Постанова від 30.06.2025 по справі 917/142/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/142/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового засідання за участю представників: від Позивача від ВідповідачаПопков Д.О. Стойка О.В., Істоміна О.А. Лутаєва К.В. Дрожевська Т.О. на підставі довіреності у порядку передоручення 22.10.2024, ордер серія АІ №1810040 від 31.01.2025, свідоцтво №4889/10 від 31.05.2012; не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський, с. Хильківкана рішення господарського суду Полтавської області ухвалене02.04.2025у справі №917/142/25 (суддя Безрук Т.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком, м. Київдо Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський, с. Хильківкапро стягнення 682 740,35 грн В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Украгроком (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський (далі Відповідач) з вимогами про стягнення 682 740,35 грн заборгованості за договором поставки на умовах відстрочки платежу (короткострокова) № Тр080724/01 від 08.07.2024, з якої 420 645,71 грн основного боргу, 46 808,72 грн відсотків за користування товарним кредитом, 117 390,00 грн штрафу, 45 644,03 грн пені, 52 251,89 грн - 30% річних.

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.04.2025 у справі №917/142/25 позов задоволено частково: стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком 179652 грн 83 коп. основного боргу, 20858 грн 77 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 58 695,00 грн штраф, 19800,74 грн пені , 22670 грн 49 коп. - 30% річних, 3620 грн 13 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 179 652,83 грн, строк оплати якої настав, Відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому в цій частині позовні вимоги судом задоволені. В іншій частині вимог щодо стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці судом відмовлено як невмотивованій.

4.1. Місцевий суд зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Ураховуючи встановлену суму боргу, та після перевірки розрахунку, суд встановив, що правомірно нарахована пеня становить загальну суму 19 800,74 грн, а штраф - 58 695,00 грн.

4.2. Суд першої інстанції врахував правовий висновок Об`єднаної палати КГС Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 щодо застосування статей 536 ЦК України, де вказано, що проценти, передбачені частиною третьою статті 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України. Правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від установленого сторонами в договорі способу обчислення такої плати. Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 ЦК України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не як обрання ними іншого способу оплати.

У постанові ОП КГС ВС від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, Об`єднана палата відступила від висновку, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 щодо застосування статей 536, частини третьої статті 693 та частини другої статті 625 ЦК України при визначенні правової природи передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами, а саме: правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами визначається в залежності від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Відповідно до п. 2.9. Договору позивач заявив до стягнення відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 46 808,72грн.

Враховуючи встановлену суму боргу, та за перерахунком місцевого суду, правомірний розмір процентів за користування товарним кредитом за період з 17.07.2024 по 13.01.2025 становить 20 858,77 грн.

4.3. Також Позивач просив стягнути із Відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 30% річних.

Суд встановив, що Позивач неправильно визначив початок періоду виникнення заборгованості за прострочення оплати товару (з 15.08.2024 замість з 16.08.2024) та суму основного боргу, що призвело до завищення суми річних, заявлених до стягнення, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 22 670,49 грн за період з 16.08.2024 по 13.01.2025 (з урахуванням часткової оплати).

4.4. Щодо боргу за видатковою накладною № Тр000030 від 16.07.2024 , яка не додана до позову, суд роз`яснив Відповідачу право заявити вимоги у загальному позовному провадженні, оскільки вимоги на підставі не поданого доказу в межах справи № 917/142/25 суд не розглядав.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Сільськогосподарський виробничий кооператив Хильківський, с. Хильківка, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.04.2025 у справі №917/142/25, звернулось з апеляційною скаргою, у якій просив:

- поновити строки на подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи тим, що первісно подана апеляційна скарга була повернута Скаржнику ухвалою суду від 30.04.2025 у зв`язку із не усуненням вказаних в ухвалі суду від 14.04.2025 недоліків, а саме сплати судового збору. Скаржник зазначив, що судовий збір за подання апеляційної скарги фактично був сплачений, проте за відсутністю юриста підприємства, що є товаровиробником сільськогосподарської продукції, який приступ до посівної компанії 2025 року та за браком часу та необхідних знань не надав вчасно доказів сплати;

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2025 року та ухвалити нове, яким відмовити Позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначив, що судом не з`ясовано усіх обставин, які мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки, виходячи з такого:

6.1. Загалом Відповідачем було сплачено 932 460, 00 грн., а отже у покупця відсутня заборгованість перед продавцем за поставлений товар. Разом з тим, суд у своєму рішенні дійшов до хибного висновку, що залишок заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № Тр000031 від 16.07.2024 року становить 174 780,00 грн., задовольнивши вимоги про її стягнення.

6.2. Зважаючи на сплату Відповідачем за товар в повному обсязі, що підтверджується поданими до скарги документами, Скаржник вважає, що розрахунок нарахованих пені та штрафу також є неправомірним.

6.3. Позивач, достовірно володіючи інформацією, що заборгованість за Договором поставки відсутня, та намагаючись отримати подвійну оплату за один й той самий товар, навмисно не подав до суду повний пакет документів, з якого б чітко вбачалося, що товар за вказаним договором оплачений в повному обсязі.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Товариством з обмеженою відповідальністю Украгроком в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає, що:

7.1. Оскільки Відповідач сплатив основну заборгованість після звернення Позивача до суду з позовом та відкриття провадження по справі, та не повідомив суд про таку оплату, то відповідно, суд розглянув справу за наявними у ній доказами, а відтак рішення суду не є незаконним чи несправедливим. Це ж стосується і стягнення курсової різниці, 30% річних та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, так як ці суми були нараховані станом на дату підготовки позовної заяви, коли заборгованість існувала.

7.2. Позивач, готуючи позовну заяву, сканував усі документи до неї пакетом і в результаті цього дві видаткові накладні не були відскановані з технічних причин (сканер захоплював по два аркуші одночасно, скануючи лише верхній). Про таку ситуацію Позивач дізнався лише з рішення суду, з якого виявив про відсутність доказів, якими обґрунтовує свої вимоги. Справа розглядалася без виклику сторін, тож у Позивача не було змоги надати суду відсутні документи чи якісь пояснення відносно них, а так як на час винесення рішення основна сума боргу була сплачена, то Позивач не вважав за доцільне оскаржувати рішення суду з цих причин.

7.3. Оплата Відповідачем основного боргу після звернення Позивача до суду, неповідомлення Відповідачем суд про оплату основного боргу, відсутність з технічних причин у справі доказів (двох видаткових накладних) зумовили ухвалення судом рішення за наявними у справі матеріалами.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 02.05.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. і Істоміна О.А.

9. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, зокрема визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною; поновлено Сільськогосподарському виробничому кооперативу Хильківський, с. Хильківка пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2025 у справі №917/142/25; відкрито апеляційне провадження у справі №917/142/25 та зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2025, а ухвалою від 26.05.2025 призначено розгляд апеляційної скарги на "30" червня 2025 р. о 09:30.

10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 залишено без розгляду додаткові документи, подані Сільськогосподарським виробничим кооперативом Хильківський, с. Хильківка разом з апеляційною скаргою.

11. Враховуючи викладене в п.п. 8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

13. У судовому засіданні 30.06.2025 уповноважений представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відносно розгляду справи за відсутністю Скаржника, представник не заперечував, а на запитання апеляційного суду про причини неповідомлення Позивачем у суді першої інстанції про визнаний факт здійснення Відповідачем сплати стягуваної заборгованості зазначив, що Відповідач не сплатив усіх додаткових нарахувань.

Уповноважений представник Відповідача/Скаржник у судове засідання попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явився, про причини неявки не повідомив, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином та достатність матеріалів справи та викладеної позиції безпосередньо в апеляційній скарзі, не перешкоджає розгляду справи по суті.

14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

15. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Украгроком (далі - продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Хильківський (далі покупець) укладено договір поставки № Тр080724/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова) від 08.07.2024 (далі Договір, а.с. 10-13).

15.1. Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару (п. 1.2 Договору).

15.2. За п. 2.1 Договору ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказуються сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України, сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті у доларах США (євро) по курсу продажу (ASK) долару США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання Специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

15.3. Згідно з п. 2.3. Договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де:

С кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

В ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

К2 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією);

К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

16. До Договору сторони уклали Додатки (Специфікації) №1 від 08.07.2024 (а.с. 13) та № 2 від 16.07.2024 (а.с. 13 зворотна сторона).

16.1. Відповідно до Додатку (Специфікації) №1 від 08.07.2024 до Договору (а.с. 13) сторони узгодили наступне:

- ціна товару, який поставляється складає еквівалент 11 401,48 долар США, 462 900,00 грн (п. 1 Специфікації № 1),

- оплата товару здійснюється в термін до 12 липня 2024 року. Відвантаження товару: до 12 липня 2024 року (п. 3 Специфікації № 1),

- у випадку, якщо курс (міжбанк) гривні за 100 доларів США на банківський день, що передує даті оплати товару (частини товару) покупцем, збільшиться менше, ніж на 5% відносно курсу, вказаного в п.4 цього Додатку, вартість товару (частини товару) у гривні, вказана у цій Специфікації зміні не підлягає та курсові різниці не нараховуються. Умови, викладені в цьому пункті Додатку, застосовуються Сторонами виключно за умови проведення покупцем вчасного розрахунку за отриманий товар та відсутності порушень умов Договору покупцем (п. 5 Специфікації № 1).

16.2. Відповідно до Додатку (Специфікації) № 2 від 16.07.2024 (а.с. 13 зворотна сторона) сторони узгодили наступне:

- ціна товару, який поставляється складає еквівалент 11 399,85 долар США, 469 560,00 грн (п. 1 Специфікації № 2),

- оплата товару здійснюється в термін до 15 серпня 2024 року, відвантаження товару: до 16 липня 2024 року (п. 3 Специфікації № 2),

- у випадку, якщо курс (міжбанк) гривні за 100 доларів США на банківський день, що передує даті оплати товару (частини товару) покупцем, збільшиться менше, ніж на 5% відносно курсу, вказаного в п.4 цього Додатку, вартість товару (частини товару) у гривні, вказана у цій Специфікації зміні не підлягає та курсові різниці не нараховуються. Умови, викладені в цьому пункті Додатку, застосовуються Сторонами виключно за умови проведення покупцем вчасного розрахунку за отриманий товар та відсутності порушень умов Договору покупцем (п. 5 Специфікації № 2).

17. На підтвердження виконання Договору та поставки товару покупцю Позивач надав наступні видаткові накладні:

- № Тр000011 від 09.07.2024 на суму 64806,00грн поставка товару за Додатком (Специфікацією) №1 від 08.07.2024 (а.с. 14);

- № Тр000013 від 09.07.2024 на суму 197504,00грн - поставка товару за Додатком (Специфікацією) №1 від 08.07.2024 (а.с. 14, зворотна сторона);

- № Тр000031 від 16.07.2024 на суму 234780,00грн - поставка товару за Додатком (Специфікацією) №2 від 16.07.2024 (а.с. 15).

18. Позивач у позові вказував, що Відповідач повністю оплатив поставку товару за Специфікацією № 1 від 07.07.2024 за платіжною інструкцією № 3747 від 12.07.2024 на суму 462 900,00грн (а.с. 16).

19. Оплату товару, отриманого за Специфікацією №2 від 16.07.2024 Відповідач здійснив з порушенням строку оплати частково - в сумі 60000,00грн наступними платіжними документами:

- платіжна інструкція № 5360 від 22.08.2024 на суму 20000,00грн (а.с. 16 зворотна сторона),

- платіжна інструкція № 5445 від 10.09.2024 на суму 20000,00грн (а.с. 17),

- платіжна інструкція № 5446 від 17.09.2024 на суму 20000,00грн (а.с. 17 зворотна сторона).

20. За Специфікацією № 2 від 16.07.2024 року (курс 41,19грн за 1 долар США) Позивач нарахував курсову різницю:

- станом на 21.08.2024 (останній банківський день, що передує даті часткової оплати Товару, яка відбулась 22.08.2024) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 41,390 грн;

- станом на 09.09.2024 (останній банківський день, що передує даті часткової оплати Товару, яка відбулась 10.09.2024) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 41,155 грн. Курс є меншим, ніж курс на дату підписання Специфікації (41,19грн), відповідно, курсова різниця не нараховується;

- станом на 16.09.2024 (останній банківський день, що передує даті часткової оплати Товару, яка відбулась 17.09.2024) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 41,500 грн;

- станом на 10.01.2025 (останній банківський день, що передує даті написання позовної заяви) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 42,280 грн.

21. Позивач відповідно до розрахунку (а.с. 44) навів розрахунок курсової різниці в розмірі 11 085,71 грн та заявив до стягнення з Відповідача 420 645,71 грн заборгованості, відповідно до п. 5.4 Договору, з урахуванням збільшення курсу долара США (409 560,00 грн + 11 085,71 грн).

Також за порушення Відповідачем умов Договору в частині вчасної оплати отриманого товару, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача 46 808,72грн відсотків за користування товарним кредитом, 117 390,00грн штрафу, 45 644,03грн пені, 52 251,89 грн 30% річних.

22. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України (далі ЦК) щодо поставки, виконання грошових зобов`язань і наслідків їх порушення.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

23. Сутність апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого суду щодо визначеної до стягнення суми боргу та нарахованих на неї відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, пені та відсотків річних з посиланням на невраховану судом обставину повної сплати Відповідачем стягуваної заборгованості у перебігу розгляду справи до моменту ухвалення рішення суду.

24. За змістом ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права/легітимного інтересу визначеним відповідачем (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).

25. Колегія апеляційного суду звертає увагу, що Апелянтом наразі не оспорюється ані факт виникнення та існування у Позивача суб`єктивного права на отримання грошових коштів з оплати поставленого товару та відповідних нарахувань на суму вартості такого товару і заборгованість з його оплати (елемент (а)), ані обставина прострочення грошового зобов`язання з оплати, визначеного умовами чинного договору (презумпція правомірності якого, встановлена ст.204 ЦК, як належної підстави для існування відповідного грошового зобов`язання за змістом ст.11 ЦК, у порядку ст.215 цього Кодексу за наявними матеріалами справи не спростована), а також не піддається сумніву (Скаржником) застосовані способи судового захисту.

25.1. Позиція Апелянта фактично зводиться до необхідності врахування обставини припинення існування предмету спору через здійснений у перебігу розгляду справи в суді першої інстанції платіж в обсязі вартості поставленого товару за розглянутою місцевим судом Специфікацією №2 від 16.07.2024 (саме оплата поставленого товару за нею була визначена спірною за змістом Позовної заяви).

25.2. У світлі ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025, якою було відмовлено у долучені до матеріалів справи додатково наданих Відповідачем доказів на етапі апеляційного перегляду, наразі дійсно матеріали справи не містять доказів, які дозволяли місцевому суду констатувати факт припинення спірного грошового зобов`язання з оплати визначеної ним суми заборгованості внаслідок виконання Відповідачем на підставі ст.599 ЦК.

25.3. Водночас, за змістом ч.1 ст.269 ГПК апеляційний суд має перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а за ч.2 цієї норми об`єктом судового дослідження є факти, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі і відзиву на неї:

-Апелянт наголосив в апеляційній скарзі на обставині, зокрема здійснення платежу 07.02.2025 в розмірі 409 560грн.;

-обставина здійснення такого платежу з оплати стягуваної заборгованості не тільки не заперечена, але й визнана Позивачем за змістом відзиву на апеляційну скаргу та представником у судовому засіданні 30.06.2025;

-у відповідності до ч.1 ст.75 ГПК така форма (спосіб) визнання обставин учасниками справи в їх заявах по суті справи (апеляційній скарзі і відзиву на неї) є належною, а зважаючи на відсутність у суду обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку із примусом (зокрема, і з огляду на намагання через несвоєчасне надання доказів на стадії апеляційного перегляду підтвердити відповідну обставину), обставина такого платежу не підлягає доказуванню.

26. Зважаючи на висловлені у п.25 цієї постанови міркування колегія апеляційного суду дійшла висновку, що здійснений Відповідачем після відкриття провадження у справі, але до моменту ухвалення переглядуваного рішення платіж в розмірі визначеної за позовом суми заборгованості (про який Відповідач не повідомив суд першої інстанції, але й Позивач, отримавши відповідне задоволення зазначених вимог також в порушення визначеного п.2 ч.2 ст.42 ГПК обов`язку не повідомив суду про втрату актуальності відповідної майнової вимоги) зумовлює необхідність скасування переглядуваного рішення в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення 179 652,83грн. основного боргу з подальшим закриттям провадження у справі щодо такої вимоги на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК.

26.1. Колегія апеляційного суду зазначає, що отримання Позивачем означеної суми від Відповідача внаслідок добровільного позасудового платежу останнього унеможливлює повторне примусове виконання цього обов?язку за судовим рішенням це було б несумісним із приписами ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 ЦК.

26.2. У світлі ч.1 ст.2 ГПК та ст.8 Конституції України судове рішення не може бути використане задля безпідставного у розумінні ст. 1212 ЦК збагачення Позивача, який всупереч приписів п.6 ст.3 ч.ч.2,3 ст.13 ЦК, отримавши позасудове задоволення своїх вимог (у відповідній частині) не тільки не запобіг безпідставному подвійному стягненню на свою користь вже сплаченої суми боргу, але й за змістом висловленої у відзиві на апеляційну скаргу правової позиції намагається «зберегти» підставу для подвійного примусового платежу на свою користь (не ініціював відмови від позову у відповідній частині в порядку ст.2774 ГПК, що мало б наслідком визнання рішення нечинним щодо таких «подвоєних» вимог).

27. Апеляційний суд звертає увагу, що Скаржником не висловлено жодних аргументів на спростування решти задоволених місцевим судом позовних вимог щодо відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, пені та відсотків річних.

27.1. Наразі, визначений Відповідачем та визначений Позивачем факт здійснення платежу 07.02.2025 в розмірі 409 560грн. жодною мірою не впливає на означені нарахування, період формування яких, визначений у оскаржуваному рішенні, передує такому платежу (тобто, порушення у вигляді прострочення оплати у розумінні ст.ст.610, 612 ЦК існувало упродовж відповідних строків нарахування).

27.2. Водночас, відносно задоволеної судом вимоги про стягнення 20858,77грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 17.07.2024 по 13.01.2025 на підставі п.2.9 договору поставки №ТР080724/01 від 08.07.2024 колегія дійшла висновку про наявність у розумінні ч.4 ст.269 ГПК підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги через допущене неправильне застосування норм матеріального права:

-визначений судом період нарахування процентів за користування товарним кредитом з 17.07.2024 по 13.01.2025 частково перетинається з періодом прострочення заборгованості зі сплати вартості поставленого товару (яка і визначала розмір кредиту у розумінні ч.5 ст.694 ЦК), а саме в частині проміжку часу з 16.08.2024 по 13.01.2025;

-регулюючі відносини, визначені п.2.9 договору поставки, вичерпуються проміжком часу з моменту поставки товару і до спливу визначеного строку його оплати (до моменту початку прострочення), адже користування кредитором у вигляді збереження Покупцем у своєму розпорядженні (тимчасово) суми вартості поставленого товару, яку має право отримати Постачальник, не може бути одночасно правомірним і неправомірним;

-після моменту прострочення оплати користування послугою з надання кредиту у користування не здійснюється, оскільки послугою не може бути порушення регулятивні відносини у цьому випадку трансформуються в охоронювальні і права кредитора підлягають захисту згідно ст.625 ЦК (вимоги за якою у вигляді 30% річних також заявлені Позивачем);

-означені висновки апеляційного суду у повній мірі відповідають як застосовному у цій справі підходу ВП ВС, сформульованому у п.п.78-87, 95-97 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, який не було всупереч ч.4 ст.236 ГПК враховано місцевим судом, так і постанові ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, яку, певно мав на увазі місцевий суд, коли вказував про відступ від висновку, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, але некоректно визначив реквізити та неправильно з`ясував сутність відповідної позиції в контексті спірних правовідносин;

-отже, стягнення 22% річних за користування товарним кредитом за період після 16.08.2024 у розмірі 12391,29грн. (згідно наведеного судом розрахунку, пропорційно встановленої суми боргу) є безпідставним (відсутнє суб`єктивне право на отримання такої суми елемент (а), визначені у п.24 цієї постанови), що зумовлює необхідність скасування рішення у відповідній частині з ухваленням нового про відмову у задоволені таких вимог.

- 22% річних за користування товарним кредитом за встановленими обставинами у спірних правовідносинах, які має право отримати Позивач, становить суму в розмірі 8167,48грн.

28. З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку про частковість задоволення апеляційних вимог:

-скасування переглядуваного рішення в частині стягнення 179 652,83грн. основного боргу та закриття провадження у справі за такими вимогами на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК;

-скасування переглядуваного рішення в частині стягнення 12 391,29грн. відсотків за користування товарним кредитом і ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні таких вимог.

29. Враховуючи очевидно недобросовісну поведінку Позивача (п.26 цієї постанови), яка, на відміну від неналежного використання Відповідачем (який дійсно припустився порушення грошового зобов`язання з оплати заборгованості, але усунув таке порушення), передбачала настання ризиків завдання негативних майнових наслідків «подвійної оплати», колегія апеляційного суду, керуючись принципом пропорційності (ст.15 ГПК) та ч.9 ст.129 ГПК дійшла висновку про необхідність відхилення від загального правила розподілу судових витрат пропорційно результатам вирішення спору та в порядку перерозподілу витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розподілу витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносить всі відповідні витрати у повному обсязі на рахунок Позивача.

Колегією апеляційного суду також при цьому враховується, що майнові інтереси Позивача у розглядуваних правовідносинах достатньою мірою захищені стягнутою неустойкою (штрафом та пенею), а також підвищеним розміром процентів річних за ч.2 ст.625 ЦК, підстав для зменшення яких з власної ініціативи (за відсутності відповідного обґрунтування Відповідача) судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74 - 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський, с. Хильківка на рішення Господарського суду Полтавської області 02.04.205р. у справі №917/142/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області 02.04.205р. у справі №917/142/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» 179 652,83грн. основного боргу і 12 391,29грн відсотків за користування товарним кредитом.

2.1. Закрити провадження у межах справи №917/142/25 в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський про стягнення 179 652,83грн. основного боргу, на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський про стягнення 12 391,29грн відсотків за користування товарним кредитом.

2.3. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області 02.04.205р. у справі №917/142/25 щодо суті заявлених позовних вимог залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Полтавської області 02.04.205р. у справі №917/142/25 в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком про стягнення 682 740,35 грн заборгованості за договором поставки на умовах відстрочки платежу (короткострокова) № Тр080724/01 від 08.07.2024, з якої 420 645,71 грн основного боргу, 46 808,72 грн відсотків за користування товарним кредитом, 117 390,00 грн штрафу, 45 644,03 грн пені, 52 251,89 грн - 30% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський (вул. Шевченка, буд. 45, село Хильківка, Лубенський район, Полтавська область, 37831; ідентифікаційний код 03770247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 30530159):

8 467,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 58 695,00грн штраф, 19 800,74 грн пені , 22670 грн 49 коп. - 30% річних.».

4. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у повному обсягу віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 30530159) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроком (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 30530159) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Хильківський (вул. Шевченка, буд. 45, село Хильківка, Лубенський район, Полтавська область, 37831; ідентифікаційний код 03770247) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12 289,32грн.

5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2025р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна