Рішення від 07.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2025р. Справа №905/169/25 (208/1035/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє адвокат Конюшенко Ірина Данилівна (свідоцтво № 1109 від 14.10.2005)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення компенсації втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ,

розпорядник майна-арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

учасники справи не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ.

07.05.2025 до господарського суду від Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 208/1035/25 (№ провадження 2/208/2134/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ компенсації втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку (вх.№ 3285/25) для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (208/1035/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 208/1035/25 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ; постановлено справу № 905/169/25 (208/1035/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.07.2025; визнано явку представників сторін не обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішено інші процедурні питання.

Про хід справи позивач повідомлявся шляхом надсилання процесуальних документів його представнику рекомендованою поштою на вказану у позовній заяві адресу, втім до суду повернулося поштове відправлення з відміткою АТ Укрпошта: адресат відсутній за вказаною адресою; відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом доставки процесуальних рішень суду у його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд".

З огляду на приписи статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 07.07.2025 сторони участі не приймали, позивач предмет чи підстави позову не змінював, додаткових доказів не подавав. Відповідач у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин також не встановлено.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з`явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що він перебував у трудових відносинах із ТОВ «Краснолиманське» з 06.06.2018 по 02.12.2020, звільнений за власним бажанням. В день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим позивач звертався до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості (справа № 235/8485/20, провадження № 2/235/433/21), за результатом розгляду якої судом ухвалено рішення від 20.04.2021 та стягнуто з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року грудень 2020 року в сумі 287482 (двохсот вісімдесяти семи тисяч чотирьохсот вісімдесяти двох) гривень 54 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, у тому числі грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 45553 (сорока п`яти тисяч п`ятисот п`ятдесяти трьох) гривень 80 копійок, вихідну допомогу в сумі 88363 (вісімдесяти восьми тисяч трьохсот шістдесяти трьох) гривень 17 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року в сумі 95886 (дев`яноста п`яти тисяч восьмисот вісімдесяти шести) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень; на відшкодування сплаченого судового збору 923 (дев`ятсот двадцять три) гривні 28 копійок; на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (двох тисяч) гривень.

Як зазначає позивач, вказане рішення суду виконано 04.04.2023 у примусовому порядку.

Посилаючись на приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 27568,69 грн. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2021 у справі № 235/8485/20 (провадження № 2/235/433/21) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року грудень 2020 року в сумі 287 482 (двохсот вісімдесяти семи тисяч чотирьохсот вісімдесяти двох) гривень 54 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, у тому числі грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 45553 (сорока п`яти тисяч п`ятисот п`ятдесяти трьох) гривень 80 копійок, вихідну допомогу в сумі 88363 (вісімдесяти восьми тисяч трьохсот шістдесяти трьох) гривень 17 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року в сумі 95886 (дев`яноста п`яти тисяч восьмисот вісімдесяти шести) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень; на відшкодування сплаченого судового збору 923 (дев`ятсот двадцять три) гривні 28 копійок; на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (двох тисяч) гривень; допущено негайне виконання судового рішення в частині присудження заробітної плати за жовтень 2020 року в сумі 53696 (п`ятдесяти трьох тисяч шестисот дев`яноста шести) гривень 24 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 4214,00 грн.

Як встановлено Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у справі № 235/8485/20, позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 06.06.2018р. по 02.12.2020р., працюючи в якості електрослюсаря підземного 4, 5 розрядів з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства за ч.3 ст.38 КЗпП України. Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 458 від 29.01.2021р. сума заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складає за грудень 2019 року грудень 2020 року 287482,54 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, в тому числі 45553,80 грн компенсація за невикористану відпустку при звільненні (60 днів), 88363,17 грн вихідна допомога при звільненні. Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем суду надано не було. За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року грудень 2020 року в сумі 287482,54 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, в тому числі 45553,80 грн компенсації за невикористану відпустку при звільненні (60 днів), 88363,17 грн вихідної допомоги при звільненні.

Також у рішенні судом було встановлено, що позивач у день звільнення не працював, так як перебував у відпустці, що підтверджується копією записки про надання відпустки. Відповідач отримав позовну заяву 27 січня 2021 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Краснолиманське» № 61 від 27.01.2021р., отже зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу не пізніше наступного дня з дня отримання заяви, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року. (заробітна плата за листопад 2021) : 2 ), середньоденний заробіток позивача становить 1 278,48 грн (53 696,24 грн : 42 робочі дні). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року, становить 95886 грн (1 278,48 грн х 75 робочих днів), де 1 278,48 грн середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 75 днів кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Суд вважав, що невиплатою відповідачем належних позивачу сум заробітної плати у строки та розмірі, передбачених законом, позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідності додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає покладенню на відповідача. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховував характер та тривалість порушення прав позивача, наслідки, що настали внаслідок незаконного звільнення, і визначив його в розмірі 5000 грн.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96468070) вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили 24.05.2021.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні 20.04.2021 по справі № 235/8485/20 (провадження № 2/235/433/21) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Як вказує позивач у позовній заяві, а відповідач не оспорює, зазначене вище рішення було виконано 04.04.2023.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).

Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи наявність встановленого у цій справі факту невиплати позивачу сум заборгованості по заробітній платі при звільненні, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Як відомо, заборгованість із заробітної плати та інших обов?язкових платежів у загальному розмірі 525208,79 грн. сплачена ОСОБА_1 04.04.2023, що не оспорюється відповідачем.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Згідно з розрахунком позивача у позовній заяві інфляційне збільшення від боргу у сумі 179679,53 грн. за період з січня 2020 року по квітень 2023 року становить 87055,52 грн.

Такий розрахунок суд вважає помилковим, а вимоги такими що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (з подальшими змінами) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-XII).

Частиною 4 цього Закону унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).

Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.

За повідомленням Державної служби статистики України на його офіційному сайті у грудні 2019 року загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні складав 99,8 %, у 2020 році - 105,0 %, у 2021 році - 110,0 %, у 2022 році - 126,6%.

За підрахунком суду (за допомогою програмного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН) у період 01.01.2020 - 31.12.2022 (1096 днів) сукупний індекс інфляції = (100.20 : 100) x (99.70 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.30 : 100) x (100.20 : 100) x (99.40 : 100) x (99.80 : 100) x (100.50 : 100) x (101.00 : 100) x (101.30 : 100) x (100.90 : 100) x (101.30 : 100) x (101.00 : 100) x (101.70 : 100) x (100.70 : 100) x (101.30 : 100) x (100.20 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (100.80 : 100) x (100.60 : 100) x (101.30 : 100) x (101.60 : 100) x (104.50 : 100) x (103.10 : 100) x (102.70 : 100) x (103.10 : 100) x (100.70 : 100) x (101.10 : 100) x (101.90 : 100) x (102.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) = 1.46236447 інфляційне збільшення: 179679.53 x 1.46236447 - 179679.53 = 83077,43 грн.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, за висновком суду, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 83077,43 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка входить до фонду додаткової заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід державного бюджету пропорційно задоволеним вимогами, а саме в розмірі 924,68 грн. (83077,43 х 1211,20 х 0,8 / 87055,52)

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсацію втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку у сумі 83077,43 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) до державного бюджету судовий збір в розмірі 924,68 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 07.07.2025.

Суддя Н.В. Величко