Постанова від 01.07.2025 по справі 910/13813/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2025 р. Справа № 910/13813/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Черній С.А.

від відповідача: Голуб В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

про ухвалення додаткового рішення (постанови)

за апеляційною скаргою Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 (повне рішення складено та підписано 09.04.2025) (суддя Літвінова М.Є.)

у справі № 910/13813/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

до Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

про стягнення 584 738,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі Інститут електрозварювання, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (далі Учбово-атестаційний центр, відповідач) про стягнення 584 738,83 грн, з яких: 220 016,33 грн заборгованості з оплати відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги теплопостачання, 364 722,50 грн оплати послуг інженерного обслуговування та господарського забезпечення приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Інституту електрозварювання на користь Учбово-атестаційного центру витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн та витрати на поштові відправлення в сумі 55,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Інституту електрозварювання на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24.

19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Учбово-атестаційного центру від 19.06.2025 про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 910/13813/24, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення в даній справі, яким стягнути з позивача 10 000,00 грн фактично понесених витрат на правничу допомогу за представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді. До заяви додано докази понесення відповідних витрат.

20.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Інституту електрозварювання надійшли письмові заперечення від 19.06.2025 щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, в яких позивач просить суд зменшити належний до стягнення розмір витрат відповідача на правову допомогу з урахуванням їх реальності та критерію розумності.

Від Учбово-атестаційного центру 20.06.2025 надійшла заява про надання пошкодженого документа по справі № 910/13813/24, до якої додано копію платіжної інструкції № 779 від 18.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) призначено розгляд заяви Учбово-атестаційного центру про ухвалення додаткового рішення (постанови) у судовому засіданні на 01.07.2025 о 09:40.

У судове засідання, призначене на 01.07.2025, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення (постанови) підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача просив суд зменшити належний до стягнення розмір судових витрат відповідача на правову допомогу з урахуванням їх реальності та критерію розумності.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, який складає до 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також, відповідач повідомив суд, що докази понесених витрат буде надано додатково відповідно до ст. 129 ГПК України.

Суд враховує, що заява про ухвалення додаткового рішення (постанови) з доказами понесення відповідних витрат (подана 19.06.2025) та заява про надання пошкодженого документа по справі № 910/13813/24 (подана 20.06.2025) подані відповідачем у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем надано до матеріалів справи копії:

- договору № 27/11-24 про надання правових (адвокатських) послуг від 27.11.2024, укладеного між Учбово-атестаційним центром (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" (далі АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери") (виконавець) (далі Договір);

- акта № 1 від 17.06.2025 наданих правових (адвокатських) послуг згідно з Договором;

- рахунка-фактури № 1 від 17.06.2025 згідно з Договором;

- платіжної інструкції № 779 від 18.06.2025 на суму 10 000,00 грн;

- ордера серії АІ № 1704119 на надання правничої допомоги Учбово-атестаційному центру на підставі Договору у судах України адвокатом Голубом Віталієм Євгеновичем (далі Голуб В.Є.), виданого АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" 27.11.2024;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1447/10, виданого Голубу В.Є. 30.09.1998;

- посвідчення адвоката Голуба В.Є.

За умовами Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатські послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити вартість послуг.

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець бере на себе надання наступної професійної правової допомоги: представництво інтересів замовника у Господарському суді міста Києва, апеляційному господарському суді, Верховному суді, органах, які проводять виконання судових рішень, інших юрисдикційних органах зі спору, який виник з приводу розрахунків за договором № 1621 від 01.01.2018 (провадження Господарського суду міста Києва у справі № 910/13813/24).

Вартість адвокатських послуг складає до 100 000,00 грн без ПДВ. Сторони погодили, що вартість надання послуг складає 2 000,00 грн за 1 (одну) годину затраченого часу (п. 4.1 та 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до його повного виконання.

Відповідно до акта № 1 від 17.06.2025 наданих правових (адвокатських) послуг згідно з Договором, складеного та підписаного АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" (виконавець) та Учбово-атестаційним центром (замовник), виконавець надав, а замовник прийняв послуги, здійснені відповідно до Договору, вартість яких, відповідно до п. 4.2 Договору, складає 2 000,00 грн за 1 (одну) годину затраченого часу, а саме:

1.Проведення наради з представником замовника щодо погодження тактики перспектив та заходів, які вживатимуться виконавцем для захисту інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді з приводу поданої позивачем апеляційної скарги у справі № 910/13813/24 (0,5 год), вартість 1 000,00 грн.

2.Вивчення матеріалів з метою підготовки та аналіз законодавства для складання відзиву на апеляційну скаргу Інституту електрозварювання в справі № 910/13813/24 Господарського суду міста Києва (1 год), вартість 2 000,00 грн;

3.Складання відзиву на апеляційну скаргу Інституту електрозварювання в справі № 910/13813/24 (2,5 год), вартість 5 000,00 грн;

4.Участь адвоката в судовому засіданні у Північному апеляційному господарському суді (17.06.2025) у справі № 910/13813/24 (1 год), вартість 1 год.

Згідно з платіжною інструкцією № 779 від 18.06.2025 Учбово-атестаційний центр перерахував АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" 10 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за правові (адвокат) послуги зг.дог.№ 27/11-24 від 27.11.2024р., акт № 1 наданих правов(адвокат.)послуг від 17.06.2025р. з приводу заявл.апеляц.скарги ІЕЗ ім..Патона, щодо розрах.по дог. № 1621 від 01.01.20218р.(провадження Північного апеляц.господ. суду № 910/13813/24),рах.фак.1від 17.06.2025р.Без ПДВ. Не є замовником".

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Учбово-атестаційному центру у цій справі в суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, надавалась адвокатом АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" Голубом В.Є.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

У запереченнях щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/6188/23 щодо спору між сторонами про стягнення заборгованості за відшкодування витрат на теплопостачання та інженерне забезпечення приміщень, належних відповідачу у період з лютого 2022 року по січень 2023 року. Представником відповідача у цій справі був той самий адвокат. Незважаючи на відмінність обставин спірних правовідносин, адвокат відповідача наводить ті самі аргументи, що й у попередній справі, подає ті самі докази. Отже, витрати на такі види робіт як аналіз законодавства та складання відзиву на апеляційну скаргу є явно неспівмірними до обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відзив на апеляційну скаргу практично дублює процесуальні документи у попередній справі. Отже, необхідність проведення робіт в обсязі, зазначеному в акті наданих правових послуг, відсутня.

Відтак, позивач вважає витрати відповідача на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн неспівмірними та такими, що не були необхідними для складання процесуальних документів по справі та забезпечення представництва в суді.

Вирішуючи, чи є розмір витрат Учбово-атестаційного центру на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду позиція відповідача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатом АО "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" Голубом В.Є. При цьому, доводи Учбово-атестаційного центру, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.

Таким чином, дослідивши надані Учбово-атестаційним центром докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених Учбово-атестаційним центром витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а отже, розмір заявленого до стягнення з позивача (Інституту електрозварювання) у даній справі гонорару є завищеним.

З огляду на викладене, зважаючи на заперечення позивача, за висновком суду апеляційної інстанції, розумним та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу є 7 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Учбово-атестаційного центру про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 910/13813/24 та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 910/13813/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 11, ідентифікаційний код 05416923) на користь Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 56, ідентифікаційний код 30382397) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 910/13813/24 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена 04.07.2025.

Головуючий суддяА.М. Демидова

СуддіІ.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко