Постанова від 02.07.2025 по справі 925/57/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"02" липня 2025 р. Справа№925/57/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 (повне рішення підписано 04.04.2025)

у справі №925/57/25 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області

до Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни

про стягнення 40 171,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни (далі - відповідач) про стягнення 40 171,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди індивідуального майна №б/н від 02.03.2019 в частині неповернення орендованого приміщення за актом приймання - передачі позивачу після закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим з відповідача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України просив стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 02.03.2021 по 01.01.2025.

Господарський суд Черкаської області рішення від 26.03.2025 у справі №925/57/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області 30 748, 24 грн. Стягнув з Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни на користь Черкаської обласної прокуратури 2 317,71 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем та прокурором розрахунок неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК з урахування індексу інфляції, встановив, що розраховуючи суму неустойки за кожний наступний місяць за весь період заборгованості і позивачем, і прокурором безпідставно застосовано коефіцієнт інфляції, застосування якого було погоджено сторонами у договорі у частині визначення розміру орендної плати на користування майном.

Суд врахував, що у справі №925/296/24 було встановлено, що розмір заборгованості за останній місяць користування відповідачкою нерухомим майном згідно зі спірним договором оренди становить 334,22 грн. Також суд враховував дату закінчення дії спірного договору оренди 02.03.2021, після якої відповідач, як орендар, зобов`язаний був повернути орендоване майно орендодавцю.

За розрахунком суду першої інстанції розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, який не виконав обов`язку щодо повернення речі за період з 03.03.2021 до 01.01.2025 становить 30748,24 грн (334,22 грн * 2 * 46 місяців), тому на переконання суду саме такий розмір неустойки є обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідачки.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що за приписами частини другої статті 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби Договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення, як то передбачено пунктом 2.3 Договору оренди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.; витребував матеріали справи №925/57/25 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №925/57/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.05.2025.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.03.2019 Литвинецька сільська рада (орендодавець) та підприємець Шеверьова С.Д. (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: прибудову до Литвинецького Будинку культури (далі - майно), площею 38,4 м2, за адресою вул.Центральна 23, с.Литвинець Канівського району, що знаходиться на балансі сільської ради. Майно передається в оренду з метою організації підприємства.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається сільська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Литвинецькій сільській раді. Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 303,36 грн згідно з рішенням сесії сільської ради від 02.10.2012 №26-7/УІ (пункт 3.1 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 договору).

Орендар зобов`язується, у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5 договору).

Орендодавець зобов`язується у випадку реорганізації орендаря до припинення чинності цього договору, переукласти цей договір на таких самих умовах одним із правонаступників, якщо останній згоден стати орендарем (пункт 7.3 договору).

Цей договір укладено строком на два роки - що діє з 02.03.2019 до 02.03.2021 включно (пункт 10.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.6 договору).

Реорганізація орендодавця чи орендаря або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем (пункт 10.7 договору).

14.12.2020 Бобрицька сільська рада Черкаської області ухвалила рішення №3-5/VIII «Про початок реорганізації Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області та її виконавчого комітету та Потапцівської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Бобрицької сільської ради». Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 цього рішення Бобрицька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області та Потапцівської сільської ради, виконавчий комітет Бобрицької сільської ради є правонаступником всього майна, прав та обов`язків виконавчого комітету Литвинецької сільської ради та виконавчого комітету Потапцівської сільської ради.

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області №4-1/VIII від 22.12.2020 «Про передачу закладів культури та бібліотечних закладів виконавчого комітету Бобрицької сільської ради» в управління Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради було передано заклади культури та бібліотечні заклади виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, будівлі та споруди, індивідуально визначене майно та зобов`язання станом на 31.12.2020.

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області №5-2/VIII від 13.01.2021 «Про зміну засновника та назви відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Литвинецької сільської ради було змінено засновника Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Литвинецької сільської ради шляхом виключення зі складу засновників Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області та включення до складу засновника Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області №5-4/VIII від 13.01.2021 «Про закріплення нерухомого майна закладів освіти та культури Бобрицької сільської ради на праві оперативного управління, яке перебуває в комунальній власності Бобрицької сільської ради» визначено, що нерухоме майно закладів освіти та культури Бобрицької сільської ради Черкаської області закріплене за Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області згідно з додатком, у якому серед інших, зазначено будівлю будинку культури площею 444,7 м2 за адресою вул.Центральна, 23, с.Литвинець, Канівського району Черкаської області.

Листом від 15.02.2021 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради повідомив фізичну особу-підприємця Шеверьову С.Д., що відповідно до рішення Бобрицької сільської ради від 22.12.2020 №4-2/VIII будівля Литвинецького сільського будинку культури перейшла в оперативне управління Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради, який є правонаступником всіх прав та зобов`язань виконавчого комітету Литвинецької сільської ради, а отже з 01.01.2021 виступає її орендодавцем. У цьому ж листі відділ повідомив фізичну особу-підприємця Шеверьовій С.Д. реквізити для сплати орендної плати.

07.04.2021 право власності на нежитлову будівлю, будинок культури, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 444,7 м2, опис: А-1 будинок культури; а прибудова; а1 прибудова; ґанок; ґанок, за адресою Черкаська обл., Канівський район, с.Литвинець, вулиця Центральна, будинок 23, зареєстровано за Бобрицькою сільською радою Черкаської області.

Рішенням Бобрицької сільської ради Черкаської області №12-6/VIII від 29.06.2021 «Про затвердження Переліків об`єктів комунальної власності першого та другого типів» затвердила Перелік першого типу оренди об`єктів комунальної власності, які підлягають передачі у тимчасове користування із застосуванням процедури аукціону (додаток 1).

У переліку об`єктів щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні зазначено також частину приміщення Литвинецького сільського будинку культури (прибудова) площею 37,6 м2 за адресою Черкаська область, Канівський район, с.Литвинець, вул.Центральна, 23, балансоутримувачем якого є Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Листом від 27.06.2023 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради повідомив фізичну особу-підприємця Шеверьову С.Д., що у зв`язку із закінченням терміну договору оренда частини спірного нежитлового приміщення виставлена на аукціон. Згідно з відміткою на зазначеному листі, 26.07.2023 його отримала відповідачка.

14.08.2023 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради надіслав фізичній особі-підприємцю Шеверьовій С.Д. лист, у якому зазначив, що відповідно до результатів електронного аукціону, який проходив 02.08.2023, переможцем визначено фізичну особу-підприємця Туренко С.В., початок дії договору оренди 29.08.2023 та просив звільнити приміщення до вказаного терміну.

28.08.2023 позивач та фізична особа-підприємець Туренко С.В. підписали договір оренди №1 нерухомого майна площею 37,6 м2, за адресою Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Литвинець, вул.Центральна, 23 та підписали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

28.08.2023 фізична особа-підприємець Туренко С.В. та Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської радії Черкаської області підписали додаткову угоду №1 до договору №1 від 28.08.2023 про те, що під час фактичної передачі орендодавцем майна за договором №1 від 28.08.2023 орендарю сторони договору встановили, що майно не звільнено попереднім орендарем - фізичною особою-підприємцем Шеверьовою С.Д.

19.09.2023 комісія, яка створена згідно з наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської радії Черкаської області, склала акт про фактичне зайняття нежитлової будівлі фізичною особою-підприємцем Шеверьовою С.Д.

29.09.2023 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області направив фізичній особі-підприємцю Шеверьовій С.Д. лист з вимогою виконати рішення комісії (звільнити нежитлове приміщення протягом десяти днів), термін якого спливає 29.09.2023.

09.10.2023 проведено державну реєстрацію права оперативного управління будинком культури, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 444,7 м2, опис: А-1 будинок культури; а прибудова; а1 прибудова; ґанок; ґанок, за адресою Черкаська обл., Канівський район, с. Литвинець, вул. Центральна, буд. 23, за Відділом освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області.

У березні 2024 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави, в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області, у якій просив (з урахуванням уточненої позовної заяви): стягнути з фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни 17953,08 грн (14938,35 - сума боргу; інфляційні втрати - 2387,07 грн, 3% річних - 627,66 грн); розірвати договір оренди майна від 02.03.2019; повернути Бобрицькій об`єднаній територіальній громаді в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради частину нежитлового приміщення - прибудову до Литвинецького сільського будинку культури, площею 37,6 м2, за адресою: вул.Центральна, 23, с.Литвинець, Черкаського району Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.07.2024 у справі №925/296/24 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області, до Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни про стягнення 17 953,08 грн та розірвання договору оренди та повернення приміщення, позов прокурора задоволено частково; стягнуто з відповідачки 511,18 грн заборгованості за оренду майна; зобов`язано останню повернути позивачу частину нежитлового приміщення площею 37,6 м2, за адресою: вул.Центральна, 23, с. Литвинець Черкаського району Черкаської області; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шеверьової С.Д. на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у сумі 3114,22 грн. Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору, оскільки такий договір вже є припиненим.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2024 у справі №925/296/24 залишено без змін. рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2024 у справі №925/296/24 набрало законної сили 28.10.2024.

Під час розгляду справи №925/296/24 суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди від 02.03.2019 є припиненим 02.03.2021, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тому орендар зобов`язана була повернути майно Бобрицькій об`єднаній територіальній громаді в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради. Залишок несплаченої заборгованості відповідачки на час закінчення строку оренди становить 334,22 грн за період з 02.02.2021 до 02.03.2021, також стягнув з відповідачки 3% річних у сумі 29,71 грн та 147,25 грн інфляційних втрат за період з 15.03.2021 до 29.02.2024. Суд відмовив прокурору у вимозі про стягнення орендних платежів з 02.03.2021 до 02.02.2024, оскільки спірний договір оренди є припиненим з 02.03.2021.

Смілянська окружна прокуратура направила Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області лист №52/2-7565вих-24 від 28.11.2024 у якому просила повідомити чи виконано рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2024 у справі №925/296/24 і в який частині, а якщо ні - то повідомити причини невиконання рішення суду та вжиті Відділом заходи з метою його виконання (т. 1, а.с.61-63).

У відповідь на цей лист прокурора Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області направив лист №01-04/410 від 29.11.2024, у якому вказав, що станом на 29.11.2024 рішення суду у справі №925/296/24 не виконане (т. 1, а.с.64).

У листі №52/2-7985вих-24 від 18.12.2024 Смілянська окружна прокуратура повідомила позивача, що оскільки підприємець Шеверьова С.Д. не повернула орендоване майно, відповідно у позивача є підстави для нарахування та стягнення з неї неустойки за неповернення спірного майна за період з 02.03.2021 по теперішній час. У цьому листі прокуратура також просила відділ провести розрахунок неустойки за неповернення фізичною особою-підприємцем Шеверьовою С.Д. орендованого майна (т. 1, а.с.65-69).

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області листом №01-04/433 від 19.12.2024 повідомив прокурора, що він направляв відповідачці лист з вимогами виконати судове рішення та повернути майно та зазначив, що не вживав заходи щодо подання позовної заяви до суду про стягнення неустойки з боржниці, у зв`язку із відсутністю у Відділі освіти штатного юриста, тому Відділ просить прокуратуру вжити відповідних заходів з метою стягнення неустойки на користь відділу освіти. До цього листа позивачем додано розрахунок неустойки за період з 02.03.2021 до 01.12.2024 та копії листів, які направлялись на адресу фізичної особи-підприємця Шеверьової С.Д.

У матеріалах справи також містяться листи відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області, які направлялись на адресу відповідачки №01.04/401 від 22.11.2024 та №01-04/430 від 17.12.2024, у яких позивач пропонував у добровільному порядку виконати рішення суду у справі №925/296/24 та звільнити спірне нежитлове приміщення.

15.01.2025 між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким відповідач передав, а відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області прийняв нерухоме майно, що належить до комунальної власності та перебуває на балансі відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області (т.1, а.с.172).

Оскільки відповідач продовжував користуватись об`єктом оренди, прострочив зобов`язання з його повернення після закінчення строку дії договору, позивач та прокурор застосував до нього відповідальність у вигляді неустойки нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 02.03.2021 по 01.01.2025 у загальному розмірі 40 171, 38 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено обов`язковість договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом вищенаведених норм в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове володіння та користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Сплив строку дії договору та відмови у його продовженні зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов`язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв`язку з порушенням зобов`язання та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.2).

Сплата неустойки саме як правовий наслідок порушення зобов`язання (тобто, неправомірної поведінки боржника) передбачена частиною першою статті 611 ЦК України.

Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Встановивши неповернення відповідачем об`єкту оренди після припинення дії договору оренди, який добровільно не повернув цей об`єкт оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди протягом трьох робочих днів з дати припинення договору визначений Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, такі ж зобов`язання покладено на орендаря і договором оренди (пункт 4.2.19 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після припинення строку дії договору оренди займане приміщення з 02.03.2021 до 15.01.2025 не звільнив та не передав за актом приймання-передачі відповідно до пункту 2.3 договору оренди.

За змістом пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Отже, на момент закінчення терміну дії договору оренди (02.03.2021) вже діяв Закон України від 03.10.2019 №157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності з 01.02.2020, тому правовідносини щодо продовження строку дії договору оренди регулював Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Розмір орендної плати згідно з договором був визначений за перший місяць оренди - березень 2019 року в сумі 303, 36 грн.

За розрахунком суду першої інстанції розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, який не виконав обов`язку щодо повернення речі за період з 02.03.2021 до 01.01.2025 становить 30 748,24 грн (334,22 грн * 2 * 46 місяців), оскільки у справі №925/296/24 було встановлено, що розмір заборгованості за останній місяць користування відповідачем нерухомим майном згідно зі спірним договором оренди становить 334,22 грн.

Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За наведеними положеннями законодавства строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати неустойки з урахуванням встановлених в договорі та Законі положень.

За умовами договору та Закону, відповідач як орендар за договором сплачував та мав би сплачувати кожний наступний місяць орендну плату шляхом множення розміру попередньої місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць. На переконання суду апеляційної інстанції можливі майбутні місячні плати за оренду також підлягали б коригуванню на індекс інфляції, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що для нарахування неустойки необхідно брати за основу суму за останній місяць користування нерухомим майном у розмірі 334,22 грн, оскільки з 02.03.2021 по 01.01.2025 розмір орендної плати збільшувався б та/або зменшувався б в залежності від інформації про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики.

Судом апеляційної інстанції також враховано висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23.10.2024 у справі №916/3409/22, що передбачену приписами частини другої статті 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби Договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення, як то передбачено Договором оренди.

Враховуючи наведене, перевіривши заявлений прокурором розрахунок неустойки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 40 171, 38 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 9 423, 14 грн, задовольнивши частково позовні вимоги у розмірі 30 748, 24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 9 423, 14 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення, про задоволення позовних вимог.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 у справі №925/57/25 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_1 (попередній номер 247), РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області (19030, Черкаська область, Черкаський район, село Литвинець, вулиця Гайдамацька, 2, ідентифікаційний код 43084654) 40 171, 38 грн (сорок тисяч сто сімдесят одну гривню 38 копійок) неустойки згідно частини 2 статті 785 ЦК України.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (18001, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119) 3 028, 00 грн судового збору за подання позову.»

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (18001, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119) 4 542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/57/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова