Постанова

від 10.01.2008 по справі 22/261-07-6391

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/261-07-6391

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р. Справа № 22/261-07-6391

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

          Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №146 від 02.11.2007р., заступника голови Одеського апеляційного господарського суду  №171 від 26.11.2007р., голови Одеського апеляційного господарського суду  №181 від 10.12.2007р.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача —Безверхий А.М. - по довіреності;

від відповідача —Тішко Д.А. - по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Новоукраїнське”

на рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2007р.

по справі № 22/261-07-6391

за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Новоукраїнське”

про стягнення 599811,65грн.

та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Новоукраїнське”

до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”

про визнання недійсними кредитного договору та договорів застави

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          У засіданні суду оголошувалась перерва до 10.01.2008р. згідно ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 10.01.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          27 липня 2007р. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” (надалі —позивач, Банк, Кредитор) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПСП “Новоукраїнське” (надалі —відповідач, Підприємство, Позичальник) про стягнення з останнього заборгованості по кредитному  договору №010/03-74/655 від 20.11.2006р. (надалі —кредитний договір) в сумі 599811,65грн., посилаючись на ст.ст.11, 509, 546-548, 623, 625, 1054-1057 ЦК України, ст.193 ГК України, порушення відповідачем п.6.1. кредитного договору, що надало право Банку вимагати дострокового погашення заборгованості згідно п.7.4. кредитного договору.

          19.09.2007р. ПСП “Новоукраїнське” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсним кредитного договору №010/03-74/655, договору застави основних засобів №010/03-74/690, договорів застави транспортних засобів №010/03-74/691, №010/03-74/699 та звільнення майна з-під застави. В обґрунтування своїх вимог ПСП “Новоукраїнське” послалось на відсутність у  директора Сухенка О.О. повноважень на укладення кредитного договору, оскільки останній був укладений без відповідного рішення загальних зборів учасників товариства; недійсність договорів застави, оскільки майно, передане у заставу Банку, не є власністю Позичальника і в порушення ст.578 ЦК України згоди співвласників майна на передачу його у заставу директором ПСП “Новоукраїнське” отримано не було.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. (суддя Торчинська Л.О.) позов ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 599811,65грн., 5999грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу; у задоволенні зустрічного позову ПСП “Новоукраїнське” відмовлено.

          Обґрунтовуючи задоволення первісного позову, суд послався на положення ст.ст.11, 13, 16, 20, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ч.ч.1, 7 ст.193, ч.2 ст.218 ГК України та вказав на недотримання відповідачем умов кредитного договору шляхом порушення строків та розміру погашення кредиту згідно графіку, що надало право Банку достроково вимагати повного погашення заборгованості відповідно до п.7.4. кредитного договору.

          Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне: дії відповідача під час укладення кредитного договору та договору застави відповідають вимогам гл.7 ГК України, положенням Статуту ПСП “Новоукраїнське”; згідно наказу №21-к від 05.05.2006р. директором ПСП “Новоукраїнське” призначено Сухенко О.О.; позивачем під час укладення кредитного договору надані Банку відповідні документи, що підтверджують право власності на майно, яке надається для забезпечення зобов'язань за договором; укладені договори застави транспортних засобів та кредитний договір відповідають ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, тому підстави для визнання їх недійсними за ст.215 ЦК України відсутні.

Не погодившись з рішенням суду від 05.10.2007р., ПСП “Новоукраїнське” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати. В обґрунтування своєї вимоги скаржник посилається на порушення судом ч.3 ст.129 Конституції України та на ті ж мотиви, що викладені в обґрунтування зустрічного позову.

          У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” просить суд відмовити в її задоволенні з підстав обґрунтованості рішення суду першої інстанції, та додатково посилається на п.8 “Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок”; вважає, що апеляційна скарга подана з метою затягнення виконання судового рішення, ухилення від повернення отриманих кредитних коштів, приховування рухомого та нерухомого майна, оскільки її доводи були розглянуті в суді першої інстанції та відхилені як необґрунтовані.

          06.12.2007р. ПСП “Новоукраїнське” подало суду апеляційної інстанції пояснення до апеляційної скарги, в яких уточнило вимоги апеляційної скарги, а саме, просило апеляційну скаргу задовольнити, рішення  господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” про стягнення заборгованості відмовити, зустрічний позов ПСП “Новоукраїнське” задовольнити в частині визнання недійсним договору застави основних засобів №010/03-74/690 від 20.11.2006р, договорів застави транспортних засобів №010/03-74/691 від 21.11.2006р., № 010/03-74/699 від 12.12.2006р.

В поясненнях від 06.12.2007р. скаржник додатково зазначив, що Банк не відкрив Позичальнику позичкового рахунку та не повідомив його про реквізити рахунку, на який здійснюється сплата нарахованих відсотків в порушення п.5.1, п.6.1. кредитного договору; директор ПСП “Новоукраїнське” Сухенко О.О. не надавав до банку платіжних документів для розпорядження кредитними коштами; майно, що було передано у заставу, не було власністю ПСП “Новоукраїнське”, а знаходилось у спільній частковій власності власників майнових паїв реорганізованого КСПП “Свердловське” та було передане в оренду Позичальникові; в порушення ст.ст.13, 14 Закону України “Про заставу”, положень Цивільного кодексу України договори застави транспортних засобів не були нотаріально посвідчені, що є підставою для визнання їх недійсними.

11.12.2007р. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” письмово пояснило, що зазначення номеру рахунку в тексті кредитного договору не є його істотною умовою, тому є необов'язковим згідно п.10 листа Національного Банку України “Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності”, ч.2 ст.345, ч.1 ст.638 ЦК України, ч.ч.2, 3 ст.180, ч.2 ст.345 ГК України; крім того, відповідно до положень Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України кредитні кошти можуть надаватись з одного рахунку, а їх повернення здійснюватись на інший; необізнаність Позичальника про порядок погашення заборгованості спростовується сплатою ПСП “Новоукраїнське” нарахованих за користування кредитом відсотків та свідчить про схвалення кредитної угоди Товариством; ПСП “Новоукраїнське” всупереч ст.33 ГПК України не довело належність заставленого ним майна іншим особам.

За клопотанням сторін та на вимогу суду апеляційної інстанції сторонами були надані та залучені до матеріалів справи додаткові докази: докази надання кредиту згідно з умовами кредитного договору, фінансові звіти та Статут ПСП “Новоукраїнське”, тощо.

          Заявлене 10.01.2008р. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з триванням переговорів між сторонами на предмет укладення мирової угоди відхилене судовою колегією з огляду на відсутність встановлених ст.77 ГПК України процесуальних підстав для відкладення розгляду справи.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі директора Одеської обласної дирекції АППБ “Аваль” Рязанцева В.М. та ПСП “Новоукраїнське” в особі директора Сухенка О.О. 20.11.2006р. був укладений кредитний договір №010/03-74/655, відповідно до умов котрого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 600000грн. строком до 20.11.2007р. із сплатою 18% річних для поповнення обігових коштів на умовах забезпечення кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

          Згідно п.6.1. кредитного договору основна заборгованість за кредитом погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості, а саме: червень 2007р. - 20000грн.; липень 2007р. - 20000грн.; серпень 2007р. - 20000грн; вересень 2007р. - 140000грн.; жовтень 2007р. - 200000грн; 20.11.2007р. - 200000грн.

          У відповідності з п.3.4. кредитного договору та додатковою угодою №1 від 12.12.2006р. в забезпечення повернення кредитних коштів між Банком та відповідачем були укладені: договір застави основних засобів №010/03-74/690 від 20.11.2006р. з додатком —описом основних засобів у вигляді обладнання; договір застави транспортних засобів №010/03-74/699 від 12.12.2006р. з додатком №1 —описом транспортних засобів; договір застави транспортних засобів №010/03-74/691 від 21.11.2006р. з додатком №1 —описом транспортних засобів. Вказаними договорами застави були забезпечені вимоги Банка як заставодержателя, що витікають з кредитного договору №010/03-74/655 від 20.11.2006р., з повернення 600000грн. кредиту, сплати Позичальником комісії, штрафів та процентів за користування кредитом.

          Судом апеляційної інстанції оглянуто у судовому засіданні кредитну справу ПСП “Новоукраїнське” та з залучених до матеріалів справи додаткових документів також встановлено, що на виконання п.5.1. кредитного договору позивач відкрив відповідачу позичковий рахунок №20623199112276 та надав з нього в безготівковій формі кредитні кошти у сумі 599811,65грн. шляхом сплати платіжних документів ПСП “Новоукраїнське”: 23.11.2006р. - 300000грн. (платіжне доручення №1); 13.12.2006р. - 60000грн. (платіжне доручення №2); 13.12.2006р. - 50000грн. (платіжне доручення №3); 13.12.2006р. - 100000грн. (платіжне доручення №4); 14.12.2006р. - 41391,65грн. (платіжне доручення №5); 15.12.2006р. - 30000грн. (платіжне доручення №7); 15.12.2006р. - 2600грн. (платіжне доручення №8); 15.12.2006р. - 5320грн. (платіжне доручення №6); 19.12.2006р. - 10500грн. (платіжне доручення №8); що підтверджується копіями платіжних доручень ПСП “Новоукраїнське”, реєстром розрахункових документів Банку з 20.11.2006р. по 26.11.2007р. по ПСП “Новоукраїнське”, копією розпорядження відділу операційної підтримки про відкриття рахунків Позичальнику від 22.11.2006р.

          У зв'язку з тим, що відповідач порушив Графік погашення кредиту, не сплативши у червні 2007р. 20000грн. в погашення кредитної заборгованості, позивач у червні 2007р. звернувся до нього з претензією, а у липні 2007р. - з позовом до господарського суду, вимагаючи дострокового погашення кредитної заборгованості на підставі п.7.4. кредитного договору шляхом її стягнення у примусовому порядку за рішенням суду.

          В свою чергу, відповідач, подавши зустрічний позов, оспорив укладені договори застави та кредитний договір з мотивів відсутності повноважень у директора Сухенка О.О. на вчинення правочинів та передачу в заставу обладнання та транспортних засобів, які не є власністю ПСП “Новоукраїнське”, а належать на праві спільної власності власникам майнових сертифікатів КСПП “Свердловське”, перебувають в оренді ПСП “Новоукраїнське” і в порушення ст.578 ЦК України були передані в заставу без згоди усіх власників.

          Крім того, ПСП “Новоукраїнське” вимагало звільнити майно з-під застави.

          Місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

          Згідно п.7.4. кредитного договору Банк як кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених розділом 6, п.8.2. кредитного договору.

          П.6.1. розділу 6 кредитного договору встановлений обов'язок відповідача погашати основну заборгованість за кредитом у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (надалі —Графік), отже ПСП “Новоукраїнське” у червні 2007р. мало сплатити 20000грн. в погашення кредиту, однак цей обов'язок не виконало, що відповідачем не спростовується.

          Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено наступне: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          З останнім положенням Цивільного кодексу кореспондується зміст п.7.4. кредитного договору, тому вимога Банку щодо дострокового повернення Позичальником основної кредитної заборгованості у сумі 599811,65грн. ґрунтується на законі і умовах кредитного договору, є обґрунтованою і правомірно задоволена судом першої інстанції.

          Доводи апеляційної скарги (з уточненнями) стосовно невідкриття Банком позичкового рахунку, ненадання Позичальником Кредитору платіжних документів для розпорядження кредитними коштами, тощо, спростовуються представленими Банком додатковими доказами і не заслуговують на увагу за безпідставністю цих тверджень.

          Посилання на незазначення в кредитному договорі номерів відкритих рахунків не може слугувати підставою для звільнення позичальника від обов'язку дотримуватись Графіка погашення кредитної заборгованості, оскільки щодо усіх істотних у розумінні ст.638 ЦК України, ст.345, 180 Господарського кодексу України умов кредитного договору сторони досягли згоди та приступили до фактичного виконання договору шляхом надання Банком кредитних коштів та їх прийняття Позичальником для оплати власних господарських операцій зі своїми контрагентами.

          Крім того, ПСП “Новоукраїнське” не було позбавлено можливості вимагати надання Банком консультацій з питань виконання кредитного договору, а Банк у цьому випадку був зобов'язаний у відповідності з п.5.2. цього договору на письмову вимогу Позичальника надати усі необхідні відомості та роз'яснення.

          Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Слід зазначити, що оформлені у відповідності з п.5.1. кредитного договору на перерахування грошових коштів контрагентам відповідача платіжні доручення №№1-8 містили номер позичкового рахунку, з котрого Банку доручалось перерахування грошових коштів (№20623199112276), були оформлені самим ПСП “Новоукраїнське” з підписами посадових осіб, засвідченими печаткою відповідача, що свідчить про вигаданий характер цієї частини заперечень скаржника.

          Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд обґрунтовано послався на положення  розділу 3 Статуту ПСП “Новоукраїнське” (в редакції 2006р.), п.п.3.4., 3.7., 3.8.2. котрого підтверджують наявність у директора ПСП “Новоукраїнське” повноважень на укладення будь-яких договорів без обмежень.

          Сухенко О.О., підписавши кредитний договір, діяв як повноважний керівник ПСП “Новоукраїнське”, призначений на посаду директора Підприємства Наказом №21-к від 05.05.2006р.

          Суд першої інстанції підставно вказав на наявність документів, що підтверджують право власності ПСП “Новоукраїнське” на транспортні засоби, передані в заставу за договорами застави №010/03-74/699 від 12.12.2006р. та №010/03-74/691 від 21.11.2006р.: в матеріалах кредитної справи, що в засвідчених копіях надані Банком, наявні свідоцтва про реєстрацію переданих в заставу транспортних засобів, відповідно до яких ПСП “Новоукраїнське” є їх власником, та балансові довідки №№2,3 від 10.10.2006р. та 20.11.2006р. про облік цього майна на балансі відповідача.

          Що стосується обладнання, переданого в заставу ПСП “Новоукраїнське” згідно договору застави основних засобів №010/03-74/690 від 20.11.2006р., слід зазначити, що ідентифікувати наведене в описі основних засобів (Додаток до договору застави) майно, як саме те, що вказується у наданих ПСП “Новоукраїнське” Відомості переліку та вартості майна реорганізованого КСПП “Свердловське”, Додатку №1 до договору оренди майна від 25.11.2003р., що знаходиться у спільній частковій власності співвласників майнової групи 1 та Акті 1-а прийняття-передачі майна в оренду від 02.12.2003р., з матеріалів справи не уявляється можливим, стосовно фізичних осіб правовстановлюючі документи не представлені, отже відповідні твердження позивача за зустрічним позовом є недоведеними належними та допустимими доказами всупереч вимогам ст.ст.33, 34 ГПК України.

          Згідно балансової довідки №1 від 10.10.2006р. передані в заставу Банку основні засоби у вигляді обладнання належать ПСП “Новоукраїнське” та враховуються на балансі підприємства.

          Посилання скаржника на невідповідність оспорюваних договорів застави вимогам ст.ст.13, 14 Закону України “Про заставу” у зв'язку з недотриманням обов'язкової нотаріальної форми залишаються поза увагою суду апеляційної інстанції виходячи з імперативних приписів ст.101 ГПК України: адже зустрічний позов ПСП “Новоукраїнське” був розглянутий судом першої інстанції в межах певних правових підстав, наведених позивачем за зустрічним позовом, серед яких не зазначалась невідповідність форми договорів застави вимогам обов'язкового нотаріального посвідчення та їх суперечність з цих підстав відповідним положенням Закону України “Про заставу”.

          Виходячи з вищенаведеного, висновок місцевого господарського суду про відсутність встановлених ч.1 ст.215 ЦК України підстав для визнання недійсними кредитного договору та договорів застави є законним та обґрунтованим.

          Вимагаючи звільнення майна з-під застави, ПСП “Новоукраїнське” не обґрунтувало цю вимогу у зустрічному позові жодною нормою матеріального права, що виключає можливість проаналізувати цю вимогу на предмет її відповідності вимогам закону і тягне відмову у її задоволенні за необґрунтованістю зустрічного позову в цій частині. Крім того, підстави для задоволення зустрічного позову в цій частині за умови встановленої судом дійсності та чинності договорів застави відсутні.

          Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишає оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване без змін, а апеляційну скаргу ПСП “Новоукраїнське” - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Новоукраїнське” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2007р. –без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                                 Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                           Сидоренко М.В.

                                                                                                                   Таценко Н.Б.