Рішення від 25.04.2025 по справі 911/888/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/888/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.

розглянувши справу № 911/888/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Град Вільне, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Омокс, Київська область, c. Чайки

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Білград, м. Київ

2. ОСОБА_1 , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Київ

про розірвання договорів та стягнення 263 992,51 грн

за участю представників:

від позивача: Гук О.О., адвокат, ордер серія АІ №1392726 від 10.05.2024; Тарасюк Д.О., адвокат, ордер серія АІ №1863458 від 03.04.2025

від відповідача: Дрьоміна Л.В., адвокат, ордер серія АІ №1710972 від 07.10.2024

від третьої особи 1 на стороні позивача: Гук О.О., адвокат, ордер серія АІ №1694752 від 04.09.2024

від третьої особи 2 на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; Дрьоміна Л.В., адвокат, ордер серія АІ №1730159 від 21.10.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.04.2024 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» (вх. № 2538/24) (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» (далі-відповідач) з вимогами розірвати Договори суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 року, укладені між ТОВ «Білград» та ТОВ «Омокс» та стягнути з відповідача 263 992,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами суперфіцію № 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 в частин сплати на користь суперфіціара плати за користування земельними ділянками у розмірі земельного податку, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, що на думку позивача, в силу Земельного кодексу України є підставою припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договорів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 відкрито провадження у справі № 911/888/24 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 15.05.2024.

07.05.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 57/05 від 03.05.2024 (вх. № 5680/24), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, заперечуючи проти позову відповідач стверджує про те, що умовами спірних договорів не встановлено у грошовій формі розмір плати за користування земельною ділянкою, як і не встановлено умов її нарахування та строків її сплати. При цьому, Податковим кодексом України саме на власників земельних ділянок покладений обов`язок самостійно обчислювати суму плати за землю щороку станом на 1 січня, після чого її розмір має бути зазначений у первинних бухгалтерських документах щодо оплати за користування земельними ділянками. Відповідач стверджує, що за відсутності отриманих від позивача первинних документів щодо розміру, умов та строків плати за користування земельними ділянками, ТОВ «Омокс» не могло самостійно здійснити оплату за вказаними договорами. Відповідач вказував про неповідомлення його про перехід права власності не земельні ділянки.

Окремо, відповідач зауважував про те, що 18.02.2016 між ОСОБА_1 , який діяв в інтересах афілійованих осіб ТОВ «Білград» і ОСОБА_3 , які є власниками земельних ділянок загальною площею 22,2129 га. та ОСОБА_2 директором та засновником ТОВ «Омокс» укладено Меморандум про взаєморозуміння, з метою визначення основних умов спільного здійснення діяльності щодо розвитку території - земельного активу площею 115,3265 га. в с. Білогородка Київської області для отримання максимального прибутку.

18.02.2016 в день укладення Меморандуму, на підтвердження намірів сторін щодо виконання його умов між фактичними власниками земельних ділянок вказаних у Меморандумі та ТОВ «Омокс» як користувачем земельних ділянок для забудови були укладені спірні договори суперфіцію для реалізації сторонами проекту комплексної житлової та цивільної забудови з необхідною інженерно-транспортною та соціальною інфраструктурою відповідно до містобудівної документації для Земельного активу (Проект Забудови), який безпосередньо входив до складу земельного активу загальною площею 115,3265 га до якого також входила частина площею 91,9636 га., як території під розвиток (Проект Розвитку), що є фактично другою чергою забудови земельної ділянки.

ОСОБА_2 фактично є власником 10 га із частини земельних ділянок , що належали ОСОБА_1 , які були отримані за борг ОСОБА_1 в якості переуступки прав за своїми депозитами на загальну суму 2,035 млн. доларів США та відповідно є засновником ТОВ «Омокс», який отримав земельні ділянки за договорами суперфіцію.

При цьому ОСОБА_2 не міг без додаткових значних фінансових затрат оформити на себе чи на ТОВ «Омокс» право власності на передані йому 10 га. Невикористання відповідачем переданих позивачем за договорами чотирьох земельних ділянок для будівництва викликало неможливість їх використання у реалізації спільного проекту через обставини за які він не відповідає - відсутність у користуванні відповідача права користування всією земельною ділянкою, площею 22,9988 га.

Ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання було відкладено на 05.06.2024.

В підготовчому засіданні 05.06.2024 судом було оголошено перерву до 24.06.2024.

18.06.2024 через канцелярію суду від ТОВ «Омокс» надійшло клопотання № 67/06 від 17.06.2024 (вх. № 7001/24) про приєднання доказів.

24.06.2024 через канцелярія Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява №62/06 від 04.06.24 (вх. № суду 7156/24 від 24.06.2024) про залучення ОСОБА_1 до участі у справі, в якості третьої особи.

В підготовчому засіданні 24.06.2024 судом було оголошено перерву до 14.08.2024.

23.07.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Град Вільне» надійшла відповідь від 22.07.2024 (вх. № 7885/24) на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджуючись із твердженнями відповідача звертає увагу на те, що на офіційному сайті Білогородської сільської ради https://bilohorodka.org.ua наявна інформація щодо ставок земельного податку на 2022 рік та відкрита інформація щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка безкоштовно надається за запитом на офіційному сайті Держгеокадастру https://e.land.gov.ua, а отже, для визначення розміру земельного податку та здійснення оплат за користування земельними ділянками, ніякого рахунку не потребується.

Ухвалою суду від 14.08.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання №62/06 від 04.06.24 (вх. № суду 7156/24 від 24.06.2024) ТОВ Омокс про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , з підстав викладених в ухвалі суду; залучено до участі у справі № 911/888/24, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Білград, з підстав, детально викладених в ухвалі суду.

04.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_2 надійшла заява б/н (вх. № суду 9014/24 від 04.09.2024) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

04.09.2024 від позивача та третьої особи надійшла заява (вх. № 3038/24 від 04.09.2024) про витребування оригіналів доказів.

Ухвалою суду від 04.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви б/н (вх. № суду 9014/24 від 04.09.2024) ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача з підстав, ґрунтовно викладених в ухвалі суду; задоволено заяву ТОВ Град Вільне та витребувано у ТОВ «Омокс» оригінали: 1) листа вих. №09/01 від 15.01.2020 року; 2) докази направлення Листа вих. №09/01 від 15.01.2020 року (оригінал Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №08135 00269252 від 16.01.2020 року, опис вкладення листа від 16.01.2020 року та поштова квитанція №08135 00269252 щодо направлення листа на адресу ТОВ "Білград"); підготовче засідання відкладено на 09.10.2024.

07.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» надійшли додаткові пояснення (вх. № 11043/24), в яких відповідач звертає увагу на умови Договору № 2 від 01.12.2017, за яким за користування земельною ділянкою для забудови площею 8.5313 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0309, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, саме позивач сплачує на свою користь плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України, отже у відповідача відсутні підстави сплати за цим договором. На думку відповідача правові підстави для розірвання спірних договорів відсутні, за відсутності у статті 141 Земельного кодексу України такої підстави, як систематична несплата плати за користування земельних ділянок.

08.10.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.10.2024 (вх. № суду 7877) про залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 09.10.2024 залучено до участі у справі №911/888/24, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі-третя особа 2 на на стороні позивача) та ОСОБА_2 (далі-третя особа на стороні відповідача); підготовче засідання відкладено на 23.10.2024.

22.10.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення (вх. № 11775/24), в яких поміж іншого, третя особа зазначає про те, що єдиною метою всіх чотирьох договорів суперфіцію, укладених між ТОВ «Білград» та ТОВ «Омокс», було освоєння і забудова шести земельних ділянок які входили в єдиний об`єкт будівництва на підставі домовленостей визначених у Меморандумі його сторонами - ОСОБА_1 , який діяв в інтересах афілійованої особи ТОВ «Білград» та ОСОБА_2 , який діяв в інтересах афілійованої особи ТОВ «Омокс», про що зазначалось в договорах суперфіцію і є метою спільних взаємовідносин. Натомість ОСОБА_1 , як афілійована особа ТОВ «Білград» порушив умови Меморандуму та не передав всі земельні ділянки у користування ТОВ «Омокс» на підставі договорів суперфіцію, тим самим завадив відповідачу за власні кошти розпочати розробку детального плану території та проектної документації стадії «Проект» і отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт Об`єкту будівництва на земельній ділянці загальною площею 22,9988 га.

22.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 22.10.2024 (вх. № 8306/24) про зміну підстав позову. Так, позивач змінюючи підстави позову вказує про невикористання протягом довгого часу суперфіціаріем земельних ділянок, переданих йому в користування для забудови за Договорами суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017, за їх цільовим призначенням, що позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні цих договорів, що є підставою для їх розірвання за ст. 651 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.10.2024 підготовче засідання було відкладено на 13.11.2024.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Омокс» надійшла заява (вх. № 12600/24) про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про розірвання Договорів суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017.

08.11.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення (вх. № 15299/24).

08.11.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Омокс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12602/24), в якому відповідач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначає про те, що 18.02.2016 р. в день укладення Меморандуму, на підтвердження намірів сторін щодо виконання його умов між фактичними власниками земельних ділянок вказаних у Меморандумі та ТОВ «Омокс» як користувачем земельних ділянок для забудови були укладені договори суперфіцію.

Після того, як у 2017 році ОСОБА_3 передала до статутного капіталу ТОВ «Білград» належні їй на праві власності земельні ділянки, то сторони Меморандуму вирішили укласти спірні Договори суперфіцію.

ТОВ «Омокс» згідно досягненнях домовленостей між сторонами про які зазначено у п. 2.2 договорів зобов`язався після розробки та погодження детального плану територій здійснити збір вхідних даних для проектування об`єкту в тому числі технічних умов та /або рішень по загальному проекту щодо інженерного забезпечення об`єкту, та отримання містобудівних умов. Невикористання відповідачем переданих позивачем за договорами чотирьох земельних ділянок та земельних ділянок для проведення комунікацій площею 91,9636 га. викликано неможливістю створити проект забудови або навіть легалізувати детальний план територій, що може розроблятись при наявності прав землекористування, тобто це є обставини, які створені позивачем. Відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою для освоєння і забудови загальною площею 22,9988 га. та 91,9636 га для проведення комунікацій, що загалом становить більше 115 га. є ключовою обставиною, що заважає розвитку спільного проекту та виконання відповідачем своїх зобов`язання за договорами суперфіцію.

25.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь (вх. № 13372/24) на відзив на позовну заяву, в якій позивач зауважував, що всі права, обов`язки та домовленості, які викладені в Меморандуму про взаємопорозуміння стосуються виключно сторін цього правочину, а будь-які спори, претензії чи інші непорозуміння, сторони цього правочину погодились вирішувати через арбітраж згідно з Регламентом ЛМАС (Лондонський міжнародний арбітражний суд), відповідно до Розділу 10. Натомість, позивач звертав увагу на те, що своїм відзивом відповідач фактично повністю визнав, що він не здійснював свої зобов`язання, які сторони погодили в умовах договору, а саме: відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 договорів суперфіцію.

Ухвалою суду від 13.11.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.12.2024.

03.12.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Омокс» надійшли заперечення (вх. № 13787/24) на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/888/24 та призначено її до розгляду по суті на 22.01.2025.

Ухвалою суду від 22.01.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 19.02.2025.

Ухвалою суду від 19.02.2025 розгляд справ по суті був відкладений на 10.03.2025.

В судовому засіданні 10.03.2025 судом було оголошено перерву з розгляду справи по суті на 04.04.2025.

Ухвалою суду від 04.04.2025 розгляд справ по суті був відкладений на 25.04.2025.

25.04.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Омокс» надійшла заява (вх. № 3838/25) про розподіл судових витрат, докази щодо яких будуть надані суду відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню; представник третьої особи 1 на стороні позивача письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав, в судових засіданнях усно підтримав позовні вимоги; представник третьої особи 2 на стороні позивача в судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином; третя особа на стороні відповідача та його представник в судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» (суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» (суперфіціарій) був укладений Договір суперфіцію № 1 (далі Договір № 1 від 01.12.2017), відповідного до якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає на невизначений строк в користування земельну ділянку для забудови площею 4,3230 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0310, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (пункт 1.1 договору).

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» (суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» (суперфіціарій) був укладений Договір суперфіцію № 2 (далі - Договір № 2 від 01.12.2017), відповідного до якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає на невизначений строк в користування земельну ділянку для забудови площею 8,5313 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0309, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (пункт 1.1 договору).

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» (суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» (суперфіціарій) був укладений Договір суперфіцію № 3 (далі - Договір № 3 від 01.12.2017), відповідного до якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає на невизначений строк в користування земельну ділянку для забудови площею 1,0073 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0120, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (пункт 1.1 договору).

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград (суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» (суперфіціарій) був укладений Договір суперфіцію № 6 (далі - Договір № 6 від 01.12.2017), відповідного до якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає на невизначений строк в користування земельну ділянку для забудови площею 1,0732 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0119, яка розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На дату укладення спірних договорів (01.12.2017) власником земельних ділянок, які є предметом договорів, був ТОВ «Білград» що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» від 18.05.2021 року, з врахуванням Протоколу № 2 Загальний зборів ТОВ «Град Вільне» від 15.07.2021 року, ТОВ «Білград» передало, а ТОВ «Град Вільне» прийняло до свого статутного капіталу в якості внеску до статутного капіталу земельні ділянки, що належать ТОВ «Білград» на праві власності, що розташовані в Київській області, Києво-Святошинський, с. Білогородка, які передані ТОВ «Омокс» за Договорами №№ 1,2,3,6 від 01.12.2017 року, зокрема, кадастровий номер 3222480400:05:001:0310, 3222480400:05:001:0309, 3222480400:05:001:0120, 3222480400:05:001:0119.

У зв`язку з цим ТОВ «Град Вільне» став власником вищевказаних земельних ділянок, що підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 5.3 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017, перехід права власності на земельну ділянку або реорганізація сторін цього договору не є підставою для зміни умов або припинення цього договору. В такому випадку умови цього договору є обов`язковими для нового власника земельної ділянки чи правонаступників сторін договору без необхідності внесення змін у цей договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Омокс» про зміну власника вищенаведених земельних ділянок та про свої платіжні реквізити, що підтверджується листом №2021/06/18-01 від 18.06.2021 року та листом ТОВ «Омокс» № 231/07 від 27.07.2021, що між іншим спростовує доводи відповідача про неповідомлення його про перехід права власності на спірні ділянки.

Так, умовами п. 1.2 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 визначено цільове призначення земельної ділянки - землі житлової забудови.

Відповідно до п. 1.4 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017, суперфіціарій набуває права користування земельною ділянкою для освоєння і забудови земельної ділянки, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків на загальній площі 22,9988 га з об`єктами соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури (в т.ч. підведення доріг, електричних мереж, комунікацій, систем каналізування, водозабезпечення і дощової каналізації) в Київській області Києво-Святошинському районі, с. Білогородка (далі-об`єкт).

У пункті 2.2 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 сторони домовились, що суперфіціарій зобов`язується в інтересах сторін за власні кошти, забезпечити в установленому законодавством порядку в т.ч., але не виключно: розробку ліцензованою організацією у відповідності до ДБН Б.1.1-14:2012 детального плану території загальною площею 22,9988 га, в яку входить земельна ділянка та погодження детального плану територій з суперфіціаром; збір вихідних даних для проектування об`єкта, в т.ч. технічні умови та/або рішень по проекту щодо інженерного забезпечення об`єкту, містобудівних умов та обмежень; розробку та затвердження проектної документації стадії «Проект», робочої документації для об`єкту та освоєння земельної ділянки у відповідності до детального плану території; отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкту; будівництво об`єкту та введення його в експлуатації з виплатою пайових внесків відповідно до чинного законодавства України в с. Білогородка Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; підвести дороги до об`єкту; підвести мережі електричного постачання потужністю 5 000 кВт до об`єкту; підвести систему каналізування, водозабезпечення та дощової каналізації до об`єкту.

Умовами п. 4.1 Договору № 1 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Умовами п. 4.1 Договору № 2 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціар сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Умовами п. 4.1 Договору № 3 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Умовами п. 4.1 Договору № 6 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 6.4.1, 6.4.2 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 суперфіціарій взяв на себе обов`язки використовувати земельну ділянку відповідно до умов п. 1.4 договору та інших умов цього договору та своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.5 Договорів №№ 1, 2, 6 від 01.12.2017 право користування земельною ділянкою за цим договором припиняється у випадках, передбачених ст. 416 Цивільного кодексу України.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п. 8.3 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 16-1 Земельного кодексу України та Глави 34 Цивільного кодексу України.

Договори суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 укладені відповідно до чинного законодавства, є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та такі не визнані судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Таким чином, вказані правочини є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 8 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 1, 4 статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Статтею 415 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (частина 1). Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (частина 4). Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (частина 5).

Норми статей 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України вказують на те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач зазначає про наявність правових підстав для розірвання договорів між сторонами відповідно до ст. 651 ЦК України, з огляду на істотне порушення відповідачем його умов. Так, за доводами позивача, відповідачем було порушені умови договорів, зокрема не здійснюється використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, не здійснення відповідачем будівельних робіт на земельних ділянках. Одночасно, позивач також зауважував про наявну за відповідачем за Договорами суперфіцію №№ 1,2,3,6 від 01.12.2017 року, заборгованість з земельного податку (плата за землю) за період з червня 2021 року, відповідно до річних податкових Декларацій 2021, 2022 та 2023 (перший квартал).

Так, за умовами п. 1.4 Договорів №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 визначено, що суперфіціарій набуває права користування земельною ділянкою для освоєння і забудови земельної ділянки, а саме для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків на загальній площі 22,9988 га з об`єктами соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури (в т.ч. підведення доріг, електричних мереж, комунікацій, систем каналізування, водозабезпечення і дощової каналізації) в Київській області Києво-Святошинському району, с. Білогородка (далі-об`єкт).

Як зазначає позивач, протягом трьох років суперфіціаріем не використовувалися земельні ділянки, які передані йому в користування для забудови за договорами суперфіцію, що позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні цих договорів.

У своїх запереченнях відповідач не заперечував проти доводів позивача щодо не здійснення на спірних земельних ділянках будівництва, однак наголошував, що невикористання відповідачем переданих позивачем за договорами чотирьох земельних ділянок викликано неможливістю створити проект забудови або навіть легалізувати детальний план територій, що може розроблятись при наявності прав землекористування, однак це обставини, які створюються позивачем.

Так, відповідач та третя особи - ОСОБА_2 зазначають, що відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння від 18.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для забудови повинні були бути передані шість земельних ділянок, загальною площею 22,2129 га, які належать ОСОБА_1 , проте було передано лише чотири, що унеможливило виконання відповідачем умов п. 2.2 Договорів суперфіцію.

В той же час, суд звертає увагу, що Меморандум від 18.02.2016, укладений між двома фізичними особами, кожна з яких не позбавлена права захищати свої права у встановленому Меморандумом та законодавством порядку. Доказів того, що було здійснено відповідні дії, для отримання в користування ще двох земельних ділянок, які передбачені Меморандумом (власниками яких на момент укладення Меморандуму є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) не надано.

При цьому, будь-які спори та/або претензії, сторони цього правочину погодились вирішувати через арбітраж згідно з Регламентом ЛМАС (Лондонський міжнародний арбітражний суд), відповідно до Розділу 10.

Проте, суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки за умовами п 2.2 саме суперфіціарій зобов`язується в інтересах сторін за власні кошти, забезпечити в установленому законодавством порядку в тому числі, але не виключно розробку ліцензованою організацією у відповідності до ДБН Б.1.1-14:2012 детального плану території загальною площею 22,9988 га, в яку входить земельна ділянка, та погодження детального плану територій з суперфіціаром; збір вихідних даних для проектування об`єкта, в т.ч. технічні умови та/або рішень по проекту щодо інженерного забезпечення об`єкту, містобудівних умов та обмежень; розробку та затвердження проектної документації стадії «Проект», робочої документації для об`єкту та освоєння земельної ділянки у відповідності до детального плану території; отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкту; будівництво об`єкту та введення його в експлуатації з виплатою пайових внесків відповідно до чинного законодавства України в с. Білогородка Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; підвести дороги до об`єкту; підвести мережі електричного постачання потужністю 5 000 кВт до об`єкту; підвести систему каналізування, водозабезпечення та дощової каналізації до об`єкту.

При цьому, на суперфіціара покладений лише обов`язок з погодження детального плану територій.

Однак, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження дотримання відповідачем умов пункту 2.2 спірних договорів, як і доказів здійснення будівництва на земельній ділянці.

Суд зазначає, що будь-якої проектної документації (розроблення детального плану) на будівництво і багатоповерхових житлових будинків, затвердженої у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, у тому числі, суду не надано і доказів отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкту, який є основним документом, після отримання якого замовник має право виконувати будівельні роботи.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних та передбачених законодавством і спірними договорами дій, спрямованих на забудову земельних ділянок.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №904/299/16, від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 24.04.2018 у справі №909/248/17.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача станом на теперішній час розробленого детального плану, технічних умов, а також розробленої та затвердженої проектної документації, як і відсутність дозвільної документації, що обумовлено умовами спірних договорів, а також нездійснення будівельних робіт на земельних ділянках, які є предметом договорів суперфіцію, позбавляють позивача права на отримання того, на що він розраховував при укладенні спірних договорів.

Відповідно до норм статей 611, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про виконання відповідачем взятих на себе за спірними договорами зобов`язань по використанню земельних ділянок за їх цільовим призначенням та здійснення на таких будівництва.

Право вимагати у судовому порядку дострокового розірвання договору у таких випадках встановлено статтею 651 ЦК України.

Таким чином, суд враховуючи встановлені обставини невиконання відповідачем спірних договорів, прийшов до висновку, що вказані обставини свідчать про їх істотне порушення відповідачем та, відповідно, про наявність підстав для розірвання Договорів суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс», на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Так, зокрема, умовами п. 4.1 Договорів № 1, 3, 6 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Умовами п. 4.1 Договору № 2 від 01.12.2017 визначено, що сторони домовились, що починаючи з місяця, наступного за місяцем реєстрації договору, суперфіціар сплачує на користь суперфіціара плату за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю) згідно з вимогами та умовами Податкового кодексу України.

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об`єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача (частина 1 статті 414 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 415 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 271.1.1. пункту 271.1. ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2. ПП України).

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Видача Витягу належить до переліку адміністративних послуг, що надаються територіальними органами Держгеокадастру на безоплатній основі, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 01 серпня 2011 року №835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг».

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг» видача Витягу віднесена до переліку адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов`язковими для надання через центри надання адміністративних послуг (п. 168 переліку адмінпослуг).

Із наведених положень нормативно-правових актів, регулюються питання отримання Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, отже слід дійти до обґрунтованого висновку про те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки стосовно будь-якої земельної ділянки має право отримати юридична, фізична особи на підстави їх заяви, у тому числі отримати зазначену послугу, як електронну послугу Держгеокадастру.

Так, по земельним ділянкам: 3222480400:05:001:0310, 3222480400:05:001:0309, 3222480400:05:001:0120, 3222480400:05:001:0119, які розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, наявна відкрита інформація щодо ставок земельного податку на офіційному сайті Білогородської сільської ради https://bilohorodka.org.ua.

Так, розрахунок позивача проведений з урахуванням земельного податку (плата за землю) з червня 2021 року, відповідно до річних податкових Декларацій 2021, 2022 та 2023 (перший квартал) р. та платіжних інструкцій, а саме:

по Договору суперфіцію № 1 від 01.12.2017 року, земельна ділянка 3222480400:05:001:0310, в 2021 р. - 24 456,65 грн., в 2022 р. - 40 355,21 грн. в 2023 р. - 11 602,93 (46 411,73/12х3) грн. всього - 76 414,79 грн.;

по Договору суперфіцію № 2 від 01.12.2017 року, земельна ділянка 3222480400:05:001:0309, в 2021 р. - 48 264,41 грн., в 2022 р. - 79 639,69 грн., в 2023 р. - 22 898,01 (91 592,04/12х3) грн. всього - 150 802,11 грн.;

по Договору суперфіцію № 3 від 01.12.2017 року, земельна ділянка 3222480400:05:001:0120, в 2021 р. - 5 698,63 грн., в 2022 р. - 9 403,15 грн., в 2023 р. - 2 703,59 (10 814,37/12х3) грн. всього - 17 805,37 грн.;

по Договору суперфіцію № 6 від 01.12.2017 року, земельна ділянка 3222480400:05:001:0119, в 2021 р. - 6 071,45 грн., в 2022 р. - 10 018,32 грн., в 2023 р. - 2 880,47 (11 521,88/12х3) грн. всього - 18 970,24 грн.

Враховуючи користування відповідачем земельними ділянками на умовах суперфіцію, суд приходить до висновку щодо прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договорами, а отже нарахування плати за землю проведена позивачем правомірно.

Разом з цим, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 263 992,51 грн плати за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю), дійшов висновку щодо задоволення частково вимоги позивача в сумі 113 190,40 грн, нарахованих за Договорами № 1, 3, 6 від 01.12.2017.

Поруч з цим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою у розмірі земельного податку (плати за землю), розрахованих за умовами Договору № 2 від 01.12.2017, оскільки таким визначено сплату земельного податку суперфіціаром.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Отже, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02.04.2020, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак за змістом норми п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовження позовної давності пов`язується із встановленням карантину.

У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався і був скасований 01.07.2023.

Окрім того, за п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався у зв`язку із карантином до 01.07.2023, а із введенням воєнного стану та набрання чинності законом № 2120-ІХ (15.03.2022) та неодноразовим внесенням змін до нього, триває і станом на час звернення позивача із відповідним позовом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв`язку із введенням карантину та воєнного стану, відтак на час розгляду справи позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір суперфіцію № 1 від 01.12.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс».

3. Розірвати Договір суперфіцію № 2 від 01.12.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс».

4. Розірвати Договір суперфіцію № 3 від 01.12.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс».

5. Розірвати Договір суперфіцію № 6 від 01.12.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс».

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 21, корпус 1, прим. 25, код ЄДРПОУ 23154102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» (01014, м. Київ, вул. Миколи Соловцова, 2, офіс 38/1, код ЄДРПОУ 44270259) 113 190 (сто тринадцять тисяч сто дев`яносто) грн. 40 коп заборгованості та 11 047 (одинадцять тисяч сорок сім) грн. 88 коп судового збору.

Видати наказ

7. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.06.2025

Суддя О.О. Христенко