Ухвала від 02.07.2025 по справі 213/680/25

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/680/25

Номер провадження 2/213/892/25

У Х В А Л А

02 липня 2025 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Довгої А.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року відкрито провадження та призначено розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 заявлено про визнання позову.

Представник позивача просила ухвалити рішення у справі, судові витрати покласти на позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч.3 ст.200 ЦПК України).

Водночас, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст.8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст.ст.1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст.ст.164-167).

Зокрема, відповідно до ст.164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тому, для суду є беззаперечним встановлення того, чи має втручання у право відповідача законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини і відповідно чи має воно законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідачів, «необхідним в демократичному суспільстві», судова колегія беручи до уваги справу в цілому, буде перевіряти встановлені судом першої інстанції обставини та наведені у рішенні суду підстави, для мотивування висновків на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідачу, як матері дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Тому, суд вважає, що в даному випадку слід відмовити в ухваленні рішення у підготовчому засіданні через заяву відповідача про її згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дітей.

На підставі наведеного та керуючись ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті рішення у підготовчому засіданні через заяву відповідача ОСОБА_2 про її згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дітей та продовжити підготовче провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Алексєєв