Рішення від 01.07.2025 по справі 910/4935/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2025Справа № 910/4935/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ідентифікаційний код 00034074)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕКО-Центр" (04114, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, буд. 71, кв. 111, ідентифікаційний код 32962186)

про стягнення 399 730,20 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (далі - позивач, СБУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕКО-Центр" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 399 730,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 19/13-60 про закупівлю товарів за державні кошти від 22.09.2022, а саме в частині гарантійних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 399 730,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4935/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

06.05.2025 позивачем через систему «Електронний суд» до суду була подана заява про усунення недоліків, в якій СБУ фактично зазначила про допущення помилки у визначенні розміру штрафу, заявленого до стягнення у межах поданого позову, та просило суд здійснювати розгляд справи щодо стягнення 399 730,20 грн.

Відповідачем 13.05.2025 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва був поданий відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, 19.05.2025 (сформовано 16.05.2025) СБУ до суду через систему «Електронний суд» скерувала відповідь на відзив.

Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами суду не представлено.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22.09.2022 між Службою безпеки України, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕКО-Центр", як продавцем, був укладений договір № 19/13-60 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 укладеного правочину продавець зобов`язався у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю дизельний генератор, код ДК 021:2015 - 31120000-3 (генератори) (далі - товар), у кількості, номенклатурі та по ціні згідно із Технічною специфікацією (додаток № 1), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з Технічною специфікацією найменування товару - дизельний генератор типу EnerSol STSS - 500 CS в кількості 1 шт, вартістю 3 997 302,00 грн (у тому числі ПДВ 666 217,00 грн).

На виконання умов укладеного договору 25.10.2022 Товариство передало, а позивач прийняв товар - дизельний генератор типу EnerSol STSS - 500 CS в кількості 1 шт, вартістю 3 997 302,00 грн.

Гарантійний строк на товар, що поставляється (передається) продавцем покупцю за цим договором становить - 24 місці, але не менше гарантійного строку, наданого (визначеного) заводом/фірмою виробником в технічній документації на товар і обраховується від дати його передачі продавцем у власність покупця, що оформлюється підписанням сторонами усіх товарно-супровідних документів (видаткової накладної). Продавець забезпечує гарантійне обслуговування товару в авторизованих заводом/фірмою виробником сервісних центрах в Україні (пункти 6.1, 6.1.1 договору).

Поставка товару здійснена на підставі видаткової накладної від 25.10.2022 № УТ-536, прибуткового ордеру від 15.11.2022 № 82 та накладної (вимоги) від 15.11.2022 № 22-39-Н2085-00462, за якими товар було прийнято покупцем - 15.11.2022.

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі виявлення покупцем недоліків (дефектів/браку, некомплектності), у тому числі прихованих недоліків (дефектів/браку, некомплектності) у товарі (його частині) під час його зберігання і експлуатації в період гарантійного строку, продавець зобов`язаний за власний рахунок (силами, засобами та транспортом) за погодженням покупця усунути виявлені недоліки або замінити його новим якісним товаром у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання продавцем від покупця оформленого (складеного) і підписаного сторонами Акта усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини).

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки (дефекти/брак, некомплектність), що не могли бути виявлені покупцем при звичайній перевірці під час прийому-передачі для такого виду товару і були виявлені лише в процесі його зберігання і експлуатації (пункт 6.2.1 договору).

Згідно з пунктом 6.2.2. договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту (дати) виявлення таких недоліків товару покупцем оформлюється (складається) Акт усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини), з обов`язковою присутністю продавця (його уповноваженого представника) для підписання означеного Акта.

У разі неприбуття останнього у триденний термін з дати отримання виклику (повідомлення, рекомендованого листа або цінного листа з описом вкладення та обов`язковим дублюванням факсимільним зв`язком) для оформлення (складання) такого Акта або відмови продавця від його оформлення (складання) і підписання, покупець має право самостійно, в односторонньому порядку оформити (скласти) вказаний Акт, який у цьому разі буде підтверджуючим документом і належним доказом наявності недоліків (дефектів/браку, некомплектності) товару (його частини) та достатнім доказом для усунення виявлених недоліків або заміни продавцем на новий товар належної якості і комплектності (пункт 6.2.3 договору).

Пунктом 6.2.4 договору передбачено, що Акт усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) має бути складений покупцем (сторонами), у межах встановленого гарантійного строку на товар.

Виконання гарантійного обслуговування товару забезпечує продавець у порядку та у строк, передбачений пунктом 6.2 договору. В окремих випадках, за письмовим узгодженням з покупцем строк усунення виявлених недоліків або заміни товару продавцем може бути продовжено (пункт 6.3 договору).

Як вказано сторонами, 21.02.2023 була здійснена гарантійна заміна товару. Вказані обставини не заперечуються сторонами в межах розгляду даної справи.

Позивач стверджує, що 03.07.2024 при запуску генератора у штатному режимі виявлено підтікання мастила про що в телефонному режимі повідомлено ТОВ «ГЕКО-Центр».

12.07.2024 представниками ТОВ «ГЕКО-Центр» проведено огляд генератора та 16.07.2024 надіслано рахунок на проведення технічного огляду, в який включено роботи по гарантійному обслуговуванні на загальну суму 38 087, 69 грн (рахунок на оплату від 16.07.2024 № УТ-1409) та додаткові платні послуги, не передбачені договором.

Пропозиція Товариства була позивачем відхилена, оскільки гарантійні зобов`язання за договором, навіть на попередній товар (генератор типу EnerSol STSS - 500 CS, який вийшов з ладу та був замінений на новий STSS - 700 SNP), на його переконання, діяли до 15.11.2024.

У подальшому, 17.07.2024 ФОП Поплавським Сергієм Павловичем, який спеціалізується у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, був складений акт дефектації, в якому останній зазначив несправності в результаті огляду генератора.

Позивач зазначає, що з метою врегулювання спору, скеровував на адресу відповідача листи від 03.09.2024 № 19/13-6827 ВС, від 05.09.2024 №19/13-6906 ВС в яких просило усунути несправності.

06.09.2024 СБУ склало Акт усунення (невідповідності) недоліків дизельного генератора на об`єкті № 2 ВГС КСО «Конча-Заспа» ДГЗ СБ України за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 21 км.

19.11.2024 після закінчення гарантійного терміну по генератору, у зв`язку з неналежним виконанням договору відповідачем, з метою досудового врегулювання спору СБУ на адресу Товариства надіслало претензію № 19/18-5717 ВС, в якій вимагало останніх сплатити штрафні санкції, передбачені пунктом 6.2, 8.1., 8.4 договору, у розмірі 399 730,20 грн.

У відповідь на вказану претензію Товариство 03.12.2024 (отримано позивачем 11.12.2024) скерувало лист, в якому вказало про відсутність порушення з його боку умов розділу 6 договору, що унеможливлює застосування санкцій, передбачених пунктами 8.1. та 8.4 договору.

Вказані вище обставини стали підставою звернення СБУ із позовом до суду, в межах якого позивач просить суд стягнути з Товариства на свою користь 399 730,20 грн штрафу, розрахованого відповідно до пункту 8.4. договору.

Заперечуючи проти позову, Товариство в своєму відзиві зазначило, що пунктами 6.3, 6.4 договору, пунктом 5.1 Паспорта-керівництва з експлуатації дизельної генераторної установки EnerSol, пунктом 8 Технічного паспорта виробу, Гарантійними зобов`язаннями та гарантійними умовами передбачено, що виконання гарантійного обслуговування товару забезпечує продавець своїм кваліфікованим персоналом, про виконання гарантійних зобов`язань продавцем робляться відмітки у гарантійному талоні або в експлуатаційному документі на товар у розділі Гарантійні зобов`язання виробника, при виникненні будь-яких питань стосовно продукції рекомендовано звертатися в компанію постачальника, сервісна служба якої проводить періодичне обслуговування і догляд за обладнанням. Виконання періодичного технічного обслуговування протягом гарантійного періоду має здійснюватися сертифікованими на ТОВ «ГЕКО-Центр» фахівцями. Покупець зобов`язаний був після придбання електростанції: здійснювати технічне обслуговування згідно з керівництвом по дизельному двигуну та періодичністю обслуговування дизельної генераторної установки; технічне обслуговування електростанції протягом гарантійного періоду здійснювати виключно сертифікованими на ТОВ «ГЕКО-Центр» фахівцями.

У липні 2024 року до начальника сервісного відділу ТОВ «ГЕКО-Центр» зателефонував представник СБУ і повідомив, що виявлено підтікання мастила з двигуна електростанції, при цьому, з початку відліку гарантійних зобов`язань продавця на товар, що почався з 15.11.2022 (навіть з врахуванням заміни - з 21.02.2023) до липня 2024 року покупець жодного разу не звернувся до продавця із замовленням на проведення періодичних гарантійних обслуговувань, незважаючи на настання термінів їх проведення. Тобто, покупцем був пропущений строк періодичного технічного обслуговування згідно з інструкцією по експлуатації.

12.07.2024 на адресу знаходження електростанції: м. Київ, Столичне шосе, 21 км, прибули фахівці ТОВ «ГЕКО-Центр», які встановили, що генератор працює у штатному режимі, але наявні такі недоліки: незначне підтікання мастила між двигуном та альтернатором; зламаний болт регулювання натягу ременя вентилятора охолодження; незначне підтікання палива з-під датчика рівня палива. Товариство зауважувало, що зазвичай попередження виникнення таких недоліків або їх оперативне усунення здійснюється в результаті своєчасного проведення обов`язкового технічного обслуговування генератора. Проте, покупцем таке обслуговування у відповідності до вимог гарантійних зобов`язань не проводилось, що є підставою для зняття генератору з гарантії і відмови продавця у безкоштовному гарантійному обслуговуванні через пропуск покупцем періодичного технічного обслуговування згідно з інструкцією з експлуатації.

Крім того, відповідач зазначив, що незважаючи на присутність уповноважених представників ТОВ «ГЕКО-Центр» 12.07.2024 безпосередньо на місці розташування електростанції, представник покупця Акт усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) не оформив (не склав), для підписання представниками продавця зазначений Акт не надав, проте через п`ять днів, не повідомляючи ТОВ «ГЕКО-Центр», не запрошуючи його представників, покупець доручає ФОП Поплавському С.П. скласти Акт дефектації генераторної установки, який свою чергу не має відповідної кваліфікації спеціаліста та відповідної сертифікації.

До того ж, на переконання Товариства, підтікання мастила було виявлено не 02.09.2024 (як це зазначено у претензії від 19.11.2024 та листі ДГЗ СБУ від 03.09.2024 № 19/13-6827 ВС), а ще у липні 2024 року, на що продавець негайно і належним чином відреагував. Проте, через неналежне виконання покупцем обов`язків, передбачених пунктом 6.2.2 договору, Акт усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) не був своєчасно складений і підписаний. Всі подальші дії покупця, спрямовані на документальне оформлення ситуації, що сталася, а саме оформлення Акту усунення недоліків (невідповідності) дизельного генератора від 06.09.2024, відбувалось через два місяці після виявлення недоліків, незважаючи на триденний строк, що встановлений договором, і без участі представників продавця, що свідчить про неможливість притягнення Товариства до відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

З представлених суду документів вбачається, що внаслідок укладення 22.09.2022 договору № 19/13-60 про закупівлю товарів за державні кошти між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З представлених суду документів вбачається, що Товариством поставлений був товар за договором, а СБУ прийнятий. Сторонами будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду не представлено, у межах даного спору вказані обставини не заперечувались.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі порушення визначеного у пункті 6.2 договору строків усунення виявлених недоліків, заміни товару та/або виконання гарантійного обслуговування у період гарантійного строку продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % вартості такого товару.

З наведеного слідує, що застосуванню до продавця (відповідача) відповідальності у вигляді стягнення штрафу передує факт порушення пункту 6.2. договору, яким, зокрема, обумовлений обов`язок Товариства у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання від покупця оформленого (складеного) і підписаного сторонами Акта усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) усунути виявлені недоліки або замінити товар.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Системно проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку про те, що п`ятиденний строк виконання Товариством обов`язку усунення недоліків слід відліковувати від дня отримання ним Акту усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) від СБУ, який в силу приписів умов 6.2.2 договору, мав бути складений позивачем протягом 3 робочих днів з моменту виявлення недоліків.

Судом встановлено, 12.07.2024 представниками ТОВ «ГЕКО-Центр» проведено огляд генератора за місцем його знаходження на наявність недоліків в роботі. Вказані обставини засвідчуються обома сторонами.

Отже в силу умов договору, СБУ мало скласти Акт усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) не пізніше 17.07.2024 (13.07.2024 та 14.07.2024 є вихідними днями) та скерувати його відповідачу.

Матеріали справи не містять доказів складання позивачем відповідного Акту усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини) у період з 12.07.2024 по 17.07.2024.

Приписами статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

При цьому, наявний в матеріалах справи акт дефектації від 17.07.2024, складений ФОП Поплавським Сергієм Павловичем, який спеціалізується у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, не може вважатися належним та допустимим доказом виконання СБУ свого обов`язку складання відповідного Акту та, відповідно, скерування на адресу Товариства.

Наявна в матеріалах справи копія Акту усунення (невідповідності) недоліків дизельного генератора на об`єкті № 2 ВГС КСО «Конча-Заспа» ДГЗ СБ України за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 21 км., складеного СБУ 06.09.2024, свідчить про фіксування наявних недоліків позивачем у строк, що перевищує, обумовлений пунктом 6.2.2 договору.

До того ж, суд погоджується з відповідачем, що СБУ не був позбавлений можливості складання відповідного Акту 12.07.2024 у присутності уповноважених представників Товариства. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Приписами частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України слідує, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З викладеного слідує, що відсутність відповідного Акту усунення недоліків (невідповідності) товару (його частини), яким зафіксовані несправності, виявлені 12.07.2024, та як наслідок відсутність доказів його скерування на адресу Товариства, нівелює твердження позивача про порушення Товариством п`ятиденного строку виконання обов`язку з усунення недоліків товару.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Беручи до уваги, що СБУ належними та допустимими доказами не доведений факт прострочення виконання Товариством обов`язку, обумовленого пунктом 6.2 договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу, передбаченого та нарахованого відповідно до пункту 8.4. договору.

При цьому, суд відзначає, що у межах даної справи обставини щодо зняття чи перебування на гарантійному обслуговуванні товару не встановлюються, оскільки не є вирішальними для вирішення даного спору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 399 730,20 грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 01.07.2025.

Суддя Пукшин Л.Г.