Ухвала від 04.07.2025 по справі 331/536/22

04.07.2025

Справа № 331/536/22

Провадження № 6/331/248/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретаріБайрамовій Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок", Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2025 року до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок", Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі рішення суду у справі №331/536/22 від 27.01.2023, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 20.02.2023, 04.09.2023, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 отримав виконавчий листвід 14.03.2023 щодо стягнення з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2022 по 27.01.2023 в розмірі 507 546,00.

На виконання вказаного рішення суду було направлено адвокатський запит до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про наявністю у КП БМР «Бердянський центральний ринок» рахунків в ГУ ДКСУ Запорізької області. Листом від 18.02.2025 №07.2-08.1-10/1042 Бердянська міська рада (код ЄДРОПОУ 20525153), виконавчим органом якої є Виконавчий комітет Бердянської міської ради, а також Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (код ЄДРПОУ 05297447) не мають відкритих рахунків в Головному та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області.

Із виконавчим листом, ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та листом від 30.04.2025 №33758-1-261, повідомлено, що на банківських рахунках, які зареєстровані за боржником відсутні кошти для виконання виконавчого провадження №77409407. Та повідомлено, що перевірити майновий стан божника не можливо.

Просить суд замінити боржника Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38) на Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області (ідентифікаційний код 44754037, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 164).

10.06.2025 до суду від представника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області адвоката Грекова Д.В., надійшли заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в яких зазначено те, що директор підприємства відповідно до Статуту КП БМР «Бердянський центральний ринок», призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням міського голови, а підприємство як окрема юридична особа є самостійним у своїй діяльності, а власник підприємства не відповідає за зобов`язаннями підприємства.

Вважає, що рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП БМР «Бердянський центральний ринок» виконане Бердянською міської військовою адміністрацією в повному обсязі. Заперечує щодо тверджень позивача про субсидіарну відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунального підприємства.

Отже, вважає, що підстав для покладення на Бердянську міську військову адміністрацію обов`язку з виплати Заявнику заборгованості із заробітної плати немає, просить у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відмовити.

В судовому засіданні представниця заявника підтримала заяву та наполягала на її задоволенні в повному обсязі.

Представник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району запорізької області заперечував проти задоволення зазначеної заяви з підстав, що були ним наведені в запереченнях поданих до суду раніше.

Учасники провадження повідомлені про час та місце розгляду справи. Представник Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», Начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціна Вікторія Леонідівна, представник Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 3ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши думку сторін та їх представників, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

За змістом ст. 442 ЦПК Українита ч. 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Тобто, суд замінює сторону у виконавчому провадженні при наявності та у межах відкритого виконавчого провадження.

Судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувала справа № 331/536/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок", Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2023 року , з урахуванням ухвал про виправлення описки від 20.02.2023 року, 04.09.2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради № 20-р «Про звільнення директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» ОСОБА_1 та розірвання укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» від 21.01.2022.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради № 28-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 21.01.2022 № 20-р» від 27.01.2022.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок».

Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2022 по 27.01.2023 в розмірі 507 546 гривень 00 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38) та середнього заробітку за один місяць».

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Постановою Верховного Суду у справі 331/147/22 ( подібні правовідносини) встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Статуту КП БМР «Бердянський центральний ринок», комунальне підприємство створене згідно з чинним законодавством України, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська, від імені якої виступає Бердянська міська рада (власник). Підприємство підпорядковане власнику, підзвітне та підконтрольне уповноваженим органам власника.

У справі № 331/536/22 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки (Постанова від 31.07.2024): «73. Судами встановлено, що 27 листопада 2020 року між Бердянською міською радою (роботодавець) в особі міського голови та ОСОБА_1 (директор) укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на термін із 30 листопада 2020 року до 29 грудня 2025 року (т. 1, а. с. 21-25).

74.Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 статуту КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» комунальне підприємство створене згідно з чинним законодавством України, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська, від імені якої виступає Бердянська міська рада (власник). Підприємство підпорядковане власнику, підзвітне та підконтрольне уповноваженим органам власника.

75. Пунктом 7.3 статуту визначено, що директор підприємства призначається на посаду міським головою шляхом укладення з ним контракту.

76. Отже, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Бердянською міською радою.

77. Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, зокрема, відповідачем виконуючого обов`язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради

78. В подальшому за клопотання позивача ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року замінено відповідача (виконуючого обов`язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради) його правонаступником - начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.

79. Абзацом 1 пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

80. Згідно з постановою Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 22 жовтня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, серед іншого, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови.

81. Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував, що після заміни відповідача - виконуючого обов`язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради на начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області останній згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснює повноваження Бердянської міської ради, тобто є належним відповідачем у вказаній справі».

Однак, станом на день звернення до суду з вказаною заявою рішення суду в частині стягнення з КП Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" середнього заробітку за час вимушеного прогулу не виконано.

Листом ГУ ДКСУ Запорізької області від 18.02.2025 №07.2-08.1-10/1042 повідомлено про те, що Бердянська міська рада (код ЄДРОПОУ 20525153), виконавчим органом якої є Виконавчий комітет Бердянської міської ради, а також Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (код ЄДРПОУ 05297447) не мають відкритих рахунків в Головному та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11, статті 28 та частини 8 статті 51 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. До відання виконавчих органів міських рад належить власні повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Бердянська міська військова адміністрація та Виконавчий комітет Бердянської міської ради є розпорядниками бюджетних коштів бюджету Бердянської міської територіальної громади та мають відкриті рахунки в Бердянському управлінні Державної казначейської служби України Запорізької області, яке є окремою юридичною особою публічного права, та в розпорядженні якого знаходяться інформація і документи щодо казначейського обслуговування цих установ.

Інформацією, наданою відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.04.2025 №33758-1-261, повідомлено, що на банківських рахунках, які зареєстровані за боржником відсутні кошти для виконання виконавчого провадження №77409407. Та повідомлено, що перевірити майновий стан божника не можливо.

Отже як вбачається з листа ГУ ДКСУ саме Бердянська міська військова адміністрація та Виконавчий комітет Бердянської міської ради є головними розпорядниками коштів Бердянської міської територіальної громади.

Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно ч.2 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Указом Президента України №587/2022 від 18.08.2022 утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частинами 1, 4 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Водночас, стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Водночас, як було вказано вище, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 в Україні введений воєнний стан.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

Визначення поняття воєнного стану наведено в статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Абзацами 3 та 4 частини 7 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення). Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.

Відповідно до положень Постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 18.10.2022 у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови.

Водночас, частина 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що начальник військової адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі(Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.10.2022 № 2669-ІХ « Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених ч. 2 ст.10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» комунальні підприємства Бердянської міської ради підпорядковуються начальнику Бердянської міської військової адміністрації.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на управління комунальним майном.

Відповідно до підпункту 5 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України«Про правовий режим воєнного стану».

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» установлено, що, з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64Про введення воєнного стану в Україні, виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням особливостей, що встановлені даною Постановою.

Так, підпунктом 2 пункту 1 зазначеної Постанови визначено, що управління коштами місцевих бюджетів здійснюється обласними військовими адміністраціями без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу.

Водночас, заперечення представника Відповідача-3 не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до контракту від 27.11.2020, «Бердянська міська рада (надалі Роботодавець), в особі міського голови Чепурного Володимира Павловича з одного боку, та ОСОБА_1 (надалі Директор) з іншого боку, уклали цей контракт про наступне:

1.1. ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на термін з 30.11.2020 до 29.12.2025.

1.2. Роботодавець доручає Директору здійснювати загальне керівництво комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» з дотриманням умов, передбачених цих контрактом.

1.3. Контракт регулює трудові відносини між Директором і Роботодавцем.

1.4. Директор і Роботодавець домовились, що будуть своєчасно, у повному обсязі та добросовісно виконувати умови цього контракту.»

Відповідно пунктами 3.1-3.8 Контракту визначені обов`язки Директора, які виконувались ним на належному рівні.

КП БМР «Бердянський центральний ринок» є окремою юридичною особою, що підтверджується положеннями Статуту. Водночас, положення Статуту не виключають, а навпаки підтверджують зв`язок Підприємства з Власником, яким є Бердянська міська рада, а також участь Власника у формуванні майна і загального управління.

Пунктом 2.1 Статуту КП БМР БЦР закріплено, Підприємство створено з метою ефективного використання комунального майна, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, надання послуг на комерційній основі, визначених видами діяльності Підприємства.

Пунктом 2.2 Статуту закріплено перелік видів діяльності підприємства. Аналіз цього переліку дає підстави стверджувати, що отримання прибутку можливе лише за умови функціонування підприємства у звичайному (нормальному) режимі.

Пунктом 3.6 Статуту встановлено, що Підприємство самостійно планує і здійснює свою виробничо-господарську (комерційну) діяльність та іншу діяльність, а також соціальний розвиток колективу.

Майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання ( п. 4.2 Статуту).

Джерелами формування майна Підприємства є, зокрема, але не виключно: майно, кошти передані йому Власником; капітальні вкладення, дотації та субвенції з бюджету (п.4.4. Статуту).

Підприємство перебуває на тимчасово окупованій території, не здійснює свою господарську діяльність, з причин, що не залежать від його волі, та не має можливості виконувати фінансові зобов`язання.

Відповідно до п. 7.5 Статуту, Власник не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність Підприємства.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Право оперативного управління, згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, є речовим правом суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (або уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, визначених цим Кодексом, іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Таким чином, положення Статуту про невтручання Власника в оперативну та господарську діяльність Підприємства стосується саме майнових і господарських відносин, а не трудових правовідносин.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (п.1 ст.21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (п.1 ст.21 КЗпП України).

Таким чином Бердянська міська військова адміністрація несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" ради та є належним відповідачем у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу АгріколаСлобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії». Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо солідарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі «Єршова проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

За положеннями ч.2 ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Практика Європейського суду з прав людини, а саме п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України», в якому йдеться мова про те, що одним з аспектів права на суд є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Оскільки КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» не здійснює жодних дій щодо виконання судового рішення, Суд вважає за необхідне замінити сторону виконавчого провадження з КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької областідля забезпечення належного та реального виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст.55,442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про заміну боржниказадовольнити.

Замінити боржника Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38) на Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області (ідентифікаційний код 44754037, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 164).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: М.В. Антоненко