Рішення від 02.07.2025 по справі 480/2947/25

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року Справа № 480/2947/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", і просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 04.11.2024 № 29157;

- зобов`язати військово-лікарську комісію при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у порядку, передбаченому чинним законодавством, направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби до військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який з 24.02.2022 бере участь у відсічі збройної агресії. 25.12.2023 під час бойових дій він отримав тяжке поранення: вибухова травма, акубаротравма, двобічна нейросенсорна приглухуватість, ЗЧМТ, струс головного мозку, вертеброгенна люмбалгія, інсомнічний синдром, остеохондроз. Лікувався в Полтавському військовому госпіталі, а потім, у реабілітаційному центрі МВС у Миргороді. 06.02.2024 військово-лікарська комісія (ВЛК) військової частини НОМЕР_2 визнала його придатним до служби. Позивач не погодився з таким рішенням та оскаржив його до 20 регіональної військово-лікарської комісії, яка рішенняи №1854/2001 від 07.03.2024 відмовила у скасуванні рішення ВЛК військової частини НОМЕР_2 . Позивач не погодився з таким рішенням та оскаржив його до Центральної ВЛК ЗСУ, яка направила позивача на контрольне обстеження у Національний військово-медичний клінічний центр, який визнав порушення попередніх ВЛК. 04.11.2024 ВЛК встановлено, що позивач придатний до служби лише у частинах забезпечення, логістики, зв`язку, охорони тощо. Позивач категорично не згоден з кваліфікацією стану здоров`я та вважає її недостатньою з урахуванням отриманих травм. та наявних у позивача захворювань.

Представник Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що ЦВЛК є орган воєнного управління, який наділений правом суб`єкта владних повноважень, з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляду постанов ВЛК про ступінь придатності особи для проходження військової служби або її скасування. Таким чином, НВМКЦ ГВКГ не є належний відповідач, оскільки не має повноважень щодо впливу на діяльність штатних (позаштатних) ВЛК НВМКЦ ГВКГ та ЦВЛК.

Крім того, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/1 8.

У межах адміністративного процесу, суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.

Представник військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що у прохальній частині позовної заяви, позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у порядку, передбаченому чинним законодавством, направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби до Військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь", посилаючись на обставину (можливе задоволення позовних вимог), яка ще не настала і не закріплена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вимоги про зобов`язання вчинити дії в майбутньому при виконанні судового рішення, яке можливо буде ухвалено, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також, суд не може підмінювати своїм рішенням діяльність суб`єкта владних повноважень, позбавляючи останнього можливості у майбутньому самостійно обирати варіанти своєї поведінки та приймати рішення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі у даній справі в якості співвідповідачів Військово-лікарську комісію при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та військову частину НОМЕР_1 . Витребувано у відповідачів докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка позивача (а.с. 5-10). Дані обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.

25.12.2023 позивач отримав поранення, а саме: вибухова травма, акубаротравма, гостра двобічна нейросенсорна приглухуватість, ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому, вертеброгенна любалгія, інсомнічний синдром, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2/632 від 31.01.2024 (а.с. 14).

У зв`язку із пораненням позивач проходив довгострокове лікування, що підтверджується копією Амбулаторної книжки № 10188 від 25.12.2023 (а.с. 16), випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 3573 від 15.01.2024 (а.с. 17), випискою № 104 від 28.01.2024 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» (а.с. 18).

У подальшому позивача було направлено для проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проходження військово-лікарської комісії складено довідку від 06.02.2024 №972/1 (а.с. 19), у якій зазначено, що позивач придатний до військової служби.

Позивач не погодився з із висновками, які викладені у довідці військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_2 від 06.02.2024 №972/1, оскаржив до 20 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

20 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України листом №1854/2001 від 07.03.2024 (а.с. 20) повідомила позивачу, що підстав для проведення позивачу на теперішній час повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби немає.

Позивач, звернувся із скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на висновок 20 щодо постанови військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 06.02.2024 №972/1.

Центральна військова-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 08.07.2024 №598/9/15539 (а.с. 21) розглянула скаргу позивача та, з метою контролю обґрунтованості встановленого діагнозу та постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби, запропонувала командиру військової частини НОМЕР_4 направити встановленим порядком молодшого сержанта ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Позивачу проведено огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», на підставі якого складено довідку військово-лікарської комісії від 04.11.2024, у якій зазначено, що позивач на підставі статей 74-б, 74-в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ «__» придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Позивач вважає постанову військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 04.11.2024 № 29157 протиправною та просить її скасувати, у звязку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває на час розгляду справи.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У силу ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

У відповідності до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За приписами ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Частиною 3 ст. 37 Закону № 2232-XII встановлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів стати на військовий облік після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

У відповідності до приписів вищевказаної ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Положеннями п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. На підставі затвердженого переліку начальник ВМКЦ регіону своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи. (п.п. 2.6.2, 2.6.7 п. 2.6 розділу І Положення № 402).

У силу п. 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

За змістом п. 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 встановлено, що направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

У разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

Для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи ( п. 6.4, 6.5 глави 6 розділу II Положення № 402).

Згідно п. 6.11, 6.12 глави 6 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов`язків (занять) за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров`я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

Пунктами 20.1, 20.2 глави 20 розділу II Положення № 402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно п. 22.1 глави 22 розділу II Положення № 402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК). Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.

У відповідності до п. 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину.

Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

За приписами п. 22.5 глави 22 розділу II Положення № 402 Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2024 військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 провела медичний огляд позивача з метою визначення придатності до військової служби, та згідно довідки №972/1 визнала позивача придатним до військової служби (а.с.19).

Позивачем було подано скаргу до 20 регіональної ВЛК, якою було відмовлено у проведенні повторного медичного огляду позивача, про що повідомлено позивача листом від 07.03.2024 (а.с.20).

Позивачем було подано скаргу до Центральної ВЛК, якою було з метою контролю обґрунтованості встановленого діагнозу та постанови ВЛКА0206 направити позивача до закладу охорони здоров`я в системі МОУ за територіальним принципом на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби, про що позивача повідомлено листом від 08.07.2024 (а.с.21).

Відповідно до довідки ВЛК ВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 04.11.2024 №29157 позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.22).

Пунктом 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України (п.п. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд зазначає, що позивач має право звернутися до регіональної ВЛК для проведення повторного або контрольного медичного огляду, а у разі не згоди з рішенням регіональної ВЛК, звернутися зі скаргою до ЦВЛК.

Під час розгляду справи по суті позивач не надано до суду доказів на підтвердження звернення ним до Регіональної військово-лікарської комісії для перегляду висновку довідки ВЛК ВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». Не надано позивачем також доказів звернення із скаргою до ЦВЛК.

Оскільки, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо зміни формулювання у довідці ВЛК ВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» , відтак є передчасним звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення причинного зв`язку захворювання та проходженням військової служби, суд звертає увагу на таке.

У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду даної справи слід враховувати правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Тобто, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, вкладеному в постанові від 26.02.2025 по справі № 600/3273/22-а, яка враховується судом під час розгляду справи.

Стосовно посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, відповідно до якого суд має право оцінити повноту та об`єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв`язку захворювання, слід зазначити наступне.

В даному випадку, позивач не оспорює процедуру проведення медичного огляду, а позивачем в адміністративному позові зазначається, що позивач категорично не згоден з кваліфікацією наявних захворювань та встановлення відповідного ступеню придатності до військової служби, а відповідач повинен встановити позивачу статус «непридатний до військової служби» з огляду на наявні захворювання позивача.

Як зазначено вище, позивач не позбавлений права звернення до ВЛК вищого рівня, в т.ч. до ЦВЛК для відповідного перегляду встановлених діагнозів, але позивачем не використано таке право, а у суду відсутні підстави для оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, про що зазначено вище.

Перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Зокрема слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача, в т.ч. і постанови ВЛК від 04.11.2024 №29157.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 направити позивача на проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби до ВЛК при НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на наступне.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України ознаки. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу; (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Оскільки позивач не зазначив, яким саме чином порушені його права та законні інтереси саме НОМЕР_5 , не надав жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних дій НОМЕР_6 на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача на час звернення до суду, то це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову із вимогами до ВЧА7045 щодо зобов`язання направити позивача на проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби до ВЛК при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Крім того, позивачем в обґрунтування зазначених вимог в позові зазначається, що у разі задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача ВЛК при НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», а саме скасування постанови від 04.11.2024 №29157 та зобов`язання повторно провести медичних огляд позивача, ВЧ НОМЕР_1 повинна буде направити у встановленому порядку на повторний огляд позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування постанови військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 04.11.2024 № 29157; зобов`язати військово-лікарську комісію при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у порядку, передбаченому чинним законодавством, направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби до військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета