Постанова від 19.06.2025 по справі 911/248/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа№ 911/248/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

арбітражний керуючий Григор`єв В.В. (в режимі відеоконференції)

від ТОВ "Київська правова група": Ганчар І.Д. згідно ордера

від АТ "Укрексімбанк": Головіна О.І. за довіреністю

від ТОВ "Чернігівський автозавод": Сухаревський В.М. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024

у справі №911/248/21 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група"

до Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/248/21 визнано неправомірними дії та бездіяльність арбітражного керуючого Григор`єва В.В. при виконанні ним обов`язків ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" у справі №911/248/21 за період з 23.01.2023 по 21.06.2024, а саме:

1.1. визнано неправомірними дії ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо формування та виставлення на продаж на електронному аукціоні в процедурі банкрутства лоту шляхом об`єднання в ньому рухомого майна боржника (запасів та необоротних активів) та майнових прав боржника (права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автозавод" за договором відповідального зберігання №3009/21-1від 30.09.2021).

1.2. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів з відшкодування збитків, завданих боржнику внаслідок укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал КДС" договору оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021.

1.3. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод".

1.4. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на проведення інвентаризації дебіторської заборгованості боржника та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Григор`єв В.В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/248/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" №0000606/17956-24 від 21.06.2024 на дії та бездіяльність ліквідатора боржника арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.12.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Хрипун О.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду від 18.12.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/248/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/248/21.

15.01.2025 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/248/21 від 14.01.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 для розгляду справи №911/248/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Хрипун О.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року справі №911/248/21 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів ГУ ПФУ у Київській області, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

29.01.2025 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 28.01.2025 подано докази на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів ГУ ПФУ у Київській області.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/248/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 27.03.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

20.03.2025 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про участь в судовому засіданні 27.03.2025 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 24.03.2025 вказану заяву задоволено.

Судове засідання, призначене на 27.03.2025 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці.

Після виходу судді Остапенка О.М. з відпустки ухвалою суду від 31.03.2025 року розгляд справи призначено на 17.04.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

04.04.2025 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про участь в судовому засіданні 17.04.2025 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 08.04.2025 року вказану заяву задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року для розгляду справи №911/248/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 16.04.2025 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/248/21 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року.

Ухвалою суду 17.04.2025 відкладено розгляд справи на 28.05.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

22.04.2025 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про участь в судовому засіданні 28.05.2025 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 29.04.2025 року вказану заяву задоволено.

В судовому засіданні 28.05.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 19.06.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Скаржник в судовому засіданні 19.06.2025 в режимі відеоконференції та представники ТОВ "Київська правова група" і ТОВ "Чернігівський автозавод" безпосередньо у приміщенні суду вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/248/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" №0000606/17956-24 від 21.06.2024 на дії та бездіяльність ліквідатора боржника арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

Представник АТ "Укрексімбанк" в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.06.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 18.11.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/248/21 про банкрутство ПрАТ "Бориспільський автозавод", провадження в якій відкрито ухвалою суду 08.02.2021 за заявою ТОВ "Київська правова група".

Постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 року ПрАТ "Бориспільський автозавод" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника - ПрАТ "Бориспільський автозавод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено судом 24.01.2023, номер публікації якого 69923.

У червні 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла скарга АТ "Укрексімбанк" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Григор`єва В.В., в якій банк, з урахуванням уточнень вимог заяви, просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність арбітражного керуючого Григор`єва В.В. при виконанні ним обов`язків ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" у справі №911/248/21 за період з 23.01.2023 по 21.06.2024, а саме:

-визнати неправомірними дії ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо формування та виставлення на продаж на електронному аукціоні в процедурі банкрутства лоту шляхом об`єднання в ньому рухомого майна боржника (запасів та необоротних активів) та майнових прав боржника (права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором відповідального зберігання №3009/21-1від 30.09.2021);

-визнати неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів з відшкодування збитків, завданих боржнику внаслідок укладення з ТОВ "Кристал КДС" договору оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021;

-визнати неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод";

-визнати неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на проведення інвентаризації дебіторської заборгованості боржника та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог АТ "Укрексімбанк" посилається на наявність незаконних дій арбітражного керуючого Григор`єва В.В. та невчинення ним всієї повноти дієвих заходів у ліквідаційній процедурі боржника, а також на протиправну бездіяльність арбітражного керуючого Григор`єва В.В. при виконанні ним обов`язків ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод", що має наслідком порушення прав та законних інтересів скаржника, як кредитора у даній справі про банкрутство, про що, на думку скаржника, свідчать такі обставини:

- обрання ліквідатором неефективного способу реалізації майна боржника шляхом його продажу у складі єдиного лоту;

- невжиття ліквідатором заходів з відшкодування збитків, завданих боржнику;

- невжиття ліквідатором заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод";

- невжиття ліквідатором заходів, спрямованих на виявлення дебіторської заборгованості та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Отже, скаржник вважає, що наведені дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Григор`єва В.В. безумовно свідчать про грубе порушення арбітражним керуючим вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а також про невиконання та неналежне виконання своїх обов`язків.

За наслідками розгляду скарги ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/248/21 визнано неправомірними дії та бездіяльність арбітражного керуючого Григор`єва В.В. при виконанні ним обов`язків ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" у справі №911/248/21 за період з 23.01.2023 по 21.06.2024, а саме:

1.1. визнано неправомірними дії ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо формування та виставлення на продаж на електронному аукціоні в процедурі банкрутства лоту шляхом об`єднання в ньому рухомого майна боржника (запасів та необоротних активів) та майнових прав боржника (права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автозавод" за договором відповідального зберігання №3009/21-1від 30.09.2021).

1.2. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів з відшкодування збитків, завданих боржнику внаслідок укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал КДС" договору оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021.

1.3. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод".

1.4. визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В. щодо невжиття заходів, спрямованих на проведення інвентаризації дебіторської заборгованості боржника та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд погодився з доводами скарги банку та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Арбітражний керуючий Григор`єв В.В. з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування порушення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також норм матеріального та процесуального права.

За твердженням апелянта, в діях ліквідатора банкрута відсутні порушення чинного законодавства при виконанні ним своїх обов`язків, які Господарський суд Київської області вважав доведеними, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення скарги АТ "Укрексімбанк".

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - це арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. Арбітражний керуючий - це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Права та обов`язки арбітражного керуючого визначені ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, права та обов`язки ліквідатора визначені у ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, згідно з ч. 3 ст. 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Частиною 6 ст. 61 КУзПБ передбачено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Щодо обрання ліквідатором неефективного способу реалізації майна боржника шляхом його продажу у складі єдиного лоту:

Як зазначає банк у своїй скарзі, ліквідатором банкрута було об`єднано в один лот рухоме майно (запаси та необоротні активи) і майнові права за договором відповідального зберігання №3009/21-1 від 30.09.2021, тобто сформований ліквідатором лот поєднує у собі різні об`єкти, які не мають між собою жодного зв`язку, суттєво різняться за своїм цільовим використанням та за своєю природою, мають різне призначення та ринок попиту, що безумовно зменшує коло потенційних покупців та призводить до відчуження активів банкрута за мінімальною ціною. Також, банк наполягає на тому, що договір відповідального зберігання №3009/21-1 від 30.09.2021 підлягає визнанню недійсним, а продаж майнових прав за таким правочином є нічим іншим як намагання пов`язаних між собою та з боржником кредиторів звільнити від відповідальності своє споріднене підприємство - ТОВ "Чернігівський автозавод".

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення інвентаризації майна ПрАТ "Бориспільський автозавод" було встановлено, що банкруту на праві власності належить, зокрема, рухоме майно (необоротні активи - 44 найменування та запаси - 486 найменувань), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4.

В подальшому ліквідатором банкрута було визначено вартість цього майна, яка становить 4 895 624, 00 грн., з яких: ринкова вартість запасів - 4 778 644, 00 грн. та ринкова вартість необоротних активів - 116 980, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи висновками про вартість майна від 16.05.2024 та від 17.05.2024.

Також, під час проведення інвентаризації майна було встановлено, що 30.09.2021 між ПрАТ "Бориспільський автозавод" (поклажодавець - банкрут) та ТОВ "Чернігівський автозавод" (зберігач - кредитор) укладено договір №3009/21-1 відповідального зберігання, за умовами якого поклажодавець передає за актом приймання-передачі, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору товарно-матеріальні цінності, що перераховані в акті приймання-передачі (надалі - майно), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №3009/21-1 для зберігання майна зберігач виділяє окремі приміщення/частини приміщень, що забезпечують зберігання майна поклажодавця, переданого за цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору №3009/21-1 ризик випадкової загибелі, викрадення або пошкодження майна з моменту його отримання за актом приймання-передачі до моменту його повернення за актом приймання-передачі несе зберігач.

Пунктом 1.4 договору №3009/21-1 передбачено, що вартість послуг із зберігання становить 3 600, 00 грн. з ПДВ за один календарний місяць.

Відповідно до п. 1.6 договору №3009/21-1 строк зберігання - не обмежений. Зберігач повертає майно не пізніше 1 робочого дня від дня отримання відповідної вимоги поклажодавця.

Згідно з п. 2.1, п. 2.5 та п. 2.6 договору №3009/21-1 зберігач зобов`язаний: повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього, але не пізніше 1 робочого дня з моменту отримання вимоги поклажодавця; надати можливість поклажодавцю безперешкодного доступу до майна для перевірки його стану та цілісності; надати поклажодавцю на його вимогу інформацію про майно.

Пунктом 3.2 договору №3009/21-1 передбачено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Відповідно до п. 7.1 договору №3009/21-1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 7.2 договору №3009/21-1 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується моментом закінчення зберігання майна поклажодавця, що підтверджується відповідним актом чи іншим документом без укладення додаткових угод до даного договору, якщо сторони не домовляться про інше.

На виконання умов договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку дії договору товарно-матеріальні цінності - 1 088 найменувань на загальну суму 24 283 432,14 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі майна від 30.09.2021, які є додатком №1 та №2 до договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021.

Листом №130 від 09.02.2024 ТОВ "Чернігівський автозавод" повідомило ліквідатора банкрута про те, що майно боржника, яке було передано на зберігання за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 знищено вибухами та пожежами внаслідок бойових дій на території м. Чернігова та, зокрема, на території підприємства.

З протоколу засідання комітету кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод" від 26.04.2024 вбачається, що 02.04.2024 проведено інвентаризацію майна банкрута, яке було передане ПрАТ "Бориспільський автозавод" на відповідальне зберігання ТОВ "Чернігівський автозавод" згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021.

Так, за результатами виїзду інвентаризаційної комісії за адресою місцезнаходження ТОВ "Чернігівський автозавод" - м. Чернігів, пр. Миру, 312, з`ясовано таке:

Зі слів представника ТОВ "Чернігівський автозавод" майно, яке було отримано згідно договору №3009/21-1 на відповідальне зберігання, знаходилося у корпусі №2.

Проте, у зв`язку із значним руйнуванням перекриттів даху корпусу №2, внаслідок авіаудару під час збройної агресії рф в період повномасштабного вторгнення, залишки яких впали на майданчик, що мав металеву огорожу, яка в результаті таких руйнувань даху також частково пошкоджена, пересвідчитися у наявності/відсутності майна банкрута, переданого згідно договору №3009/21-1 на відповідальне зберігання, на території майданчику корпусу №2, визначеному представником ТОВ "Чернігівський автозавод", неможливо, а тому і неможливою є перевірка його комплектності та стану.

Зі слів представника ТОВ "Чернігівський автозавод", отримане на зберігання майно зберігалося виключно на території майданчику частини корпусу №2, яку було запропоновано до огляду. В інших приміщеннях чи на інших майданчиках корпусу №2 майно банкрута не зберігалося. Методом візуального огляду встановити факт пожежі чи загоряння представниками інвентаризаційної комісії не видалось можливим.

Інші будівлі та приміщення заводу ТОВ "Чернігівський автозавод" комісією не оглядалися. Подальші дії щодо майна банкрута, що було передане на відповідальне зберігання ТОВ "Чернігівський автозавод", запропоновано винести на засідання комітету кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод".

На засіданні комітету кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод", яке відбулося 26.04.2024, представником АТ "Державний експортно-імпортний банк Україна" було запропоновано ліквідатору банкрута звернутися до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 та застосування наслідків недійсності правочинів (повернення майна або відшкодування його вартості), проте вказану пропозицію не підтримали інші кредитори і рішення з даного приводу прийнято не було.

В свою чергу, кредитор ТОВ "Київська правова група" висловив пропозицію про продаж через електронну систему торгів права вимоги ПрАТ "Бориспільський автозавод" до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 за початковою ціною продажу, що дорівнює вартості майна, яка була зазначена в договорі зберігання. Вказана пропозиція була підтримана більшістю кредиторів, а саме 67,84% голосів, у зв`язку з чим було прийнято рішення продати через електронну систему торгів право вимоги ПрАТ "Бориспільський автозавод" до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 за початковою ціною продажу, що дорівнює вартості майна, яка була зазначена в договорі зберігання.

29.05.2024 відбулося засідання комітету кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод", на якому розглядалося питання щодо надання згоди на продаж майна на запропонованих ліквідатором умовах або надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу або прийняття рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.

Зі змісту вказаного протоколу від 29.05.2024 вбачається, що ліквідатором банкрута запропоновано до продажу майно банкрута одним лотом, до складу якого включено: запаси (486 позицій) вартістю 4 778 644,00 грн.; необоротні активи (44 позиції) вартістю 116 980,00 грн.; право вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 вартістю 24 283 432,14 грн.

ТОВ "Київська правова група" підтримало запропоновані ліквідатором умови продажу майна банкрута.

АТ "Державний експортно-імпортний банк Україна" було запропоновано виокремити запаси та необоротні активи в окремий лот і схвалити умови продажу цього майна банкрута, щодо продажу на аукціоні права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 банк заперечує та наполягає на тому, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

За результатами голосування більшістю голосів, а саме 66,24% голосів, комітетом кредиторів прийнято рішення надати згоду на продаж майна банкрута на аукціоні на запропонованих ліквідатором умовах.

12.07.2024 відбувся аукціон з продажу майна банкрута - запасів (486 позицій), необоротних активів (44 позиції) та права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 вартістю 24 283 432, 14 грн., переможцем якого стало ТОВ "BEGEMOT SYSTEMS", ціна продажу лота - 2 680 000, 00 грн.

Отже, з вищезазначеного судом встановлено, що ліквідатором банкрута було виставлено на продаж на аукціоні майно банкрута одним лотом, до складу якого увійшли: рухоме майно (необоротні активи - 44 найменування та запаси - 486 найменувань), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, а також право вимоги ПрАТ "Бориспільський автозавод" до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021.

Зі змісту договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 і його додатків вбачається, що боржник передав, а ТОВ "Чернігівський автозавод" прийняло на відповідальне зберігання протягом строку дії договору товарно-матеріальні цінності у кількості 1 088 найменувань на загальну суму 24283432,14 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору №3009/21-1 для зберігання майна ТОВ "Чернігівський автозавод" виділяє окремі приміщення або частини приміщень, що забезпечують зберігання майна боржника, переданого за цим договором.

Проте, зі змісту договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 та його додатків неможливо встановити місця зберігання майна.

При цьому, учасниками провадження не надано суду жодних доказів того, що майно, яке було передано на зберігання, переміщалося (транспортувалося) з адреси місцезнаходження боржника (Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4) до адреси місцезнаходження ТОВ "Чернігівський автозавод" (місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312).

Також до матеріалів справи не додано жодних доказів того, що саме за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312 ТОВ "Чернігівський автозавод" прийняло на зберігання майно боржника та поставило його собі на облік.

Зі змісту протоколу засідання комітету кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод" від 26.04.2024 вбачається, що місцезнаходження майна, яке було передано на зберігання згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, було визначено ліквідатором банкрута лише зі слів представника ТОВ "Чернігівський автозавод".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обставини щодо дійсного місцезнаходження майна, переданого на зберігання згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, в тому числі і щодо зберігання його виключно на території майданчику частини корпусу №2 за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312 є недоведеними.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок збройної агресії рф відбулося руйнування корпусу №2 за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312 та знищення майна, яке знаходилося у зазначеному корпусі.

Колегія суддів зазначає, що факт знищення майна, переданого на зберігання згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, зокрема, внаслідок збройної агресії рф, має бути підтверджений належними доказами такими як: актом про пожежу, актом знищення/пошкодження, складеним працівниками місцевої влади, матеріалами внутрішнього службового розслідування, проведеного ТОВ "Чернігівський автозавод", фінансово-бухгалтерськими документами, матеріалами інвентаризації основних засобів та запасів, доказами звернення із заявою про скоєння злочину до відповідного відділу поліції.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №326 від 20.03.2022 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, який містить процедуру визначення розміру збитків та відшкодування збитків внаслідок військових дій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що учасниками провадження не доведено обставини щодо дійсного місцезнаходження майна, переданого на зберігання згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, в тому числі і щодо зберігання його виключно на території майданчику частини корпусу №2 за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312, а також обставини того, що вказане майно було знищено внаслідок збройної агресії рф.

Водночас, провадження у справі №911/248/21 про банкрутство ПрАТ "Бориспільський автозавод" відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021, а постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 визнано банкрутом ПрАТ "Бориспільський автозавод".

Отже, договір №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 укладено між ПрАТ "Бориспільський автозавод" та ТОВ "Чернігівський автозавод" після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Бориспільський автозавод", у процедурі розпорядження майном боржника - ПрАТ "Бориспільський автозавод".

Відповідно до ч. 7 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

Проте, будь-яких доказів надання згоди зборами кредиторів або комітетом кредиторів ПрАТ "Бориспільський автозавод" на укладення договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 суду не надано. Також, суду не надано доказів того, що керівник боржника погоджував із розпорядником майна боржника передачу активів боржника на зберігання ТОВ "Чернігівський автозавод".

При цьому, враховуючи наявний у матеріалах справи баланс ПрАТ "Бориспільський автозавод" станом на 31.12.2020, вбачається, що вартість майна, яке було передано за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 становила 23,18% вартості активів боржника.

Отже, договір №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 є значним правочином, оскільки вартість майна, яке було передано за цим договором на зберігання, становила більше 10% активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності.

Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ПрАТ "Бориспільський автозавод" (поклажодавець і боржник у даній справі), ТОВ "Чернігівський автозавод" (зберігач і кредитор у даній справі) та ТОВ "Київська правова група" (кредитор, який має найбільше голосів у даній справі, а саме 66,24 %) мають одного кінцевого бенефіціарного власника - Швотцер Петер Герберт.

Згідно з ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

При цьому, обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство.

Колегія суддів звертає увагу, що аналіз фінансово-господарського стану боржника, серед іншого, має включати дослідження правочинів (у т. ч. господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Отже, ліквідатор зобов`язаний здійснити аналіз будь-яких договорів та інших правочинів банкрута із зазначенням їх переліку з метою визначення їх законності (особливо щодо рухомого та нерухомого майна). Крім того, ліквідатор здійснює виявлення та звертається за визнанням недійсними угод банкрута щодо майна на підставі ст. 42 КУзП та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Подання до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника ліквідатором теж передбачено ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства і входить до його повноважень. Загалом визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе і справедливе задоволення вимог кредиторів.

Крім того, треба звернути увагу, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період, це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство. Невиконання зазначеного обов`язку є підставою для відмови господарським судом у майбутньому в затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу згідно із ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи значення інституту визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство та важливість його для захисту інтересів кредиторів, законодавець додатково у п. 3 ч. 8 ст. 48 КУзПБ визначив, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства. Отже, у цьому випадку комітет кредиторів за власною ініціативою може виступити додатковим суб`єктом визнання недійсними правочинів боржника. При цьому підстави для визнання недійсними обирає саме комітет кредиторів, і такі підстави можуть бути як спеціальними (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства), так і будь-якими цивільно-правовими.

З огляду на вищевикладене вбачається, що обов`язок подання позову про визнання недійсним правочину виникає саме у ліквідатора у разі встановлення ним наявності для цього підстав. Тобто, чинне законодавство допускає здійснення арбітражним керуючим самостійної оцінки наявності підстав для пред`явлення таких позовів. При цьому, обов`язком саме ліквідатора, а не розпорядника майна є дослідження та аналіз угод боржника у справі про банкрутство, тобто здійснення повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника і збільшення ліквідаційної маси.

Проте, ліквідатором не надано суду доказів здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника, в тому числі дослідження правочинів, вчинених боржником у підозрілий період, до яких відноситься договір №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, а також мети їх вчинення.

Доводи ліквідатора, що ним виконувалися рішення комітету кредиторів, правомірно не взято судом до уваги, оскільки ліквідатор, відповідно до ч.1 ст.61 та ч.7 ст.75 КУзПБ, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також визначає умови продажу майна банкрута самостійно, а якщо ліквідатор не згоден з прийнятим комітетом кредиторів рішенням щодо умов продажу майна боржника, він зобов`язаний звернутися до суду для визначення умов аукціону.

За таких обставин, враховуючи відсутність аналізу ліквідатором договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 щодо наявності чи відсутності підстав для пред`явлення позову про визнання даного договору недійсним, а також не доведення учасниками провадження обставин щодо дійсного місцезнаходження майна, переданого на зберігання згідно договору №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021, в тому числі і щодо зберігання його виключно на території майданчику частини корпусу №2 за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, будинок 312, та обставин того, що вказане майно було знищено внаслідок збройної агресії рф, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором банкрута не підтверджено виконання покладеного на нього обов`язку щодо виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство.

В свою чергу, ліквідатором банкрута було запропоновано до продажу майно банкрута одним лотом, до складу якого включено: запаси (486 позицій) вартістю 4 778 644,00 грн.; необоротні активи (44 позиції) вартістю 116 980,00 грн.; право вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 вартістю 24 283 432,14 грн.

За вказану пропозицію ліквідатора проголосувало ТОВ "Київська правова група" (кредитор, який має найбільше голосів у даній справі, а саме 66,24%), банк проголосував проти, інші кредитори не голосували, у зв`язку з чим комітетом кредиторів було прийнято рішення надати згоду на продаж майна банкрута на аукціоні на запропонованих ліквідатором умовах.

12.07.2024 відбувся аукціон з продажу майна банкрута - запасів (486 позицій) вартістю 4 778 644, 00 грн., необоротних активів (44 позиції) вартістю 116 980,00 грн. та права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 вартістю 24 283 432,14 грн., переможцем якого стало ТОВ "BEGEMOT SYSTEMS", ціна продажу лота - 2 680 000,00 грн.

Посилання ліквідатора банкрута в якості обґрунтування доцільності об`єднання в один лот разом з рухомим майном (запаси та необоротні активи) права вимоги на те, що все це майно має однакове функціональне призначення, в даному випадку є необґрунтованим.

Так, ліквідатором ПрАТ "Бориспільський автозавод" було об`єднано в один лот рухоме майно (запаси та необоротні активи), яке знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 4, та право вимоги до зберігача за договором відповідального зберігання майна, місце зберігання якого не визначене та невідоме.

Відтак, оскільки ліквідатором банкрута сформовано лот для продажу, який поєднував у собі майно різної правової природи (призначення) та територіального розміщення, у даній справі підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, щодо визнання незаконними дій ліквідатора в наведеній частині.

Доводи скаржника про те, що продаж у складі одного лоту рухомого майна (запасів та необоротних активів) та майнових прав (права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за Договором відповідального зберігання №3009/21-1 від 30.09.2021) спрямовано на уникнення додаткових витрат для кредиторів та затягування ліквідаційної процедури є безпідставними та будуються на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ліквідатором банкрута не було виконано усієї необхідної повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна боржника, а продаж на аукціоні права вимоги до ТОВ "Чернігівський автозавод" за договором №3009/21-1 відповідального зберігання від 30.09.2021 у лоті разом з рухомим майном боржника не свідчить про вчинення ліквідатором дій, спрямованих на досягнення однієї з основних цілей процедури банкрутства - максимально можливе і справедливе задоволення вимог кредиторів.

Щодо невжиття ліквідатором заходів з відшкодування збитків, завданих боржнику:

Банк зазначає, що майно, яке належало боржнику та перебувало в іпотеці банку, було передано без згоди іпотекодержателя в оренду пов`язаній з боржником особі - ТОВ "Кристал КДС" на підставі договору оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021, а в подальшому в суборенду іншим особам. При цьому, ліквідатором банкрута не встановлено розміру збитків (упущеної вигоди), завданих боржнику від незаконного безпідставного користування його майном іншою особою на підставі нікчемного правочину, не з`ясовано загальної суми коштів, яка надійшла на рахунок боржника від ТОВ "Кристал КДС" в якості орендної плати за договором оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021, не встановлено чи відповідає цей розмір ринковій вартості оренди 1 кв.м. відповідної нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", яке у подальшому було перейменоване в АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор - іпотекодержатель), та ЗАТ "Бориспільський автозавод" (боржник - іпотекодавець), яке у подальшому було перейменоване у ПрАТ "Бориспільський автозавод", 22.06.2007 укладено іпотечний договір №151107Z67 в забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з генеральної угоди №151107N1 від 22.06.2007 та всіх кредитних договорів, які є додатками до цієї генеральної угоди.

Предметом іпотеки за вказаним договором є земельна ділянка, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4 і належать боржнику на праві власності.

В подальшому, а саме під час процедури розпорядження майном ПрАТ "Бориспільський автозавод", банку стало відомо, що частина заставного майна передана в оренду третім особам, що підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2023 у справі №911/248/21.

Так, відповідно до матеріалів справи №911/248/21, 11.05.2021, 07.09.2021 та 20.09.2022 представниками банку та боржника проводилася перевірка наявності, стану та умов зберігання предмету іпотеки, про що складено акти перевірки нерухомості від 11.05.2021, від 07.09.2021 та від 20.09.2022.

У вищевказаних актах перевірки представниками банку та боржника зафіксовано, що частина заставного майна передано в оренду третім особам без згоди банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2021 між ПрАТ "Бориспільський автозавод" (орендодавець) та ТОВ "Кристал КДС" (орендар) укладено договір оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендарю, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування (оренду) приміщення та/або інше нерухоме майно, визначене у п. 1.2 цього договору, а також зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 515 778, 95 грн. за один календарний місяць, в тому числі ПДВ 85 963, 16 грн.

Відповідно до п. 14.1 договору оренди №0101/21-4 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками орендодавця та орендаря і діє з 01.01.2021 по 30.12.2023 включно. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір вважається переукладеним на тих самих умовах на наступний дворічний термін.

На виконання умов договору оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкту оренди за вказаним договором від 01.01.2021.

Зі змісту договору оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021, а саме пунктів 1.2 та 1.3, а також зі змісту акту приймання-передачі об`єкту оренди за вказаним договором від 01.01.2021 вбачається, що боржником було передано ТОВ "Кристал КДС" в оренду частину майна, яке перебувало в іпотеці банку. Доказів того, що вказане майно в подальшому було передано ТОВ "Кристал КДС" в суборенду іншим особам до матеріалів справи не надано.

Листом №0000606/1986-24 від 17.01.2024 банк звернувся до ліквідатора банкрута, у якому повідомив останнього про те, що майно, яке належало банкруту та перебувало в іпотеці банку було передано в оренду пов`язаній з боржником особі - ТОВ "Кристал КДС" на підставі договору оренди нежитлової нерухомості №0101/21-4 від 01.01.2021, а в подальшому в суборенду іншим особам, зокрема, але не виключно: ТОВ "Александр і Я", КТД ТОВ "Вітолюкс Дистрибуція", ТОВ "Лінія Смаку", ТОВ "МД Євротрейд", ТОВ "Фуд Факторі Україна". Разом з тим, цим листом банк повідомив ліквідатора банкрута, що він не надавав свою згоду на передачу предмета іпотеки в користування (оренду) ТОВ "Кристал КДС", а також не надавав свою згоду на передачу ТОВ "Кристал КДС" заставного майна в суборенду третім особам, у зв`язку з чим банк зазначив, що є необхідність у вжитті заходів шляхом подання позову до суду про відшкодування (стягнення) на користь боржника з ТОВ "Кристал КДС" всіх доходів, які останній одержав від безпідставно набутого майна боржника за період з 01.01.2021 по 20.09.2023.

У відповідь на вищезазначений лист, ліквідатор банкрута повідомив (лист-відповідь від 26.01.2024), що перспективність звернення до суду із запропонованими банком вимогами є вкрай сумнівною. При цьому, ліквідатором зазначено, що ним надіслано лист ТОВ "Кристал КДС" із проханням надати відповідні копії договорів оренди/суборенди або інших договорів щодо використання майна боржника. Також, щодо висловленого банком прохання звернення до суду, ліквідатор просить детально обґрунтувати предмет та підстави позову, а також повідомити про наявність можливості авансування судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор звертався до ТОВ "Кристал КДС" з клопотанням від 24.01.2024 про надання інформації та копій документів, у якому просив надати акти звірки взаєморозрахунків за договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 та повідомити щодо стану розрахунків між сторонами станом на 23.01.2024. Також, у вказаному клопотанні ліквідатор просив підтвердити або спростувати документально факт передання майна орендованого ТОВ "Кристал КДС" за вказаним договором в суборенду іншим особам та в разі передання майна в суборенду, надати належним чином засвідчені копії договорів суборенди, додатків до договорів, актів приймання-передачі тощо.

14.02.2024 ліквідатор повторно звертався до ТОВ "Кристал КДС" з клопотанням про надання інформації та копій документів, яке за змістом ідентичне вищезазначеному клопотанню від 24.01.2024 про надання інформації та копій документів.

Проте, як зазначав ліквідатор, ТОВ "Кристал КДС" не надано жодної відповіді на його клопотання про надання інформації та копій документів.

При цьому, інформацію щодо стану розрахунків між сторонами за договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 ліквідатор банкрута міг отримати з фінансово-господарської документації боржника, а також шляхом проведення аналізу банківських виписок з рахунків боржника.

Проте, ліквідатором не надано суду жодних доказів здійснення аналізу фінансово-господарської документації боржника та банківських виписок з рахунків боржника щодо правовідносин, які виникли між боржником та ТОВ "Кристал КДС" з договору оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021.

Також, ліквідатором не надано суду доказів звернення до можливих суборендарів, а саме до ТОВ "Александр і Я", КТД ТОВ "Вітолюкс Дистрибуція", ТОВ "Лінія Смаку", ТОВ "МД Євротрейд", ТОВ "Фуд Факторі Україна", із відповідними запитами щодо надання інформації та копій документів.

Водночас, колегія суддів наголошує, що договір оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 укладений боржником із ТОВ "Кристал КДС" в підозрілий період, а саме за 1 місяць і 7 днів до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Бориспільський автозавод".

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ПрАТ "Бориспільський автозавод" (орендодавець і боржник у даній справі) та ТОВ "Кристал КДС" (орендар) мають спільного кінцевого бенефіціарного власника - Швотцер Петер Герберт.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що за договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 було передано в оренду майно, яке перебувало в іпотеці банку без згоди банку, що суперечить положенням чинного законодавства, а саме ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України.

При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення розрахунків за договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021, не містять доказів того, яка сума коштів та за який період була сплачена ТОВ "Кристал КДС" на корись боржника за вказаним договором, а також не містять належних доказів того, що розмір орендної плати за договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 відповідає ринковій вартості оренди 1 кв.м. відповідної нерухомості.

Надані ліквідатором банкрута до суду першої інстанції запити до Головного управління ДПС у місті Києві, Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області, Київської обласної ради, Київської обласної військової адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Бориспільської районної ради, Пристоличної сільської ради про повідомлення середньої ринкової вартості оренди 1 кв.м. приміщень в межах Бориспільського району Київської області та, зокрема, села Проліски у вигляді адміністративно-побутових та офісних будівель, виробничих приміщень, приміщень магазину, приміщень кафе, навісів, складських приміщень, гаражних приміщень, відкритих площадок для розміщення та огляду транспортних засобів із бетонним або ґрунтовим покриттям, а також відповіді на них не можуть бути взяті до уваги як належні докази визначення ринкової вартості оренди 1 кв.м. відповідної нерухомості, оскільки визначення вартості місячної оренди 1 кв.м. приміщень не належить до повноважень вказаних органів та відповідно вони не володіють такою інформацією, про що і зазначено у їх відповідях на вказані запити ліквідатора.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 та ч. 8 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб; отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; отримувати інформацію з державних реєстрів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Частиною 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Отже, з вищезазначеного вбачається, що арбітражний керуючий, проаналізувавши документи та фактичні обставини у справі про банкрутство, самостійно визначає наявність підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника та спроможність такої заяви чинити вплив на наповнення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог.

Наведене є свідченням, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період, це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство.

Разом з тим, особливістю у реалізації повноважень арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі є обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямовану на виявлення та повернення активів боржника. Цей обов`язок кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство, яка передбачає, що будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна, вчинений у підозрілий період, є сумнівним. Ліквідатор зобов`язаний перевірити наявність підстав для визнання недійсним сумнівного правочину відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства або норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також наявність підстав для відшкодування збитків, завданих укладенням такого правочину.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що ліквідатор банкрута не звернувся до можливих суборендарів із запитами про надання інформації та документів, не проаналізував договір оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 і банківські виписки з рахунку боржника, не дослідив яка сума коштів (орендної плати) та за який період надійшла від ТОВ "Кристал КДС" на корись боржника за вказаним договором, колегія суддів вважає, що ліквідатором банкрута не було виконано покладених на нього обов`язків щодо встановлення обставин того чи договором оренди №0101/21-4 нежитлової нерухомості від 01.01.2021 було завдано збитків боржнику і, в свою чергу, встановлення наявності (відсутності) підстав для відшкодування збитків, завданих боржнику укладенням такого правочину.

Щодо невжиття ліквідатором заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод":

Банк зазначає, що до цього часу Голова правління ПрАТ "Бориспільський автозавод" Биченкова В.І. не виконала свого обов`язку, передбаченого ч.2 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства та протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора у даній справі не передала йому бухгалтерську та іншу документацію, а ліквідатор, в свою чергу, протягом всього часу, що триває ліквідаційна процедура, не вжив жодних дієвих заходів щодо отримання цих документів, окрім як подання усних та письмових запитів з проханням їх надати.

З матеріалів справи вбачається, що Биченкова В,І. займала посаду Голови правління ПрАТ "Бориспільський автозавод" з 17.12.2019 по 23.01.2023.

Постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 визнано банкрутом ПрАТ "Бориспільський автозавод" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута - ПрАТ "Бориспільський автозавод" призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В.; встановлено, що господарську діяльність ПрАТ "Бориспільський автозавод" припинено, строк виконання всіх грошових зобов`язань ПрАТ "Бориспільський автозавод" вважається таким, що настав 23.01.2023, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, підлягають звільненню члени виконавчого органу (керівника) банкрута з роботи у зв`язку з банкрутством ПрАТ "Бориспільський автозавод" та припиняються повноваження власника майна банкрута, з 23.01.2023 до ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Григор`єва В.В. переходять права керівника (органів управління) банкрута - ПрАТ "Бориспільський автозавод".

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Частиною 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Згідно з ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор банкрута звертався до ПрАТ "Бориспільський автозавод" з листами від 30.01.2023 та від 20.02.2023 про передачу йому бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, а також документів банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню.

Ліквідатор стверджує, що після отримання вказаних листів колишнім керівником боржника йому було передано печатки і штампи боржника, що підтверджується актом приймання-передачі печатки та штампів б/н б/д, а також документи, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню, що підтверджується актом приймання-передачі документів установи на зберігання і архівною довідкою Бориспільської районної військової адміністрації Київської області про прийняття на довгострокове зберігання документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, а саме документів з кадрових питань.

Проте, будь-яких доказів передачі колишнім керівником ПрАТ "Бориспільський автозавод" ліквідатору бухгалтерської та іншої документацію, матеріальних та інших цінностей банкрута, зокрема актів приймання-передачі, до матеріалів справи не надано.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор банкрута неодноразово звертався до особи, яка виконувала повноваження керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод" Биченкової В.І. із запитами, а саме 07.12.2023, 20.12.2023, 05.01.2024, 24.01.2024, 14.02.2024, 18.06.2024, про надання певної бухгалтерської та іншої документацію, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Проте, згідно наявних у матеріалах справи доказів, колишнім керівником банкрута відповіді на вказані запити не надано і документи не передано.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що колишнім керівником банкрута не було виконано вимог ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та не передано протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора у даній справі останньому бухгалтерську та іншу документацію банкрута, а ліквідатор, в свою чергу, протягом всього часу, що триває ліквідаційна процедура, не вжив жодних дієвих заходів щодо отримання цих документів, окрім як подання запитів з проханням їх надати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ліквідаційна процедура ПрАТ "Бориспільський автозавод" триває вже 21 місяць, а ліквідатор банкрута жодного разу не звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання колишнього керівника ПрАТ "Бориспільський автозавод" передати йому бухгалтерську та іншу документацію, матеріальні та інші цінності банкрута, з клопотанням про витребування відповідних доказів, з клопотанням про застосування заходів процесуального примусу, задля отримання відповідної ухвали суду у вигляді виконавчого документа та в подальшому отримання необхідних документації та матеріальних чи інших цінностей.

З огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду вважає, що ліквідатором банкрута не було виконано покладених на нього обов`язків щодо вжиття заходів, спрямованих на отримання бухгалтерської та іншої документації банкрута від колишнього керівника банкрута.

Щодо невжиття ліквідатором заходів, спрямованих на виявлення дебіторської заборгованості та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості:

Банк зазначає, що до цього часу ліквідатором банкрута не проведено інвентаризації дебіторської заборгованості ПрАТ "Бориспільський автозавод" та відповідно не заявлено до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно з ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Частиною 1 ст. 63 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначає Положення, затверджене наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено порядок інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей, відповідно до якого інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації.

При інвентаризації усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які пред`являються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились нез`ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо дотримання строку позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів, наданих кредитів (позик), з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами.

В акті інвентаризації вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованостей, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув.

До акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованості, щодо яких строк позовної давності минув, із зазначенням найменування і місцезнаходження таких дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості (для бюджетних установ - листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення такої заборгованості).

В акті інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків вказуються прізвище боржника, за що і коли виник борг, дата прийняття судового рішення або іншого органу (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріальної шкоди, а якщо таке рішення не прийняте, то зазначаються дата пред`явленого підприємством позову і сума заборгованості на дату інвентаризації.

Окремо складається акт інвентаризації кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання. В бюджетних установах такий акт затверджується керівником бюджетної установи.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що першочерговими належними доказами вжиття ліквідатором заходів, спрямованих на виявлення дебіторської заборгованості є акт інвентаризації дебіторської заборгованості та довідка про дебіторську заборгованість.

Проте, вказаних доказів до матеріалів справи не надано.

З матеріалів справи вбачається, що банк листом №0000606/1986-24 від 17.01.2024 звернувся до ліквідатора банкрута, у якому, крім іншого, зазначив про необхідність проведення інвентаризації дебіторської заборгованості ПрАТ "Бориспільський автозавод" та вжиття заходів щодо стягнення з третіх осіб дебіторської заборгованості на користь боржника, в тому числі в судовому порядку.

У відповідь на вищезазначений лист, ліквідатор банкрута повідомив (лист-відповідь від 26.01.2024), що інвентаризація дебіторської заборгованості ПрАТ "Бориспільський автозавод" триває та її неможливо завершити без відповідних первинних документів в підтвердження дебіторської заборгованості, які ліквідатору станом на дату написання даної відповіді не надано. Після отримання відповідних підтверджуючих документів будуть вжиті заходи, спрямовані на стягнення або продаж дебіторської заборгованості.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що через невжиття ліквідатором дієвих заходів щодо отримання від колишнього керівника боржника бухгалтерської та іншої документації банкрута, наявна неможливість проведення інвентаризація дебіторської заборгованості банкрута та заявлення до третіх осіб вимог щодо її повернення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор банкрута звертався до колишнього керівника боржника ОСОБА_1 із запитом від 18.06.2024 про надання відповідних належним чином засвідчених документів в підтвердження наявності дебіторської заборгованості, яку було відображено у документах, складених за наслідком проведення інвентаризації в процедурі розпорядження майном боржника.

У відповідь на вищезазначений запит ОСОБА_1 листом від 20.06.2024 повідомила, що за пройдений час частина дебіторської заборгованості була погашена шляхом надання послуг або у зв`язку із фактичною оплатою. Вказана дебіторська заборгованість обліковувалася у товаристві понад 7-10 років, залежно від конкретного дебітора та більшість документів в підтвердження дебіторської заборгованості відсутні. Разом з тим, в додатку до цього листа наведено перелік дебіторів ПрАТ "Бориспільський автозавод", який колишній керівник боржника склала на основі записів того періоду та чернеток. Інші документи чи інформація у неї відсутні у зв`язку зі звільненням її від виконання обов`язків керівника 23.01.2023.

З додатку до вищевказаного листа від 20.06.2024 вбачається, що колишнім керівником боржника наведено перелік із 24 дебіторів із зазначенням їх найменування, коду ЄДРПОУ, суми заборгованості та причин виникнення заборгованості.

В подальшому ліквідатор банкрута звернувся до вказаних в додатку до листа від 20.06.2024 дебіторів із листами-вимогами щодо підтвердження або спростування наявності заборгованості, надання відповідних документів та проханням погасити вказану заборгованість.

Відповідно до пояснень ліквідатора станом на 17.07.2024 у відповідь на вищезазначені листи-вимоги було отримано відповіді та кошти від 12 із 24 дебіторів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з матеріалами справи лише після звернення банку з даною скаргою до суду, ліквідатор банкрута розпочав вживати деякі заходи в частині встановлення та стягнення дебіторської заборгованості, при цьому, ці заходи вживаються не у відповідності до положень чинного законодавства, а на підставі записів та чернеток колишнього керівника боржника, які не можуть містити всі повні та достовірні відомості.

Отже, у даному випадку відсутні підстави вважати, що ліквідатор банкрута добросовісно виконував свої обов`язки щодо своєчасного та належного виявлення дебіторської заборгованості банкрута і заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, а також відсутні підстави вважати, що ліквідатором банкрута у повному обсязі встановлено перелік дебіторів та розмір дебіторської заборгованості у даній справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність неправомірної бездіяльності ліквідатора банкрута у даній справі щодо невжиття ним за період з 23.01.2023 по 21.06.2024 заходів, спрямованих на виявлення дебіторської заборгованості та заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк Україна" на дії та бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Бориспільський автозавод" арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги Григор`єва В.В. та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/248/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2024 року у справі №911/248/21 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 30.06.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх