Постанова від 19.05.2025 по справі 908/1946/15-г

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1946/15-г

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року (про розгляд скарги ПАТ "Банк Камбіо" на дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження №72694903) у справі №908/1946/15-г (суддя Сушко Л.М.)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор", код в ЄДР-25580903, 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 120-А

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі О.Б. під час здійснення виконавчого провадження №72694903 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 року у справі про банкрутство №908/1946/15-г (про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 19 819,16 грн), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72694903 від 23.02.2024 року, винесену державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в порядку примусового виконання наказу від 11.10.2022 року № 908/1946/15-г, виданого господарським судом Запорізької області;

- зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Подану скаргу заявник обґрунтовував наступними обставинами:

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.02.2020 року № 387, що набирає чинності 21.02.2020 року, відкликано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо", делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2019 року № 1863 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" та АТ "Банк Велес". Визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" здійснюються Фондом безпосередньо.

Заявник звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

На переконання заявника, аналіз норми ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для наступних висновків: у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника чи прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника такий виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Очевидно, що в даному випадку стягувач надає такий виконавчий документ /судове рішення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб/ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для виконання в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, за загальним правилом, відносно банку-боржника, який перебуває в процедурі виведення з ринку шляхом ліквідації, виконання судових рішень здійснюється не державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а виключно Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб/Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За доводами заявника, наведений підхід узгоджується з мотивами та висновками, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі 381/622/17.

Аналіз вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що передбачені в нормах ст.ст. 4, 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження щодо неможливості примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов`язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такі обмеження не суперечать принципу верховенства права, меті й завданням господарського судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

З огляду на викладене заявник вважав, що правових підстав для відкриття виконавчого провадження немає, відповідно до прямих приписів Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повинен був повернути стягувачу наказ господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 року без прийняття до виконання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року у цій справі у задоволенні скарги (вх. № 15267/08-08/24 від 31.07.2024 року) Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), під час здійснення виконавчого провадження №72694903 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що банк у цій справі зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів, тоді як поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим.

Суд звернув увагу, що матеріали справи свідчать про те, що наказ господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 року у справі про банкрутство №908/1946/15-г про стягнення з ПАТ "Банк Камбіо" на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням ним повноважень ліквідатора у даній справі, не був виконаний добровільно.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року у справі №908/1946/15-г, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії та рішення органу державної виконавчої служби.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наразі ПАТ "Банк Камбіо" перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відносно банку-боржника, який перебуває в процедурі виведення з ринку шляхом ліквідації, виконання судових рішень здійснюється не державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а виключно Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Апелянт наголошує, що передбачені в нормі ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов`язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За доводами скаржника, розглянувши питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення на підставі відповідної заяви арбітражного керуючого, встановивши факт прийняття Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішень стосовно ліквідації банку-боржника, державний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення на підставі п. 4 або 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

На підтвердження своїх міркувань апелянт звертається до висновків, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі 381/622/17.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2025 року на 10:15 год.

Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Від апелянта через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника скаржника.

Колегія суддів не вбачала підстав для задоволення клопотання з огляду на те, що явка представників сторін апеляційним судом не визнавалась обов`язковою, а правова позиція скаржника сформована письмово та викладена у поданій ним скарзі на неправомірні дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі О.Б. під час здійснення виконавчого провадження №72694903 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 року у справі про банкрутство №908/1946/15-г (про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 19 819,16 грн) та викладена в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У даній справі спір виник через заперечення банком, що є кредитором боржника, законності відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом у цій справі наказу про стягнення з банку, який перебуває в процедурі ліквідації, грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим Плесюком О.С. повноважень ліквідатора боржника у цій справі.

Положеннями ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з встановленими у цій справі обставинами банк визнаний кредитором боржника у цій справі за вимогами, що виникли внаслідок невиконаних боржником як позичальником банку відповідних грошових зобов`язань (ухвала від 18.11.2015 року).

Ухвалою місцевого господарського суду у даній справі від 31.05.2022 року, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року та постановою Верховного Суду від 07.03.2023 року, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого Плесюка

Олексія Степановича про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 18.05.2021 року по 31.08.2021 року на загальну суму 62 129,03 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 19 819 грн 16 коп. Ухвалено видати наказ. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Коммерческо-производственная фирма "Алкор" ліквідовано. Провадження у справі закрито.

Цією ж ухвалою встановлена відсутність майна (майнових прав) у банкрута, за рахунок якого можливо здійснити повне задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим ухвалено, зокрема, зобов`язати банк, як кредитора боржника, оплатити частину винагороди арбітражного керуючого Плесюка О.С. за виконання ним повноважень ліквідатора у цій справі про банкрутство, а також понесених цим ліквідатором витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора боржника у цій справі.

11.10.2022 року на виконання ухвали господарського суду Запорізької області у справі №908/1946/15-г видані відповідні накази.

Водночас, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18.02.2020 року № 387, що набирає чинності 21.02.2020 року, відкликано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо", делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2019 року № 1863 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" та АТ "Банк Велес". Визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" здійснюються Фондом безпосередньо.

У зв`язку з наведеним колегія суддів зазначає про наступне:

Статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Одним з таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст. 1 цього Закону).

Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент звернення стягувача до органів державної виконавчої служби із заявою про виконання виконавчого документа у спірних правовідносинах, пункт 3.3) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI (тут і далі - у редакції на час звернення стягувача до державного виконавця, пункт 3.3) відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 року у справі № 910/23398/16, від 29.09.2018 року у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 року у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (п. 4 ч.3 ст.4 Закону № 1404-VІІІ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011 (провадження № 12-4гс23) вказала, що зазначена правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ (ч.1 ст.48 Закону № 4452-VI).

Отже, звернення і банку, і ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

У зв`язку з викладеним колегія суддів доходить висновку, що банк у цій справі зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів. Поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим.

Встановлено, що ухвала господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року, якою стягнуто з банку, що перебуває в процедурі ліквідації, на користь арбітражного керуючого Плесюка О.С. частину основної грошової винагороди та витрат у процедурі ліквідації боржника в сумі 19 819, 16 грн, була залишена без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції (від 27.09.2022 року та від 07.03.2023 року). Однак, попри звернення арбітражного керуючого Плесюка О.С., як до банку, так і до ФГВФО, який в силу положень пункту 1 частини першої статті 48 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури банку здійснює повноваження органів управління банку, відповідне рішення та наказ не були виконані добровільно, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця та для скасування оскаржуваної банком постанови державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу та стягнення з банку на користь арбітражного керуючого Плесюка О.С. частини основної грошової винагороди та витрат у процедурі ліквідації боржника.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у випадку невиконання банком, його ліквідатором судового рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

У зазначених висновках Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011 (провадження № 12-4гс23).

Тому колегія суддів відхиляє протилежні аргументи скаржника, оскільки в даному випадку державним виконавцем виконавче провадження було відкрито правомірно, підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання були відсутні.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвалу місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року (про розгляд скарги ПАТ "Банк Камбіо" на дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження №72694903) у справі №908/1946/15-г залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 07.07.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко