідно Договору та цього додатку до Договору, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який складається протягом 10 днів з дати ухвалення судом рішення по суті та/або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, повернення позову чи залишення позовної заяви без розгляду (пункт 5 Додатку №2 до договору №02-01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2024).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2025 Адвокатським та ріелтерським об`єднанням України надано, а позивачем прийнято послуги на суму 30 000,00 грн, а саме: пошук та збирання доказової бази, необхідної для захисту порушених прав позивача; аналіз доказів, зібраних з метою звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів (що включає борг, інфляційні втрати, 3% річних за користування грошовими коштами), аналітика судової практики та надання пропозицій щодо подальшого ведення справи, шляхів доказування; розрахунок судового збору; підготовка та подання позовної заяви та додатків до неї, попередній розрахунок судових витрат та інше; аналіз відзиву відповідача; підготовка та подання відповіді на відзив відповідача у справі №910/14287/24.

Отже, згідно поданих документів позивачу були надані послуги правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції на загальну суму 30 000,00 грн.

Розмір гонорару згідно з умовами Додатку №2 до договору №02-01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2024 є фіксованим (30 000,00 грн), що не суперечить положенням статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У свою чергу колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, про те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).

У поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що як заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, так і присуджені додатковим рішенням суду до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є завищеними та неспівмірними з предметом позову, підготовка до розгляду позовної заяви у справі не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та документів, не вимагало значних професійних зусиль та навичок.

У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач наголошував на тому, що існують підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру, який має становити не більше 3 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на предмет і підстави позовних вимог, ціну позовних вимог, незначної кількості доказів, беручи до уваги доводи відповідача в частині опрацювання незначної кількість документів, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності, керуючись принципом розумності судових витрат, дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати додаткове рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та прийняти нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру.

Оцінюючи доводи скаржника та заперечення позивача з цього приводу, колегія суддів зазначає, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли між сторонами на підставі Договору поставки №53-124-01-22-17180 від 07.02.2022.

Суд зазначає, що дана справа не є складною та об`ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, судової практики та значних затрат часу адвокатом.

Одночасно судом враховано, що кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача у даній справі процесуальних документів не є значними.

Правова позиція, аргументація представника позивача та процесуальні документи у цій справі були послідовними, не мали складнощів у представництві інтересів позивача.

Водночас, суд враховує, що після подання позову в даній справі відповідач сплатив позивачу частину основної заборгованості (про що відповідач повідомив суд у письмових поясненнях від 10.01.2025 й що не було заперечено позивачем), у зв`язку з чим постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/14287/24 було скасовано в частині стягнення 71 100,00 грн основної заборгованості та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення основної заборгованості задоволено на суму 27 984,00 грн, в іншій частині на суму основного боргу 43 116,00 грн провадження у справі №910/14287/24 закрито.

З огляду на встановлене та враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, принципи співмірності, розумності та необхідності понесення судових витрат, за висновком суду апеляційної інстанції, заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14287/24 підлягає частковому задоволенню на суму 8 460,76 грн, що становить 10% від суми позовних вимог, що станом на дату подання позову були заявлені позивачем правомірно (84 607,62 грн).

Присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на правничу допомогу позивача в сумі 15 000,00 грн, на переконання колегії суддів, є надмірним, враховуючи ціну позову.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі таким, що підлягає зміні, а заява про ухвалення додаткового рішення частковому задоволенню на суму 8 460,76 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 змінити.

Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №910/14287/24 викласти у такій редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, Україна, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (30100, Хмельницька обл., місто Нетішин, вулиця Енергетиків, будинок, 20; ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (04071, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок, 25/49, офіс, 74; ідентифікаційний код 32556755) витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 460 (вісім тисяч чотириста шістдесят) грн 76 коп.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.».

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/14287/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко