Постанова від 30.06.2025 по справі 910/11471/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р. Справа№ 910/11471/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025

у справі №910/11471/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку"

про стягнення 38 489,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11471/24 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовлено.

Так, суд в оскаржуваному додатковому рішенні, зокрема, встановив, що розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа є розрахунковою і не потребує спеціальних знань, а у провадженні господарського суду велика кількість тотожних справ із даною справою.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в процесі розгляду справи, відповідач самостійно, добровільно здійснював оплату боргу за спірний період, у зв`язку з чим представником позивача подавались заяви про закриття провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року у справі № 910/11471/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт вказує, що сума витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн є надмірною.

При цьому, за твердженням апелянта, враховуючи стандартність справи та тексту позовної заяви, майже повна відсутність унікальних обґрунтувань в позовній заяві, фактична підготовка доказів не представником позивача, а внутрішніми відділами позивача і час, який знадобився представнику позивача, на складання документів не міг перевищувати двох годин часу роботи адвоката. Максимальна сума витрат на правничу допомогу не може перевищувати в даному випадку розмір1000,00 грн.

Також скаржник зауважує, що основний борг відповідача фактично був сплачений протягом розгляду справи (що підтверджується позивачем в тому числі у відзиві на апеляційну скаргу), а відповідач є державним підприємством Міністерства оборони України та залучений до діяльності, пов`язаної з відбиттям повномасштабної збройної агресій російської федерації.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" у своєму відзиві, наданому до суду 24.02.2025, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 залишити без змін.

Позивач зазначає, що він надав суду першої інстанції документи, що підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що підлягає сплаті відповідною стороною - як судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 910/11471/24.

При цьому, позивач зауважує, що апелянт у апеляційній скарзі обґрунтовує надмірний, на його думку,

розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу та просить зменшити суму до однієї тисячі гривень, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем факту понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, за твердженням позивача, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування додаткового рішення у даній справі, а додаткове рішення є законним та обґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24. Розгляд апеляційної скарги призначено за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/11471/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У вересні 2024 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" (далі - відповідач) про стягнення 160427,63 грн, а саме 8406,05 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії(з урахуванням заяв про закриття провадження у справі), пені у розмірі 21 331,55 грн, 3% річних у розмірі 2 400,22 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 6 351,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з чим у відповідача утворилась відповідна заборгованість, на яку були нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

У позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, який складає розмір 16 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11471/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" заборгованість у розмірі 8 406,05 грн, пеню у розмірі 21 331,55 грн, 3% річних у розмірі 2 400,22 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 351,19 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 581,17 грн.

24.12.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11471/24, У поданій заяві позивач просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 200,00 грн, які понесені позивачем, у зв`язку із розглядом справи № 910/11471/24 в суді першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11471/24 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні решти заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, та чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній справі позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 01.01.2024 № 3443-ДКЕМ, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на підтвердження права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Кириллова М.С., витяг з єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Кириллова М.С., довіреність КЕМ 83/2023 від 22.03.2023 на адвоката Кириллова М.С., акт приймання-передачі наданих послуг № 88 від 24.12.2024 з доказом електронного підпису у сервісі «Вчасно».

Як вбачається із зазначених доказів, з метою забезпечення представництва інтересів позивача в суді в даній справі та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 3443 (далі - договір).

Згідно з п. 3.1 договору про надання правової допомоги приймання-передача послуг за цим договором здійснюється сторонами за Актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2 - 3.3 договору про надання правової допомоги Акт приймання- передачі наданих послуг складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг. Враховуючи складність справи, значення справи для клієнта, часу витраченого адвокатами Виконавця на надання послуг сторони відображають в Акті приймання-передачі наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).

Пунктом 3.5 договору про надання правової допомоги Акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути оформлені сторонами у вигляді електронного документу (далі - Електронні документи) з обов`язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) повноважного представника сторони.

Згідно з п. 4.2. договору про надання правової допомоги розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом приймання - передачі наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.6 договору про надання правової допомоги оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів приймання - передачі наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця.

24.12.2024 між сторонами було складено та підписано Акт приймання - передачі наданих послуг № 88, відповідно до якого судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи № 910/11471/24 в Господарському суді міста Києва складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 200,00 грн.

Так, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 88 від 24.12.2024, надані послуги з правової допомоги адвоката включають в себе:

- збір по справі, визначення засобів доказування, роз`яснення клієнту правової позиції по судовій справі та узгодження її з клієнтом;

- підготовлено та подано відзив на позовну заяву від 14.10.2024;

- підготовлено та подано заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного від 14.10.2024;

- підготовлено та подано заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного від 05.11.2024;

- підготовлено та подано заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного від 20.11.2024;

- підготовлено та подано заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного від 27.112024;

- підготовлено та подано заяву про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного від 04.12.2024;

Як вбачається з матеріалів справи, доказів сплати позивачем адвокату коштів за договором в сумі 16 200, 00 грн матеріали справи не містять.

Проте, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У даному випадку, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не підтверджено неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю спору.

Здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатами робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до складу витрат на професійну правничу допомогу безпідставно включено підготовку та подання представником позивача відзив на позовну заяву від 14.10.2024, що очевидно не може відповідати дійсності.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа є розрахунковою і не потребує спеціальних знань.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, у провадженні господарського суду велика кількість тотожних справ з позовною заявою у справі 910/11471/24, відповідно підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль на підготовку позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірних із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідач самостійно добровільно здійснював оплату сум за спірний період, у зв`язку з чим представником позивача подавались заяви про закриття провадження, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16 200,00 грн, та правомірності зменшення останньої до 5000,00 грн.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що сума витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн є надмірною, з огляду на викладене вище.

Крім того, враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє як безпідставне твердження скаржника, що враховуючи стандартність справи та тексту позовної заяви, майже повна відсутність унікальних обґрунтувань у позовній заяві, фактична підготовка доказів не представником позивача, а внутрішніми відділами позивача і час, який знадобився представнику позивача, на складання документів, не міг перевищувати двох годин часу роботи адвоката. Максимальна сума витрат на правничу допомогу не може перевищувати в даному випадку 1000,00 грн,.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 244, 269, 275, 276, 281,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11471/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11471/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім