Рішення від 19.06.2025 по справі 358/390/20

Справа № 358/390/20 Провадження № 2/358/26/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Федоренка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення матеріальної шкоди, збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові просить стягнути з ПОСП «ім. Т.Г. Шевченка» на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 157 714 (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 55 копійок, завдану моральну шкоду в розмірі - 28 338 (двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) гривень 00 копійок, та судові витрати по справі в розмірі 3 258 (три тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 75 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.06.2008 між ОСОБА_3 , який є батьком позивача, та ПОСП «ім. Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка, площею 2,7399 га, кадастровий номер: 3220684400:04:004:0005, що розташована на території Михайлівської сільської ради Богуславського району Київської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Однак, до закінчення дії строку вказаного договору оренди ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого успадкував його син ОСОБА_1 .

12.10.2017 позивач звернувся до ПОСП «ім. Т.Г. Шевченка» з листом в якому повідомив, що не буде продовжувати договір оренди землі, оскільки оброблятиме сам належну йому спадкову земельну ділянку. ПОСП «ім. Т.Г. Шевченка» проігнорували його заяву. При цьому, на початку березня 2018 року позивач на вказаній земельній ділянці провів необхідні роботи для підготовки грунту та засіяв на ній пшеницю, яку мав намір зібрати. 23 квітня 2018 року відповідач самовільно всупереч повідомленню позивача передискував засіяну позивачем пшеницю та засіяв на вказаній земельній ділянці сою, чим спричинив позивачу матеріальні збитки, про що позивачем було повідомлено правоохоронні органи, а також подано до суду позов про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди та упущеної вигоди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.03.2020, вищевказані матеріали заяви передані для розгляду судді Кіхтенку С.О.

Ухвалою суді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. від 31 березня 2020 року, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13 серпня 2020 року ухвалою Богуславського районного суду Київської області підготовче провадження у даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Суддею Кіхтенком С.О. справа по суті не розглянута.

Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв`язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_4 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено судді Тітову М.Б.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 23 вересня 2024 року дана цивільна справа прийнята до провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просять задовольнити позов.

Представник відповідача Федоренко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки відповідачем земельна ділянка належна позивачу у 2018 та 2019 роках не оброблялася і шкода не заподіювалася. Позивачем не надані докази, які б підтверджували вину відповідача у заподіяні матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди та у заподіянні моральної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.06.2008 року між ОСОБА_3 (батьком Позивача) та Приватно- ним сільськогосподарським підприємством «ім. Т.Г. Шевченка», код ЄДРПОУ: 04258770 було укладеного договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004:0005, що розташована на території Михайлівської сільської ради, Богуславського району, Київської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

До закінчення строку дії Договору оренди землі від 01 червня 2008 року, орендодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

10 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 успадкував вищезазначену земельну ділянку площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004:0005, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

12 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом в якому повідомив, що не буде продовжувати дію вищезазначеного договору оренди землі, а буде обробляти земельну ділянку самостійно.

Згідно інформації позивача, ним на початку березня 2018 року на успадкованій земельній ділянці, площею 2,7399 га, кадастровий номер 3220684400:04:004:0005, з метою отримання прибутку, проведено необхідні роботи для підготовки ґрунту, проведено дискування та засіяно на ній пшеницю, яку потім він мав намір зібрати та реалізувати.

Згідно розрахунку позивача, вартість виконаних робіт та насіннєвого матеріалу складає: дискування земельної ділянки - вартість 1000,00 (одна тисяча гривень 00 коп.) грн. з розрахунку 40 (сорок) літрів дизельного пального на земельну ділянку площею 2,7399 га, вартістю 25 грн. за 1 (один) літер дизельного пального; придбання насіннєвого матеріалу (пшениці-Альберто 108) вагою 500 кг, вартість, якого складає: 6750,00 (шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) грн. для посіву на земельну ділянку площею 2,7399 га, що підтверджується товарним чеком № 53 від ЗО січня 2018 року; роботи з посіву пшениці - вартість 500,00 (п`ятсот гривень 00 коп.) грн. з розрахунку 20 літрів дизпалива вартістю 25 грн. за 1 літр на 2,7399 га; коткування - вартість 250,00 (двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) грн. з розрахунку 10 літрів дизпалива вартість 25 грн за 1 (один) літр на 2,7399 га.

Таким чином згідно розрахунку позивача загальний розмір матеріальної шкоди становить 8500,00 гривень, а також витратити з обмолоту врожаю вартість якого повинна була скласти: 2700,00 (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) грн. за 2,7399 га (з розрахунку 1000 грн. за 1га).

Позивач стверджує, що 23 квітня 2018 року відповідач самовільно, всупереч повідомленню позивача про відмову у продовженні договору оренди та самостійне використання позивачем належної йому земельної ділянки, передискував засіяну позивачем пшеницю та засіяв на земельній ділянці позивача сою, чим спричинив матеріальні збитки.

Позивач даний факт підтверджує: зверненням від 23 квітня 2018 року позивача ОСОБА_1 до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області та відповіддю ГУ Національної поліції в Київській області від 26 квітня 2018 року, фототаблицею, товарним чеком № 53 від 30 січня 2018 року про придбання насіннєвого матеріалу пшениці та показаннями свідків.

Крім того, позивач стверджує, що ним було вчинено всі дії щодо одержання врожаю з метою подальшого його реалізації і лише неправомірні дії відповідача (дискування вже засіяної позивачем земельної ділянки та самовільне засівання його земельної ділянки соєю) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, тобто позивачу завдані збитки у 2018 році у вигляді упущеної вигоди в сумі 62640,00 грн.

25 квітня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про те, що після смерті ОСОБА_3 він набув право власності на вищевказану земельну ділянку і у зв`язку із закінченням дії договору оренди землі від 01.06.2008 року він не бажає продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, оскільки бажає самостійно обробляти належну йому земельну ділянку.

10 травня 2018 року відповідач відповідаючи на лист позивача від 25.04.2018 року повідомив, що згідно договору оренди землі, зареєстрованого 10.06.2014 року Реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №5993075, земельна ділянка перебуває а оренді ПОСП «ім.Т.Г.Шевченка» строком на 10 років. Отже строк дії договору не закінчився і є чинним, оскільки діє до 10.06.2024 року.

У жовтні 2018 року позивач подав до суду заяву, в якій просив в порядку забезпечення позову заборонити відповідачу ПОСП «ім. Т.Г.Шевченка» обробляти будь- яким способом земельну ділянку площею 2,7399 га, кадастровий номер: 3220684400:04:004:0005 пай №211), що розташована на території Михайлівської сільської ради Богуславського району Київської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: проводити сільськогосподарські роботи по посіву та збору врожаю на вказаній земельній ділянці, до набрання рішенням законної сили.

31 жовтня 2018 року суддею Богуславського районного суду Київської області Корбут В.М. заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватно орендного сільськогосподарського підприємства «ім. Т.Г. Шевченка» про визнання договору оренди недійсним та скасування його державної реєстрації було задоволено та постановлено ухвалу, якою заборонено Приватно орендному сільськогосподарському підприємству «ім. Т.Г. Шевченка» до ухвалення рішення по справі вчиняти дії, спрямовані на користування у будь-якій спосіб, в тому числі і для сільськогосподарського використання та вирощування, виробництва сільськогосподарської продукції, шляхом обробітку, засіву, збору урожаю, тощо, земельною ділянкою площею 2,7399 га, кадастровий номер: 3220684400:04:004:0005 (пай №211), що розташована на території Михайлівської сільської ради Богуславського району Київської області, яка належить Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.09.2013 року, зареєстрованого за №2-284.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено вказану заборону та неправомірними діями відповідача у 2019 році завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 95074,55 (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят чотири гривні 55 коп.) гривень, оскільки позивач мав змогу засіяти власну земельну ділянку та отримати прибуток від отриманого врожаю.

Розрахунок здійснюється наступним чином: загальна площа земельної ділянки становить 2.7399 га *9,38 тони (з одного гектара) * 4137,1 грн. (середня ціна реалізації, гривень за одну тону) - 11250,00 = 95074,55 (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят чотири гривні 55 коп.) гривень - всього вартість завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у 2019 році.

Загальний розмір упущеної вигоди позивача за 2018 та 2019 роки складає: 62640,00 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот сорок гривень 00 коп.) - всього завданих збитків у вигляді упущеної вигоди У 2018 році + 95074,55 (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят чотири гривні 55 коп.) гривень - вартість завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у 2019 році = 157 714,55 (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот чотирнадцять гривень 55 коп.) грн.

Позивач неодноразово звертався до компетентних органів, з метою зобов`язання відповідача звільнити його земельну ділянку, однак вони ніяким чином не вплинули на дії відповідача.

Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що викладені у позовній заяві, позивачу була спричинена моральна шкоди, яка полягає у завданні йому негативних наслідків в результаті того, що відповідач знищує вже засаджений ним врожай, шляхом засівання земельної ділянки різноманітними рослинними культурами, попри всі заборони, без дозволу потрапляє на земельну ділянку, обробляє її, займається там сільським господарством. Також до негативних наслідків позивач відносить нервовий стрес, який виразився у додаткових витратах часу для захисту своїх інтересів. Так, він неодноразово навіть письмово попереджав відповідача не створювати йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а також неодноразово звертався з даного приводу до Богуславського відділення поліції, Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області внаслідок чого витрачав свій час.

Отже, незаконними діями відповідача, йому була заподіяна моральна шкода, яку він виходячи з обсягу та характеру моральних і психологічних страждань, оцінює у розмірі 28328,00 гривень.

З метою доведення наявності та розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, він звернувся до громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» та отримав висновок експерта № 07-02-20 від 07.02.2020 року, відповідно до якого розмір моральної шкоди заподіяної неправомірними діями відповідача оцінюється у 6 (шість) мінімальних заробітних плат, що станом на час подання позовної заяви складає: 28328,00 дванадцять вісім тисяч триста двадцять вісім гривень 00 коп.) гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що йому як власнику земельної ділянки були заподіяні матеріальна шкода та збитки діями відповідача і на підтвердження своїх вимог позивачем надано наступні докази: копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копія витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іного речового права; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія листа до відповідача від 25 квітня 2018 року; копія відповіді відповідача від 10 травня 2018 року; копія звернення від 23 квітня 2018 року до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області; копія листа відповіді Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області від 26 квітня 2018 року; фототаблиця на 6 арк.; копія товарного чеку № 53 від 30 січня 2018 року про придбання насіннєвого матеріалу пшениці; копія відповіді за № б/н від 23.01.2020 року Головного управління статистики у Київській області; копія рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 жовтня 2019 року у справі № 358/1482/18; копія листа від 14 червня 2018 року; копія висновку експерта № 07-02-20 від 07.02.2020 року; копія обгрунтування висновку від 07.02.2020 року; копія ухвали від 31 жовтня 2018 року Богуславського районного суду Київської області; копія акту державного виконавця від 04 січня 2019 року Богуславського районного відділу ДВС при примусовому виконані ухвали № 358/1482/18 від 31 жовтня 2018 року; копія заяви від 14.05.2019 року до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області; копія Відповіді № 1576 Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області від 23.05.2019;

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є двоюрідним братом позивача, суду пояснив, що він виставляв сівалку на норму висіву, їздив із позивачем на поле, посіяли пшеницю. Пізніше восени 2018 року він їхав у село та побачив що на тому полі, де вони сіяли пшеницю, працював трактор. На той час пшениця посходила та було видно рядки. Потім він приїхав до позивача та повідомив йому про даний факт, після чого ОСОБА_1 викликав поліцію. На запитання представника позивача, повідомив, що точно не пам`ятає, коли бачив трактор на полі, де було посіяно позивачем пшеницю.

Свідки зі сторони відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що десь в кінці квітня початок травня 2018 року оброблялося поле, на якому розташований земельний пай позивача, готували землю під посів сої. Однак, земельна ділянка належна позивачу не оброблялася.

Щодо застосування норм права при вирішенні даного позову, суд керується наступним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Суд зауважує, що необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Натомість, позивачем не надані суду докази того факту, що він звертався із заявою до відповідного органу місцевого самоврядування для створення комісії для визначення розміру збитків та не надав суду відповідного акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено в ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів вини відповідача у спричиненні вказаних збитків.

Наведені у позові розрахунки позивача завданих збитків (упущеної вигоди) є виключно його абстрактними припущеннями та не підтверджені достатніми доказами, зокрема не надано на виконання вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, відповідно акту комісії виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, відтак, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення збитків немає.

Також суд зауважує, що з огляду на наведене вище, а саме недоведеність вини відповідача ПОСП «ім. Т.Г. Шевченка» у спричиненні шкоди позивачу шляхом потрави посівів, суд не бере до уваги докази щодо витрат на придбання пшениці, витрат на проведення польових робіт та відповідно не надає оцінку вказаним доказам.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок про те, що нормативними актами передбачено чіткий механізм відшкодування збитків та визначення розміру їх заподіяння, про застосування якого позивачем не заявлялось у даній справі.

Позивачем не надано суду відповідних актів та розрахунків, передбачених законодавством. Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 139, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 152, 157 ЗК України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення на його користь матеріальної шкоди в розмірі 8 500 гривень 00 копійок, збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 157 714 гривень 55 копійок, моральної шкоди в розмірі 28 338 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.06.2025.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов