Постанова від 30.06.2025 по справі 922/308/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/308/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

від Позивача: Іващенко А.О.- представник;

від інших учасників справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав", Харківська область, Харківський район, смт Васищеве на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/308/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків

до Приватного підприємства "Вячеслав", Харківська область, Харківський район, смт Васищеве

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, м. Харків

про стягнення 465 440,91грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025р. Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства "Вячеслав", Харківська область, Харківський район, смт Васищеве (далі - Відповідач) основний борг в розмірі 416 877,55грн, збитки від інфляції в розмірі 34 587,66грн, 3% річних в розмірі 13 975,70грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, м. Харків (далі - Третя особа).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/308/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Відповідача на користь Позивача - 416 877,55грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 13 975,70грн 3% річних, 34 587,66грн збитків від інфляції, 5 585,29 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, оскільки Відповідач не є боржником щодо оплати за електричну енергію, яка використана іншою особою за весь час використання іншою особою об`єкту, який належить йому на праві власності. Вважав, що саме Третя особа є відповідальною за оплату електричної енергії, що споживається іншою особою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/308/25 від 09.05.2025р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою від 02.06.2025 розгляд справи призначено на 30.06.2025 о 12:00.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив, що посилання Відповідачана те, що фактичним споживачем електричної енергії був не він, а інша особа, не свідчить про відсутність у нього зобов`язання з її оплати, оскільки саме Відповідач, а не інша особа (або Третя особа) є стороною Договору про постачання електричної енергії споживачу №041-16373 від 01.01.2019 за належним Відповідачу об`єктом нерухомого майна.

Також, у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати Третьою особою спожитої електроенергії Відповідач не позбавлений можливості нараховувати Третій особі встановлені договором та Законом санкції, в т.ч. інфляційні втрати та річні відсотки, або, в разі наявності відповідних обставин, ініціювати питання про стягнення збитків.

Від Третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судове засідання 30.06.2025 зявився представник Позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обгрунтованим.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїм правом участі у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- визначення ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальника універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268; яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

-укладення між ПрАТ "Харківенергозбут" (правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 є Позивач) та Відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16373 від 01.01.2019, за яким Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору;

- проведення нарахування Позивачем та виставлення Відповідачу рахунків за спожиту електричну енергію та актів прийому -передачі за червень 2022 року, вересень-листопад 2022 року, січень - березень 2023 року, травень - серпень 2023 року, жовтень 2023 - лютий 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, які були отримані/надіслані Відповідачу та частково ним оплачені.

-часткова сплата Відповідачем 27.12.2024 заборгованості за спожиту електричну енергію за лютий 2024 року на суму 119 828,57грн та частково за березень 2024 року на суму 171,43 грн.

Таким чином Відповідач за спожиту електричну енергію за Договором в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за березень-жовтень 2024 року утворилась заборгованість в розмірі, яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються

Вищезазначені обставини стали підставами для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача 416 877,55грн заборгованості за спожиту електроенергію за березень-жовтень 2024 року, а також 3 % річних в розмірі 13 975,00грн та збитків від інфляції в розмірі 34 587,66грн.

Відповідач в суді першої інстанції проти позову заперечував за мотивами його неналежності як відповідача у цій справі, оскільки, належні йому нежитлові будівлі використовуються іншою особою на підставі Договору безоплатного користування нерухомим майном № 09/22 тимчасового безоплатного користування від 12.12.2022., укладеного між Відповідачем та Третьою особою, отже саме Третя особа має нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язання зі сплати спожитої електроенергії. Крім того, стверджував, що жоден з наданих Позивачем документів не підтверджує факт та обсяг постачання йому електричної енергії, оскільки вони не містять підпису споживача. Також вважав, що оскільки Позивачем не надано доказів направлення відповідних рахунків на оплату споживачу, строк їх оплати не настав.

Третя особа у суді першої інстанції не скористалась правом на надання письмових пояснень по суті спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є незгода Відповідача зі стягненням з нього суми боргу та 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі через використання належних йому будівель іншими особами у спірний період на підставі Договору про безоплатне користування.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16373 від 01.01.2019 .

Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.3.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Як зазначено вище, між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як споживачем, укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-16373 від 01.01.2019.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов`язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За умовами п. 5.5 Договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його відповідачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п.5.6 договору).

За умовами п.5.9 Договору Відповідач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії позивача, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п.6.2 Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії за умовами цього договору.

Разом з цим, 01.08.2021 комерційна пропозиція, на умовах якої відбулося приєднання споживача до умов договору № 041-16373, була змінена на комерційну пропозицію № 133 Ф-Р: оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію, яка в свою чергу 01.01.2023 змінена на комерційну пропозицію № 133/23 Ф-Р: оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію.

Таким чином, порядок розрахунків за спірним договором визначається відповідно до комерційної пропозиції № 133/23 Ф-Р.

Так, за умовами п.4 "Спосіб оплати" комерційної пропозиції оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється відповідачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку, або розрахунковим шляхом на підставі виставленого рахунка відповідачу, в якому зазначаються суми до оплати за спожиту електричну енергію.

У п.5 комерційної пропозиції сторони погодили, що рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем. Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача. В разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими останнім з дня їх відправлення.

Крім того, 01.01.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 041-16373, предметом якої є удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу. Сторони домовились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО).

На підставі переданих даних Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за червень 2022 року, вересень-листопад 2022 року, січень 2023- березень 2023 року, травень 2023 року - серпень 2023 року, жовтень 2023 року - лютий 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, які разом з актами приймання-передачі надсилались Позивачем Відповідачу через систему ЕДО.

Будь-яких доказів у підтвердження повної оплати суми заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем надано не було.

Натомість, скаржник зауважує, що за умовами Договору безоплатного користування нерухомим майном № 09/22 від 12.12.2022, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, саме Третя особа зобов`язана відшкодовувати Відповідачу вартість комунальних послуг, що спожиті іншою особою у процесі виконання Договору. Однак, зобов`язання Третьої особи належним чином не виконані.

За умовами означеного договору, Відповідач надає можливість на тимчасове спільне безоплатне користування нерухомим майном, у свою чергу, Третя особа зобов`язаний відшкодувати Відповідачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані за час дії договору.

Проаналізувавши умови означеного договору, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що їх наявність жодним чином не впливає на правовідносини між Позивачем, як постачальником електричної енергії, та Відповідачем, як споживачем.

За таких обставин, саме Відповідач, як споживач, має здійснювати оплату за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного з ПрАТ "Харківенергозбут" Договору. При цьому сам лише факт того, що Третя особа не виконує зобов`язань за укладеними між ними договорами, не звільняє Відповідача від обов`язку виконання своїх зобов`язань перед Позивачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року на суму 416 877,55грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки Відповідач заборгованість у повному обсязі та у визначені Договором строки не сплатив, у зв`язку з чим допустив порушення виконання зобов`язання, що стало підставою до нарахування 3%річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає, що у Позивача виникло право на нарахування Відповідачу інфляційних, 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за період з 01.04.2023 по 31.05.2023, з 01.08.2023 по 30.09.2023, з 01.11.2023 по 31.10.2024 у сумі 13 975,70грн та збитків від інфляції за період травень 2023 року, з січня 2024 року по липень 2024 року, вересень-жовтень 2024 року у сумі 34 587,66грн.

Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2025 року у справі №922/308/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав", Харківська область, Харківський район, смт Васищеве на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/308/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2025 року у справі №922/308/25 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство "Вячеслав", Харківська область, Харківський район, смт Васищеве.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2025 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя П.В. Тихий