Ухвала від 02.07.2025 по справі 916/2658/24

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2658/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (головуючий - Аленін О. Ю., судді: Богатирь К. В., Принцевська Н. М.) і рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2025 (суддя Бездоля Д. О.) у справі

за позовом Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі: (1) Херсонської обласної державної адміністрації; (2) Фонду державного майна України

до: (1) Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі; (2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоводна Ферма - Ювент»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Державного підприємства «Укрриба»

про визнання договору недійсним та повернення майна

ВСТАНОВИВ

Верховний Суд ухвалою від 05.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі (далі - РВ ФДМ, відповідач-1) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2025.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, встановив наступне.

Керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, Фонду державного майна України (далі - позивач-2) до РВ ФДМУ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоводна Ферма - Ювент» (далі - відповідач-2) про: (1) визнання недійсним договору від 03.08.2018 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності; (2) зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу-2 гідротехнічні споруди, що є складовими частинами рибогосподарських технологічних водойм, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6520388600:03:001:0280 за адресою: Херсонська область, Херсонський район, с. Софіївка, вул. Шмідта, 77 згідно з наведеним прокурором в позові переліком.

Позов мотивований тим, що спірний договір укладений відповідачами з порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки спірні гідротехнічні споруди призначені для обслуговування водного об`єкта та можуть бути передані в користування лише особі, яка є користувачем відповідної рибогосподарської технологічної водойми у комплексі з земельною ділянкою під нею.

Господарський суд Одеської області рішенням від 21.02.2025, яке залишив без змін Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2025, позов задовольнив. Визнав недійсним договір оренди від 03.08.2018, зобов`язав відповідача-2 повернути позивачу-2 спірні гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Суди обох інстанцій виходили з того, що за приписами статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України «Про аквакультуру» (у редакціях, чинних на дату укладення спірного договору) гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми можуть бути об`єктом оренди, проте для отримання в оренду таких гідротехнічних споруд особа має одночасно бути користувачем самої рибогосподарської технологічної водойми у комплексі з земельною ділянкою під водоймою. Проте відповідач-2 не є користувачем рибогосподарської технологічної водойми/земельної ділянки під нею, для обслуговування якої призначені спірні гідротехнічні споруди.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, РВ ФДМ звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

За доводами скаржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 908/457/17, відповідно до яких вирішуючи спори, пов`язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з`ясовувати, чи додержано визначений статтями 6 та 16 названого Закону порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном. Суди не врахували, що при укладанні спірного договору оренди були отримані всі необхідні дозволи та погодження від власника нерухомого майна та балансоутримувача, які не зазначали обов`язкової умови щодо надання гідротехнічних споруд у користування лише за наслідками надання у користування самої водойми та земельної ділянки під нею.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 908/457/17, на яку посилається скаржник, вирішувався спір про визнання недійсним договору оренди приміщення державного закладу освіти з підстав використання державного майна не за цільовим призначенням. У цій справі Верховний Суд вирішував питання застосування положень, зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту» стосовно умов, за яких можливим є передання в оренду третім особам приміщень закладів освіти.

Натомість у справі, що переглядається, вирішувався спір про визнання недійсним договору оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми з підстав його невідповідності вимогам статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України «Про аквакультуру», оскільки орендар гідротехнічних спору не є користувачем рибогосподарської технологічної водойми/земельної ділянки під нею, для обслуговування якої призначені окремо передані йому в оренду гідротехнічні споруди.

Таким чином правовідносини у справі, яка розглядається, і в зазначеній скаржником постанові Верховного Суду, є істотно відмінні за нормативно-правовим регулюванням, фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, що вказує на неподібність правовідносин у наведеній до порівняння постанові Верховного Суду з правовідносинами у справі, яка розглядається, насамперед за змістовим критерієм.

Відтак визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2025 у справі № 916/2658/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.