Постанова

від 09.01.2008 по справі 9/109

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/109

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

09.01.08                                                                                           Справа  № 9/109

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Давид Л.Л.

                                                                   Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання           Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв, без номера та без дати

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2007 року

у справі № 9/109, суддя Данко Л.С.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Силган Уайт Кеп Україна», м. Київ

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв

про стягнення 121 357 грн. 93 коп.,

за участю представників

від позивача: Риченко В.В. –представник;

від відповідача: не з'явились.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2007 року у справі № 9/109 позов ТОВ «Силган Уайт Кеп Україна»задоволено частково. З рахунку ТОВ «Агроекспорт»на користь позивача стягнуто 121 357 грн. 89 коп. боргу, з яких  99 221 грн. 44 коп. –основний борг, 17 039 грн. 46 коп. –інфляційні, 5 096 грн. 99 коп. –річні, позивачу відшкодовано судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Агроекспорт»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що оскаржуване рішення  прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні суду –не відповідають фактичним обставинам справи. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що починаючи з квітня 2004 року він не використовував закупорювальний апарат за призначенням, оскільки такий вийшов з ладу, про що було повідомлено орендодавця. Крім того, покликається на ту обставину, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом. На переконання скаржника дані обставини слугують безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для надання можливості подання додаткових доказів у справі, які не могли бути подані суду першої інстанції з об'єктивних причин.

Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні поданого клопотання, оскільки розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався на клопотання скаржника для надання можливості подання додаткових доказів, однак станом на 09.01.2008 року інших доказів, ніж ті, що наявні у матеріалах справи, скаржником суду не подано.

Крім того, ухвалою суду від 12.12.2007 року сторін попереджено про наяслідки неявки в судове засідання.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 10.10.2002р. між ТОВ «Силган Уайт Кеп Україна» (Орендодавець) та ТОВ «Агроекспорт»(Орендар) було укладено договір на оренду № 42/02, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування обладнання, саме: закупорювальний автомат типу WCE 60, б/у, номер заводу № 045126292, включаючи наступні приналежності: прилад подачі кришок: Хоппер 6R17, нов., номер заводу №045131106, загальною вартістю 202 000 грн. 00 коп. Даний договір укладений строком на один рік.

Факт передачі майна згідно договору підтверджується Актом приймання-передачі від 30 жовтня 2002р., який підписано представниками обох сторін та накладною № 4601668 від 30.10.2002р.

Згідно з параграфом 2 укладеного договору розмір орендної плати майна за рік становить 43 684, 06 грн., орендна плата за місяць розраховується як 1/12 річної платні.

29 січня 2003р. між сторонами укладено договір на оренду № 42/03, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування обладнання, яке було предметом договору на оренду № 42/02.

Сторонами погоджено строк дії договору № 42/03 з 29.01.2003 року по 29.01.2004 року (параграф 5).

29 січня 2004 року сторони уклали доповнення до договору оренди № 42/03 від 29.01.2003 року, згідно якого строк дії даного договору продовжено  до 29.01.2005 року.

Згідно договору № 42/03 розмір орендної плати майна за рік становить 48 139, 24 грн., орендна плата за місяць розраховується як 1/12 річної платні, тобто 4 011,60 грн. за місяць.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по договору № 42/03 в частині справляння орендної плати виконував неналежним чином, а саме оплату за оренду обладнання здійснив частково на суму 33 996, 58 грн., заборгувавши, таким чином позивачу за період з 29.01.2003 року по 29.01.2004 року 14 142, 66 коп.

За оренду обладнання за період з 30.01.2004 року по 29.01.2005 року (строк згідно доповнення до договору оренди № 42/03 від 29.01.2003 року) заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 139, 24 грн.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на ту обставину, що позивачем неправомірно нараховувано орендну плату за період квітень 2004 року –вересень 2005 року та безпідставно включено в розмір позовних вимог суму 835, 15 грн. за придбання запасних частин. Зокрема, стверджує, що 14 квітня 2004 року закупорювальний апарат вийшов з ладу, а тому ним не використовувався за призначенням, про що він повідомив Орендодавця, однак останній в порушення параграфу 7 договору не здійснив ремонтних робіт (за власний кошт).

Проте, дані доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно з параграфом 7 договору № 42/03 гарантійний термін на предмет оренди становить 12 місяців. Протягом цього строку Орендодавець проводить всі ремонтні роботи за власний кошт лише в тому разі, якщо пошкодження предмета оренди сталось не з вини Орендаря. По закінченні гарантійного строку всі запчастини Орендар може придбати у Орендодавця за договірною ціною.

Факт придбавання Орендарем запасних частин на суму 835, 15 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних та довіреностями на їх отримання  (належним чином засвідченими).

Скаржником не подано суду жодних доказів,  які б свідчили про вихід з ладу закупорювального апарату не з його вини, чи про вихід з ладу апарату взагалі, чи доказів про оплату придбаних запчастин.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення суми орендної плати обладнання за період з 29.01.2003 року по 29.01.2004 року та  за період з 30.01.2004 року по 29.01.2005 року в розмірі 62 281, 90 грн. (14 142, 66 +48 139, 24) та 835, 15 грн., що становить суму придбаних запасних частин.

Задовольняючи позов на суму 36 104, 43 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що, оскільки позивач з  30.09.2005р., на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України з врахуванням вимог ст. 188 ГК України, згідно листа №20/09 від 19.19.2005р., розірвав договір оренди № 42/03 в односторонньому порядку, а 06.10.2005р. відповідач повернув Орендодавцю майно, то за період з 30.01.2005р. по 29.09.2005р. з рахунку відповідача підлягає стягненню 36 104, 43 грн. боргу за оренду закупорювального автомату.

Однак,  судова колегія дійшла висновку про те, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. положення даного ЦК України застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦК України, до договорів, що були укладені до 01.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним Кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди № 42/03 від 29.01.2003 р. до набрання чинності ЦК України, однак продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому до правовідносин що виникли застосовуються норми ЦК України від 16.01.2003 р. який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Так, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зазначених в ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України (ст. 193 ГК України), зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України, що кореспондується ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Проаналізувавши положення укладеного сторонами договору, судова колегія вважає неправомірним висновок місцевого господарського суду про застосування до даних правовідносин вимог ст. 188 ГК України, оскільки  п.1 параграфу 5 договору передбачено, що договір на оренду укладено на один рік, дію договору може бути продовжено по закінченні цього строку обома сторонами.

Як зазначалось вище, строк дії договору № 42/03, згідно доповнення до договору оренди № 42/03 від 29.01.2003 року, сторонами погоджено до 29.01.2005 року.

В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами продовження строку дії договору на пізніший термін, а тому суму 36 104, 43 грн. не можна розглядати як борг відповідача за оренду закупорювального автомату згідно договору № 42/03 за період з 30.01.2005р. по 29.09.2005р.

Загальні умови виконання зобов'язання врегульовані, зокрема статтями 525, 526 та 599 ЦК України, згідно яких зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, одностороння відмова від  виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено законом, при цьому зобов'язання  припиняється  виконанням, проведеним  належним чином.

Якщо зобов'язання виконано неналежним чином (частково або не в повному обсязі), то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При зверненні до суду з позовом, ТОВ «Силган Уайт Кеп Україна»просило стягнуто на його користь основний борг в розмірі 99 221,48 грн. з урахуванням тьох відсотків річних в розмірі 5 096,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 17 039,46 грн. за період з 01.10.2005р. (дата розірвання договору) по 17.06.2007р. включно.

Враховуючи ту обставину, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з рахунку відповідача 36 104, 43 грн. за оренду закупорювального автомату згідно договору № 42/03 за період з 30.01.2005р. по 29.09.2005р., то відповідно, зменшенню підлягають річні та інфляційні. Так, згідно здійсненого судом перерахунку, на користь позивача підлягає стягненню 3 199, 42 грн. –3% річних ( 62 281,90*3% / 365*625) та 10 352,56 грн. –інфляційних (72 634,46 -  62 281,90) за період з 01.10.2005р. по 17.06.2007р.(згідно позовних вимог).

В апеляційній скарзі скаржник заявляє щодо пропуску ТОВ «Силган Уайт Кеп Україна» строку позовної давності при зверненні до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зробленою до винесення рішення, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності.

Враховуючи те, що питання про застосування строку позовної давності вирішується господарським судом першої інстанції до винесення ним рішення, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку питання щодо застосування строку позовної давності розгляду не підлягає.

Відповідно до норм ст. ст. 32-33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про  скасування рішення Господарського суду Львівської області у даній справі з наведених вище підстав.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.  44, 99, 101, 103, 104,105, 107 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу –задоволити частково.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2007 року у справі № 9/109 скасувати та прийняти нове рішення.

3.          Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м. Миколаїв, площа Ринок. 2 (код ЄДРПОУ 31487548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Силган Уайт Кеп Україна», м. Київ, вул. Щорса, 25/7 (код ЄДРПОУ 30265165) 62 281 грн. 90 коп. основного боргу, 10 352 грн. 56 коп. –інфляційних та 3 199 грн. 42 коп. –трьох відсотків річних, 835 грн. 15 коп., що становить суму придбаних запасних частин.

У задоволенні позову в частині стягнення 36 104 грн. 43 коп. –основного боргу, 1 897 грн. 57 коп. –річних та 6 686 грн. 90 коп. –інфляційних –відмовити.

4.          Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5.          На виконання даної постанови місцевому господарському суду видати наказ.

6.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.          Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

       Головуючий суддя                                                                                  Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                                         Давид Л.Л.

       Суддя                                                                                                         Кордюк Г.Т.