Рішення від 17.06.2025 по справі 915/1097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Справа № 915/1097/20(5/419/04-нр)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,

за участю:

представника позивача: Гутник А.Ж. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача: Царюка В.В. (в залі суду),

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Промінвестбанк України: не з`явився,

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Фонд державного майна України: Ковтяга О.В. (в режимі ВКЗ),

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»: Гетта Т.В. (в режимі ВКЗ),

від Прокуратури Миколаївської області представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Миколаївське центральне відділення ПІБ» (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-А),

до відповідача: Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод») (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Промінвестбанк України (м. Київ, провул. Шевченка, 12),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36),

за участю: Прокуратура Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28),

про стягнення 9 782 116,62 грн,

встановив:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії Миколаївське центральне відділення ПІБ звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (нині Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод») 9782116 грн 62 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 28.09.1994 та 01.03.1995 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку» та ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» укладені кредитні договори № 602-04/94 та № 50-06/95 відповідно.

06.07.1998 укладено додаткові угоди № 12-04/98 та № 13-04/98. На виконання вищезазначених додаткових угод ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» видав і передав позивачу 19 простих векселів за користування позичкою на суму 5669312 грн за пред`явленням не раніше 28.12.2002 без протесту і права передавання третій особі та 9 простих векселів за користування позичкою на суму 4112804,62 грн за пред`явленням не раніше 02.01.2002 без протесту і права передавання третій особі, тобто векселі емітовані на загальну суму 9782116,62 грн. Після настання терміну сплати відповідач заборгованості по векселям не сплатив.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2007 по справі № 5/419/04-нр (суддя Семенов А.К.) затверджено мирову угоду, укладену 03 грудня 2007 року між позивачем - Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) 01001 м. Київ, пров. Шевченка,12, рах. № 3519892108 в ГОУ ПІБ м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002, в особі філії Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку, 54013, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-а, та відповідачем - Державним підприємством «Суднобудівний завод імені 61 комунара», 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, п/р НОМЕР_1 в Херсонській філії ВАТ Кредитпромбанк, МФО 352651, ідентифікаційний код 14313240, провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 ухвалу

Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2007 у справі № 5/419/04-нр скасовано. Справу передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

18.04.2011 справа № 5/419/04-нр повернулася до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 10.05.2011 справу прийнято до провадження судді Семенчук Н.О.

У зв`язку з надходженням касаційної скарги філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2011, справа №5/419/04-нр була надіслана до Вищого господарського суду України 20.05.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2011 касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв» залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 у справі № 5/419/04-нр - без змін.

Вищим Господарським Судом України супровідним листом від 14.07.2011 матеріали справи були направлені до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 03.08.2011 (суддя Семенчук Н.О.) справу №5/419/04-нр призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2011 (суддя Семенчук Н.О.) ухвалено продовжити строк вирішення спору на 15 днів; копії матеріалів справи № 5/419/04-нр направлено до прокуратури Миколаївської області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) для проведення перевірки щодо встановлення факту наявності чи відсутності в діях посадових осіб відповідача при укладанні та підписанні додаткових угод з позивачем ознак кримінального злочину і прийняття відповідної постанови згідно норм Кримінального кодексу України, провадження у справі зупинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 у справі № 5/419/04-нр ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2011 у справі № 5/419/04-нр залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2020 (суддя Семенчук Н.О.) провадження у справі № 5/419/04-нр поновлено.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, справу №5/419/04-нр було передано для розгляду судді Ткаченко О.В., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 (суддя Ткаченко О.В.) прийнято матеріали справи № 5/419/04-нр до розгляду в межах справи № 915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод» та відкрито провадження у справі, присвоївши справі номер 915/1097/20 (5/419/04-нр).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2021 (суддя Ткаченко О.В.) провадження у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) зупинено до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 у справі № 915/1097/20 про відкриття провадження у справі та введення процедури розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021 (суддя Ткаченко О.В.) провадження у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) поновлено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021 (суддя Ткаченко О.В.) зупинено провадження у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до завершення розслідування кримінального провадження № 12013160020001005.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги ПАТ «АК промислово-інвестиційний банк», м. Київ на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021, матеріали справи № 915/1097/20 (5/419/04-нр) 17.06.2021 були направлені до апеляційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2021 у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) скасовано. Справу № 915/1097/20 (5/419/04-нр) передано на розгляд Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2021 (суддя Ткаченко О.В.) провадження у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) поновлено.

27.10.2021 до суду від відповідача на надійшла заява про залучення Державного концерну «Укроборонпром» до участі у справі №915/1097/20 (5/419/04-нр) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ДП «Миколаївський суднобудівний завод».

03.12.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач ставить під сумнів наявність у позивача оригіналів письмових доказів у справі, а саме, оригіналів кредитних договорів № 602-04/94 від 28.09.1994 та № 50-06/95 від 01.03.1995, додаткових угод про внесення змін та доповнень до наведених кредитних договорів, простих векселів у кількості 28-ми штук. Вважає, що відсутність оригіналів документів, як доказів, унеможливлює будь-які висновки наявності зобов`язань у сторін та такими векселями чи можливості його невиконання. Вказує, що позивач вчасно не пред`явив векселя до сплати у строк, встановлений у них, а вимоги за простими векселями у кількості 28-ми штук вважаються погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 (суддя Ткаченко О.В.), зокрема залучено до участі у справі № 915/1097/20 (5/419/04-нр) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державний концерн «Укроборонпром».

18.01.2022 від ДК «Укроборонпром» до суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких ДК «Укроборонпром» проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 (суддя Ткаченко О.В.) закрито підготовче провадження у справі, призначено справу № 915/1097/20 (5/419/04-нр) до судового розгляду по суті на 15.03.2022.

15.03.2022 судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану із 24.02.2022 (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX).

Через активні бойові дії на території Миколаївської області та міста Миколаєва та неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області (розпорядження Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22).

Розпорядженням Голови Верховного Суду «Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області» від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2023 (суддя Ткаченко О.В.) повідомлено учасників у справі, що судове засідання у справі відбудеться 07.06.2023.

21.04.2023 до суду від відповідача у справі надійшли пояснення щодо нових обставин справи.

Відповідач у поясненнях зазначає, що згідно з рішенням Правління Національного Банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк». Також відповідач зазначає, що рішенням РНБО України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів», уведеного в дію Указом Президента України віл 11.05.2022 № 326/2022 та затвердженого Законом України від 12.05.2022 № 2249-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів», примусово вилучено в Україні такі об`єкти права власності російської федерації та її резидентів, зокрема корпоративні права у розмірі 99,772644 відсотка майна публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код згідно з ЄДРПОУ - 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8), що належать Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (місцезнаходження: Російська Федерація, 107996, м. Москва, просп. Академіка Сахарова, 9, реєстраційний номер - 1077711000102). За такого 99,772644 відсотків корпоративних прав Банку було вилучено (націоналізовано) в попередніх власників на користь держави Україна в особі ДП «Національний фонд інвестицій України»; право вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до ДП «Миколаївський суднобудівний завод» за простими векселями у загальній кількості 28-ми штук позивачу у справі не належить. Вважає, що ПАТ «Промінвестбанк» є неналежним позивачем у справі. Просить у задоволенні позову відмовити.

17.10.2023 до суду від АТ «Українська оборонна промисловість» надійшла заява про процесуальне правонаступництво, в якій просить залучити акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» як правонаступника Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.

Окрім того, за вказаним розпорядженням всі судові справи в межах судової справи про банкрутство або стороною в яких є боржник у справі про банкрутство мають бути передані головуючим суддям, які будуть визначені автоматизованою системи документообігу для розгляду судових справ про банкрутство.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, головуючим у справі № 915/1097/20(5/419/04-нр) визначено суддю Давченко Т.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 (суддя Давченко Т.М.) прийнято справу № 915/1097/20(5/419/04-нр) до свого провадження для розгляду в межах справи № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240). Підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2024. Постановлено: провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; позивачу завчасно до судового засідання надати суду письмові пояснення щодо актуальності позовних вимог; встановити відповідачу 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали для надання суду актуального відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; встановити позивачу 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, оформленої згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи; встановити відповідачу 5-денний строк з дня одержання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України.

Зазначена ухвала суду від 01.07.2024 направлена до електронного кабінету учасників справи через підсистему «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, документ доставлено до електронних кабінетів сторін 11.07.2024.

26.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову повністю. Посилаючись на норму ч. 6 ст. 91 ГПК України вказав, що вимоги, заявлені на підставі простих векселів, за відсутності встановлення факту їх видання, підстав та пред`явлення до сплати, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами.

У відзиві ДП «Миколаївський суднобудівний завод» ставить під сумнів відповідність поданих до позовної заяви копій письмових доказів через не подання позивачем до суду їх оригіналів, зокрема: кредитний договір № 50-06/95 від 01.03.1995; кредитний договір № 602-04/94 від 28.09.1994; прості векселя у кількості 28 штук на загальну суму 9782116,62 грн; додаткову угоду від 06.07.1998 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994; додаткову угода від 06.07.1998 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 50-06/95 від 01.03.1995; лист № 10-13/488 від 23.12.2003 «О предъявлении векселей к оплате»; лист № 10-01/382; 10-01/383 від 18.12.2002 «О предъявлении векселей к оплате»; «Акт предъявления векселей к погашению» від 18.12.2002; «Акт предъявления векселей к оплате» від 18.12.2003. З огляду на це, ДП «Миколаївський суднобудівний завод» зазначає, що відсутність оригіналів документів, як доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, унеможливлює будь-які висновки щодо наявності зобов`язання у сторін за такими векселями чи можливості його невиконання. Отже, вимоги, заявлені на підставі простих векселів, за відсутності встановлення факту їх видання, підстав та пред`явлення до сплати, вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами.

Вказує, що прості векселі у кількості 28 штук на загальну суму 9782116,62 грн були видані ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» за грошовими зобов`язаннями, які виникли з кредитних договорів (договір позики у розумінні ст. 374 ЦК УРСР в редакції від 27.12.1996, ст. 25 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991), а не за фактично поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Більш того вважає, що позивачем пропущено строк пред`явлення векселів до оплати та вимоги по ним є погашеними.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2024 заяву акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» про залучення правонаступника у справі № 915/1097/20(5/419/04-нр) задоволено. Замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі № 915/1097/20(5/419/04-нр) - Державний концерн «Укроборонпром» на правонаступника - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (код ЄДРПОУ 37854297).

Ухвалою суду від 16.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників у справі, що підготовче засідання у справі відкладено на 04.02.2025.

30.01.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування у відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП у Миколаївській області протокол виїмки та копії вилучених документів на виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 4-624/11 від 24.03.2011.

04.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довіреності представника позивача.

У судовому засіданні 04.02.2025 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, підготовче засідання у справі відкладено на 31.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2025.

05.05.2025 до суду від третьої особи ПАТ «Український інноваційний банк» надійшло клопотання про долучення документа по справі копії довіреності представника для підтвердження повноважень.

Ухвалою суду від 05.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання у справі (розгляд справи по суті) відкладено на 16.06.2025.

13.06.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

В поясненнях позивач вказує, що відповідач свою позицію щодо безпідставності позовних вимог обґрунтовує відсутністю оригіналів кредитних договорів додаткових угод про внесення змін та доповнень до цих договорів та векселів, проте, у відзиві на позов відповідач неодноразово вказує на те, що вимоги по емітованим ним векселям були предметом укладеної в рамках справи № 5/23/079 про банкрутство відповідача. В рамках справи № 5/23/0711 про банкрутство відповідача визнано вимоги позивача в сумі 4112804,62 грн, тобто, визнано вимоги на суму 3 % річних нарахованих за несвоєчасну сплату по емітованим відповідачем векселям. Також, вказує, що відповідачем укладались мирові угоди предметом яких було врегулювання оплати емітованих ним векселів. Цим самим вважає, що відповідач фактично визнає факт наявності векселів, які ним же емітовані.

Також вказує, що як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень питання про врегулювання заборгованості по емітованим векселям розглядалось в рамках справи № 5/23/07. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.12.2007 у справі № 5/23/07 затверджено мирову угоду від 05.12.2007, укладену між ПАТ "Промінвестбанк" та ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" відповідно до умов якої сторони намагалися врегулювати сплати 4 443 599, 42 грн - індексу інфляції та 3 % річних, які утворились в результаті несплати Відповідачем заборгованості по 28 векселям. Строк оплати до 01.01.2008. Також, питання про врегулювання заборгованості по векселям розглядалось в рамках цієї справи. Так, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2007 затверджено мирову угоду, укладену 03 грудня 2007 року між позивачем - Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку, та відповідачем - Державним підприємством Суднобудівний завод імені 61 комунара. На виконання цієї мирової угоди, відповідач за ініціативою позивача вносить, відповідно до статей 69 та 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930, зміни до виданих на ім`я позивача 28 простих векселів загальною номінальною вартістю 9782116 гривень 62 коп., які стосуються строку платежу. Зміни до тексту векселя здійснюються за формою та порядком передбаченим статтею 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Відповідач, відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» закреслює старий реквізит, який стосується строку оплати векселя, та здійснює написання нового реквізиту про строк оплати векселя: «за пред`явленням, але не раніше 01.01.2008 року». При цьому відповідач, відповідно до вимог статті 13 закону «Про обіг векселів в Україні», зазначає дату внесення змін до векселя та підписує його в порядку передбаченому законом. Позивач, дає згоду на внесення змін до тексту векселя, в порядку передбаченому статті 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до вимог закону. З дати набрання цією мировою угодою чинності вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості, вказаної у пункті 1 цієї мирової угоди, обґрунтовуються виключно цією мировою угодою та законодавством України. Подальша оплата векселів, зазначених в пункті 1 цієї мирової угоди, буде здійснюватись відповідачем тільки після пред`явлення оригіналів цих векселів в порядку передбаченому законодавством. Позивач вказує, що відповідачем емітовано прості векселі на суму 19 простих векселів на суму 5669312 грн з пред`явленням не раніше 28.12.2002 з написом «без протесту» і права передачі іншим особам та 9 простих векселів на суму 4112804,62 грн з пред`явленням не раніше 02.01.2002 з написом «без протесту» і права передачі третім особам, а всього емітовані векселі на загальну суму 9782116,62 грн. Вказані векселі були пред`явлені до оплати що підтверджується актами, які є в матеріалах справи № 915/1097/20(5/419/04-нр). Відповідно Додаткової угоди № 13-04/98 до Кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994 Кредитний договір доповнено пунктом 2.9 наступного змісту: Позичальник (Відповідач у цій справі) зобов`язується сплатити Банку (Позивач у цій справі) нараховані відсотки за користування позичкою в сумі 5669312 грн шляхом видачі простих векселів у кількості 19 штук. Відповідно Додаткової угоди № 12-04/98 до Кредитного договору № 50-06/95 від 01.03.1995 Кредитний договір доповнено пунктом 2.6. наступного змісту: Позичальник зобов`язується сплатити Банку нараховані відсотки за користування позичкою в сумі 4112804,62 грн шляхом видачі простих векселів у кількості 9 штук.

Вважає, що документи, які є в матеріалах справи № 915/1097/20(5/419/04-нр) підтверджують факт видачі векселів у відповідності до досягнутих домовленостей, які оформлені вищевказаними додатковими угодами та зобов`язання відповідача по сплаті відсотків за кредитними договорами замінено на зобов`язання по емітованим векселям. З огляду на це позивач вважає, що достатніми доказами виникненням зобов`язань є емітовані відповідачем векселя. В свою чергу на думку позивача надання оригіналів кредитних договорів та додаткових угод до них є недоцільним, оскільки ці документи не є належними доказами існування у відповідача зобов`язань перед позивачем в частині сплати процентів. Належними доказами є емітовані відповідачем векселі.

Також вказує, що оригінали 28 векселів знаходяться у Окружної прокуратури міста Миколаєва. Позивачем вчинено всі дії по поверненню оригіналів документів. Однак ці дії не дали бажаного результату з причин, які об`єктивно не залежать від позивача.

Зазначає, що як вбачається із матеріалів справи № 915/1097/20(5/419/04-нр) відповідачем емітовано векселя у 1998 році, тобто до набрання чинності Закон України «Про обіг векселів в Україні». На момент видачі векселів діяло Положення про переказний і простий вексель, яке затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 року № 104/1341, яким не було передбачено обмеження щодо товарності векселя. Дійсність цього Положення підтверджується Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII.

У судовому засіданні 16.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 16.06.2025 представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Фонд державного майна України у судовому засіданні 16.06.2025 заперечив проти позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» у судовому засіданні 16.06.2025 заперечував проти задоволення позову та просив у позові відмовити.

У судове засідання 16.06.2025 представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Промінвестбанк України та прокурор не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 16.06.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив, що ухвалення рішення відкладається на 17.06.2025.

17.06.2025 у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.09.1994 та 01.03.1995 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку» та ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» були укладені кредитні договори № 602-04/94 та № 50-06/95 відповідно.

06.07.1998 сторонами також було укладено додаткові угоди № 12-04/98 та № 13-04/98 до вказаних кредитних договорів.

На виконання вищезазначених додаткових угод ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» видав і передав позивачу 19 простих векселів за користування позичкою на суму 5669312 грн за пред`явленням не раніше 28.12.2002 без протесту і права передавання третій особі та 9 простих векселів за користування позичкою на суму 4112804,62 грн за пред`явленням не раніше 02.01.2002 без протесту і права передавання третій особі, тобто векселі емітовані на загальну суму 9782116,62 грн.

В матеріалах справи наявні копії 28 простих векселів №743264382932; №743264382938; №743264382939; №743264382940; №743264382941; №743264382945; №743264382950; №743264382954; №743264382958; №743264382943; №743264382948; №743264382952; №743264382956; №743264382960; №743264382944; №743264382949; №743264382953; №743264382957; №743264382961; №743264382942; №743264382934; №743264382951; №743264382955; №743264382959; №743264382962; №743264382963; №743264382964; №743264382965 на загальну суму 9782116 грн 62 коп.

Нормативне регулювання обігу векселів в Україні станом на дату їх видачі позивачу (06.07.1998) здійснювалось:

постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про застосування векселів в господарському обороті»;

постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10.09.1992 № 528 «Про затвердження правил виготовлення і використання вексельних бланків» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин);

Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин);

Положенням про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 № 104/1341.

Відповідно до п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про застосування векселів в господарському обороті» для запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відносин між суб`єктами господарської діяльності Верховна Рада України постановила, зокрема ввести вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Статтею ІІ Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (Женевська конвенція 1930 року) визначено, на території кожної з Високих Договірних Сторін Уніфікований закон не буде застосовуватися до переказних і простих векселів, які вже видані на момент набрання чинності цією Конвенцією.

Держава Україна приєдналась до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі 06.07.1999 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі». Набрання чинності зазначеної Конвенції для України відбулось 06.01.2000.

Ураховуючи той факт, що прості векселя у кількості 28-ми штук, видані відповідачем 06.07.1998, тобто до набрання чинності Конвенції для України, положення даної Конвенції у правовідносинах між сторонами не застосовуються, оскільки спірні векселя вже були видані на момент набрання чинності Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) цінні папери грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Видами цінних паперів згідно ст. 3 вказаного Закону є:

-акції;

-облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

-облігації підприємств;

-казначейські зобов`язання республіки;

-ощадні сертифікати;

-векселі;

-приватизаційні папери.

Статтею 21 Закону визначені основні характеристики векселів. Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування «вексель»;

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен

бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах «а», «в - є» частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред`явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя)

в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10.09.1992 № 528 «Про затвердження правил виготовлення і використання вексельних бланків» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до затвердження Порядку випуску та обігу векселів використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 № 104/1341, з урахуванням таких особливостей:

- використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України;

- векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;

- у господарському обігу можуть використовуватися простий і переказний векселі;

- вексельний бланк може заповнюватися друкованим та недрукованим способами;

- сума платежу за векселем обов`язково заповнюється цифрами та літерами;

- вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.

Відповідно до п. 75-77 розділу ІІ Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 № 104/1341 (далі- Положення) простий вексель має такі реквізити:

1) найменування «вексель», яке включене безпосередньо в текст

і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен

бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця) (п. 75).

Документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче.

Простий вексель, строк платежу в якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред`явленням. У разі відсутності особливого зазначення місце складання документа вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, у якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця (п. 76).

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя і які стосуються:

- індосаменту (статті 11-20);

- терміну платежу (статті 33-37);

- платежу (статті 38-42);

- позову у разі неакцепту або неплатежу (статті 43-50, 52-54);

- платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63);

- копій (статті 67 і 68);

- змін (стаття 69);

- давності (статті 70-71);

- неробочих днів, обрахування строків і заборони граціонних днів (статті 72, 73 і 74) (п. 77).

Пунктом 34 глави V розділу І Положення переказний вексель строком за пред`явленням оплачується при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явленим до платежу протягом одного року від дня його складання. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити строк більш тривалий. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Векселедавець може встановити, що переказний вексель строком за пред`явленням не може бути пред`явленим до платежу раніше визначеного строку. В цьому разі строк для пред`явлення починається з цього строку.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться копії листів позивача від 18.12.2002 № 10-01/382 та від 23.12.2003 № 10-15/488 згідно яких, останній направив відповідачу акт пред`явлення 9-ти та 19-ти векселів до погашення.

Вирішуючи спір, в т.ч. надаючи оцінку доводам та запереченням позивача та відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також відповідно до ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 1-5 ст. 91 ГПК України).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Правило визначення допустимості доказів закріплене в ст. 77 ГПК України, а саме: обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії:

- кредитного договору № 50-06/95 від 01.03.1995;

- кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994;

- простих векселів у кількості 28 штук на загальну суму 9782116,62 грн;

- додаткової угоди від 06.07.1998 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994;

- додаткової угоди від 06.07.1998 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 50-06/95 від 01.03.1995;

- листа № 10-13/488 від 23.12.2003 «О предъявлении векселей к оплате»;

- листа № 10-01/382; 10-01/383 від 18.12.2002 «О предъявлении векселей к оплате»;

- «Акт предъявления векселей к погашению» від 18.12.2002;

- «Акт предъявления векселей к оплате» від 18.12.2003.

З огляду на ч. 6 ст. 91 ГПК України єдиним належним доказом достовірності наданих позивачем копій могло бути лише дослідження оригіналів наведених вище документів.

Належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Водночас, варто зауважити, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України.

Разом з тим, як зазначено вище, позивачем до суду було надано клопотання від 29.01.2025 про витребування доказів, а саме: протоколу виїмки та копії вилучених документів на виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 4-624/11 від 24.03.2011.

Слід зазначити, що судом було досліджено та обговорено дане клопотання у судовому засіданні 04.02.2025. При цьому судом встановлено, що дане клопотання позивача не містило доказів на його обґрунтування, зокрема, доказів звернення позивача до Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП у Миколаївській області з клопотанням про витребування протоколу виїмки та копій вилучених документів на виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаїв у справі №4-624/11 від 24.03.2011, постанови поліції про відмову у наданні цих документів. Розгляд даного клопотання позивача було відкладено за його проханням для надання часу подати суду документи на обґрунтування поданого клопотання про витребування доказів на 31.03.2025.

Тому у позивача було достатньо часу для усунення недоліків даного клопотання від 29.01.2025 про витребування доказів.

Однак, 31.03.2025 представник позивача у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, документів на обґрунтування поданого ним же клопотання про витребування доказів до суду не надав, тому таке клопотання не було задоволено судом, а підготовче провадження було закрито.

Слід зауважити, що ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2011 та від 12.09.2011 у справі вже витребовувались у позивача оригінали документів, долучені до позовної заяви, однак можливості суду перевірити справжність копій документів, долучених до позовної заяви, шляхом співставлення їх із оригіналами позивачем, протягом розгляду даної справи, не надано. Як наслідок, суд також позбавлений можливості надати правову оцінку таким доказам.

Таким чином суд відмічає що позивачем не надано оригіналів кредитних договорів № 50-06/95 від 01.03.1995 та № 602-04/94 від 28.09.1994, простих векселів у кількості 28 штук, додаткових угод від 06.07.1998 про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994 та від 06.07.1998 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 50-06/95 від 01.03.1995, листів № 10-13/488 від 23.12.2003 «О предъявлении векселей к оплате» та № 10-01/382; 10-01/383 від 18.12.2002 «О предъявлении векселей к оплате», актів пред`явлення векселів до погашення від 18.12.2002 та від 18.12.2003 з доказами направлення/отримання відповідачем, а тому в силу вимог ч. 6 ст. 91 та ст. 76-77 ГПК України наведені докази є неналежними та недопустимими, не можуть братись судом до уваги.

Судом враховано висновки щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу, викладені у постановах Верховного Суду у від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 та від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21 та зазначає, що тлумачення ст. 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на той факт, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 80, 86, 129, 219, 220, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Миколаєву повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025.

Суддя Т.М. Давченко