Постанова від 01.07.2025 по справі 400/12335/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12335/24

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСУ АГРО ЛТД" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення 89 250,19 грн, -

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №400/12335/24 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення 89 250,19 грн.

У позовній заяві позивач клопотав про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКСУ АГРО ЛТД 84 076,27 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2023 року.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 173,92 грн. пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2023 року відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСУ АГРО ЛТД" судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Представник позивача 03.04.2025 подав заяву, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі Управління або відповідач) на користь Товариства 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» (вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009, ідентифікаційний код: 44575226) витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 9 400 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, не з`ясовано повно, об`єктивно та всебічно обставин справи, недосконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, а тому просить скасувати додаткове рішення в частині задоволених вимог та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення з ГУ ДПС в Миколаївській області витрати на правову допомогу в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що задоволена судом першої інстанції сума судових витрат на правничу допомогу не є розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг.

Апелянт зазначає, що КАС України не визначено умови поновлення строку на подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також, позивач не наводить об`єктивних та незалежних від його волі обставин, які завадили своєчасно звернутися із відповідною заявою. Щодо фактичного понесення позивачем витрат, то воно не підтверджується доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції, враховуючи ту обставину, що понесені позивачем витрати пов`язані з розглядом справи, а їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації останньому витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 9 400,00 грн.

Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.

Так, в матеріалах справи наявні:

- договір № 09/11/20 від 09.11.2020 про надання правової допомоги (далі Договір), що був укладений Товариством з Адвокатським об`єднанням «Юбікон»;

- додаткова угода № 2 від 23.12.2024 до Договору;

- ордер від 17.09.2024 серія ВН № 1409936 на надання правничої допомоги адвокатом Адвокатського об`єднання «Юбікон» Аврамовим Вячеславом Панасовичем;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.07.2015 серія ОД № 002709;

- акт № 2 від 02.04.2025 про надання правової допомоги до Договору (детальний опис робіт, наданих послуг)).

Відповідно до цих доказів, вартість правової допомоги «представництво у встановленому порядку інтересів КЛІЄНТА в Миколаївському окружному адміністративному суді по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про стягнення пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість», встановлена у твердій сумі 10 000 грн і не залежить від витраченого адвокатом часу.

В акті № 2 від 02.04.2025 про надання правової допомоги до Договору (детальний опис робіт, наданих послуг)) вказані види правової допомоги: зустріч клієнта, консультація (23.12.2024), розробка позовної заяви, направлення її до суду та сторонам (25.12.2024 26.12.2024), розробка клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференція, направлення його до суду (01.01.2025), розробка відповіді на відзив Управління, направлення її до суду та сторонам (21.02.2025), представництво інтересів в судовому засіданні (23.01.2025), розробка клопотання про прискорення розгляду справи, направлення його до суду (24.03.2025).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Разом з тим у статті 134 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134, 139 КАС), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134,139 КАС України.

Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати пов`язані з розглядом справи, а їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Представник позивача не вчинив будь-яких дій (не допустив бездіяльності), що могли призвести до затягування справи та, відповідно, до збільшення розміру витрат.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позов було задоволено частково (у грошовому виразі на 94%), тому, згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відшкодуванню підлягають судові витрати в сумі 9 400 грн.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, за надання правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції та в даному випадку задоволення позовних вимог доводить протиправність дій відповідача, а отже порушення прав позивача, захист яких останнім отримано за допомогою адвоката, то судом першої інстанції правомірно, з урахуванням принципу співмірності, зроблено висновок, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 9 400,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 01 липня 2025 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова