Рішення

від 19.12.2007 по справі 18/522

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/522

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  18/522

19.12.07

За позовом:          Свято-Іллінської парафії Української православної церкви в Подільському

районі м. Києва;

До:                    Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю

„Торговий дім „Татнафта –Україна” (відповідач 1);

ТОВ „Дайкон” (відповідач 2);

Про:                     визнання недійсним договору уступки вимоги та виселення.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Агапов О.О., представник, довіреність №48 від 03.12.2007 р.;

Від відповідачів:            не з”явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Свято –Іллінська парафія Української православної церкви в Подільському районі м. Києва звернулася 05.12.2007 року до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору уступки та виселення ТОВ “Торговий Дім “Татнафта –Україна” з приміщення церкви, що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Почайнинська, 4, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надали, позовні вимоги по суті не заперечили. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

05.12.2007 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява про забезпечення позову від Свято - Іллінської парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва щодо вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Дайкон” (далі - Відповідач2) вчиняти дії щодо відчуження майна (церковного), а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4 та заборонити КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” вчиняти дії щодо реєстрації за будь-якими особами не житлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4, заборонити будь-яким органам приватизації здійснювати будь-які дії, спрямовані на приватизацію Відповідачем2 нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 року заяву від Свято - Іллінської парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва щодо вжиття заходів для забезпечення позову задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “Дайкон” вчиняти дії щодо відчуження майна (церковного), а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4 ; заборонено КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” вчиняти дії щодо реєстрації за будь-якими особами не житлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4; заборонено будь-яким органам приватизації здійснювати будь-які дії, спрямовані на приватизацію Товариством з обмеженою відповідальністю “Дайкон” нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

09.09.1997 року між Іллінською православною общиною Подільського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Татнафта –Україна” укладено договір про співпрацю.

Відповідно до п.1.2 договору Іллінська православна община Подільського району м. Києва зобов'язується надати в безкоштовне користування ТОВ “Торговий Дім “Татнафта –Україна” приміщення у відновлених, відреставрованих, реконструйованих приміщеннях, що знаходяться на балансі церкви та прилеглу територію за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4, яке знаходиться на балансі церкви.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем1 умов договору останній було розірвано 23.07.2003 р. за згодою сторін, шляхом укладання угоди про розірвання договору. Даний факт не спростовується сторонами та підтверджується матеріалами справи, а саме, копією угоди від 23.07.2003 р. про розірвання Договору про співпрацю від 09.09.1997р., який підписаний повноваженими особами двох сторін, підпис яких скріплений печатками організацій та копією акту прийому-передачі нежитлового приміщення з господарськими спорудами, які були надані общиною для користування Відповідачу1, згідно з договором про співпрацю, за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4, даний акт підписаний уповноваженими особами, підписи яких скріплені печатками організацій.

Вищезазначені документи, а саме угода про розірвання договору та акт прийому-передачі майна не визнавались недійсними в судовому порядку та є чинними у розумінні цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Відповідач1 - ТОВ “Торговий Дім “Татнафта –Україна” уклав договір уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р. з ТОВ “Дайкон”, за яким ТОВ “Торговий Дім “Татнафта –Україна” уступило права вимоги за договором про співпрацю від 09.09.1997 р., що укладений між Позивачем та Відлповідачем2.

Відповідно до листа б\н б\д Генерального директора ТОВ “Торговий Дім “Татнафта –Україна” до Настоятеля Свято-Іллінської парафії Української Православної церкви в Подільському районі м. Києва (наявний в матеріалах справи) договір уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р., укладений між відповідачами, є недійсними та таким, що не має законної сили з моменту його укладення, так як зі сторони Відповідача1 підписаний не уповноваженою особою, а саме, Попович Н.І., яка згідно протоколу №1/2003 позачергових зборів учасників товариства від 14.05.2003 р. була відізвана з членів дирекції на час підписання договору уступки на посаді заступника генерального директора не перебувала.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.4 Перехідних положень Цивільного кодексу України даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На момент укладання спірного договору, діяв Цивільний кодекс УРСР 1963р., таким чином суд застосовує положення Кодексу, що діяв на момент вчинення дії.

Цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством та з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.4 ЦК УРСР).

Поняття зобов'язання і підстави його виникнення визначені в ст. 151. В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 Кодексу. Дана норма кореспондується зі ст.173 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певні дії, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язальної сторони виконання її обов'язку.

За договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого –п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу (ст. 324 ЦК УРСР).

Уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання (ст.197 ЦК УРСР).

Той, хто одержав майно в безоплатне користування, вправі надати це майно у користування третій особі лише за згодою того, хто передав майно, залишаючись відповідальним перед ним, згідно ст. 328 ЦК УРСР.

Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою (ст. 63 ЦК РСРС).

Таким чином, на момент укладання договору уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р. у СП ТОВ ТД “Татнафта-Україна” були відсутні правові підстави уступки прав за договором про співпрацю від 09.09.1997р., оскільки договір про співпрацю на цей час уже було розірвано, що підтверджується угодою про розірвання договору від 23.07.2003р., пропозицією про розірвання договору, актом прийому-передачі від 23.07.2003р., відповіддю на запит генерального директора СП ТОВ “Торговий Дім “Татнафта-Україна”. На момент укладення договору уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р. будь-які права та обов'язки у СП ТОВ ТД “Торговий Дім “Татнафта-Україна” за договором від 09.09.1997р. не існували, а тому відповідно не могли бути передані іншій особі.

Договір підлягає визнанню недійсним і в зв'язку з тим, що згоди на укладання вказаного договору Іллінська православна община Подільського району м Києва не надавала, хоча це є обов'язковою умовою згідно ст. 201 Цивільного кодексу УРСР, а саме перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.

Додатковою умовою, що є підставою для визнання договір про уступку права вимоги недійсним є те що від імені СП ГОВ “ТД “Татнафта-Україна” підписаний не уповноваженою на те особою Попович Н.І.

Так, 14.05.2003р. Попович Н.І. була відізвана з членів дирекції товариства і не мала права підпису, що підтверджується протоколом позачергових зборів учасників СП ТВ “ТД “Татнафта-Україна” № 1/2003 від 14.05.2003р. та Ухвалою Верховного Суду України від 12.10.05р.

Станом на 01.12.2003р. Попович Н.І. не була уповноважена представляти СП ТОВ “Торговий Дім “Татнафта-Україна”, відповідно, вказана особа не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Договір уступки вимоги суперечить законодавству, оскільки на момент його укладання діяла ухвала Господарського суду м. Києва від 05.09.2003р. у справі № 43/1 про порушення провадження у справі про банкрутство СП ТОВ “ТД “Татнафта-Україна”, відповідно до якої посадовим особам СП ТВ “ТД “Татнафта-Україна” заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, укладання угод з іншими суб'єктам підприємницької діяльності, відчуження майнових активів (ухвала наявна в матеріалах справи).

Отже, у зв'язку з розірванням договору про співпрацю від 09.09.1997р. та недійсністю договору про уступку права вимоги від 01.12.2003р. жодних правових підстав для перебування відповідачів - Спільного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Татнафта-Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Дайкон” у приміщеннях церкви по вул. Почайнинській, 4 в м. Києві немає і останні підлягають виселенню з вказаних приміщень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, з наданих суду доказів вбачається, що Відповідачем1 було в порушення вимог законодавства та з порушенням норм матеріального права укладено договір уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р. церковних приміщень архітектурного ансамблю за адресою : м. Київ, вул. Почайнинська, 4.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача про розірвання договору уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р. та виселення Відповідача2 з приміщення архітектурного ансамблю Свято-Іллінської церкви та прилеглих будівель, за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір уступки вимоги №01/12_03 від 01.12.2003 р., укладений між Спільним підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Татнафта –Україна” (інд. 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 5, кв. 223, код ЄДРПОУ 23504692) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дайкон” (інд. 04123, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 44, кв. 258, код ЄДРПОУ 30531262).

3.          Зобов'язати Спільне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнафта –Україна” (інд. 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 5, кв. 223, код ЄДРПОУ 23504692) звільнити нежиле приміщення архітектурного ансамблю Свято-Іллінської церкви та прилеглих будівель по вул. Почайнинська будинок № 4 у м. Києві та повернути зазначене приміщення Свято –Іллінській парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва (інд. 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 2, код ЄДРПОУ 21587050). Видати наказ.

4.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Дайкон” (інд. 04123, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 44, кв. 258, код ЄДРПОУ 30531262) звільнити нежиле приміщення архітектурного ансамблю Свято-Іллінської церкви та прилеглих будівель по вул. Почайнинська будинок № 4 у м. Києві та повернути зазначене приміщення Свято –Іллінській парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва (інд. 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 2, код ЄДРПОУ 21587050). Видати наказ.

5.          Стягнути зі Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнафта –Україна” (інд. 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 5, кв. 223, код ЄДРПОУ 23504692) на користь Свято-Іллінської парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва (інд. 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 2, код ЄДРПОУ 21587050) 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дайкон” (інд. 04123, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 44, кв. 258, код ЄДРПОУ 30531262) на користь Свято-Іллінської парафії Української православної церкви в Подільському районі м. Києва (інд. 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 2, код ЄДРПОУ 21587050) 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко