Постанова від 01.07.2025 по справі 913/720/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м. Харків Справа № 913/720/20(913/93/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича (вх.№1189Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 12.05.2025, суддя Фонова О.С.)

у справі №913/720/20 (913/93/25)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора, місто Сєвєродонецьк Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства "Газпром", Російська Федерація, місто Санкт-Петербург,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Російська Федерація, місто Санкт-Петербург,

Міжнародної Компанії товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград,

про відшкодування майнової шкоди в сумі 4 340 452 348, 93грн,

в межах справи №913/720/20 за заявою ініціюючого кредитора Компанії Індумет С.А. (INDUMET S.A.), Люксембург Гранд Душі Люксембургу,

до боржника Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", місто Сєвєродонецьк Луганської області Україна,

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.04.2025, зокрема позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора залишено без руху. Постановлено апелянту усунути недоліки позовної заяви у строк не більш ніж 5 днів з дня вручення даної ухвали суду, а саме надати докази сплати судового збору в сумі 847 840, 00грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора про відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви від 06.03.2025 № б/н, яке викладене у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 01.05.2025 №б/н. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора від 06.03.2025 № б/н залишено без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ПАТ "АКХЗ" є юридичною особою та предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відтак, відсутні правові підстави для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Марченка Р.В. про відстрочення від сплати судового збору. Оскільки Публічним акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Марченка Р.В. не усунуто недоліки позовної заяви, її слід залишити без розгляду.

Арбітражний керуючий Марченко Р.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.04.2025, якою позовну заяву було залишено без руху, а також скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.05.2025, якою позовну заяву було залишено без розгляду, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано вимоги пункту 22 частини 1 статті 5 та статті 8 Закону України "Про судовий збір".

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він також не погоджується з доводами місцевого господарського суду, викладеними в ухвалі Господарського суду Луганської області від 25.04.2025 про залишення скарги без руху, однак, оскільки ухвала суду про залишення скарги без руху не підлягає оскарженню, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на ухвалу суду від 12.05.2025.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025, для розгляду справи №913/720/20 (913/93/25) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича на ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 у справі №913/720/20 (913/93/25). Призначено справу до розгляду на "01" липня 2025 р. о 14:45 годині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 задоволено заяву арбітражного керуючого Камши Олександра Вікторовича про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №913/720/20 (913/93/25), призначене "01" липня 2025 р. о 14:45 годині, провести за участю арбітражного керуючого Камши Олександра Вікторовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

26.06.2025 від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Камші О.В. надійшло клопотання про оголошення перерви, в якому заявник посилається на неможливість взяти участь у судовому засіданні з огляду на участь в іншому судовому засіданні.

Учасники провадження у справі про банкрутство своїм правом на участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.07.2025 не скористалися, їх представники не з`явилися, хоча учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Розглянувши клопотання ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Камші О.В. про оголошення перерви, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до положень статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи і ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 учасники були повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.

Учасники справи на власний розсуд визначають пріоритетність їх участі у судових засіданнях. І суд апеляційної інстанції не вбачає причин, з яких у даній справі не може бути розглянуто апеляційну скаргу за відсутності ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Камші О.В. у судовому засіданні; заявник на такі причини також не посилається.

З огляду на викладене, судова колегія відмовляє ліквідатору боржника - арбітражному керуючому Камші О.В. у задоволенні клопотання про оголошення перерви.

Враховуючи, що матеріалів справи достатньо для розгляду скарги, неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає її розгляду, з огляду на визначений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Камші О.В. звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної Компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" з вимогою стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 4 340 452 348, 93грн завданої майнової шкоди.

25.03.2025 відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області ліквідатором ПАТ "АКХЗ" призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.04.2025 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" залишено без руху з тієї підстави, що позивачем не надано документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, а положення пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" в особі ліквідатора усунути недоліки позовної заяви у строк не більш ніж 5 днів з дня вручення даної ухвали суду, а саме, надати докази сплати судового збору в сумі 847 840, 00грн.

Роз`яснено ПАТ "АКХЗ", що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України).

05.05.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній просить відстрочити позивачу сплату судового збору у розмірі 847 840, 00грн до ухвалення судового рішення у справі за позовною заявою до ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал", МК ТОВ "Газпром Інтернешнл Лімітед" про стягнення на користь позивача 4 340 452 348, 93грн завданої майнової шкоди.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що ПАТ "АКХЗ" не має можливості сплатити судовий збір без шкоди для власної поточної діяльності та виконання своїх зобов`язань, а також без шкоди для можливості сплати обов`язкових державних податків та зборів; відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступу до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист; ПАТ "АКХЗ" визнане Господарським судом Луганської області банкрутом відповідно до постанови від 09.07.2021 у справі № 913/720/20. На даний час на рахунку ПАТ "АКХЗ" відсутні грошові кошти для сплати суми судового збору, яку Господарський суд Луганської області визначив в ухвалі від 25.04.2025, а саме відсутня сума 847 840, 00грн.

З підстав, викладених вище, ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" про відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви, яке викладене у заяві про усунення недоліків позовної заяви та позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" залишено без розгляду.

На даний час повноваження ліквідатора ПАТ "АКХЗ" виконує арбітражний керуючий Камша О.В.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктами 1-2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - 1, 5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений на рівні 3 028, 00грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на те, що предметом позову в цій справі є стягнення 4 340 452 348, 93грн, судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі становить 847 840, 00грн.

Однак, до позовної заяви позивачем не додані докази сплати судового збору за подання позовної заяви, посилаючись на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, за приписом пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Суд зауважує, що наведена норма не містить положень про розповсюдження встановленої нею пільги на позивачів у будь-яких справах про стягнення збитків (майнової шкоди), які виникли у зв`язку зі збройною агресією, збройним конфліктом російської федерації.

Натомість ця норма містить чіткий припис щодо меж її застосування: "у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації" і не розповсюджується на справи за позовами до будь-яких господарюючих суб`єктів (в тому числі пов`язаних з державою-агресором як з бенефіціарним власником або в контексті доктрини "alter ego").

Отже, від сплати судового збору у категорії справ про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку зі збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, звільняються позивачі лише за позовами безпосередньо до держави-агресора російської федерації.

В ухвалі від 17.04.2025 у справі №905/1640/24 Верховний Суд зазначив: господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки цією нормою від сплати судового збору звільняються лише позивачі за позовами до держави-агресора, норма містить пряму вказівку до застосовування і не має розповсюдження на справи за позовами до господарюючих суб`єктів (пов`язаних чи не пов`язаних з державою-агресором, як і таких, що замінюють або доповнюють останню), проте, позивач у якості відповідачів визначив господарюючих суб`єктів, а не саму державу-агресора, що не свідчить про наявність підстави для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, оскільки приписи вказаної норми таких умов не передбачають. З огляду на те, що позивач не усунув недоліків позовної заяви щодо оплати у визначеному законом порядку та розмірі судового збору за подання позовної заяви та надання суду доказів здійснення такої оплати, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про повернення позову на підставі частини 4 статті 174 ГПК України. Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги у справі №905/1640/24 та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права господарськими судами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України застосовує вказані правові висновки Верховного Суду у справі №905/1640/24, як останню правову позицію з аналогічних правовідносин.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо застосування доктрини "alter ego" у категорії спорів по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації.

Поряд з цим, слід зазначити, що ПАТ "АКХЗ" зверталося з позовами з тим самим предметом та з однакових підстав, де відповідачем виступала держава-агресор російська федерація і щодо таких позовів вже було ухвалено рішення у справі №913/720/20 (913/442/23) та у справі № 913/720/20 (913/413/24) та видано відповідні накази.

Тобто, заявник вже реалізував право на безкоштовний доступ до суду; у цьому позові по суті здійснено складання сум, які стягнуті вказаними судовими рішеннями та зміну суб`єктного складу учасників, зокрема, відповідачів та солідарного стягнення з них збитків.

Відтак, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано зобов`язав позивача усунути недоліки позовної заяви та сплатити судовий збір у розмірі 847 840, 00грн.

Щодо клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, судова колегія зазначає таке.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто, підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати визначені в статті 8 Закону України "Про судовий збір", яка надає суду право з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише за наявності викладених у вказаній статті умов.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Однак, предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 у справі №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідну правову позицію викладено, зокрема в ухвалах Верховного Суду, від 23.06.2022 у cправі №904/7054/20, від 27.06.2022 у cправі №921/730/19, від 01.07.2022 у справі №904/5725/21, від 14.07.2022 у справі №906/237/19.

"Право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, обставини, пов`язані з відсутністю коштів для сплати судового збору не можуть вважатися беззаперечною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору.

З огляду на викладене, наведені апелянтом обставини в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору не можуть бути визнані підставою для такого відстрочення, тому суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити про правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, згідно з якою, у випадку відмови судом у задоволенні клопотання скаржника про звільнення/зменшення (відстрочення/розстрочення) сплати судового збору суд постановляє ухвалу та направляє скаржнику, отримавши яку, скаржник повинен виконати вимоги, наведені в ухвалі суду про залишення скарги без руху, а саме надати суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі. У випадку якщо скаржник не виконає таких вимог ухвали до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, останній не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про поновлення зазначеного строку… Тобто, повернення скарги з розглядом клопотання не має збігатись у часі, а суд при розгляді клопотання сторони має пересвідчитись в отриманні заявником ухвали з результатом її розгляду судом та достатності часу на усунення недоліку, визначеного ухвалою про залишення скарги без руху, який не повинен перевищувати п`яти днів.

У даному випадку судом першої інстанції зазначеного дотримано не було, однак, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано вимоги пункту 22 частини 1 статті 5 та статті 8 Закону України "Про судовий збір", однак, зазначені доводи не знайшли свого підтвердження.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на даний час не має можливості сплатити судовий збір.

Відтак, судова колегія доходить висновку, що фактично скасування оскаржуваної ухвали жодним чином не вплине на права та інтереси позивача.

Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Також принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати: вимогу оперативного розгляду справи; вимогу економного використання процесуальних засобів судом учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №923/398/14, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 28.11.2022 у справі №907/749/19.

На думку колегії суддів, така підстава, як не надання позивачу 5 днів з дня вручення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у світлі викладеного вище є формальною.

Скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції лише з цієї підстави, направлення справи до суду першої інстанції для надання позивачу 5 днів з дня вручення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору в цьому випадку призведе до порушення принципу процесуальної економії та до безпідставного затягування розгляду справи.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення прав апелянта, оскільки він не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною позовною заявою відповідно до вимог та положень чинного законодавства України.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 у справі №913/720/20 (913/93/25) залишити без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 255-256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.05.2025 у справі №913/720/20 (913/93/25) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.07.2025.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко